Рішення № 129474013, 07.07.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/45186/24

Провадження № 2/761/4017/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

за участю секретаря: Лишняк А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо позову: приватний нотаріус Дмух Богдан Леонідович, про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Саадулаєва А.І.

Позивач просить суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 58,2 кв.м., житловою площею 37,0 кв.м. в порядку спадкування за заповітом після смерті моєї матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.03.2025 р. відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в підготовче судове засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.05.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 15 листопада 2023 року, серія НОМЕР_2 . ОСОБА_1 є її сином та єдиним спадкоємцем, що підтверджується свідоцтвом про народження та заповітом. Після смерті матері, залишилась квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 58,2 кв.м., житловою площею 37,0 кв.м., що належала матері позивача на праві власності. З метою прийняття спадщини, позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дмуха Б.Л., із заявою про прийняття спадщини. 20.02.2024 року було заведено спадкову справу № 03/2024. Нотаріусом було встановлено, що інші спадкоємці, які претендують на отримання спадщини відсутні. Приватним нотаріусом Дмухом Богданом Леонідовичем було зроблено запит до КП КМР «КМБТІ» про підтвердження права власності на вищезазначену квартиру за ОСОБА_2 . Інформаційною довідкою від КП КМР «КМ БТ»KВ-2024 №5985 від 20.03.2024 року підтверджено, що згідно з даними реєстрових книг Бюро, квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі довідки ЖБК «Ромашка» №91 від 30.12.1991 року та зареєстрована в Бюро 06.05.1992 року за реєстровим №544/30293. Проте довідка ЖБК «Ромашка» №91 від 30.12.1991 року не збереглась. 07 серпня 2024 року, позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дмуха Богдана Леонідовича із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала його матері ОСОБА_2 . 07 серпня 2024 року, приватним нотаріусом Дмухом Богданом Леонідовичем було відмовлено мені у видачі свідоцтва на право власності на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 , про що винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій №90 від 07.08.2024 року, у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючих документів на вищезазначену квартиру, а саме довідки ЖБК «Ромашка» №91 від 30.12.1991 року, яку після смерті матері знайти не вдалося. Таким чином, позивач вважає, що він має право успадкувати та оформити нерухоме майно, що належало за життя його матері ОСОБА_2 , однак через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу та відмову нотаріуса позбавлений можливості здійснити це в позасудовому порядку.

Відповідач подав до суду відзив в якому просив, зважаючи на докази в матеріалах справи, ухвалити рішення згідно норм чинного законодавства та розглянути справу у його відсутності.

В судове засідання, яке відбулось 07.07.2025 року, позивач не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав повністю.

В судове засідання, яке відбулось 07.07.2025 року, відповідач не з`явився, у відзиві просив проводити розгляд справи у його відсутності.

В судове засідання, яке відбулось 07.07.2025 року, третя особа не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 15 листопада 2023 року, серія НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 та єдиним спадкоємцем, що підтверджується свідоцтвом про народження та заповітом.

Після смерті ОСОБА_2 , залишилась квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 58,2 кв.м., житловою площею 37,0 кв.м., що належала ОСОБА_2 на праві власності на підставі довідки ЖБК «Ромашка» №91 від 30.12.1991 року, зареєстрована Київським міським бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером №544/3029, реєстраційне посвідчення від 06 травня 1992 року.

З метою прийняття спадщини ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дмуха Богдана Леонідовича, із заявою про прийняття спадщини. 20.02.2024 року було заведено спадкову справу № 03/2024.

Нотаріусом було встановлено, що інші спадкоємці, які претендують на отримання спадщини відсутні, що підтверджується матеріалами спадкової справи №03/2024 від 20.02.2024 року.

Інформаційною довідкою від КП КМР «КМ БТ»KВ-2024 №5985 від 20.03.2024 року підтверджено, що згідно з даними реєстрових книг Бюро, квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі довідки ЖБК «Ромашка» №91 від 30.12.1991 року та зареєстрована в Бюро 06.05.1992 року за реєстровим №544/30293. Проте довідка ЖБК «Ромашка» №91 від 30.12.1991 року не збереглась.

07 серпня 2024 року, ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дмуха Богдана Леонідовича із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 .

07 серпня 2024 року, приватним нотаріусом Дмухом Богданом Леонідовичем було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва на право власності на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 , про що винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій №90 від 07.08.2024 року, у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючих документів на вищезазначену квартиру, а саме довідки ЖБК «Ромашка» №91 від 30.12.1991 року, яку після смерті ОСОБА_2 знайти не вдалося.

Стаття 16 ЦК України передбачає такий спосіб захисту права особи, як «визнання права».

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ч.1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

У відповідності до ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Разом з тим, відповідно до роз`яснень, наданих у п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права щодо спадкового майна виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, копію спадкової справи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , та має право оформити успадковане нерухоме майно, що належало за життя його матері.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи положення закону, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та визнати за позивачем у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 58,2 кв.м., житловою площею 37,0 кв.м.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 58,2 кв.м., житловою площею 37,0 кв.м. в порядку спадкування за заповітом після смерті моєї матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення виготовлено 16 липня 2025 року.

Суддя: