Рішення № 129488953, 13.08.2025, Козельщинський районний суд Полтавської області

13.08.2025 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/471/25

Провадження № 2/533/293/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2025 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Заворотної К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Виклад заяв сторін по суті спору

16 червня 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» через підсистему «Електронний суд» звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просив суд стягнути зі відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором від 18.02.2022 № 3192808353-620666 у розмірі 24171,00 гривень, яка складається зі: заборгованості за сумою кредиту - 7000,00 грн; суми заборгованості за відсотками за користування позикою - 17171,00 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 гривень. Розгляд справи проводити без участі представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір № 3192808353-620666 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі договір), на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.

Зазначений договір укладено згідно зі статтями 207, 639 Цивільного кодексу України та зі застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронний цифровий підпис», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про споживче кредитування», Правил надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК».

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачеві кредит відповідно до умов договору та перерахував грошові кошти на банківську картку, яку відповідач вказав в особистому кабінету як банківську картку, на яку кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно з договором.

Відповідач же не виконав свої зобов`язання за укладеним договором - не повернув кредит та не сплатив проценти, у зв`язку з чим станом на момент звернення до суду у відповідача за договором утворилася заборгованість.

При нормативному обґрунтуванні позову позивач посилався на статті 514, 525-526, 207, 525-526, 530, 536, 625, 629, 639, 1054 Цивільного кодексу України, статті 19, 274, 276 ЦПК України, статті 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтю 13 Закону Україні «Про споживче кредитування» та висновки Верховного Суду у справі № 127/33824/19 (постанова суду від 07 жовтня 2020 року).

Відповідач ОСОБА_1 , у розумінні п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України (а.с. 57-58) належним чином повідомлений про дату, місце та час судового засідання. Відзив на позовну заяву у порядку, встановленому ст. 191 ЦПК України, та у строки, встановлені в ухвалі суду, не надав.

У зв`язку з ненаданням відзиву відповідачем суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, що відповідає положенням ч. 7, 8 ст. 178 ЦПК України.

Рух справи у суді

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 18 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, призначено судове засідання на 13 серпня 2025 року (а.с. 47-51).

Цією ж ухвалою суду задоволено клопотання позивача ТОВ «Кошельок» та витребувано від АТ КБ «Приватбанк» інформацію.

08 липня 2025 року від АТ КБ «Приватбанк» надійшла витребувана ухвалою суду інформація (а.с. 59-60).

Справу розглянуто 13.08.2025 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

18.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (по тексту договору - кредитодавець) та ОСОБА_1 (за договором - позичальник) укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 3192808353-620666 (далі по тексту тішення - кредитний договір), який підписано електронним підписом одноразового ідентифікатора відповідача 2192 (а.с. 12 (на звороті) -18).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 7000,00 гривень на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору укладання цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», у тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого на абонентський номер мобільного телефону, якій зазначив клієнт. При цьому позичальник самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до вебсайту/ІТС.

Тип кредиту - споживчий кредит (п. 1.3 кредитного договору).

Відповідно до п.1.4.2 кредитного договору проценти за користування кредитом: 3311.00 грн, які нараховуються за ставкою 2.15 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно з п. 1.4.3 кредитного договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

У відповідності до п. 1.4.3.1 кредитного договору дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 2.15 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк лояльного періоду.

Відповідно до п. 1.5 кредитного договору тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 3.4, 3.5, 3.6 цього договору.

Згідно з п. 2.2 кредитного договору кредит надається строком на 22 дні (далі - «лояльний період»), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Кредит надається позичальнику згідно з його заявкою шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, указании? позичальником у заявці (п. 2.4 кредитного договору).

Згідно з п. 2.5 кредитного договору кредит надається позичальнику згідно з його заявкою шляхом безготівкового перерахування суми кредиту за реквізитам платіжної картки № НОМЕР_1 або іншого електронного платіжного засобу, реквізити якої надані/вказані позичальником з метою отримання кредиту.

