Рішення № 129462708, 12.08.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.08.2025Справа № 910/7155/25Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Челендж Аеропорт»

про стягнення 25 546,87 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Челендж Аеропорт» про стягнення 25 546,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Генеральною угодою№02.1-14/4-11 від 29.07.2019, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

12.06.2025 представником позивача подано заяву про зміну предмету позову.

Згідно з ч. 3 ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Дослідивши подану позивачем заяву про зміну предмету позову, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5 ст. 46, ст. 170 ГПК України, тому, суд приймає до розгляду заяву позивача та визначає предмет позову з її урахуванням.

24.06.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що з 24 лютого 2022 року відповідач не мав права здійснювати та не здійснював діяльність з наземного адміністрування в ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», а отже з цього моменту сторони договору не мали можливості виконувати договір в силу державної заборони такого виду діяльності - цивільної авіаційної діяльності, адміністрування якої було метою Генеральної угоди. Відповідач зазначає, що оскільки з 16.03.2023 не могли надавати відповідні сертифіковані послуги, усі акти виконаних робіт, рахунки-фактури та виставлені до сплати документи не можуть бути підставою для виникнення зобов`язання у відповідача, оскільки права на здійснення польотів не виникало, а тому не могло бути послуг з їх адміністрування. Також відповідач зазначає, що враховуючи причинно-наслідковий зв`язок між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю вчасно позивачем надати відповідачу послуги за договором, відсутні підстави для притягнення відповідача до відповідальності за порушення ним строків виконання своїх зобов`язань за угодою та положень статті 617 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України у вигляді стягнення пені та штрафу.

26.06.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що відповідачем не надано належних і достовірних доказів того, що позивач обмежував доступ відповідача до інфраструктури ДП МА «Бориспіль» або повідомляв відповідача про неможливість її використання у зв`язку із закриттям повітряного простору України, починаючи з 24.02.2022. Позивач зазначає, що предметом спору у справі № 910/7155/25 є стягнення плати, яку мав сплачувати відповідач за створення та підтримання позивачем необхідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення відповідачем господарської діяльності з використанням інфраструктури Аеропорту у період з квітня 2024 року по квітень 2025 року, а отже позовні вимоги повністю охоплюють той період, коли Угода була діючою та зобов`язання за Угодою мали виконуватись належним чином. Також, позивач зазначає, що умовами Угоди не ставиться в залежність від наявності або відсутності у відповідача діючого Сертифікату відповідності на право здійснення господарської діяльності з наземного адміністрування обов`язок останнього сплачувати на користь позивача погоджену на умовах п. 3.1 Угоди фіксовану плату в розмірі 1 350,00 грн + ПДВ 20% за кожен місяць та при цьому, в силу пп. 1 п. 1 Директиви з безпеки Державної авіаційної служби України AGA.SD-05-2022 і п. 3 Наказу Державної авіаційної служби України (Державіаслужба) № 707 від 16.09.2024, виданий відповідачу Державною авіаційною службою України 16.03.2020 Сертифікат відповідності № КВР-СКО-458-05 є дійсним і надає відповідачу право на діяльність в сфері наземного адміністрування в Аеропорту. Крім того, позивач зазначає, що не є достатнім формальне посилання відповідача на лист ТПП України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1, оскільки для звільнення від відповідальності, відповідачу потрібно довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання зобов`язання в частині сплати вартості наданих/отриманих на умовах Генеральної угоди від 29.07.2019 № 02.1-14/4-11 про умови здійснення господарської діяльності послуг.

Відповідач правом на подання заперечень на відповідь на відзив у встановлений строк не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2019 року між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - аеропорт, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Челендж Аеропорт» (далі - компанія, відповідач) укладено Генеральну угоду про умови здійснення господарської діяльності № 02.1-14/4-11 (далі - Угода), за умовами якої аеропорт забезпечує компанії можливість здійснювати авіаційну діяльність (надання послуг з наземного адміністрування) на території аеропорту "Бориспіль" з використанням інфраструктури аеропорту, а компанія зобов`язується сплачувати аеропорту плату за це.

