Рішення № 129488835, 31.07.2025, Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 525/1602/24

Провадження №2/525/139/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.07.2025 селище Велика Багачка

Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Прасол Я.В.,

секретаря судових засідань Корж Т.Ю.,

з участю представників позивача адвокатів Валенка Р.І., Долженко О.М.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Онупко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Валенко Роман Іванович, до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Виконавчий комітет Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області, як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у с т а н о в и в:

17 грудня 2024 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору виконавчий комітет Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що з 2009 року по травень 2011 року він проживав у фактичних шлюбних відносинах з відповідачкою. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився спільний син ОСОБА_3 . Після народження дитини вони з відповідачкою стали проживати окремо, син лишився з матір`ю. 03.04.2015 ОСОБА_2 зранку привела сина ОСОБА_4 до дитячого садку «Капітошка», який розташований в с. Бутова Долина Миргородського району Полтавської області та ввечері не забрала його. Він забрав дитину і з того часу син постійно проживає разом з ним. Відповідач з того часу зникла у невідомому напрямку, надіславши йому нотаріально посвідчену заяву у якій не заперечує, щоб син проживав разом з батьком. Відповідачка з 2015 року жодним чином не виконує своїх батьківських обов`язків, не піклується про сина, не цікавиться його успіхами, станом здоров`я, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, не цікавиться навчанням та підготовкою до самостійного життя. Усіма питаннями, що стосуються дитини займається позивач.

Ураховуючи те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, позивач звернувся до суду з позовом та просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3

24.12.2024 судом було відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання, роз`яснено відповідачу та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору право подати відзив та письмові пояснення у справі.

18.03.2025 судом задоволено клопотання представника позивача про виклик та допит свідків; залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ІНФОРМАЦІЯ_3 .

11.04.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшов відзив на позов ( так у заяві), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору просить залишити заяву без розгляду, розгляд справи проводити без участі представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. Обгрунтовуючи свою позицію по справі, зазначає, що позивачем не доведено факт ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків ( а.с. 93-94).

14.04.2025 судом закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

Під час розгляду справи у суді позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві. Суду пояснив, що відповідач є матір`ю його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , вони спільно проживали без реєстрації шлюбу з 2009 року. Після народження сина ІНФОРМАЦІЯ_2 , вони разом прожили три місяці, а потім стали проживати окремо. До 2015 року син ОСОБА_4 проживав разом з матір`ю, він весь час підтримував відносини з сином, їздив до нього, купував необхідні речі, сплачував аліменти на його утримання. Був випадок коли відповідач не давала йому можливості спілкуватися з сином, тоді він звертався до органу опіки та піклування, щоб визначили його участь у вихованні дитини. У 2015 році він перебував на роботі в м. Полтава, до нього зателефонувала мати та повідомила, що немає кому забрати дитину з дитячого садка. Він забрав сина до себе і з того часу дитина постійно проживає з ним. З того часу відповідач жодного інтересу до дитини не проявляла. Він намагався знайти ОСОБА_2 , телефонував їй. Спочатку з відповідачкою не було взагалі ніякого зв`язку, пізніше він зміг зв`язатися з нею по телефону. На його запитання, що трапилося та чому вона покинула дитину, відповідач не змогла дати відповідь. Він повідомляв ОСОБА_2 , що син скучає за нею, плаче, просив телефонувати, приїздити до дитини, але відповідач не виявила бажання спілкуватися з сином, жодного разу не приїхала до дитини, не телефонує. Син важко сприймав відсутність матері, у молодшому шкільному віці часто розпитував про неї, зараз уже не запитує. За рішенням суду з відповідачки стягуються аліменти на утримання дитини, але вона їх сплачує несвоєчасно та не у повному розмірі.

Представники позивача адвокати Валенко Р.І. та Долженко О.М. підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області Онупко Н.П. суду пояснила, що знає родину позивача давно, його родина була на контролі у органі опіки та піклування, оскільки батько самостійно займався вихованням дитини. Їй відомі обставини, що мати залишила дитину у дитячому садку та зникла, з того часу ОСОБА_4 постійно проживає з батьком. За всі рази відвідування родини позивача жодного разу не було виявлено порушень, батьком створені всі умови для проживання, навчання та розвитку дитини. Дитина завжди охайна, є усі необхідні речі, одяг, завжди приготована їжа. Вона, як керівник Служби у справах дітей, неодноразово намагалася зв`язатися з відповідачем. Їй це вдалося, вона особисто повідомила ОСОБА_2 про те, що в суді вирішується питання про позбавлення її батьківських прав, на що вона відповіла, що зв`язок між нею та дитиною втрачений, вона не бажає спілкуватися з сином, можливо буде спілкуватися, коли той стане дорослим. Повністю підтримала висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_6 , вважала, що є всі підстави для позбавлення відповідача батьківських прав.

