Рішення № 129495492, 13.08.2025, Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

13.08.2025

Справа № 494/1638/24

Провадження № 2/494/24/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2025 року м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді Панчишина А.Ю.,

при секретарі Станілевич А.В.,

представника третьої особи Бєлкіна М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлогістика» з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог до предмету спору: ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, -

встановив:

Представник позивача подав до суду позовну заяву, в якій просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, у розмірі 500 000 грн. 00 коп.

В обгрунтування позову вказав, що 13.06.2018 року по вул. Ак. Заболотного у м. Одеси відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки "MAN TGL 8.180", р.н. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_4 від отриманих травм загинув. Позивачка ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_4 .

Згідно з даних висновку експерта №52(387/18) від 10.09.2019 року, ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді: множинних ран та садна голови, рани правих вискової, лобної області, щоки, лівої лобної області, підборіддя; закритої травми грудної клітини. При цьому вказаним висновком експерта встановлено, що смерть ОСОБА_4 знаходиться у причинному зв`язку з поєднаною травмою, яка виникла при дорожньо-транспортній пригоді у вигляді множинних переломів кісток тулуба та розривів внутрішніх органів, які супроводжувалися кровотечою та настала від комбінованого шоку (травматичного та гіповолемічного) на місця дорожньо-транспортної пригоди.

07 жовтня 2019 року прокурором відділу прокуратури Одеської області Трофимовим В.Є. винесено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018160000000469, відомості про яке внесені до ЄРДР 14.06.2018 року відносно ОСОБА_3 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

31.10.2023 року Суворовським районним судом м. Одеси у справі № 523/15996/19 ухвалено вирок відносно ОСОБА_3 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України на підставі ст.373 ч.1 п.3 КПК України, його визнано не винним та за відсутністю в його діяннях складу злочину виправдано. Станом на дату подачі позовної заяви кримінальне провадження №12018160000000469, відомості про яке внесені до ЄРДР 14.06.2018 року відносно ОСОБА_3 перебуває на розгляді Одеського апеляційного суду.

На думку представника позивача, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди працював водієм у відповідача ТОВ «Укрлогістика».

В результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, матері загиблого було завдано моральну шкоди, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача.

У даній справі, представник позивача зазначає, що ДТП, внаслідок якої позивачу завдано шкоди, сталася за участю автомобіля "MAN TGL 8.180", р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , під час виконання ним своїх трудових обов`язків в інтересах ТОВ "Укрлогістика".

Представник позивача наголошує, що внаслідок загибелі сина мати загиблого ОСОБА_2 зазнала моральних страждань та переживань, які продовжуються до цих пір. Позивачка була вимушена змінити звичний спосіб життя, так як втратила близьку людину, яка була їй опорою та підтримкою. Загиблий ОСОБА_4 проживав разом з матір`ю, Під час спільного проживання загиблий доглядав матір, надавав їй необхідну турботу у всьому. Загиблий син ходив в магазин за продуктами, готував їсти, займався прибиранням та всіма необхідними побутовими питаннями та здійснював оплату комунальних послуг. З втратою сина, мати докладає додаткових зусиль для організації свого життя. Вона не може змиритися з втратою по сьогоднішній день, так як вони перебували у тісних та теплих відносинах, які підтримували не тільки спілкуванням у дома, а і в телефонних розмовах. Враховуючи те, що мати позбавлена підтримки і допомоги від загиблого, а також те, що смерть сина повністю спустошила її життя у всіх сферах та зруйнувала нормальні життєві зв`язки, мати оцінює розмір грошового відшкодування завданої їй моральної шкоди у розмірі 500 000 гривень. Такий розмір є розумним, справедливим і необхідним для часткового відновлення попереднього стану та зможе допомогти в організації життя після тяжкої втрати.

02.10.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи по суті проводити у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою від 29.10.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Ієговської Анастасії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 про витребування доказів від ТОВ «Укрлогістика», оскільки до клопотання про витребування доказів, не було долучено відомості щодо вжиття особою, яка подає клопотання, заходів для отримання доказів самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання доказів.

Іншою ухвалою від 29.10.2024 року клопотання ТОВ «Укрлогістика» та ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_3 задоволено, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 .