За змістом угоди наземне адміністрування - послуги, що надаються екіпажам, представникам авіакомпаній, представництвам та іншим суб`єктам в офісному обслуговуванні, зв`язку, взаєморозрахунках та інших послугах, пов`язаних із взаємодією в аеропорту.

Згідно з п. 1.4 Угоди місце виконання угоди: 08300, Україна, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, ДП МА "Бориспіль".

Відповідно до п. 2.1.1 Угоди сторони зобов`язані виконувати цю угоду та обов`язки, що встановлені цією угодою, належним чином, на основі принципу добросовісності.

Згідно з п. 2.2.23 Угоди компанія зобов`язується у строки, визначені параграфом 3 угоди, сплачувати рахунки-фактури аеропорту та підписувати і повертати акти приймання-здачі виконаних послуг, складені згідно з угодою, та акти про забруднення перонів.

Відповідно до п. 2.3.1 Угоди аеропорт зобов`язаний виписувати рахунки та акти згідно із умовами цієї угоди.

Аеропорт має право нараховувати пеню та штраф, у випадку порушення компанією умов здійснення платежів, встановлених цією угодою та окремими угодами (договорами) про надання окремих послуг між компанією та аеропортом в розмірах та на умовах, встановлених цією угодою та окремими угодами (договорами) (п. 2.5.4 Угоди).

У відповідності до п. 3.1 Угоди розмір плати, яку має сплачувати компанія за створення та підтримання аеропортом необхідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення компанією господарської діяльності в ДП МА "Бориспіль" з надання послуг з наземного адміністрування з використанням інфраструктури аеропорту у відповідності з правилами та на умовах цієї угоди становить: 1350,00 грн (без ПДВ) за 1 рейс, на якому компанія здійснювала діяльність з наземного адміністрування, але не менше ніж 1350,00 грн (без ПДВ) в місяць. Нарахування ПДВ здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з п. 3.2 Угоди, кількість рейсів визначається із довідки, яка надається компанією за звітний місяць, дана довідка повинна бути підписана керівником, головним бухгалтером компанії та скріплена печаткою (у разі її наявності). Довідка направляється офіційним листом на адресу аеропорту до 3 числа місяця, що слідує за звітним. При цьому, аеропорт має право перевірити кількість рейсів, які були обслуговані компанією за звітній місяць, на підставі власної інформації (згідно з заявками компанії на обслуговування). У разі виявлення невідповідностей, або у разі відсутності (ненадання компанією) довідки у визначені строки, аеропорт має право використовувати власну інформацію для виставлення рахунків.

Відповідно до п. 3.3 Угоди протягом 3 робочих днів після отримання довідки, аеропорт виписує компанії рахунок та акт.

У відповідності до п. 3.4 Угоди представник компанії самостійно отримує в бухгалтерії аеропорту рахунок на здійснення плати згідно з п. 3.1 цієї угоди та акт в строк до 10 числа місяця, що слідує за звітним. У разі неотримання представником компанії рахунків у строки, що вказані вище, аеропорт направляє рахунки та акти компанії на адресу e-mail: account@challenge.aero. Сторони домовились, що датою отримання рахунку та акту буде вважатися кожне 10-е число місяця, що слідує за звітним місяцем, незалежно від дати їх фактичного отримання представником компанії.

За умовами п. 3.5 Угоди оплата рахунків аеропорту здійснюється компанією протягом 3 календарних днів з дати їх отримання. Оплата здійснюється на відповідній поточний рахунок аеропорту.

Пунктом 3.6 Угоди визначено, що разом із рахунками представник компанії отримує складені аеропортом акти. Підписані акти або письмову мотивовану відмову від його підписання компанія зобов`язана повернути аеропорту протягом 5 робочих днів з дати його отримання. У разі отримання від компанії мотивованої відмови, аеропорт у десятиденний строк розглядає її та, у разі виявлення невідповідностей, проводить відповідні коригування в акті та при виставленні рахунку. Якщо протягом 5 робочих днів акт або письмова відмова не будуть направленні аеропорту, акт вважається підписаний сторонами, а відмови, направлені компанією з порушенням п`ятиденного строку, не будуть прийматися аеропортом для розгляду. Акти підписуються уповноваженими на це представниками обох сторін, про що сторони надають одна одній належним чином оформлені повноваження на осіб, що підписують акти.

