Рішення № 129467563, 06.08.2025, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 466/8975/23 Провадження № 2/450/836/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2025 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача Винниченко М.П. звернувся в Шевченківський районний суд м. Львова з позовом до відповідача, у якому, з врахуванням уточненої позовної заяви, просив стягнути на користь ОСОБА_1 38513,53 долари США вкладених грошових коштів, 694446 грн. 15 коп. неустойки (пені), 372073 грн. 10 коп. інфляційного збільшення, 60388 грн. 3 % річних, 200000 грн. компенсації моральної шкоди та 20000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Мотивував позовні вимоги тим, що 01.07.2021 року між ОСОБА_1 як покупцем та відповідачем як продавцем укладено договір купівлі-продажу майнових прав № Б4-16/С1/010721-22 на квартиру АДРЕСА_1 . Вказав, що позивачем виконувались умови договору та сплачено на користь продавця грошові кошти в загальній сумі 1057150 грн., що на момент оплати становило 38513,535 доларів США. За умовами пунктів 2.5, 2.6 вказаного вище договору, будинок мав бути збудованим у строк до 30 червня 2023 року з терміном прийняття його в експлуатацію до 30 вересня 2023 року. В порушення своїх зобов`язань ТзОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» не закінчено будівництво будинку та такий не здано в експлуатацію, що позбавляє позивача можливості користуватись і володіти належним їй майном. Сторони обумовили у пунктах 7.3, 7.3.2 договору, що такий може бути розірваний в односторонньому порядку у разі невиконання продавцем термінів будівництва та здачі об`єкта в експлуатацію. Пунктом 6.3 договору передбачено, що у разі невиконання своїх зобов`язань, продавець повертає усі кошти оплачені покупцем в гривнях, з розрахунку еквівалентному 547-ми доларам США за один метр квадратний по курсу НБУ на дату відповідної оплати покупця без індексації. Повідомив, що 20.07.2023 року позивач звернулась до відповідача із заявою про відмову від виконання договору та пропозицією щодо підписання між сторонами додаткової угоди про його розірвання, однак така заява ТзОВ «БІК «Рубікон Груп» проігнорована. З огляду на викладене, договір вважається розірваним. Крім цього, у зв`язку із невиконанням відповідачем договору купівлі-продажу майнових прав № Б4-16/С1/010721-22 від 01.07.2021 року за період з 01.07.2021 року по 27.05.2023 року утворилась заборгованість, яка складається з 694446 грн. 15 коп. неустойки (пені), 372073 грн. 10 коп. інфляційного збільшення, 60388 грн. 3 % річних. Вказав, що з врахуванням порушення відповідачем умов договору та те, що ОСОБА_1 не отримано бажаної квартири, за яку сплачено грошові кошти, майнова шкода, спричинена останній незаконними діями відповідача, становить 200000 грн. З огляду на вказане, просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 04.09.2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

15 листопада 2023 року представником позивача Винниченко М.П. подано клопотання про долучення письмових доказів, зокрема підтвердження скерування відповідачу ТзОВ «БІК «Рубікон Груп» заяви про відмову від виконання договору та пропозицією щодо підписання між сторонами додаткової угоди про його розірвання.

18 січня 2024 року представником позивача Винниченко М.П. подано клопотання про забезпечення позову, яке задоволено ухвалою Шевченківського районного суду Львівської області від 23 січня 2024 року та накладено арешт на об`єкти нерухомого майна, які належать ТзОВ «БІК «Рубікон Груп» на загальну суму 38513,53 доларів США та 1326907 грн. 25 коп.

23.02.2024 року представником відповідача ОСОБА_2 подано клопотання про передачу справи за підсудністю до Пустомитівського районного суду Львівської області.

11.04.2024 року представником позивача Винниченко М.П. подано заперечення на клопотання про передачу справи за підсудністю.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 30.10.2024 року матеріали цивільної справи передано за підсудністю до Пустомитівського районного суду Львівської області, які отримано останнім 27.11.2024 року.

16 грудня 2024 року представником позивача Винниченко М.П. подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у задоволенні якого відмовлено ухвалою від 16.12.2024 року.

Ухвалою від 18.12.2024 року відкладено розгляд справи у зв`язку із неявкою сторін та подання представниками клопотань про відкладення розгляду справи.

17 лютого 2025 року представником позивача Винниченко М.П. подано уточнену позовну заяву. Вказав, що при укладенні 01.07.2021 року договору купівлі-продажу майнових прав № Б4-16/С1/010721-22 сторонами не дотримано встановленої законом форми для його укладення, а саме письмової із нотаріальним посвідченням. Таким чином, вказаний вище договір є нікчемним. Крім цього, за ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. З огляду на викладене, просив позовні вимоги задовольнити.

17 лютого 2025 року представником позивача Винниченко М.П. подано клопотання про відкладення розгляду справи.

17 лютого 2025 року представником відповідача ОСОБА_2 подано письмові пояснення у справі, згідно мотивів яких вказала, що підстави та порядок розірвання договору визначено сторонами в договорі купівлі-продажу майнових прав № Б4-16/С1/010721-22 від 01.07.2021 року, а саме у пунктах 7.3.2, 7.4 передбачено, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку зі сторони покупця у разі не виконання продавцем термінів будівництва та здачі об`єкта в експлуатацію згідно пунктів 2.5, 2.6 даного договору. Одностороннє рішення сторін про розірвання цього договору оформлюється у формі письмового повідомлення про припинення дії даного договору, яке направляється стороні поштовим відправленням у вигляді рекомендованого листа з повідомленням про вручення за адресами, зазначеними в цьому договорі, або вручені особисто з відміткою про отримання уповноваженою особою. Договір є розірваний на десятий календарний день з дня отримання стороною повідомлення, що підтверджуватиметься датою отримання стороною рекомендованого листа з повідомленням про вручення, або дата вказана на письмовому повідомленні стороною одержувачем при особистому отримання уповноваженою на те особою. Після розірвання договору продавець вважається вільним від зобов`язань щодо відчуження майнових прав на об`єкти нерухомості на свій розсуд. У випадку розірвання цього договору з продавцем, продавець не пізніше як через 90 календарних днів з дня розірвання договору повертає покупцю усі отримані від нього кошти без індексації. Вказала, що стороною позивача долучено до матеріалів цивільної справи декілька письмових звернень ОСОБА_1 про відмову від виконання договору та пропозиції щодо підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору, однак доказів на підтвердження скерування такої відповідачу суду не надано. Зазначила, що у відповідності до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане в гривнях. Додатково вказала, що заявляючи позовні вимоги в частині стягнення пені сторона позивача покликається на ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», однак між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу майнових прав на квартиру, які за своєю природою не є тотожними правовідносинам щодо виконання робіт чи надання послуг. Окрім наведеного, вказала, що стороною позивача розраховуються штрафні санкції за період з 01.07.2021 року, тобто з моменту укладення договору, однак на вказаний час пеня як і будь-які штрафні санкції не можуть нараховуватись не за період прострочення. Зауважила, що окрім пені позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати в порядку ст. 625 ЦК України, які застосовуються за порушення виконання грошового зобов`язання, однак у ТзОВ «БІК «Рубікон Груп» на розрахований стороною позивача період були відсутні зобов`язання перед ОСОБА_1 . Крім цього, станом на 01.07.2021 року ОСОБА_1 не було оплачено відповідачу 1057150 грн., на які сторона позивача розраховує 3 % річних та інфляційні втрати. Вказала, що доказів на підтвердження завданої позивачу моральної шкоди, а також жодних обґрунтувань, суду не надано. З огляду на викладене, зазначила, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

17 лютого 2025 року представником відповідача ОСОБА_2 подано клопотання про відкладення розгляду справи.

10 березня 2025 року представником позивача Винниченко М.П. подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із можливістю позасудового врегулювання спору.

Ухвалою від 10 березня 2025 року відкладено розгляд справи у зв`язку із неявкою сторін та подання представниками клопотань.

13 травня 2025 року представником позивача Винниченко М.П. подано клопотання про завершення підготовчого засідання у їх відсутності та призначення справи до судового розгляду по суті.

13 травня 2025 року представником відповідача ОСОБА_2 подано заяву про проведення підготовчого судового засідання у їх відсутності.

Ухвалою від 14 травня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання 06 серпня 2025 року не з`явилися усі учасники розгляду справи, хоча про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином. 06 серпня 2025 року представником позивача Винниченко М.П. подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю позивача ОСОБА_1 на роботі, а його в інших судових засіданнях.

