Вирок № 129461200, 12.08.2025, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/2849/25

Провадження №

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.08.2025 року місто Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження №12024010000000114, відомості про яке внесено до ЄРДР 26.06.2024 року, стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Джанкой АР Крим, громадянина України, українця, останнє відоме місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

27 лютого 2025 року до Подільського районного суду міста Києва від заступника начальника відділу процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_3 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України.

Ухвалою суду від 28.02.2025 року у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, на розгляд у якому винесено питання, регламентовані ст. 314-316 КПК України.

Ухвалою суду від 28.05.2025 року у даному кримінальному провадженні призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта, і постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Формулювання обвинувачення за обвинувальним актом.

В невстановлений досудовим розслідуванням точні дату та час, але не пізніше грудня 2023 року громадянин України ОСОБА_5 , усвідомлюючи здійснення відкритої збройної агресії російською федерацією на території України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, переслідуючи свої особисті інтереси, перебуваючи на території Автономної Республіки Крим, маючи умисел на зайняття посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконно створеному органі окупаційної влади, так званій «Адміністрації міста Судак», та реалізуючи його, отримавши від невстановлених в ході досудового розслідування осіб з числа представників окупаційної адміністрації так званої «Республіки Крим» пропозицію на зайняття посади в адміністративному органі окупаційної влади, а саме посади «заступника голови адміністрації міста Судак», в порушення вимог Конституції та Законів України добровільно погодився на вказану пропозицію.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, в невстановлений досудовим розслідуванням точні дату та час, але не пізніше грудня 2023 року, ОСОБА_5 , будучи громадянином України, перебуваючи на території Автономної Республіки Крим, діючи зі своїх особистих мотивів та бажання, погоджуючись на пропозицію представників окупаційної адміністрації так званої «Республіки Крим», умисно, добровільно, зайняв посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконно створеному органі окупаційної влади, а саме посаду «заступника голови адміністрації міста Судак».

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 5 ст. 111-1 КК України - колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.

Позиції сторін та інших учасників судового провадження.

Прокурор у судовому засіданні обставини, визначенні в обвинувальному акті підтримала в повному обсязі, в обґрунтування винуватості обвинуваченого зазначила, що подані письмові докази підтверджують протиправність злочинних дій ОСОБА_5 , а кваліфікація кримінального правопорушення є вірною для того, щоб довести винуватість ОСОБА_5 поза розумним сумнівом. Відтак, прокурор просила суд визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді 9 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади у державних органах, місцевого самоврядування на строк 12 років, з конфіскацією усього належного йому майна та стягнути з нього на користь держави судові витрати пов`язані із залученням експерта.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia) ОСОБА_5 , який показань суду не надавав, та будь-яких клопотань від останнього до суду також не надходило.

Відповідно до ухвали суду від 28.05.2025 року постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 у судові засідання, а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , який, в свою чергу, повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед судом і захищати себе безпосередньо в суді, а так само свідчать про його наміри щодо ухилення від кримінальної відповідальності. В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості. Водночас, це кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 , обґрунтовуючи неможливість ухвалення обвинувального вироку, зазначив на відсутність прямих доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Просив виправдати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Докази на підтвердження встановлених обставин та їх оцінка судом.

Відповідно до ст. ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України підтверджується наступними дослідженими та перевіреними під час судового слідства доказами, а саме:

витягами з ЄРДР № 12024010000000114 від 26.06.2024 року, № 12023010000000033 від 06.04.2023 року, № 12024010000000113 від 13.06.2024 року, що підтверджують факт внесення відомостей до ЄРДР та початок проведення досудового розслідування з відповідною правовою кваліфікацією кримінального правопорушення;

особовою карткою Державної міграційної служби України стосовно ОСОБА_5 про те, що він отримав паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

протоколом огляду від 10.04.2024, відповідно до якого оглядом сторінки за посиланням

« ІНФОРМАЦІЯ_2 »

виявлено відомості про призначення ОСОБА_5 на посаду заступника голови адміністрації м. Судак Республіки Крим, вказана інформація розміщена на вказаному вище сайті; оглядом сторінки за посиланням

« ІНФОРМАЦІЯ_3 »

виявлено відомості про статут муніципального утворення міського округу Судак;

оглядом сторінки за посиланням

« ІНФОРМАЦІЯ_4 »

виявлено відомості про повноваження, завдання та функції адміністрації;

оглядом сторінки за посиланням

« ІНФОРМАЦІЯ_5 »

виявлено відомості про графік приймання керівництвом, у тому числі ОСОБА_5 ;

оглядом сторінки за посиланням

« ІНФОРМАЦІЯ_6 »

виявлено відомості про структуру адміністрації, в яку входить посада ОСОБА_5 ;

оглядом сторінок за посиланнями

«ІНФОРМАЦІЯ_8»

« ІНФОРМАЦІЯ_7 »

виявлено відомості про публікації на сайтах новин про призначення нового заступника голови адміністрації; серед додатків до протоколу долучено статут муніципального утворення міського округу Судак республіки Крим, Главою 6 якого врегульовано діяльність адміністрації міста Судак, а ст.48 - врегульовано повноваження заступників голови адміністрації міста Судака, зокрема зазначено про те, що вони керують відповідними напрямками забезпечення життєдіяльності всього міського округу тощо;

протоколом огляду від 26.06.2024, відповідно до якого оглядом сторінки за посиланням

«ІНФОРМАЦІЯ_7»

виявлено відомості про публікацію на сайті новини про призначення нового заступника голови адміністрації; оглядом сторінки за посиланням

«ІНФОРМАЦІЯ_9»

виявлено відомості про розпорядження адміністрації про внесення змін в розподіл обов`язків між головою, першими заступниками голови, заступниками та керівником апарату адміністрації міста Судака Республіки Крим від грудня 2023 року;

серед додатків до протоколу долучено розпорядження голови адміністрації міста Судака від 08.12.2023 №896-р про внесення змін до розпорядження про розподіл обов`язків;

також, долучено Додаток 1 до розпорядження адміністрації міста Судака від 19.09.2023 №598-р (у редакції розпорядження адміністрації м. Судака від 08.12.2023 №896-р); Главою 5 вказаного додатка до розпорядження, врегульовано повноваження ОСОБА_5 , як заступника голови адміністрації м. Судака, що, в тому числі, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій (забезпечення реалізації держаної політики в певних сферах, організаційні функції, функції забезпечення, моніторингу);

також, долучено Додаток 2 до розпорядження адміністрації міста Судака від 19.09.2023 №598-р (у редакції розпорядження адміністрації м. Судака від 08.12.2023 №896-р);

указаним додатком є порядок заміщення голови, перших заступників голови, заступників голови, керівника апарату адміністрації м. Судак, у тому числі, ОСОБА_5 , як заступника голови адміністрації м. Судака;

протоколом огляду від 07.05.2024, відповідно до якого оглядом сторінки за посиланням

«https://cctld.ru/»

виявлено відомості про домен «gov.ru», зокрема: дата реєстрації, інформація про адміністратора домена, найменування адміністратора (Служба спеціального зв`язку та інформації Федеральної служби охорони Російської Федерації);

висновком експерта від 10.06.2024 року № 6215/24-35, відповідно до якого: у фотознімку у файлі «2023-12-12-14-46-24_1» (об`єкт 1) та в фотознімку в особовій картці Державної міграційної служби України на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (файл « ОСОБА_5 Ф-1.pdf (об`єкт 2)), наданому в якості порівняльного зразка зовнішності ОСОБА_5 , зображена одна і та ж особа;

листом № 48-01/810 від 06.06.2024 року заступника Керівника Офісу Президента України, про те, що матеріали щодо припинення громадянства України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно поданою ним заявою або внаслідок втрати громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства не надходили;

листом заступника начальника відділу ГУНП у АРК та м. Севастополі № 183/100/05/02-2025 від 05.02.2025 згідно з яким, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за оперативною інформацією на даний час перебуває за адресою: АДРЕСА_2 .

Положення законодавства, якими керувався суд.

Положеннями ст. 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За правилами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Відповідно до змісту статті 92 КПК України, обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна встановити об`єктивну істину та на неї покладається обов`язок доказування, доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

Колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к зазначено, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Склад злочину це сукупність юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене суспільне небезпечне діяння, як конкретний злочин, передбачений кримінальним законом.

Об`єктивними ознаками злочину є об`єкт і об`єктивна сторона, суб`єктивними суб`єкт і суб`єктивна сторона.

Відсутність хоча б однієї з цих ознак, складу злочину не утворюють.

Відповідно до ч. 5 ст. 111-1 КК України колабораційна діяльність, добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, або добровільне обрання до таких органів, а також участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території або публічні заклики до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території -

караються позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

При ухваленні вироку стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях по справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine заява №39598/03) від 21.10.2011, у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom) від 18.01.1978 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».

Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» («Kobets v. Ukraine») (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» («Avsar v. Turkey»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Так, відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство.

Нормами Закону України «Про громадянство України» визначено підстави і порядок набуття та припинення громадянства України. Зокрема ст. 2 зазначеного Закону встановлено, що законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах: в Україні існує єдине громадянство та якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання.

Відповідно до ст. 17-20 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України за клопотанням громадянина України та втрати громадянства України внаслідок добровільного набуття повнолітнім громадянином України громадянства іншої держави.

При цьому, вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде його громадянство, якщо вийде з громадянства України та не допускається, якщо особі в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.

Датою припинення громадянства України у всіх випадках є дата видання відповідного Указу Президента України.

Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України, користується всіма правами і несе всі обов`язки громадянина України.

Згідно із статтею 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства рф не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України.

Висновки суду.

Так, ОСОБА_5 , є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України та залишається громадянином України по теперішній час, незалежно від місця його проживання, та фактичне набуття ОСОБА_5 , громадянства іншої держави, не впливає на зміст його правових відносин з Україною, за якими він визнається лише громадянином України.