Ухвалою від 27.11.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Лабика Руслана Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 про витребування доказів та про долучення нових доказів у зв`язку з тим, що клопотання про долучення додаткових доказів від 22.11.2024 не містило жодного обґрунтування неможливості подати докази разом із позовом, окрім цього клопотання також не містило жодного пояснення, що перешкоджало адвокатам позивачки направляти адвокатські запити аналогічного змісту до подання позовної заяви в цій справі, хоча для цього було чотири роки.

Відповідач ТОВ «Укрлогістика» подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає наступне.

Так, у позові зазначено, що 13.06.2018 по вул. Ак. Заболотного у м. Одеса відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки "MAN TGL 8.180", р.н. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_4 від отриманих травм загинув. На підтвердження зазначених обставин, до позову додається копія обвинувального акту та копія вироку від 31.10.2023 по справі № 523/15996/19. Представник відповідача зауважує, що згідно із ч.4 ст. 110 КПК, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт - це документ, в якому міститься оцінка, дана представником державної влади певним фактам і поведінки причетних до них осіб. Сам по собі обвинувальний акт не слід приймати до уваги як доказ у цій справі щодо будь-яких обставин, які потребують доказування, оскільки оцінку викладеним в ньому обставинам та кваліфікації дій було надано Суворовським районним суд м. Одеси у вироку від 31.10.2023 по справі № 523/15996/19. Так, Суворовський районний суд м. Одеси не погодився із кваліфікацією та оцінками, які наведені в обвинувальному акті.

Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 31.10.2023 встановлено невинуватість ОСОБА_3 у ДТП, навпаки, судом встановлено, що ОСОБА_4 винен в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 13.06.2018, оскільки переходив дорогу поза межами пішохідного переходу та перебував стані алкогольного сп`яніння.

Представник відповідача зауважує, що дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_6 (яка була свідком дорожньо-транспортної пригоди та визнана потерпілою в кримінальному провадженні) не заперечувала того факту, що вони з чоловіком 13.06.2018 повертались з дня народження сина, де ОСОБА_4 вживав алкогольні напої. При цьому, у вироку враховано дії ОСОБА_4 , «який будучи учасником дорожньо-транспортної пригоди, порушуючи вимоги розділу 4 «Обов`язків і прав пішохода», вийшов на проїзну частину в невстановленому для цього місці поза межами пішохідного переходу, передбаченого Правилами дорожнього руху, відповідно висновку судово-медичної експертизи в крові потерпілого був виявлений етанол в концентрації 2,78 %».

Окрім того, на думку представника відповідача, в діях ОСОБА_3 відсутня вина, він не порушував правил дорожнього руху. Натомість саме ОСОБА_4 винен в дорожньо-транспортній пригоді, оскільки переходив дорогу в невстановленому місці в стані алкогольного сп`яніння. При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.

Щодо доведеності вимоги про стягнення моральної шкоди, то стороною позивача не доведено ні розмір моральної шкоди, ні факт її наявності, а також всі інші обставини, які наведені в позовній заяві.

Інформація щодо спільного проживання позивача та ОСОБА_4 не підтверджується наявними у справі доказами. Навпаки, в справі наявні докази, подані представником позивачки, які спростовують факт спільного проживання. Крім того, твердження про те, що ОСОБА_4 насправді мешкав в м. Одеса з дружиною, спростовує ряд інших недоведених тверджень, які наведені в позовній заяві.

Також представник відповідача звертає увагу, що опис душевних страждань позивача в даному випадку є відтворенням адвокатом своїх власних попередніх процесуальних документів з інших судових справ (або запозиченням з чужих процесуальних документів), але точно не є реальним описом справжніх душевних страждань людини, яка дійсно переживає у зв`язку із смертю близької особи. Зважаючи на вказане вище, оцінити глибину душевних страждань позивачки неможливо (в позові переписані описи страждань інших людей, а не позивачки).

А відтак,представником позивачане доведено,що відповідачта/або ОСОБА_3 порушили правапозивача тазавдали позивачуморальну шкоду.Враховуючи наведене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_3 погоджується з доводами відзиву про те, що обвинувальний акт в цій справі не є належним та допустимим доказом обставин справи та не підтверджує серед іншого його вину у ДТП. Згідно із ч.4 ст. 110 Кримінального процесуального кодексу України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт - це документ, в якому міститься оцінка, дана представником державної влади певним фактам і поведінки причетних до них осіб.