Щодо поданого клопотання про відкладення розгляду справи слід зазначити, що представником ОСОБА_3 не подано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у такому обставин і неможливості у зв`язку із цим прибути в судове засідання. Крім того, з моменту надходження матеріалів цивільної справи до Пустомитівського районного суду Львівської області 27.11.2024 року, тобто більше ніж 8 місяців, сторона позивача не з`являлась в судові засідання, подаючи клопотання про відкладення розгляду справи або про розгляд такої у їх відсутності. Окрім наведеного, покликання у клопотанні на подання позивачем оригіналів доказів не може вважатись належною підставою для відкладення розгляду справи, оскільки у відповідності до вимог ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Зазначена процедура не дотримана стороною позивача. Вказані обставини свідчать про зловживання стороною позивача процесуальним правом на заявлення клопотання про відкладення розгляду справи, що у даному випадку спрямовано на затягування розгляду справи.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі особи, які беруть участь у справі, суд у відповідності зіст. 247 ЦПК України, розглядає справу без фіксування судового засідання технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 01.07.2021 року між ОСОБА_1 як покупцем та ТзОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» як продавцем укладено договір купівлі-продажу майнових прав № Б4-16/С1/010721-22, за умовами якого продавець зобов`язується за плату передати покупцю у приватну власність майнові права на отримання у власність квартири АДРЕСА_2 , а покупець зобов`язується сплатити продавцю ціну продажу майнових прав та прийняти квартиру.

Згідно долучених квитанцій позивачем сплачено на користь ТзОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» 1057150 грн. за договором купівлі-продажу майнових прав № Б4-16/С1/010721-22 від 01.07.2021 року.

У пунктах 2.5, 2.6 договору купівлі-продажу майнових прав № Б4-16/С1/010721-22 від 01.07.2021 року сторони узгодили, що плановий термін завершення будівництва до 30 червня 2023 року, а плановий термін введення в експлуатацію до 30 вересня 2023 року.

Як зазначено стороною позивача та не заперечується стороною відповідача, на момент розгляду справи багатоквартирний будинок АДРЕСА_3 , недобудований та не введений в експлуатацію.

У пунктах 7.3.2, 7.4 передбачено, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку зі сторони покупця у разі не виконання продавцем термінів будівництва та здачі об`єкта в експлуатацію згідно пунктів 2.5, 2.6 даного договору. Одностороннє рішення сторін про розірвання цього договору оформлюється у формі письмового повідомлення про припинення дії даного договору, яке направляється стороні поштовим відправленням у вигляді рекомендованого листа з повідомленням про вручення за адресами, зазначеними в цьому договорі, або вручені особисто з відміткою про отримання уповноваженою особою. Договір є розірваний на десятий календарний день з дня отримання стороною повідомлення, що підтверджуватиметься датою отримання стороною рекомендованого листа з повідомленням про вручення, або дата вказана на письмовому повідомленні стороною одержувачем при особистому отримання уповноваженою на те особою. Після розірвання договору продавець вважається вільним від зобов`язань щодо відчуження майнових прав на об`єкти нерухомості на свій розсуд. У випадку розірвання цього договору з продавцем, продавець не пізніше як через 90 календарних днів з дня розірвання договору повертає покупцю усі отримані від нього кошти без індексації.

У відповідності до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 міститься висновок, що за загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша цієї статті). Про таку зміну або розірвання сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд, крім випадків, обумовлених договором або у законодавстві. Тоді як зміна чи розірвання договору у судовому порядку є, зокрема, юридичним наслідком істотного порушення зобов`язання іншою стороною (пункт 2 частини першої статті 611, абзац другий частини другої статті 651 ЦК України), тобто способом реагування та захисту права від такого порушення, яке вже відбулося. У кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Мова йде не лише про грошовий вираз зазначеної шкоди, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданої порушенням договору шкоди із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення. Інакше кажучи, для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише наявність порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно суттєвою є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

Як вбачається із фіскального чеку ПН 215600426655 позивачем ОСОБА_1 скеровано на адресу ТзОВ «БІК «Рубікон Груп» заяву про відмову від виконання договору та пропозиції щодо підписання сторонами додаткової угоди про його розірвання.

Сторонами не надано доказів на підтвердження надання ТзОВ «БІК «Рубікон Груп» відповіді на вказану заяву.

Порушення відповідачем строків будівництва і не введення об`єкта будівництва в експлуатацію у строки, визначені пунктами 2.5, 2.6 договору купівлі-продажу майнових прав № Б4-16/С1/010721-22 від 01.07.2021 року, є істотним порушенням умов договору. Строк затримки виконання зобов`язання відповідачем є значним, а об`єкт будівництва так і недобудований та не зданий в експлуатацію, як на час пред`явлення позову до суду, так і на час розгляду справи по суті.

