Рішення № 129458670, 12.08.2025, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/11492/24

Провадження № 2/369/2798/25

РІШЕННЯ

Іменем України

12.08.2025 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Гуленко Я.Є.

за участі

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, третя особа ОСОБА_4 про скасування рішення ради

в с т а н о в и в :

У липні 2024 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що при ознайомленні з матеріалам кримінального провадження ЄРДР 12022110000000497 - висновком експерта від 30.05.2023 № СЕ-19/111-23/15476-З, йому стало відомо про те, що земельна ділянка Третьої особи у справі ОСОБА_4 з кадастровим номером 3222486201:01:021:0022, згідно наявних координат, які є складовими Проекту землеустрою розробленого у 2020 році, частково накладаються на землі загального користування (вулиця/під`їзд), яким здійснюється під`їзд до земельної ділянки з кадастровим номером 3222486201:01.021:5540.

Через таке накладення земельних ділянок його права, як члена територіальної громади порушені, незаконним рішенням органу місцевого самоврядування, а тому на підставі норми ст. 21 ЦКУ просить визнати не законним та скасувати рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу такої ділянку у власність. При цьому відповідачем грубо порушено ч.4 ст.83 ЗК України при прийнятті рішення 52/69-5-VIII 5 сесії VIII скликання Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 26 квітня 2021 року. До даних правовідносин слід застосувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №441/1694/15-ц, що є обов`язком суду - застосування практики ВСУ. Крім того, при обранні способу захисту керувався змістом пункту 64 постанови від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 Велика Палата Верховного Суду. Позивач вважає, що задоволення заявленої позовної вимоги призведе до відновлення становища, що існувало до порушення права. У позасудовому порядку відновити свої порушені права неможливо.

Просив суд визнати незаконним та скасувати РІШЕННЯ 52/69-5-VIII 5 сесії VIII скликання Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 26 квітня 2021 року «Про затвердження гр. ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 ».

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 липня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачу для усунення недоліків.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 серпня 2024 року відкрито провадження та визначено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.

19 серпня 2024 року до суду надійшли пояснення третьої особи ОСОБА_4 . Не погоджуючись з доводами позову вказав, що ОСОБА_3 не надав доказів наявності у нього права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:021:5540. Тому його право не могло бути порушене оскаржуваним рішенням ради щодо самовільного захоплення заїзду до ділянки. Натомість поданий позов та скасування рішення ради порушить його права як власник ділянки, яку він набув законно в порядку ст.118 Земельного Кодексу. Просив відмовити у задоволенні позову.

27 серпня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відзив поданий за за підписом сільського Голови Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області Олеся Кудрика. Вказали, що сільська рада визнає позовні вимоги з посиланням на те, що на час прийняття оскаржуваного рішення 52/69-5-VIII 5 сесії VIII скликання Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 26 квітня 2021 року, йому не було відомо про зміст висновку експерта від 30.05.2023 № СЕ-19/111-23/15476-ЗТ у кримінальному провадженні 12022110000000497.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Враховуючи подані сторонами докази, пояснення, суд не приймає визнання позову відповідачем та продовжує розгляд справи.

19 листопада 2024 року до суду надійшли заперечення третьої особи ОСОБА_4 . Вказав, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки 3222486201:01:0216:0022 відповідає вимогам ст. ст.19, 25,29 та 30 ЗУ «Про землеустрій», вимогам ст. ст. 116, 118, 133 ЗКУ, генеральному плану забудови с. Софіївська Борщагівка, на якому відсутній між квартальний проїзд, про який йдеться в висновку експерта від 30.05.2023 № СЕ-19/111-23/15476-З. Також наголошував на відсутності у ОСОБА_5 , як Голови територіальної громади, права на визнання позовних вимог, щодо визнання не дійсними рішень колегіального органу місцевого самоврядування посилаючись на норми ст. ст.10, 12 та 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування». Вважає позовні вимоги ОСОБА_3 штучними, оскільки Позивач немає прав на земельні ділянки з кад № 3222486201:01.021:5540, 3222486201:01:021:5011, 3222486201:01:021:5012, що межують з його земельною ділянкою за кад. № 3222486201:01:0216:0022, а тому в наслідок оскаржуваного рішення не відбулося порушення прав Позивача.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.

У додаткових поясненнях від 22 квітня 2025 р. навів також численну практику ВСУ щодо неналежності способу захисту, який полягає у визнання не чинним рішення про надання права власності на земельну ділянку, оскільки таке рішення вичерпує свою дію виконанням - державною реєстрацією права власності в ДРРП, у зв`язку з чим визнання рішення органу місцевого самоврядування не дійсним після здійснення державної реєстрації прав власності на його основі в системі державного реєстру речових прав на не рухоме майно та їх обтяжень не може призвести до стану, що існував до моменту прийняття оскаржуваного рішення. Просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Реніш Л.В. позовні вимоги підтримав. Просив позов задоволити.

У судове засідання представник відповідача не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_4 - адвокат Кукарека К.С. проти позову заперечував. Просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При розгляді справи судом встановлено, що рішенням Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області 5 сесії VIII скликання від 26 квітня 2021 року №52/69-5-VIII затверджено проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровим номером № 3222486201:01:021:0022 у приватну власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 .

З поданої суду копії земельної документації вбачається, що проект землеустрою, виготовлений Київською обласною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» на підставі договору №20299000179 -ПЗ від 24.11.20 та містить в собі відомості про кваліфікаційний сертифікат собі інженера-землевпорядника - № 013673 від 05.10.2018 р. Проектно технічна документації містить в собі графічні матеріалами, в тому числі і викопіювання з генерального плану забудови населеного пункту з яких вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222486201:01:021:0022 межує з дорогою, проїзною частиною.