Сам по собі обвинувальний акт не слід приймати до уваги як доказ у цій справі для встановлення будь-яких обставин, які потребують доказування, оскільки оцінку викладеним в ньому обставинам та кваліфікації дій було надано Суворовським районним суд м. Одеси у вироку від 31.10.2023 по справі № 523/15996/19. Суворовський районний суд м. Одеси не погодився ні з кваліфікацією дій, ні з оцінкою обставин, які наведені в обвинувальному акті.

Суворовським районним судом м. Одеси фактично встановлено, що саме ОСОБА_4 винен в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 13.06.2018, оскільки переходив дорогу поза межами пішохідного переходу та перебував у стані алкогольного сп`яніння.

На підтвердження зазначеного, представник третьої особи наголошує на докази, які досліджувались Суворовським районним судом м. Одеси у справі № 523/15996/19. Так, з акту судово-медичного дослідження (обстеження) №2987/378 висновок судово-токсикологічного дослідження крові в якому зазначено, що в крові від трупа ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт у концентрації 2,78 %, також з копії протоколу допиту потерпілої ОСОБА_6 від 14.06.2018 слідує, що вони з ОСОБА_4 перебували в цивільному шлюбі та жили разом в м. Одеса. З протоколу допиту ОСОБА_6 , як потерпілої, також слідує, що 13.08.2018 ОСОБА_6 та ОСОБА_4 повертались із святкування дня народження, де вживали спиртні напої. Також, відповідно до схеми ДТП, яка є в матеріалах кримінального провадження, ОСОБА_4 виходив на дорогу в невстановленому місці (не на пішохідному переході). Зазначені вище обставини були враховані при винесенні Суворовським районним судом м. Одеси виправдального вироку від 31.10.2023 по справі 523/15996/19. Також, у вироку враховано, що дії ОСОБА_4 , «який будучи учасником дорожньо-транспортної пригоди, порушуючи вимоги розділу 4 «Обов`язків і прав пішохода», вийшов на проїзну частину в невстановленому для цього місці поза межами пішохідного переходу, передбаченого Правилами дорожнього руху, відповідно висновку судово-медичної експертизи в крові потерпілого був виявлений етанол в концентрації 2,78 %».

На думку представникам третьої особи, в діях ОСОБА_3 відсутня вина, він не порушував правил дорожнього руху. Натомість на підставі зібраних в кримінальному провадження доказів встановлено, що саме ОСОБА_4 винен в дорожньо-транспортній пригоді, оскільки переходив дорогу в темну пору доби в невстановленому місці, в стані алкогольного сп`яніння. При цьому сума, яка заявлена позивачкою до стягнення є надмірною та непідйомною для третьої особи, до якої може бути пред`явлено регресна вимога.

Третя особа погоджується із доводами відзиву про те, що стороною позивача не доведено ні розмір моральної шкоди, ні факт її наявності, а також не доведені всі інші обставини, які наведені в позовній заяві.

Третя особа погоджується із висновками викладеними в рішенні Березівського районного суду Одеської у справі №494/754/21 та вважає що і в цій справі акт обстеження житлово-побутових умов мешканців Березівської міської ради ОТГ від 04 червня 2021 року та акт про засвідчення факту перебування на утриманні не є доказами того, що позивачка дійсно перебувала на утриманні ОСОБА_4 чи отримувала від нього будь-яку допомогу, або мешкала з ним. Вказані документи не свідчать про моральну шкоду позивачці та не наводить її розмір.

Також суперечать дійсності твердження позову про те, що ОСОБА_4 був єдиним сином позивачки, що відтворюється декілька разів в позові. Так з протоколу допиту ОСОБА_6 слідує, що ОСОБА_4 мав двох рідних братів та двох рідних сестер, які, відповідно, є дітьми позивачки. Вказаний факт також додатково підтверджується і згаданим вище рішенням Березівського районного суду Одеської області 10.04.2024 по справі №494/754/21 за позовом ОСОБА_2 . У вказаному рішенні міститься посилання на лист Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області від 19.01.2021 №49, з якого встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду в Одеській області та отримує пенсію за віком, як багатодітна мати, яка виховала п`ять і більше дітей.

Крім цього, опис душевних страждань позивача в даному випадку є відтворенням душевних переживань інших осіб, які описувались в процесуальних документах в інших справах, що не дає можливості врахувати глибину переживань саме позивачки. Враховуючи наведене просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 03.12.2024 року зупинено провадження по даній цивільній справі, таку направлено до Одеського апеляційного суду, відповідно до листа Одеського апеляційного суду від 22.11.2024 року.

