Рішення № 129500682, 13.08.2025, Вишгородський районний суд Київської області

13.08.25 363/3636/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2025 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючої судді Дьоміної О.П., за участі секретаря судового засідання Ходасевич Д.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), про визнання постанови за №1319 від 22.11.2024 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП протиправною та скасування,-

ВСТАНОВИВ:

27.06.2025 року позивач звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із вказаним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 22.11.2024 року за №1319 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Так, в обґрунтування позовних вимог вказано, що 10.06.2025 року позивач через застосунок «ДІЯ» дізнався про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з нього штрафу на підставі постанови відповідача за №1319 від 22.11.2024 року, винесеної за порушення правил військового обліку, без повідомлення позивача та без надання йому можливості брати участь у розгляді справи. Підставою винесення постанови стало начебто порушення позивачем порядку ведення військового обліку, що полягало у неявці за повісткою, відсутності оновлення військово-облікових даних. Позивач зазначає, що він не є військовозобов`язаним, не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, а це в свою чергу є грубим порушенням його прав. Позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у зв`язку з чим провадження по справі має бути закрито відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 16.07.2025 року відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення за результатами розгляду якої було винесено постанову від 22.11.2024 року за №1319 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Витребувані документи надійшли на адресу суду 13.08.2025 року.

Також, 13.08.2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, надуманими та такими, що направлені на уникнення відповідальності за невиконання вимог закону. Так, під час розгляду справи встановлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 під час дії особливого періоду жодного разу не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем свого проживання. Обставини перебування позивача на військовому обліку підтверджуються витягом з ЄДРПВР «ОБЕРІГ». У зв`язку з тим, що позивач не виконав вимог закону та не з`явився протягом 60 днів, з дня набрання чинності Указом Президента про оголошення мобілізації, затвердженим ВР України до РТЦК та СП за місцем проживання, Генеральним штабом ЗСУ на його ім`я було сформовано повістку за №363619 про необхідність прибуття о 11 год. 15.10.2024 року до відповідача, для уточнення даних, яка була надіслана через АТ «УКРПОШТА». Повістка була направлена позивачу за адресою місця його проживання, яку він вказав під час уточнення даних. Направлене поштове відправлення на ім`я позивача було повернуто відправнику з довідкою про причини повернення, в якій було зазначено, що адресат відсутній за вказаною адресою. На час розгляду справи позивачем не надано жодних доказів, які спростовували б обставини його неналежного сповіщення. Отже, позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому його доводи про протилежне не відповідають дійсності. Відтак, під час розгляду справи було встановлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , не маючи відстрочки, не будучі заброньованим, жодного разу з 24.02.2022 року особисто не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , не проходив військово-лікарську комісію для визначення стану придатності до служби, будучи належним чином повідомленим про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 не виконав покладений на нього обов`язок та не прибув за викликом, чим порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Прийнята начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 постанова повністю відповідає вимогам законодавства, ухвалена в межах його компетентності та на підставі з`ясованих обставин, з дотриманням вимог діючого законодавства.

Згідно ч. 3 ст.194КАСУкраїни учасники справи мають право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Позивач в судове засідання не з`явися, при цьому у клопотанні від 12.08.2025 просив розглянути справу за його відсутності, позов підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, поважності причин неявки не повідомив, із заявами та/або клопотаннями до суду не звертався, правом надати відзив на позовну заяву скористався.

Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов відповідача, об`єктивно оцінивши в сукупності усі надані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного:

Так, ст. 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Крім того з ч. 1 ст. 5 КАС України випливає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист в тому числі і шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з вимог ч. 1 ст. 2 КАС України - завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Стаття 90 КАС України передбачає, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, дослідивши надані сторонами докази судом встановлено:

05.10.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_5 сформовано повістку за №363619 на ім`я ОСОБА_1 , згідно якої останньому необхідно було з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 15.10.2024 року об 11 год. 00 хв. для уточнення даних.

Як слідує з опису вкладення від 05.10.2024 року відправленню, яке містить описану вище повістку, присвоєно №0600293262958.

Постановою за №1319 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 від 22.11.2024 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі 25 500 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним під час дії особливого періоду та проведення мобілізації, а саме о 11 год. 00 хв. 15.10.2024 року не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 по повістці за №363619 для уточнення даних, яка була направлена через АТ «УКРПОШТА» та протягом трьох днів не повідомив поважності причин неприбуття. Відтак, враховуючи, що за відміткою працівників АТ «УКРПОШТА» ОСОБА_1 був відсутній за місцем проживання, він вважається таким, що був належним чином оповіщений про виклик, але не виконав покладений на нього обов`язок. З огляду на встановлені обставини, у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період.

