Ухвала суду № 129502991, 12.08.2025, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/7485/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2025 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі судді Гребенюка В.В., розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом Кредитної спілки «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

УСТАНОВИВ:

Кредитна спілка «Кредитна спілка офіцерів Київського гарнізону» (надалі за текстом - позивач) звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач 1), ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач 2, разом поіменовані співвідповідачі), про стягнення заборгованості.

Заочним Рішенням від 24.03.2025 у справі №758/7485/24 позов задоволено частково.

08.07.2025 до суду від відповідача надійшла заява про перегляд заочного рішення.

07.08.2025 до суду від відповідача 2 надійшла заява про забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову, позивач просить суд вжити заходів щодо забезпечення позову позивача до відповідача 1, відповідача 2, про стягнення заборгованості, шляхом зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, яке здійснюється в примусовому порядку в рамках виконавчого провадження №78501566.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.

Заява про забезпечення позову обгрунтована тим, що 18.06.2025 року Подільський районний суд міста Києва видав виконавчий лист №758/7485/24 щодо виконання заочного рішення Подільського районного суду міста Києва від 24.03.2025 року справа №758/7485/24.

06.08.2025 року головним державним виконавцем Подільського ВДВС, відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду ВП № НОМЕР_1, в рамках якого з відповідача 2 окрім іншого стягнуто виконавчий збір у розмірі 14 974,86 грн., а також окремою постановою в рамках зазначеного виконавчого провадження накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать відповідачу 2.

Заявник вказує, що оскільки станом на сьогодні заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 24.03.2025 року справа №758/7485/24 перебуває на етапі перегляду, та потенційно може бути скасоване, з подальшим призначенням справи до розгляду за правилами загального позовного провадження, що є підставою для закриття вищевказаного виконавчого провадження та поворотом виконання стягнення, а також враховуючи той факт, що сума яка належить до стягнення може бути зменшена на підставі наданих відповідачем 2 доказів, існують підстави для забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Частиною 1 ст. 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 5 частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, накладення штрафу, про стягнення основної винагороди є виконавчими документами.

Частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За таких обставин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

До таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у Постановах від 06 червня 2018 року у справах № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639цс18), від 03 та 10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18) та № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18), від 29 травня 2019 року у справі №758/8095/15-ц (провадження №14-134цс19).

Згідно з частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

В силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Отже, законом визначено порядок виконання судового рішення про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та встановлено обов`язок державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій в разі прийняття судом відповідного рішення.

Однак, відповідач 2 не оскаржує виконавчий документ (виконавчий лист від 18.06.2025) на підставі якого здійснюється стягнення у виконавчому провадженні.

Також, відповідач 2 не оскаржує дії/бездіяльність державного виконавця у та не вимагає зобов`язати Подільське ВДВС вчинити ті чи інші дії.

Крім цього, суд звертає увагу, що відповідач 2 просить забезпечити позов, в той час як, є відповідачем по справі.

Враховуючи викладене вище, суд залишає без задоволення заяву про забезпечення позову відповідача 2.

Крім цього, суд звертає увагу заявника на наступне.

Разом із тим, згідно зі статтею 14 Конституції України та статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

У пункті 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Відтак, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів забезпечення за заявою відповідача, оскільки відповідно до положень вищевказаних норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Керуючись положеннями ст. ст. 149, 150, 151 та 260 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити;

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяВ. В. Гребенюк