Пунктом 3.7 угоди сторони погодили, що у разі наявності простроченої заборгованості у компанії перед аеропортом, аеропорт нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується у порядку, встановленому чинним законодавством України, та до повного погашення заборгованості за цією угодою. При відсутності оплати з урахуванням пені більше, ніж 25 календарних днів з моменту отримання рахунку компанією, аеропортом додатково стягується штраф у розмір 5% від суми несвоєчасно оплаченого рахунку. Штраф нараховується на кожний рахунок, який не сплачений компанією більше, ніж 25 календарних днів з моменту його отримання.

Ця угода набуває чинності з 01.08.2019 та діє до 31.12.2019 включно. Якщо за 60 днів до закінчення терміну дії угоди жодна із сторін офіційно не повідомить іншу сторону про припинення строку дії угоди, угода вважається продовженою на кожний наступний календарний рік (пункти 4.1 та 4.2 Угоди).

Також, сторонами укладено Додаткові угоди № 1 від 06.07.2020 та № 2 від 22.09.2020 до Угоди.

07 квітня 2025 року сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до Угоди, за умовами якої сторони дійшли згоди припинити дію Угоди з 30.04.2025.

Керуючись умовами Угоди, для внесення встановленої п. 3.1 Угоди щомісячної фіксованої плати за період квітень 2024 року - квітень 2025 року, позивачем виставлено рахунки на загальну суму 21 060,00 грн. і складено Акти від 30.04.2024, від 31.05.2024, від 30.06.2024, від 31.07.2024, від 31.08.2024, від 30.09.2024, від 31.10.2024, від 30.11.2024, від 31.12.2024, від 31.01.2025, від 29.02.2025, від 31.03.2025, від 30.04.2025, які у зв`язку з неотриманням представником Компанії самостійно в бухгалтерії Аеропорту були направлені позивачем на визначену умовами п. 3.4 Угоди електронну адресу відповідача та отриманні ним, однак залишені відповідачем як без погодження, так і надання мотивованих відмов від їх підписання.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, позивачем звернувся до відповідача із Претензіями № 35-28/5-129 від 29.11.2024, № 35-28/5-15 від 24.02.2025, № 35-28/5-129 від 29.11.2024 та.

Відповідач в свою чергу, надав Відповідь на Претензію № № 35-28/5-15 від 24.02.2025, у якій зазначив про необґрунтованість претензії.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що у порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач оплату отриманих послуг у період з квітня 2024 року по квітень 2025 року включно не здійснив, в зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 21 060,00 грн.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 363,79 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 885,36 грн., пеню в розмірі 3 477,30 грн. та штраф у розмірі 1 053,00 грн. на підставі п.3.7 Угоди.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов`язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з п. 3.4 Угоди представник компанії самостійно отримує в бухгалтерії аеропорту рахунок на здійснення плати згідно з п. 3.1 цієї угоди та акт в строк до 10 числа місяця, що слідує за звітним. У разі неотримання представником компанії рахунків у строки, що вказані вище, аеропорт направляє рахунки та акти компанії на адресу e-mail: account@challenge.aero. Сторони домовились, що датою отримання рахунку та акту буде вважатися кожне 10-е число місяця, що слідує за звітним місяцем, незалежно від дати їх фактичного отримання представником компанії.

Відповідно до п. 10.2 Угоди всі документи (листи, повідомлення, інша кореспонденція, тощо), що будуть відправлені однією стороною іншій стороні на адресу, вказану в угоді, вважаються такими, що були відправлені належним чином належному отримувачу до тих пір, поки сторона - отримувач письмово не повідомить сторону-відправника про зміну свого місцезнаходження (із доказами про отримання стороною-відправником такого повідомлення).