З досліджених матеріалів кримінального провадження не надано доказів, що ОСОБА_5 , будучи громадянином України, вчинив дії, що ставляться йому в провину, під безпосереднім впливом фізичного примусу, унаслідок якого він не міг керувати своїми вчинками, чи психічного примусу за умови, що такі дії були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала йому чи охоронюваним законом його правам або правам інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в цій обстановці не можна усунути іншими засобами і якщо при цьому не допущено більш значної шкоди, ніж відвернена шкода (або, хоча шкода була і більш значною, але внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, особа не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці). Жодних об`єктивних даних, які б свідчили про те, що до ОСОБА_5 будь-якою особою держави-агресора застосовувався фізичний та/або психічний примус, внаслідок застосування яких/якого він учинив інкриміновані йому дії, суду не надано. Крім того, суд зауважує, що досліджені докази свідчать, що ОСОБА_5 діяв добровільно, а будь-які докази про примушування його до вчинення таких дій, за встановлених вище судом обставин, відсутні. З огляду на його вік та достатній життєвий досвід, очевидно, він усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно-небезпечні наслідки і бажав їх настання, тобто діяв із прямим умислом. Всі перелічені джерела інформації суд оцінює за правилами ст. 99 КПК України, а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими.

Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище об`єкти достовірними доказами обвинувачення, на підставі яких суд приймає рішення у справі. При цьому суд бере до уваги і те, що такі відомості встановлені також актами компетентних органів, виданих в межах їх юрисдикційних повноважень.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, поза розумним сумнівом.

Згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують її покарання. Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи основне покарання суд виходить із наступного.

У відповідності до ч. 5 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст.111-1 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_5 вчинив злочин проти основ національної безпеки України, що становить велику суспільну небезпеку, добровільно зайняв посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території України. Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, проте враховуючи також, що обвинувачений вчинив даний злочин умисно, усвідомлюючи свої дії, які полягли у зайнятті посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території України, з метою його перевиховання та упередження скоєння злочинів у подальшому, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі з додатковим покаранням.

При цьому, визначаючи розмір основного призначеного покарання, суд враховує той факт, що обвинувачений ОСОБА_5 , як громадянин України, вчинив злочин в період встановленого в Україні воєнного стану, що свідчить про те, що злочин має підвищену суспільну небезпечність, вчинив цей злочин умисно з прямим умислом, а тому суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без реального відбування покарання, а тому положення ст. 75 КК України не застосовує.

З огляду на вчинення ОСОБА_5 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суд при призначенні покарання не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України.

Призначаючи додаткові покарання суд виходить із наступного.

При призначенні виду додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади суд враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 02 лютого 2022 року у справі №344/16025/18, в якій він зазначив, що рішення суду про позбавлення такого права має бути чітко і ясно сформульоване в резолютивній частині вироку для того, щоб не виникало жодних сумнівів під час його виконання.

Якщо в санкції статті Особливої частини КК України визначено характер посади або вид (рід) діяльності, то формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Якщо ж покарання у санкції зазначене в загальній формі (наведене у формулюванні, що використовується у ст. 55 КК України), суд повинен конкретизувати правову заборону і точно зазначити (описати, окреслити) у вироку характер та коло тих посад або вид (рід) тієї діяльності, права обіймати які чи займатися якою він позбавляє засудженого. Більше того, покарання має формулюватися таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатися забороненою діяльністю в будь-якій галузі (сфері), а також був позбавлений можливості обіймати такі посади або займатися такою діяльністю, які за змістом (характером) і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими пов`язане вчинення кримінального правопорушення. Тому суд призначає додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов`язаних з наданням публічних послуг, виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Призначаючи додаткове покарання у виді конфіскації майна, суд зазначає, що згідно ч.1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого і що згідно ч. 2 ст. 52 КК України конфіскація майна відноситься до додаткових видів покарання. З огляду на вчинення ОСОБА_5 колабораційної діяльності, суд призначає покарання з конфіскацією всього належного йому майна на користь держави.

Застосовуючи додаткове покарання у виді конфіскації майна, суд зазначає, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, маючи мету та бажання отримати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе та інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат.

Висновок в частині призначеного основного і додаткового покарання узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року). Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 не застосовувався. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Письмові документи - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Судові витрати, відповідно до акта здачі-приймання висновку експерта № 6215/24-35, становлять 5679, 60 грн., за проведену у даному кримінальному провадженні Київським НДІСЕ, що на підставі ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись статтями 2, 7, 349, 368 - 371, 373, 374, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років, з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна, та позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов`язаних з наданням публічних послуг, виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 11 (одинадцять) років.

ОСОБА_5 початок строку відбування основного покарання обраховувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання.

ОСОБА_5 початок строку відбування додаткового покарання обраховувати з моменту відбуття основного покарання.

Письмові документи - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на проведення експертизи в загальній сумі 5679 (п`ять тисяч шістсот сімдесят дев`ять) гривень 60 копійок.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.

Копію вироку, яка підлягає врученню обвинуваченому, вручити захиснику, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Суддя: ОСОБА_1