У відповідності до п. 2.10 кредитного договору кредит вважається повернутим (погашеним) при підтвердженні безготівкового перерахування суми кредиту, визначеного п. 2.5 цього договору, за наявністю відповідного платіжного доручення, сформованого у ІТС товариства.

Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом (п. 3.1 кредитного договору).

Відповідно до п. 3.5 кредитного договору сторони погоджуються, що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений лояльним періодом, встановлении? п. 2.1 договору або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього договору процентна ставка менша ніж 2 відсотки від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою, визначеною п. 3.4 договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 2,2 % за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чином зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 2.15 % розповсюджуються на весь період користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п. 2.1 договору.

Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.4.3 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування (п. 3.5.1 кредитного договору). При цьому, позичальник розуміє та погоджується, що застосування процентної ставки без знижки неможливо вважати зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для позичальника, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах процентної ставки, передбаченої цим договором, а можливість отримання знижки забезпечена для позичальника лише як для учасника програми лояльності та лише за умови виконання вимог для її застосування, передбачених цим договором (п. 3.5.2 кредитного договору).

Відповідно до п. 3.6 кредитного договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду (п. 3.7); з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 ( вісімсот три ) процента річних, що становить 2.2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 3.8).

Відповідно до п. 4.1.1 кредитного договору позичальник, крім обов`язків, передбачених вищезазначеними пунктами цього договору, зобов`язании? вчасно здіи?снювати платежі щодо погашення кредиту і процентів, нарахованих за користування кредитом, відповідно до графіка платежів.

Згідно з п. 4.4.1 кредитного договору кредитодавець має право вимагати від позичальника виконання ним умов цього договору.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно з чинним законодавством України.

Цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму (п. 9.1 кредитного договору).

Цей? договір вступає в силу з моменту підписання и?ого сторонами та діє до повного виконання сторонами власних обов`язків за цим договором (п. 9.2 кредитного договору).

Невід`ємною частиною та додатком цього договору є «Правила надання позики на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» та «Паспорт споживчого кредиту» (п. 9.3 договору кредиту).

Відповідно до п. 9.4 кредитного договору сторони діи?шли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості електронного підпису позичальника буде використовуватись одноразовии? ідентифікатор, відповідно до правил та Закону Украэ?ни «Про електронну комерцію».

У п. 10 кредитного договору зазначені такі відомості про позичальника: ОСОБА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; відомості про паспортні дані; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; фактична адреса проживання: АДРЕСА_1 ; контактний телефон: НОМЕР_3 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; рахунок: НОМЕР_1 ; та електронний підпис одноразовим ідентифікатором 2192.

Графіком розрахунків, що є додатком № 1 до договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 3192808353-620666 від 18.02.2022, та який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 2192, передбачено та зазначено такі умови: дата видачі кредиту/дата платежу, кількість днів у розрахунковому періоді, чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період, проценти за користування кредитом, загальна вартість кредиту тощо (а.с. 17 (на звороті) -18).

Відповідно до довідки Xpay Group LLC 18 лютого 2022 року через платіжну систему Xpay Group LLC було проведено успішне зарахування на карту клієнта, а саме: дата проведення операції - 18.02.2022 о 19:12:30; сума операції - 7000,00 грн; номер карти - НОМЕР_1 ; Order ID транзакції - 55895386; опис замовлення - видача кредитних коштів, договір займа 3192808353-620666 (а.с. 19).

З листа ЦВ ПАТ «МТВ БАНК» у м. Києві вбачається, що через систему Xpay було успішно проведено операцію та зараховано на картку картодержателя, а саме: дата та час платежу - 18.02.2022 о 19:12:30; сума платежу - 7000,00 грн; ID транзакції - НОМЕР_4 ; номер карти - НОМЕР_5 ; ID кредита - НОМЕР_6 ; ID заявки на кредит - 620666 (а.с. 20).

Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 27.06.2025 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , емітовано платіжну карту № НОМЕР_5 (IBAN НОМЕР_7 ) (а.с. 59).

Відповідно до виписки по рахунку, який відкритий ОСОБА_1 , за період 18.02.2022 по 23.02.2022 на картковий рахунок відбулося зарахування переказу на рахунок у розмірі 7000,00 грн (а.с. 59 (на звороті) -60).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором (а.с. 21-22) сума заборгованості відповідача станом на 09.06.2022 за період з 18.02.2022 по 09.06.2022 становить 24171,00 гривень, у тому числі: заборгованість за кредитом - 7000,00 гривень; заборгованість по відсотками - 17171,00 гривень.

Заборгованість нарахована за період з 112 день, з яких за період з 18.02.2022 по 11.03.2022 з розрахунку 2,15 % в день користування, а з 12.03.2022 по 09.06.2022 з розрахунку 2,2 %.

Застосовані судом норми права та висновки Верховного Суду

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (редакція станом на дату укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України (редакція чинна на дату укладення договору) пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

За ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» (по тексту рішення - у редакції, чинній на дату укладення договору).

Так, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

-електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

-електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

-аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 (справа № 404/502/18), від 09.09.2020 (справа № 732/670/19) дійшов такого висновку:

«Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Договір в спрощеній формі шляхом обміну, наприклад, електронними листами та іншими засобами електронної комунікації, або договір, який укладається шляхом приєднання до нього можна підписати з використанням:

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Однак важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Однак важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.»

У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем ТОВ «Кошельок» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 7000,00 грн строком на 22 дні з можливістю пролонгації (автопролонгації) строку кредитування ще на 90 днів.

Згідно зі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками такий договір прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідача на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Факт укладення кредитного договору та факт видачі кредиту (позики) належним чином підтверджено доказами, що містяться у матеріалах справи.

Відповідно до умов кредитного договору його сторонами врегульовано основні істотні умови кредитування, у тому числі: загальну суму кредиту; строк, на який надається кредит; порядок повернення кредиту (кількість та розмір платежів, періодичність внесення платежів, проценти за користування кредитом тощо).

Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачені договором.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідач у повному обсязі кредит не повернув.

Доказів проведення повного розрахунку за отриманим кредитом з позивачем матеріали справи не містять.

Отже, відповідач умови кредитного договору порушив та у строк, встановлений умовами кредитного договору, кредитні кошти не повернув.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку заборгованості за кредитом, арифметичних чи логічних помилок та неузгодженостей не виявив. Заборгованість за процентами нарахована правильно, виходячи з тих процентних ставок, що була узгоджені сторонами у договорі, а саме: 2,15 % у день у межах строку кредитування, встановленого кредитним договором, - за 22 дні правомірного користування кредитом та 2,2 % за 90 днів на умовах автопролонгації.

Відповідач наведене у позовній заяві не спростував, своїм правом на подання до суду контррозрахунку заборгованості не скористався, доказів сплати заборгованості за кредитним договором позивачеві, або належних доказів на спростування отримання кредиту - до суду не надав. Тому суд позовні вимоги позивача задовольняє повністю, оскільки уважає їх обґрунтованими, підставними та доведеними доказами, що містяться у матеріалах справи.

Розподіл судових витрат

Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 2422,40 грн (а.с. 1,2).

З урахуванням того, що позов позивача підлягає задоволенню, суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору з відповідача на користь позивача у сумі 2422,40 грн.

Крім того позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн, на підтвердження яких надав відповідні докази.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

У відповідності до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Такі висновки зробив Верховний Суд у справі № 922/449/21.

Зі сторони позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази (копії):

1) договір про надання правничої (правової) допомоги від 12 лютого 2025 року, укладений між адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (а.с. 37), відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське бере на себе зобов`язання надавати необхідну клієнту правничу допомогу….. (п. 1.1);

2) додаток від 15.05.2025 до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025, відповідно до якого ТОВ «Кошельок» (замовник) доручає адвокатському бюро «Герман Гурський та партнери» (виконавець) стягнути з боржника ОСОБА_1 в судовому порядку суму боргу за кредитним договором № 3192808353-620666 від 18.02.2022, а також суму будь-яких витрат, що будуть понесені замовником та/або виконавцем і які є необхідними з метою стягнення суми боргу з боржника в примусовому порядку, для чого виконавець забов`язується надати замовнику правову (правничу) допомогу: оформлення документів щодо надання правничої (правової) допомоги (додаток до договору про надання правової допомоги) - 30 хвилин - загальна вартість 1000,00 грн; збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору - 1 година - загальна вартість 2000,00 грн; складання позовної заяви - 2 години - загальна вартість - 4000,00 грн; формування додатків (доказів) до позовної заяви (для суду та відповідачу) - 1 година - загальна вартість 2000,00 грн; відправка позову стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі - 30 хвилин - 1000,00 грн (а.с. 38). Розмір гонорару (винагороди) виконавця підлягає сплаті замовником виконавцю не пізніше 10 банківських днів від дати винесення судом рішення, але не раніше повідомлення адвокатом про даний факт (п. 1.2).

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Позивачем надано усі необхідні докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, які він має понести за договором, у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у тому числі: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, договір про надання правничої допомоги. Такі докази завчасно були направлені відповідачу.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу, з боку відповідача заявлено не було.

Оскільки позовна заява позивача підлягає задоволенню, то на підставі ч. 1, ч. 2 ст. 141, 137 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід було б стягнути судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.

Разом з тим, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Така правова позиція зроблена Верховним Судом у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18.

Схожа правова позиція також висловлена Верховним Судом у справі № 340/4492/22 від 25 липня 2023 року.

Також у справі № 922/445/19 Об`єднана палата Верховного Суду зробила такий висновок:

«Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення».

Здійснюючи розподіл витрат на правничу допомогу у даній справі суд зазначає, що фактично справа розглядалася без участі сторін; по цій справі фактично відбулося лише одне судове засідання; така категорія справ є розповсюдженою, а позовні заяви шаблонними; спір є нескладним у правозастосуванні; відповідач не висловив заперечень проти позовних вимог та є слабшою стороною у правовідносинах з фінансовою установою (позивачем); сума витрат позивача на правничу допомогу у сукупності зі сумою боргу, що стягується судом у результаті задоволення позову, може бути надмірним фінансовим тягарем для відповідача, тому суд уважає, що пред`явлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу є дещо завищеним, та суд частково відмовляє позивачеві у відшкодуванні здійснених ним витрат на правову допомогу у сумі 5000,00 грн та, відповідно, стягує з відповідача на користь позивача 5000,00 грн (10000,00 - 5000,00 = 5000,00) у рахунок витрат позивача на правничу допомогу.

На думку суду, судові витрати позивача у такому розмірі відповідають критеріям реальності (їх дійсності та необхідності), розумності та не є явно несправедливими. Решту суми витрат (5000,00 грн) слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 12, 76, 77, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 282 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором від 18.02.2022 № 3192808353-620666 у загальній сумі 24171 гривню 00 копійок, у тому числі: - заборгованість за тілом кредиту - 7000 гривень 00 копійок; заборгованість за процентами - 17171 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» судовий збір у сумі 2422 гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» витрати на правничу допомогу у сумі 5000 гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (місцезнаходження: вул. Антонова, буд. 8А, с. Чайки, Київська область, 08135; ідентифікаційний код 40842831; адреса електронної пошти: info@koshelok.net).

Представник позивача: адвокат Гурський Герман Юрійович (адреса: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; тел.: НОМЕР_9 ).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 ; тел.: НОМЕР_10 ).

Повне рішення складено та підписано 13 серпня 2025 року.

Суддя В.П. Козир