Ухвала суду № 129477558, 11.08.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

11 серпня 2025 р. Справа № 520/17532/25Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Панов М.М., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошового забезпечення за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 з 02.04.2022 по 19.11.2024 за механізмом множення 50% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до п. 2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затв. Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перерахунок грошового забезпечення за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_4 з 02.04.2022 по 19.11.2024 за механізмом множення 50% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до п. 2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затв. Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виплату перерахованих сум грошового забезпечення за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_4 з 02.04.2022 по 19.11.2024 за механізмом множення 50% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до п. 2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затв. Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, з урахуванням раніше сплачених сум.

У період з 21.07.2025 по 08.08.2025 суддя Панов М.М. перебував у щорічній відпустці, тому вирішення даного питання здійснюється в перший робочий день після відпустки.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі є перерахунок та виплата позивачу грошового забезпечення у належному розмірі за період з 02.04.2022 по 19.11.2024.

Відтак, предметом спірних правовідносин є трудовий спір щодо оплати праці позивача.

19.07.2022 набув чинності Закон України від 01.07.2022 №2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.

Так, вищезазначеним Законом України від 01.07.2022 №2352-IX частину першу та другу статті 233 Кодексу законів про працю України було викладено у наступній редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."

Враховуючи правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд у постанові від 06.04.2023 по справі №260/3564/22 дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Згідно з пунктом 1 глави ХІХ Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

27 червня 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", пунктом 1 якої встановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Так, суд зазначає, що строк для звернення до суду з позовними вимогами про нарахування та виплату грошового забезпечення в належному розмірі за період з 02.04.2022 по 18.07.2022 позивачем не пропущено.

Проте, строк для звернення до суду з позовними вимогами про нарахування та виплату грошового забезпечення в належному розмірі у період з 19.07.2022 по 19.11.2024 розпочався 30.01.2025 та сплив 30.04.2025, оскільки позивач 29.11.2024 звертався до відповідача щодо надання розрахунків при звільненні та відповідних документів. Відповідь на звернення надано відповідачем 14.12.2024. Також, позивач 07.01.2025 звертався до відповідача щодо надання особистих карток грошового забезпечення. Відповідь на звернення надано відповідачем 29.01.2025. Отже, саме з листа відповідача від 29.01.2025 позивачу стало відомо про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, тому строк звернення до суду з позовними вимогами про перерахунок та виплату грошового забезпечення в належному розмірі за період з 19.07.2022 по 19.11.2024.

У рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Аналогічний підхід щодо застосування приписів статті 233 Кодексу законів про працю України застосовано Верховним Судом у постановах від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 27.04.2023 у справі № 300/4201/22, від 28.09.2023 у справі № 140/2168/23, від 20.11.2023 у справі № 160/5468/23.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу на те, що спірні правовідносини у період з 02.04.2022 по 18.07.2022 виникли до набрання чинності нової редакції положень статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022), тому до них не підлягає застосуванню тримісячний строк звернення, а такий строк є необмежений.

Між тим, спірні правовідносини у період з 19.07.2022 по 19.11.2024 виникли уже за нової редакції положень статті 233 КЗпП України, а тому до них підлягає застосуванню тримісячний строк звернення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.

У зазначеній постанові Верховний Суд також зазначив - якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції): у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»), З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.

Окрім того, у зазначеному судовому рішення Верховний Суд зазначив - що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, до суду з даним позовом за захистом свого права на виплату грошового забезпечення в належному розмірі за період з 19.07.2022 по 19.11.2024 позивач звернувся лише 02.07.2025 (згідно дати на позовній заяві, яка була сформована та подана до Харківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" та була зареєстрована судом), тобто з пропуском передбаченого ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України тримісячного строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 07.07.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху та надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.11.2024 із зазначенням обґрунтованих та поважних причин його пропуску із наданням доказів у підтвердження поважності таких причин.

18.07.2025 представник позивача подав до Харківського окружного адміністративного суду заяву про усунення недоліків на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

До вказаної заяви представником позивача надано лист військової частини НОМЕР_2 №09/12543-25-Вих від 28.06.2025, та зазначено, що саме з нього стороні позивача стало відомо про факт порушення його прав.

Проте, суд зазначає, що з вказаного листа не вбачається, що він стосується саме позивача, та вказаний лист не підтверджує розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 саме за спірний період з 19.07.2022 по 19.11.2024.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22, в якій колегія суддів зазначила, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №9901/405/19, вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Подібні висновки викладені і Верховним Судом у постанові від 10 січня 2024 року у справі №420/1782/23, де вказано, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26 жовтня 2023 року (справа №990/139/23) та від 01 лютого 2024 року (справа №990/270/23) вказала, що установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав.

Так, день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

Якщо цей день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому сполуку «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод, щоб дізнатися, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Отже, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

При цьому безумовно, отримуючи кожного місяця заробітну плату, презюмується обізнаність працівника щодо її розміру, а відтак і про ймовірні порушені права / інтереси.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Верховний Суд в постанові від 20 грудня 2023 року по справі № 420/4212/23 вказав, що особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2024 року по справі № 990/12/24.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.11.2024 у справі №120/359/24 сформував такі висновки щодо застосування положень статей 122, 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов`язаний з призовом до Збройних Сил України для виконання конституційного обов`язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна: проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов`язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:

1) обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду;

2) виконання обов`язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори;

3) фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду;

4) повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов`язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку;

5) обов`язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об`єктивною причиною пропуску процесуального строку.

В той же час, позивачем будь-яких доказів на підтвердження того, що він був обмежений у доступі до правової допомоги, що він перебував у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежило його можливість своєчасного звернення до суду, доказів виконання обов`язків служби та її характер на територіях Харківської області, які входять до Переліку територій можливих бойових дій, доказів його участі у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях, що унеможливили дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду з даним позовом, інших доказів, що існували непереборні обставини, які перешкоджали позивачу звернутися до суду з даним позовом, позивачем до суду не надано та в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду не зазначено.

Таким чином, представником позивача у поданій заяві про поновлення процесуального строку на виконання ухвали суду від 07.07.2025 не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення позивача до суду, які б завадили звернутися позивачу до суду з позовними вимогами про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.11.2024 протягом встановленого законом строку, а тому наведені представником позивача обставини суд визнає недостатніми для висновку про те, що позивачем з поважних причин пропущено строк звернення до суду із зазначеними позовними вимогами, тому позовна заява в частині позовних вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.11.2024 підлягає поверненню позивачу.

Таким чином, представником позивача не було зазначено обґрунтованих та поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення в належному розмірі у період з 19.07.2022 по 19.11.2024 та не було надано відповідних доказів поважності таких причин.

Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Отже, суд дійшов висновку, що заява позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовом в частині позовних вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.11.2024 задоволенню не підлягає, а позовну заяву у вказаній частині необхідно повернути позивачу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 169, 293, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про:

- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошового забезпечення за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 з 19.07.2022 по 19.11.2024 за механізмом множення 50% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до п. 2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затв. Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перерахунок грошового забезпечення за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_4 з 19.07.2022 по 19.11.2024 за механізмом множення 50% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до п. 2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затв. Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 провести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виплату перерахованих сум грошового забезпечення за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_4 з 19.07.2022 по 19.11.2024 за механізмом множення 50% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до п. 2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затв. Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, з урахуванням раніше сплачених сум - повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається, згідно ч. 6 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Панов М.М.