Постановою державного виконавця Вишгородського ВДВС у Вишгородському районі Київської області Фроловою Ю.С. від 10.06.2025 року відкрито виконавче провадження за №78320315 з примусового виконання постанови за №1319 від 22.11.2024.

Так, між сторонами склалися правовідносини з приводу оскарження постанови суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно із ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно із ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка, зокрема, повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, прийняте у справі рішення.

Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, суд враховує, що особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

У зв`язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до вимог ст. ст. 9, 77 КАС України - розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно із ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що призовник, військовозобов`язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час.

При цьому з огляду на презумпцію протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок доведення вчинення особою відповідного правопорушення, а отже і обов`язок доведення правомірності власного рішення, покладається саме на суб`єкта владних повноважень.

Під час судового розгляду встановлено, що оскаржуваною постановою про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за неявку, відповідно до повістки за №363619 від 05.10.2024 року, якою позивача повідомлено про необхідність з`явитися 15.10.2024 року о 11:00 год. для уточнення даних.

Порядок перевірки військово-облікових документів та вручення військовозобов`язаним повісток в особливий період регулюється «Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», який затверджений постановою КМУ за №560 від 16.05.2024 року (далі Порядок).

У п. 41 Порядку зазначено, що резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відтак, зазначеним Порядком врегульований порядок оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до вимог якого у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку, день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання (за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку) особи вважається днем отримання такого поштового відправлення (повістки).

При цьому, у матеріалах справи, зокрема і в доданих відповідачем до відзиву документах, відсутні докази на підтвердження того, коли саме повістка направлялась позивачу, а також чи були дотримані встановлені процесуальним законодавством строки для її належного та своєчасного вручення. Зокрема, до матеріалів справи не долучено поштову квитанцію або інший доказ, який би містив відомості про дату направлення відповідної повістки.

Крім того, під час перевірки судом інформації щодо направлення повістки про виклик позивача за допомогою трекінгового сервісу АТ «Укрпошта» встановлено, що за номером відправлення за №0600293262958 дані про її відправлення відсутні, оскільки така відправка не зареєстрована в системі поштового оператора. Таким чином, у суду відсутні підстави стверджувати, що позивача було своєчасно оповіщено про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Будь-яких доказів завчасного повідомлення позивача та його неявки без поважних причин за отриманою повісткою про виклик до відповідного РТЦК суду не надано та про їх наявність не повідомлено.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Будь-які докази стороною відповідача в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови, згідно ст.ст. 72-77 КАС України, суду не надано. Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення, сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

За таких обставин, сам лише факт винесення постанови про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не може слугувати доказом вини останнього.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, щодо належного сповіщення позивача про день, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі за №676/752/17, від 21.03.2019 року у справі за №489/1004/17, від 30.01.2020 року у справі за №308/12552/16-а та у справі за №482/9/17 та від 06.02.2020 року у справі за №205/7145/16-а.

Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення такою, що винесена з порушенням встановленої процедури.

Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі за №522/20755/16-а, від 30.09.2019 року у справі за №591/2794/17, від 06.02.2020 року у справі за №05/7145/16-а, від 21.05.2020 року у справі за №286/4145/15-а, від 31.03.2021 року у справі за №676/752/17 та від 25.05.2022 року у справі за №465/5145/16-а.

Суд враховує, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про дату, час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Таким чином, судом встановлено, що уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 не було належним чином повідомлено позивача, про день, час та місце розгляду справи.

З огляду на викладене, зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 порушень, за викладених в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення обставин, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що оскаржувана постанова про притягнення останнього до адміністративної відповідальності винесена без достатніх доказів, які б підтверджували вину позивача, відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, внаслідок чого постанова підлягає скасуванню, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 4 ст. 152 КАС України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленихпорядку і розмірі.

Позивач, звертаючись із позовом, сплатив судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Згідно ЗУ «Про судовий збір» - судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Так, ст. 7 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2025 року складає 3028 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року в справі за №543/775/17 зазначає, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ України «Про судовий збір» - у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028х0,2 = 605,60 грн.).

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 139, 143, 241, 242, 244, 245, 246,255, 268-272, 286, 297 КАС України, ст. 210-1, 245, 251, 252, 254, 256, 258, 277, 277-2, 278, 280, 283, 293 КУпАП, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), про визнання постанови за №1319 від 22.11.2024 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП протиправною та скасування задовольнити.

Постанову за №1319 від 22.11.2024 року за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка була складена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 605,60 грн.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_2 .

Головуюча суддя: О.П. Дьоміна