Ухвала суду № 129474383, 11.08.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

11 серпня 2025 р.Справа № 120/4483/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши в письмовому проваджені заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.03.2021 згідно з "Порядком призначення та виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 №713) без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум пенсії.

12.06.2023 позивач звернувся із заявою про встановлення судового контролю в порядку ст. ст. 382, 383 КАС України.

Ухвалою суду від 01.08.2023 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю та подання суб`єктом владних повноважень звіту на виконання рішення суду.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 01.08.2023 скасовано. Прийнято нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в строк 30 днів з моменту отримання даної постанови, подати до Вінницького окружного адміністративного суду звіт про повне та належне виконання постанови суду від 08.07.2021 по справі №120/4483/21-а.

07.11.2023 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подало звіт про виконання судового рішення від 08.07.2021 у справі №120/4483/21-а.

Ухвалою від 28.11.2023 відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 07.11.2023 та встановлено новий строк для подання звіту протягом тридцяти днів.

06.03.2024 представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подав звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 10.04.2024 відмовлено у прийнятті звіту ГУ ПФУ у Вінницькій області від 06.03.2024 та встановлено новий строк для подання звіту терміном у 30 днів.

13.06.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подало новий звіт про виконання рішення суду від 08.07.2021.

Ухвалою суду від 29.07.2024 звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13.06.2024 про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 у справі №120/4483/21-а визнано таким, що не підтверджує виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Накладено на керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області ОСОБА_2 штраф у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 60 560, 00 грн. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подати до суду звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 у справі №120/4483/21-а протягом 30 днів з дати отримання копії цієї ухвали.

04.10.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подало новий звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 25.11.2024 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.10.2024 про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 у справі №120/4483/21-а. Дана ухвала залишена без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2025.

В ухвалі від 25.11.2024 суд виснував, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 відповідач виконав та здійснив перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2021 згідно з "Порядком призначення та виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 №713) без обмеження її максимальним розміром.

Колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду у постанові від 21.01.2025 по справі №120/4483/21-а зазначила, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем доведено, що рішення суду у цій справі є виконаним, а отже, звіт підлягає прийняттю.

21.03.2025 на адресу суду знову надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням вищевказаного рішення суду в порядку визначеному статтею 382 КАС України шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Заява обґрунтовується тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області на виконання рішення суду додатково донараховано кошти в сумі 378578,81 грн., однак до теперішнього часу не виплачені. Відтак, позивач вважає, що рішення суду у справі № 120/4483/21-а відповідачем у повному обсязі не виконане.

Ухвалою суду від 05.05.2025, яка залишена без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2025, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю від 21.03.2025 відмовлено.

Так, в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2025 апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо того, що судом вже вчинені необхідні дії для забезпечення виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 року, передбачені статтею 382 КАС України. Положеннями КАС України не передбачено можливість повторного звернення із заявою про встановлення судового контролю у разі постановлення раніше ухвал про встановлення судового контролю. Також, приписами КАС України не передбачено обов`язку суду зобов`язувати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, повторно подати звіт про виконання судового рішення після постановлення ухвали про прийняття звіту про виконання рішення суду, яка набрала законної сили.

04.07.2025 на адресу суду вкотре надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням вищевказаного рішення суду в порядку визначеному статтею 382 КАС України шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Заява обґрунтовується тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області на виконання рішення суду додатково донараховано кошти в сумі 378578,81 грн., однак до теперішнього часу не виплачені. Крім того, з 01 березня 2025 року, у зв`язку із зростанням заробітної плати в минулому році, по всій Україні для обчислення пенсій льотному складу було застосовано коефіцієнт 1,23116. В результаті на такий же коефіцієнт зріс і розмір пенсій. Але перерахунку не відбулось і розмір пенсії залишився без змін, тобто поточну пенсію знов не доплачують і з`являється новий борг. Відтак, позивач вважає, що рішення суду у справі № 120/4483/21-а відповідачем у повному обсязі не виконане.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Такі ж вимоги передбачені статтею 14 КАС України.

Крім того, згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Водночас слід зазначити, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.

Згідно із частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Частина перша статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу положень частини першої статті Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Тому обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Водночас з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві, існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення.

Судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню рішення суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

За нормами статті 381-1 судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Зокрема, згідно із нормами частини першої 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч.ч. 1-2 статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, аналіз вищевказаних положень ст.ст. 382, 382-1 КАС України свідчить про те, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.

Як уже наголошувалося судом вище, рішенням суду у цій справі від 08.07.2021, яке набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.03.2021 згідно з "Порядком призначення та виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 №713) без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум пенсії.

Суд зазначає, що позивача уже подавав заяву про встановлення судового контролю у справі №120/4483/21-а.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.11.2024 прийнято поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області звіт від 04.10.2024 про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 у справі №120/4483/21-а.

Ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 25.11.2024, з якою погодився суд апеляційної інстанції, набрала законної сили на підставі постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2025.

Так, в ухвалі від 25.11.2024 Вінницький окружний адміністративний суд дійшов висновку, з яким погодилася і колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду у постанові від 21.01.2025, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 відповідач виконав та здійснив перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2021 згідно з "Порядком призначення та виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 №713) без обмеження її максимальним розміром. Відтак, відповідачем доведено, що рішення суду у цій справі є виконаним, а отже, звіт підлягає прийняттю.

Отже, судом вже вчинені необхідні дії для забезпечення виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 року, передбачені статтею 382 КАС України.

Крім того, Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 25.06.2025 виснував, що судом вже вчинені необхідні дії для забезпечення виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 року, передбачені статтею 382 КАС України.

При цьому, положеннями КАС України не передбачено можливість повторного звернення із заявою про встановлення судового контролю у разі постановлення раніше ухвал про встановлення судового контролю.

Також, приписами КАС України не передбачено обов`язку суду зобов`язувати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, повторно подати звіт про виконання судового рішення після постановлення ухвали про прийняття звіту про виконання рішення суду, яка набрала законної сили.

Виходячи з викладеного, суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 року.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу заявника, що якщо він вважає, що пенсійний орган протиправно не провів йому перерахунок пенсії у 2025 році із застосуванням коефіцієнтом 1,23116, свідчить про наявність ознак іншого публічно-правового спору між сторонами, який може бути вирішений шляхом подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю від 04.07.2025 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

СуддяВіятик Наталія Володимирівна