Ухвалою від 07.05.2025 року відновлено провадження у справі розгляд такої призначено на 05.06.2025 року.

Ухвалою від 07.05.2025 року справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги в інтересах позивача підтримав, які просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник третьої особи позовні вимоги заперечив на підставах викладених у поясненнях на позовну заяву.

Інші учасники у справі у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13.06.2018 року о 22:55, водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем «MAN» р.н.з. НОМЕР_2 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , внаслідок чого останній помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Про факт смерті ОСОБА_4 свідчить свідоцтво про смерть серія НОМЕР_3 , що видане Березівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №288.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №387 від 14.06.2018 року причиною смерті ОСОБА_4 є травма при зіткненні з вантажним автомобілем.

За фактом ДТП були внесені відомості про таку подію до ЄРДР за №12018160000000469 з кваліфікацією по ст. 289 КК України.

В провадженні Суворовського районного суду м. Одеси перебувала справа №523/15996/19 (провадження 1-кп/523/526/21) від 17.10.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 31.10.2023 року ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогост.286 ч.2 КК Українина підставіст.373 ч.1 п.3 КПК Українивизнано не винним та виправдано. Рішення законної сили не набрало та оскаржене до Одеського апеляційного суду (523/15996/19).

На момент розгляду цивільної справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутнє остаточне рішення Одеського апеляційного суду за результатами апеляційного перегляду вироку Суворовського районного суду м. Одеси від 31.10.2023 року

Як вбачається із довідки про склад сім`ї від 25.07.2018 року №523, яка видана сільським головою Михайло-Олександрівської сільської ради, покійний ОСОБА_4 до дня смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Акту про засвідчення факту перебування на утриманні, ОСОБА_2 перебувала на утриманні, оскільки її дохід був меншим ніж необхідні витрати та перебувала на утриманні сина ОСОБА_4 , який надавав їй матеріальну підтримку в грошовій та натуральній формі, що підтверджують сусіди: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

З акту судово-медичного дослідження №2987/387 трупа ОСОБА_4 від 14.06.2018 року вбачається, що при судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_4 в крові виявлений етиловий спирт у концентрації 2,78 проміле.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

За змістом частин першої, другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст. 1187 ЦК).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77, 79, 80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, то суд приходить до наступних висновків.

Як передбачено ч. 1 та п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Так, звертаючись до суду із вказаною позовною вимогою, представник позивача посилається на те, що позивач тривалий час перебувала на утриманні свого померлого сина ОСОБА_4 .

З досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлено наступне.

З довідки про склад сім`ї від 25.07.2018 року №523, яка видана сільським головою Михайло-Олександрівської сільської ради вбачається, що покійний ОСОБА_4 до дня смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Акту про засвідчення факту перебування на утриманні ОСОБА_2 перебувала на утриманні, оскільки її дохід був меншим, ніж необхідні витрати та перебувала на утриманні сина ОСОБА_4 , який надавав їй матеріальну підтримку в грошовій та натуральній формі, що підтверджують сусіди: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

З копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 НОМЕР_4 вбачається, що його матір`ю є ОСОБА_2 .

З листа Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області від 19.01.2021 року №49, який міститься в матеріалах цивільної справи №494/754/21 (оглянутої судом) та описаний в рішенні суду у справі за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ «СГ ТАС» про відшкодування шкоди заподіяною смертю потерпілого вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду в Одеській області та отримує пенсію за віком, як багатодітна мати, яка виховала п`ять і більше дітей.

З Акту обстеження житлово-побітових умов мешканців Березівської міської ради ОТГ від 04.06.2021 року складеного депутатом міської ради Лядовським М.М. вбачається, що померлий син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 дійсно був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . До дня смерті ОСОБА_4 надавав матеріальну та фінансову допомогу своїй матері ОСОБА_2 .

Будь-яких доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_11 отримував офіційний дохід представником позивача не надано.

Позивачкою ОСОБА_2 та її представником, всупереч доводам позовної заяви, не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт її перебування на утриманні свого загиблого сина на день смерті останнього, а також того, що дохід померлого ОСОБА_4 перевищував дохід його матері.

