Рішення № 129494613, 13.08.2025, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/641/25

Провадження № 2/626/408/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

13.08.2025 року м. Берестин Берестинський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Рибальченко.І .Г.,

заучастю секретаря Скачко Т.А..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Дослідне господарство" "Красноградське" Державної установи інституту зернових культур НААН України про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Берестинського районного суду Харківської області з позовом до ДП "Дослідне господарство"Красноградське" про стягнення заборгованості по заробітній платі, в якій просить стягнути з відповідача на заборгованість по заробітній платі у розмірі 36701,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з відповідачем з 25.05.2022 року він перебуває у трудових відносинах. Згідно судового наказу Берестинського районного суду №626/3122/23 від 13.10.2023 року з ДП "Дослідне господарство"Красноградське" було стягнуто нараховану, але не виплачену заробітну плату станом на 01.10.2023 року в сумі 100883,35 грн. Однак заробітна плата і в подальшому не виплачується, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом. Сума заробітної плати, що стягується, в розмірі 36701,28 грн. розрахована за період з 02.10.2023 по 29.02.2024 , виходячи з розміру останньої задокументованої суми нарахованої заробітної плати в податковій звітності, а саме: 8155,84*4+8155,84/2=36701,28 грн.

З другої половини лютого 2024 року позивач перебуває у відпустці без збереження заробітної плати. Здійснити більш точний розрахунок заборгованості з заробітної плати позивач не має можливості, так як відповідач по справі не надав відповіді стосовного розміру відповідної заборгованості.

У зв`язку із зазначеним позивач змушений звернутись до суду з цим позовом.

Позивач в судове засідання направив заяву, в якій позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити та розгляд справи проводити у його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився повторно, повідомлявся про час та дату розгляду справи належним чином, причину неявки суду не повідомив. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подав.

За таких обставин, в зв"язку із повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого відповідача на підставі ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши надані у справі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем, у спірний період з 02.10.2023 по 29.02.2024 року працював на посаді робітника з обслуговування с/г виробництва, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача .

Як вбачається з інформації, отриманої з Державного реєстру осіб-платників податків про джерела/скми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору ОСОБА_1 у період з травня 2022 року по березень 2023 року перебував в трудових відносинах з відповідачем (код ЄДРПОУ 04717924), йому була нарахована заробітна плата : листопад 2022 р.-9595,90 грн., грудень 2022- 13682,88 грн., січень 2023 р.- 9685,28 грн., лютий 2023 р.- 8208,48 грн., березень 2023 р.-8155,84 грн.,

При вирішенні даного спору суд застосовує наступні правові норми.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Таким чином, роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано, що забезпечує реалізацію одного із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У позові позивач вказує на наявність нарахованої, але не виплаченої йому відповідачем заробітної плати за період з жовтня 2023 року по лютий 2024 року. Однак з долучених до матеріалів справи відомостей з Державного реєстру осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору вбачається, що за спірний період відсутні будь-які відомості про розмір нарахувань, а тому суд позбавлений можливості перевірити розмір заборгованості з заробітної плати.

Разом з тим, відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 , адресована ДП "Дослідне господарство "Красноградське", щодо надання інформації щодо розміру нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати за період 01.10.2023 р. по день оформлення довідки. Відповідь на вказаний запит у матеріалах справи відсутня.

Крім того, ухвалою суду від 28.02.2025 задоволено клопотання позивача та витребувано з ДП "Дослідне господарство "Красноградське" ДУ Інститут зернових культур Національної академії аграрних наук України" довідку про нараховану заробітну плату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 02.10.2023 року по 29.02.2024 року, крім того розрахункові листи за жовтень 2023 року - лютий 2024 року із зазначенням загальної суми заробітної плати з розшифровкою за видами виплат, розмірів і підстав відрахувань та утримань із заробітної плати, суми заробітної плати, що належить до виплати.

Витребувані докази постановлено направити на адресу Берестинського районного суду Харківської області в строк до 20.03.2025 р. та роз`яснено наслідки невиконання ухвали суду.

У зв`язку із тим, що відповідачем вимоги ухвали суду від 28.02.2025 виконано не було, витребувані докази до суду не надано та не повідомлено про неможливість їх подання, розгляд справи неодноразово відкладався.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» саме роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до статті 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Суд враховує, що ДП "Дослідне господарство" Красноградське" згідно відомостей Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на даний час не перебуває у процесі припинення, є діючим .

Проте, ухвали суду про витребування документів, що безпосередньо стосуються предмету спору - заробітної плати позивача, відповідачем не виконано, витребувані докази до суду не надано та не повідомлено про неможливість їх подання.

Отже, поведінка відповідача свідчить про те, що він приховує наявні у нього докази, що стосуються предмету спору, чим перешкоджає своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню судом обставин справи.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 84 ЦПК України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Проте в матеріалах справи відомості про виконання ухвали суду про витребування доказів відсутні, як відсутнє і офіційне на адресу суду повідомлення відповідача про неможливість подати витребувані докази з зазначенням причин.

Відповідно до частини десятої статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

У постанові Великої Палати Верховного від 18 березня 2020 року у справі№ 129/1033/13-ц зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Враховуючи зазначене, суд не може погодитись з наданим позивачем розрахунком заборгованості, оскільки матеріали справи не містять жодних відомостей про кількість відпрацюваного часу, а також відомостей про відрахування до державного бюджету відповідних сум податків із заробітної плати позивача та єдиного соціального внеску.

Отже в сукупності вказаних обставин в матеріалах справи відсутні документи кадрового та бухгалтерського обліку, які б підтверджували, що позивач як працівник з жовтня 2023 року по лютий 2024 року ставав до роботи і виконував будь-які трудові функції за посадою, тому не доведено наявність заборгованості із заробітної плати і така вимога не підлягає задоволенню.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі з жовтня 2023 р. по лютий 2024 р. у розмірі 36701,28 грн. задоволенню не підлягає через його необґрунтованість та недоведеність.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,89,259,264-265. 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства "Дослідне господарство" "Красноградське" Державної установи інституту зернових культур НААН України про стягнення заборгованості по заробітній платі- відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Берестинським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.

Суддя