Допитаний у судовому засіданні (у присутності представника органу опіки та піклування без присутності сторін) неповнолітній свідок ОСОБА_3 , суду пояснив, що проживає в квартирі АДРЕСА_1 , навчається у 8 класі Великобагачанського опорного ліцею. Скільки він себе пам`ятає, проживає лише з батьком. З татом йому жити добре, у них гарні відносини, разом проводять час. Батько відвідує батьківські збори, усі шкільні заходи, свята. Усі речі йому купує лише тато, вчить з ним уроки, готує їсти. Тато навчив його готувати, тому їжу він може приготувати самостійно, а ще навчив його рибалити, він приймає участь у змаганнях, має нагороди. Повідомив, що свою матір не пам`ятає, бажання спілкуватися з нею не має.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона ОСОБА_1 знає давно, ближче стали спілкуватися з 2019 року, коли він заселився з сином у квартиру по сусідству. ОСОБА_8 характеризується позитивно, шкідливих звичок не має, самостійно виховує сина. ОСОБА_4 - комунікабельна, вихована, чемна дитина. Їй відомо, що мати покинула дитину у дитячому садку, з того часу мати з дитиною не спілкується, жодного інтересу до дитини не виявляє. Свідок, живучи по сусідству, відповідача жодного разу не бачила. Колись особисто ОСОБА_4 повідомив їй, що завжди слухається свого батька, оскільки хвилюється, щоб той не покинув його, як мати.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що знає ОСОБА_1 з 2021 року, з часу, як вона придбала квартиру навпроти квартири позивача. Їй відомо, що мати покинула дитину та з сином не спілкується. Навчанням, вихованням дитини займається лише батько. Інколи , коли ОСОБА_8 на роботі, до ОСОБА_4 приходить баба ОСОБА_11 , мати позивача.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона проживала в одному будинку з ОСОБА_1 , її сини товаришували з ОСОБА_8 , а її онук ОСОБА_13 з ОСОБА_4 . Їй відомо, що мати лишила дитину у дитячому садку і припинила спілкування з сином. ОСОБА_8 їй говорив, що йому б хотілося, щоб мати спілкувалася з дитиною, він розшукував її, але відповідач не схотіла. Вихованням дитини займається лише позивач.

У судове засідання 31.07.2025 не з`явився позивач ОСОБА_1 , про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 жодного разу у судове засідання не з`явилася про місце, дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином, відзиву на позов не подала.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ІНФОРМАЦІЯ_4 у судове засідання не з`явився, раніше подав заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та проаналізувавши у сукупності всі докази зібрані по справі, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом установлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_14 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 06.04.2011 (а.с. 9).

ОСОБА_15 зареєструвала шлюб з ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_6 та змінила прізвище на ОСОБА_17 ; шлюб розірвано на підставі рішення Шполянського районного суду Черкаської області про розірвання шлюбу від 18.01.2024 №710/1567/23 ( а.с. 129).

Відповідно до довідки №2416 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 11.11.2024 виданої відділом «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради та довідки виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради №2647 від 10.12.2024, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 7, 8).

Згідно заяви посвідченої приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Наконечною Н.П. 25.02.2015 ОСОБА_15 дала згоду на постійне проживання з батьком ОСОБА_1 їхнього малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 10).

Відповідно до акту від 03.04.2015 складеного комісією у складі працівників ДНЗ «Капітошка» 03.04.2015 о 17 год. 30 хв. після закінчення роботи закладу вихованець ОСОБА_3 , 2011 р.н., залишився в закладі, у зв`язку з тим, що його мати ОСОБА_15 не з`явилася за дитиною, тому дитина була передана батькові ОСОБА_1 ( а.с. 11).

30.11.2018 Великобагачанським районним судом Полтавської області був виданий судовий наказ у справі №525/1346/18, про стягнення з ОСОБА_15 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку ( доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 06.11.2018 і до досягнення дитиною повноліття. Судовий наказ набрав чинності 15.01.2019 ( а.с. 16).

Судовий наказ пред`явлений для примусового виконання, постановою державного виконавця від 01.02.2019 відкрито виконавче провадження ( а.с. 18). Станом на 29.11.2024 заборгованість по аліментах становить 16385 грн. ( а.с. 24)

Відповідно до акту складеного депутатом Великобагачанської селищної ради у присутності сусідів ОСОБА_18 та ОСОБА_7 , ОСОБА_1 проживає разом з малолітнім сином ОСОБА_3 , якого самостійно утримує та виховує, без участі матері ( а.с. 20).

Згідно довідки №1080/01-25 від 12.11.2024, яка видана Великобагачанським опорним ліцеєм, ОСОБА_3 навчається в 7-Б класі ліцею, мати ОСОБА_15 не бере участі у вихованні дитини: не спілкується з вчителями, не відвідує дитину у ліцеї та батьківські збори ( а.с. 21).