З матеріалів справи вбачається, що рахунки-фактури № 72/21 від 30.04.2024 на суму 1 620,00 грн., № 72/26 від 31.05.2024 на суму 1 620,00 грн., № 72/31 від 30.06.2024 на суму 1 620,00 грн., № 72/36 від 31.07.2024 на суму 1 620,00 грн., № 72/41 від 31.08.2024 на суму 1 620,00 грн., № 72/45 від 30.09.2024 на суму 1 620,00 грн., № 72/49 від 31.10.2024 на суму 1 620,00 грн., № 72/53 від 30.11.2024 на суму 1 620,00 грн., № 72/57 від 31.12.2024 на суму 1 620,00 грн., № 72/4 від 31.01.2025 на суму 1 620,00 грн., № 72/8 від 28.02.2025 на суму 1 620,00 грн., № 72/12 від 31.03.2025 на суму 1 620,00 грн., № 72/15 від 30.04.2025 на суму 1 620,00 грн., а також Акти приймання-здачі робіт від 30.04.2024 на суму 1 620,00 грн., від 31.05.2024 на суму 1 620,00 грн., від 30.06.2024 на суму 1 620,00 грн., від 31.07.2024 на суму 1 620,00 грн., від 31.08.2024 на суму 1 620,00 грн., від 30.09.2024 на суму 1 620,00 грн., від 31.10.2024 на суму 1 620,00 грн., від 30.11.2024 на суму 1 620,00 грн., від 31.12.2024 на суму 1 620,00 грн., від 31.01.2025 на суму 1 620,00 грн., від 28.02.2025 на суму 1 620,00 грн., від 31.03.2025 на суму 1 620,00 грн., від 30.04.2025 на суму 1 620,00 грн., з огляду на неотримання представником відповідача в бухгалтерії Аеропорту самостійно рахунків за період з квітня 2024 року по квітень 2025 року, направив відповідачу рахунки та акти засобами електронного зв`язку на електронну адресу, яка зазначена в пункті 3.4 Угоди.

При цьому, матеріали справи не містять письмових мотивованих відмов відповідача від підписання вищевказаних актів здачі-приймання виконаних послуг.

Суд також враховує, що зупинення діяльності не звільняє від обов`язків, передбачених угодою, як і наявність чи відсутність рейсів не звільняє відповідача від обов`язку виконати договірні зобов`язання в частині здійснення плати, що передбачена п. 3.1 Угоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.12.2024 у справі № 910/4843/24.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 21 060,00 грн основного боргу за Угодою є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 363,79 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 885,36 грн., пеню в розмірі 3 477,30 грн. та штраф у розмірі 1 053,00 грн. на підставі п.3.7 Угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 363,79 грн 3% річних та 1 885,36 грн інфляційних втрат є обґрунтованими, розмір їх арифметично правильним, відтак підлягають задоволенню.

В свою чергу, відповідно до п. 3.7 Угоди, у разі наявності простроченої заборгованості у компанії перед аеропортом, аеропорт нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується у порядку, встановленому чинним законодавством України, та до повного погашення заборгованості за цією угодою.

При відсутності оплати з урахуванням пені більше, ніж на 25 календарних днів з моменту отримання рахунку компанією, аеропортом додатково стягується штраф у розмірі 5% від суми несвоєчасно сплаченого рахунку. Штраф нараховується на кожний рахунок, який не сплачений компанією більше, ніж 25 календарних днів з моменту його отримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як передбачено ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі ст. 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 р. у справі № 904/6463/14).

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Торгово-промислова палата України на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р., що адресований всім кого це стосується, згідно з яким на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту Торгово-промислової палати України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (постанова Верховного Суду від 25.01.2022 р. у справі № 904/3886/21).

Лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку (постанова Верховного Суду від 16.07.2019 р. у справі № 917/1053/18).

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

У зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", та в подальшому Указами Президента України продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 на сайті Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, яке є провайдером аеронавігаційного обслуговування та яке утворене з метою надання безпечного і економічно ефективного аеронавігаційного обслуговування користувача у повітряному просторі, що включає організацію повітряного руху, зв`язок, навігацію, спостереження (радіотехнічне забезпечення), було розміщено оголошення про закриття повітряного простору України. У зв?язку із військовим вторгненням Російської Федерації, згідно з вимогами Повітряного кодексу України та Положенням про використання повітряного простору України повідомлено, що органами Об?єднаної цивільно-військової системи та Державною авіаційною службою України вжито заходів щодо закриття повітряного простору України для цивільних користувачів повітряного простору. Зокрема, повідомлено, що надання аеронавігаційних послуг у повітряному просторі України призупинено.

24.02.2022 на сайті Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" було розміщено інформацію, яка свідчить, що роботу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" призупинено, аеропорт не працює, всіх пасажирів аеропорту евакуйовано, злітно-посадкова смуга заблокована.

У зв`язку із військовим вторгненням російської федерації на територію України, Украероцентром з 24.02.2022 повітряний простір України був закритий для польотів цивільних повітряних суден, а також з 10.05.2022 за поданням Генерального штабу Збройних сил України установлено заборону використання повітряного простору шляхом видання повідомлення для пілотів NOTAM стосовно закриття повітряного простору України для польотів всіх повітряних суден окрім державних повітряних суден та польотів, що виконуються з дозволу Генерального штабу Збройних сил України.

Як передбачено п. 7.1 Угоди, сторони звільняються від відповідальності за повне та/або часткове невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цією Угодою, якщо таке невиконання чи неналежне виконання сталися внаслідок настання зовнішніх і надзвичайних обставин відсутніх на момент підписання даної угоди, які не можна було ані передбачити, ані запобігти жодними розумними заходами. До таких обставин відносяться стихійні лиха, екстремальні погодні умови, пожежі, страйки, військові дії, громадські безпорядки тощо.

Згідно з п. 7.2 Угоди достатнім доказом дії зазначених обставин є документ, виданий уповноваженим органом України, і лише наявність такого документа буде свідчити як доказ існування форс-мажорних обставин та їх тривалість.

У постанові Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 справі № 910/6393/24 за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Челендж Аеропорт" про стягнення 62 131,68 грн. встановлено, що листом № 2701 від 27.01.2023 відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин та просив зупинити нарахування платежів за послуги, зокрема, передбачені генеральною угодою № 02.1-14/4-11 про умови здійснення господарської діяльності від 29.07.2019 з посиланням на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та, як наслідок, доведеність відповідачем факту виникнення та наявності форс-мажорних обставин, а також їх надзвичайність та невідворотність, що об`єктивно унеможливили належне виконання ним своїх обов`язків за угодою.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18, від 13.08.2019 у справі №910/11164/16.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII).

У зв`язку з викладеним, суд зазначає, що відповідно до п.41 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов`язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність.

Згідно з п.п.44, 46 даної Доповіді:

« 44. Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним. Вона також зобов`язана дотримуватись законів (the laws), які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.

46. Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія [юридичних норм] також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві (ст. 7 ЄКПЛ), позаяк суб`єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки; але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси [особи]. На додаток, юридична визначеність вимагає дотримання принципу res judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. У приватних спорах виконання остаточних судових рішень може потребувати допомоги з боку державних органів, аби уникнути будь-якого ризику «приватного правосуддя», що є несумісним з верховенством права. Системи, де існує можливість скасовувати остаточні рішення, не базуючись при цьому на безспірних підставах публічного інтересу, та які допускають невизначеність у часі, несумісні з принципом юридичної визначеності.»

Відповідно до п.72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява N 48553/99) зазначено:

"Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції ( 995_004 ), яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів."

Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду, міститься і у справах Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.

Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 6 Конституції України органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

З огляду встановлені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 справі № 910/6393/24 преюдиційні обставини, відповідач на підставі п. 7.1, п. 7.2 угоди звільняється від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за угодою, що сталося не з вини відповідача, а у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) - військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану та закриття Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

Таким чином, вищевказані обставини свідчить про відсутність підстав для притягнення відповідача до відповідальності за порушення ним строків виконання своїх зобов`язань за угодою у вигляді стягнення пені та штрафу.

За таких обставин, суду дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині вимог про стягнення 3 477,30 грн. пені та 1 053,00 грн. штрафу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Челендж Аеропорт» (02000, м. Київ, вул. Деревообробна, 5; ідентифікаційний код: 34191794) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код: 20572069) заборгованість у розмірі 21 060 (двадцять одна тисяча шістдесят) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 363 (триста шістдесят три) грн. 79 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 885 (одна тисяча вісімсот вісімдесят п`ять) грн. 36 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 028 (дві тисячі двадцять вісім) грн. 20 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 12.08.2025

Суддя О.А. Грєхова