Таким чином, договір купівлі-продажу майнових прав № Б4-16/С1/010721-22 від 01.07.2021 року вважається розірваним в односторонньому порядку на десятий календарний день з дня отримання ТзОВ «БІК «Рубікон Груп» вказаної вище заяви про відмову від виконання договору та пропозиції щодо підписання сторонами додаткової угоди про його розірвання.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У відповідності до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Зі змісту ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Тлумачення вказаних норм дає підстав для висновку, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона, яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом договір розірвано за рішенням суду, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 537/4259/15-ц.

Крім цього, в уточненій позовній заяві представник позивача покликається на те, що договір № Б4-16/С1/010721-22 купівлі-продажу майнових прав від 01.07.2021 року, який укладений між позивачем та відповідачем, за формою не відповідає вимогам, встановленим законом до основного договору, оскільки не був нотаріально посвідченим, отже в силу закону є нікчемним та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

З цього приводу слід вказати, що ч. 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, при укладенні договору купівлі-продажу майнових прав має бути дотримана така ж форма договору, яка є аналогічною основному договору у досліджуваних правовідносинах, тобто договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно часини першої статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Про необхідність нотаріального посвідчення угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна визначено також уст. 55 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

В силу вимог ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до ч. 1ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відтак, в силу вищевказаних норм цивільного законодавства попередній договір № Б4-16/С1/010721-22 купівлі-продажу майнових прав від 01.07.2021 року, який укладений між позивачем та відповідачем, за формою не відповідає вимогам, встановленим законом до основного договору, оскільки не був нотаріально посвідченим, отже в силу закону є нікчемним та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Оскільки договір купівлі-продажу майнових прав № Б4-16/С1/010721-22 від 01.07.2021 року є нікчемними, а сторона відповідача не повернула позивачу усі отримані від неї кошти, то ОСОБА_1 має право вимагати від ТзОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» повернення сплачених грошових коштів.

Встановлено, що позивачем сплачено на користь ТзОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» 1057150 грн. за договором купівлі-продажу майнових прав № Б4-16/С1/010721-22 від 01.07.2021 року, що станом на день оплати еквівалентно 38513,53 доларам США.

Водночас, у ст. 533 ЦК України визначено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, позовні вимоги в частині повернення вкладених грошових коштів у розмірі 38513,53 долари США підлягатимуть частковому задоволенню в сумі 1057150 грн., що є офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

У відповідності до розрахунків сторони позивача, які долучено до позовної заяви, за період з 01.07.2021 року по 27.05.2023 року розмір пені становить 694446 грн. 15 коп.

Звертаючись із даним позовом в суд, сторона позивача мотивує позовні вимоги наявністю підстав для стягнення з відповідача пені у відповідності до ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів».

В силу вимог ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Згідно преамбули ЗУ «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У відповідності до пунктів 3, 18, 22 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; виконавець суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Статтею 1-1 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Сторона позивача просила стягнути з відповідача пеню відповідно до вимог ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» у зв`язку з невиконанням умов договору щодо продажу ОСОБА_1 майнових прав на квартиру ТзОВ «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Рубікон Груп», який стороною позивача фактично прирівняно до договору будівельного підряду.

Відповідно до статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 877 ЦК України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію.

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 4 ст. 879 ЦК України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором на замовника може бути покладений обов`язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг. Підрядник, який зобов`язаний здійснювати матеріально-технічне забезпечення будівництва, несе ризик неможливості використання наданого ним матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування без погіршення якості робіт. Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що договір купівлі-продажу майнових прав № Б4-16/С1/010721-22 від 01.07.2021 року не містить істотних умов, які притаманні договору будівельного підряду, зокрема не містить обов`язку відповідача збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи.

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Визначення майнового права як «права очікування» та повноваження власника таких прав вказано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 2610/22985/2012, від 16 жовтня 2019 року у справі № 761/5156/13-ц та постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 520/4555/17, від 26 січня 2022 року у справі № 761/3462/13-ц, від 08 червня 2022 року у справі № 947/25597/19, від 21 червня 2022 року у справі № 947/25617/19.