Довідка Михайло-Олександрівської селищної ради та акт обстеження житлово-побутових умов мешканців Березівської міської ради ОТГ проведений депутатом ОСОБА_12 про те що ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_2 , та до дня смерті надавав матеріальну ти фінансову допомогу своїй матері ОСОБА_2 не є безсумнівним і достовірним доказом знаходження ОСОБА_2 на утриманні сина.

Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 10.04.2024 року по справі №494/754/21 позов ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_13 , до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_2 44676,00 гривень страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого та 4000 гривень витрат, пов`язаних з правовою допомогою, а всього 48676,00 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 24.03.2025 року, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Березівського районного суду Одеської області від 10 квітня 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення 134028 грн. 00 коп. страхового відшкодування за шкоду, спричинену втратою годувальника, змінено в його мотивувальній частині шляхом викладення в редакції вказаної постанови, та залишено без змін в його резолютивній частині.

Серед доводів мотивувальної частини вищезазначеної постанови Одеського апеляційного суду від 24.03.2025 року зазначено, дослівно: «У кримінальній справі №523/15996/19 вирок Суворовським районним судом м. Одеси постановлено 31 жовтня 2023 року. Вироком ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, на підставі пункту 3 частини 1 статті 373 КПК України визнано не винним та за відсутністю в його діяннях складу злочину виправдано (Єдиний державний реєстр судових рішень). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2023 року в справі №523/15996/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2023 року (Єдиний державний реєстр судових рішень). Кримінальну справу №523/15996/19 в апеляційному порядку наразі не розглянуто, відповідно вирок суду першої інстанції не набрав законної сили. Отже, на час вирішення судом першої інстанції цивільної справи №494/754/21 рішення у кримінальній справі №523/15996/19 було таким, що не набрало законної сили. Тому, суд першої інстанції мав виходити з передчасності звернення ОСОБА_2 до суду. За результатами апеляційного розгляду кримінальної справи №523/15996/19 судове рішення у кримінальній справі набере законної сили, що матиме для АТ «Страхова Група «ТАС» обов`язок прийняти рішення щодо страхового відшкодування у страховій справі. Вимоги ОСОБА_2 до суду пред`явлені до АТ «Страхова Група «ТАС» передчасно. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що у кримінальній справі №523/15996/19 потерпілою особою визнано ОСОБА_6 як дружину померлого ОСОБА_4 , а зі змісту вироку вбачається, що у ОСОБА_4 є син….».

Згідно роз`яснень, які містяться в пункті 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 №4, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, яка її заподіяла, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини першоїстатті 1172 ЦК Україниюридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі№ 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) сформульовано висновок, що аналіз норм статей 1172 та 1187ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченоїстаттею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки необхідно розуміти юридичну або фізичну особу, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела (постанова Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 914/820/17).

Разом з тим, будь-яких належних та допустимих доказів перебування водія ОСОБА_3 у трудових відносинах з ТОВ «Укрлогістика» представником позивача суду не подано. Суд не бере до уваги пояснення представника позивача про те, що вказана обставина встановлена в ході досудового розслідування, так як обставини встановлені на досудовому розслідуванні та зазначені в обвинувальному акті ще повинні бути доведені під час розгляду справи у суді.

Згідно з пунктом 9 частини другоїстатті 16 ЦК Україниспособом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною третьої цієї статті моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною четвертоюстатті 23 ЦК Україниморальна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до пункту 3Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц, та у постановах Верховного Суду: від 23 березня 2020 року у справі № 373/1773/18-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 501/2298/16-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 534/872/16-ц.

Під моральною шкодою розуміють втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Оцінивши все вищезазначене в сукупності, суд зробив висновок, що вина ОСОБА_3 у вчиненні ДТП, на даний час не встановлена, належні та допустимі докази перебування його у трудових правовідносинах з відповідачем ТОВ «Укрлогістика» також відсутні, як і відсутні докази тих обставин: кому належить транспортний засіб "MAN TGL 8.180", р.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 та перебування позивачки на утриманні загиблого сина ОСОБА_4 , а відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити. Окрім того, суд при розгляді даної справи враховує висновки викладені в постанові Одеського апеляційного суду від 24.03.2025 року по справі №494/754/21.

Керуючись статтями4,12,76-82,141,258-259,264-265,268,354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлогістика» з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог до предмету спору: ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 13.08.2025 року о 13 год 30 хв.

Суддя Панчишин А.Ю.