Відповідно до доповідної записки класного керівника 7-Б класу Великобагачанського опорного ліцею ОСОБА_19 від 11.11.2024, ОСОБА_20 навчається у 7-Б класі, регулярно відвідує заняття в ліцеї. Дитина завжди охайна, доглянута. ОСОБА_4 проживає разом з батьком ОСОБА_1 . Батько постійно спілкується з педагогами, які навчають сина, цікавиться шкільним життям дитини, бере участь у позакласних заходах, забезпечує сина коштами на гарячі обіди в ліцеї, постійно підтримує зв`язок з класним керівником, відвідує батьківські збори. Мати ОСОБА_15 контакту з ліцеєм не підтримує, із вчителями та класним керівником не спілкується, місце її роботи та проживання невідомі ( а.с. 22).

Згідно характеристики здобувача освіти 7-Б класу Великобагачанського опорного ліцею Великобагачанської селищної ради ОСОБА_3 , останній навчається у ліцеї з першого класу, заняття відвідує регулярно. ОСОБА_4 має хороший фізичний та розумовий розвиток, навчається не в міру своїх можливостей. Рівень досягнень коливається між достатній і середнім, проявляє інтерес лише до окремих предметів. До оцінювання навчальної діяльності педагогами ставиться емоційно, має занижену самооцінку щодо успіхів у навчанні, вимогливий до себе. Домашні завдання виконує. Захоплюється футболом та спортивним туризмом. До виконання громадських доручень ставиться сумлінно. ОСОБА_4 є надійною опорою для батька, добрий господар, із завзятістю виконує домашню роботу. Веселий, товариський, самостійний, має багато друзів. У вільний час полюбляє рибалити. ОСОБА_4 проживає з батьком ОСОБА_1 . Зі слів батька, мати участі у вихованні сина не бере з моменту, коли дитині виповнилося 4 роки. На батьківські збори, на зв`язок з класним керівником мати не виходить. Батько приділяє належну увагу навчанню та вихованню дитини, бере участь у шкільному та особистому житті дитини, спілкується з вчителями, класним керівником. Хвилюється за навчання та виховання сина. Бере участь у загальношкільних та класних батьківських зборах ( а.с. 23).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування «Про визначення місця проживання малолітньої дитини», затвердженого рішенням виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області №211 від 30.11.2023, орган опіки і піклування вважав за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 ( а.с. 12-14).

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради «Про доцільність позбавлення ОСОБА_21 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 », який затверджений рішенням виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області №16 від 30.01.2025, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_22 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 53-55).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону ( ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положенням частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 статті 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

У частині сьомій статті 7 СК України зазначено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства . Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ч. ч. 3, 4 ст. 155 СК України)

Відповідно до положень ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. п. 15, 16, 17 постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд у постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), зробив висновок, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Під час розгляду даної справи судом установлено, що відповідач самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, коли дитині виповнилося всього чотири роки, залишивши дитину у дитячому садку та не забравши звідти, не попередивши батька чи інших родичів. Більше десяти років мати не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не цікавиться його здоров`ям, навчанням, життям, участі у його вихованні не приймає, не здійснює підготовку дитини до самостійного життя. Неповнолітній ОСОБА_20 у судовому засіданні повідомив, що скільки себе пам`ятає весь час проживає з батьком, матері він не пам`ятає. Суд приходить до переконання, що між дитиною та матір`ю утрачений родинний зв`язок, унаслідок свідомої поведінки відповідача та нехтуванням нею своїми обов`язками.

Під час розгляду справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач ОСОБА_2 без поважних причин свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, передбаченими ст. 150 СК України, за власною ініціативою самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без поважних причин, залишила його без материнської уваги та турботи, а отже поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками.

Суд також ураховує те, що відповідач жодного разу не з`явилася до суду для участі у розгляді цієї справи, правом на подання відзиву не скористалася, така її поведінка, на переконання суду, свідчить про байдуже ставлення до долі дитини.

А тому, суд вважає, що наявні підстави, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо її дитини ОСОБА_3 , що сприятиме захисту якнайкращих інтересів дитини.

Відповідно до положень ч. ч. 1-3 ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи ( ч. 1 ст. 133 ЦПК України). Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ( ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду був сплачений судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №17-18739739/С від 17.12.2024 ( а.с. 1).

Оскільки суд прийшов до переконання, що позов підлягає до задоволення, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-78, 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Роз`яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;

представники позивача: адвокат Валенко Роман Іванович, РНОКПП НОМЕР_3 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №3916 видане 12.10.2021 Радою адвокатів Полтавської області, адреса: вулиця Каштанова, 20, кабінет 21, селище Велика Багачка, Миргородський район, Полтавська область;

адвокат Долженко Оксана Миколаївна, РНОКПП НОМЕР_4 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №894 видане 19.06.2008 Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Луганської області, адреса: вулиця Незалежності, 15, місто Миргород, Полтавська область;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Виконавчий комітет Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 41830544, адреса: вулиця Шевченка, 73, селище Велика Багачка, Миргородський район, Полтавська область;

представник третьої особи за довіреністю: Онупко Надія Петрівна, адреса: вулиця Шевченка, 73, селище Велика Багачка, Миргородський район, Полтавська область;

ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_4 .

Повне рішення суду складено 11 серпня 2025 року.

Суддя Я.В. Прасол