Таким чином, майнове право, яке є предметом договору купівлі-продажу це обумовлене право на набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

В розділі 6 договору купівлі-продажу майнових прав № Б4-16/С1/010721-22 від 01.07.2021 року, укладеного між сторонами, передбачена відповідальність сторін, яка не обумовлюється застосуванням ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів».

У спірних правовідносинах ТзОВ «БІК «Рубікон Груп» не є виконавцем або продавцем, а ОСОБА_4 не є споживачем послуг в розумінні ЗУ «Про захист прав споживачів», з огляду на що, відповідач не несе відповідальність за ч. 5 ст. 10 з ЗУ «Про захист прав споживачів» за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу майнових прав.

Зазначене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 05 березня 2025 року у справі № 466/9152/23, 06 серпня 2024 року у справі № 727/12297/23, 31 жовтня 2024 року у справі № 752/13313/23.

Крім цього, стягнення неустойки (пені) можливе лише у випадку порушення боржником зобов`язання, яке за нікчемним договором не може відбутись.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 694446 грн. 15 коп. пені задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат в порядку ст. 625 ЦК України суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звертаючись із даним позовом 30.08.2023 року сторона позивача розраховує 3 % річних та інфляційні втрати з моменту укладення договору купівлі-продажу майнових прав № Б4-16/С1/010721-22 від 01.07.2021 року до 27.05.2023 року.

Водночас, грошове зобов`язання ТзОВ «БІК «Рубікон Груп» перед позивачем ОСОБА_1 відбулось у відповідності до вимог п. 7.4 договору купівлі-продажу майнових прав № Б4-16/С1/010721-22 від 01.07.2021 року, а саме після спливу 90 календарних днів з дня розірвання договору та не повернення відповідачем покупцю усіх отриманих від неї коштів без індексації.

Крім цього, стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у випадку відсутності грошового зобов`язання за нікчемним договором є неможливим.

З огляду на викладене, наведені стороною позивачем розрахунки не відповідають вимогам ст. 625 ЦК України, а тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 372073 грн. 10 коп. інфляційного збільшення та 60388 грн. 3 % річних, слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ТзОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» на користь позивача моральної шкоди у розмірі 200000 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені нормами ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц сформулювала висновок, згідно яким, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідні обставини встановлюються судом на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як зазначено у постанові ВП Верховного Суду від 15.12.2020 року у справі № 752/17832/14-ц розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України)

Встановивши, що відповідач в порушення вимог ст. 657 ЦК України під час виконання своєї підприємницької діяльності уклав із позивачем договорі купівлі-продажу майнових прав № Б4-16/С1/010721-22 від 01.07.2021 року без нотаріального посвідчення, достовірно знаючи про необхідність такого посвідчення у відповідності до вимог законодавства України, суд вважає, що наявні підстави для покладення на ТзОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» обов`язку відшкодувати позивачу моральну шкоду.

Сторона позивача свою вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 200000 грн. обґрунтовує тим, що відповідачем порушено умови договору та ОСОБА_1 не отримано бажаної квартири, за яку сплачено грошові кошти.

Враховуючи викладене вище, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, виходячи з підстав пред`явленого позову, враховуючи характер і обсяг страждань позивача, істотність вимушених змін у житті, відсутністю в останньої протягом тривалого часу можливості користуватись та розпоряджатись проінвестованим житловим приміщенням, а також нікчемністю правочину за яким остання позбавлена можливості отримати у власність квартиру, суд вважає, що справедливою компенсацією моральних страждань, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 20000 грн.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вказане, позовні вимоги позивача частково знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, а тому такі слід задовольнити частково та стягнути із ТзОВ «БІК «Рубікон Груп» на користь ОСОБА_1 1057150 грн. вкладених грошових коштів та 20000 грн. завданої моральної шкоди.

Зважаючи на те, що Шевченківський районний суд м. Львова в ухвалі про відкриття провадження від 04.09.2023 року звільнив позивача від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», судовий збір у розмірі 10771 грн. 50 коп., що становить 1 % від задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82,89,141, 263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 3, 15, 16, 23, 202, 203, 205, 215, 216, 236, 533, 625, 651, 653, 655, 657, 875, 877, 879, 1167, 1212 ЦК України, ст.ст. 10, 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» на користь ОСОБА_1 1057150 грн. вкладених грошових коштів.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» на користь ОСОБА_1 20000 грн. завданої моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» на користь держави судовий збір у розмірі 10771 грн. 50 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12.08.2025 року.

Суддя Мусієвський В.Є.