Будь який заїзд до земельних ділянок у зоні розміщення земельної ділянки з кадастровим номером № 3222486201:01:021:0022 викопіюванням з генерального плану забудови території с. Софіївська Борщагівка не передбачають жодного квартального заїзду до суміжних земельних ділянок.

В проектно технічній документації наявний акт приймання передачі межових знаків на зберігання за підписом ОСОБА_5 - голови Борщагівської сілкої ради да Ілько С.В. Зазначений акт не містить зауважень суміжних користувачів та підтверджує відсутність прав позивача на суміжні з земельною ділянкою ОСОБА_4 . Також у проектно технічній документації на землю наявний висновок експерта ГУ Держгеокадасту Харківської області Ведут Н.М., виготовлений у відповідності до норми ст. 9 ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації» яким встановлена відповідність зазначеного проекту вимогам законодавства Україна.

Висновок експерта від 30.05.2023 № СЕ-19/111-23/15476-ЗТ виготовлений на виконання постанови про призначення земельно-технічної експертизи від 22.03.2023 р. в кримінальному провадженні ЄРДР 12022110000000497 експертом Київського НДКС МВС Коваленко Л.А. Слідчим перед експертом були поставлені питання про: фактичний порядок використання земельних ділянок за кад № 3222486201:01:021:5011, № 3222486201:01:021:5012, № 3222486201:01:0216:0022 ? чи витримані охоронні зони ЛЕП, що накладаються на земельні ділянки кад № 3222486201:01:021:5011, № 3222486201:01:021:5012, № 3222486201:01:0216:0022 ? чи накладаються охоронні зони ЛЕП на земельні ділянки кад № 3222486201:01:021:5011, № 3222486201:01:021:5012, № 3222486201:01:0216:0022 ? чи знаходиться повністю чи частково житловий будинок, який розташований на земельних ділянках кад № 3222486201:01:021:5011, № 3222486201:01:021:5012, № 3222486201:01:0216:0022 в охоронній зоні ЛЕП?

З висновку експерта вбачається, що серед документів, наданих експерту для проведення судового дослідження, генеральний план забудови с. Софіївська Борщагівка відсутній. В той же час за клопотанням експерта для проведення дослідження йому надані топогеодезичні зйомки земельних ділянок кад № 3222486201:01.021:5540, 3222486201:01:021:5011, 3222486201:01:021:5012, № 3222486201:01:0216:0022, 3222486201:01.021:0014.

Згідно висновків експерта від 30.05.2023 № СЕ-19/111-23/15476-ЗТ жодного накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3222486201:01:021:5011 на земельну ділянку, яка належить позивача ОСОБА_3 або заїзд до цієї ділянки - не встановлено.

Так, землі загального користування - земельні ділянки, режим користування якими відзначається найбільшою загальнодоступністю. Являють собою як незабудовані, так і забудовані території, у складі різних категорій земель земельного фонду. В містах, селищах і сільських населених пунктах, землі загального користування складаються з земель шляхів сполучення (площі, вулиці, провулки, проїзди (в межах червоних ліній), дороги, набережні), земель для задоволення культурно-побутових потреб населення (парки, лісопарки, сквери, сади, бульвари, водойми, пляжі), полігонів для захоронення неутилізованих промислових відходів, полігонів побутових відходів і сміттєпереробних підприємств, та інших земель, що служать для задоволення потреб міста, селища, сільського населеного пункту.

Згідно норми ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної документації»: Генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Проектні рішення генерального плану населеного пункту повинні включати межі та правові режими всіх режимоутворюючих об`єктів та всіх обмежень у використанні земель (у тому числі обмежень у використанні земель у сфері забудови), встановлених до або під час розроблення проекту генерального плану (у тому числі межі та правові режими територій і об`єктів природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду, прибережних захисних смуг, водоохоронних зон, пляжних зон, інших охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель.

Згідно ст. 53 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів складаються на основі затверджених у встановленому законодавством порядку генеральних планів населених пунктів. Проекти землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів складаються з метою обґрунтування, розробки і подальшої реалізації необхідного обсягу організаційних та інженерно-технічних заходів з освоєння, поліпшення якості земель, їх раціонального використання та охорони, захисту від руйнівних процесів.

У той же час викопіювання з матеріалів генерального плану забудови с. Софіївська Борщагівка не містить в собі жодного міжквартального проїзду до земельної ділянки кадастровим номером 3222486201:01.021:5540, оскільки така по всій своїй довжині межує з проїзною частиною, що з`єднує АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1.

Центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Згідно ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об`єкти Державного земельного кадастру; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Відповідно до частини 6 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлює, що однією з підстав для відмови в проведенні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах земельної ділянки, що підлягає реєстрації, іншої земельної ділянки або її частини. При цьому власник не зможе одержати кадастровий номер, який є обов`язковим у разі відчуження земельної ділянки.

Ст. 32 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» визначено, що відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць, нормативну грошову оцінку земель, розташованих у межах територій адміністративно-територіальних одиниць, обмеження у використанні земель, встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про встановлення і зміну меж адміністративно-територіальної одиниці, про затвердження документації із землеустрою, документації з оцінки земель, яка є підставою для внесення таких відомостей.

Тобто накладення земельних ділянок - це коли згідно двох або більше різних землевпорядних документів одна і та ж ділянка землі, розташована на певному відрізку, фактично займає територію іншої або її частину, як правило, сусідньої земельної ділянки іноді декількох.

Відповідно до частини 6 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлює, що однією з підстав для відмови в проведенні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах земельної ділянки, що підлягає реєстрації, іншої земельної ділянки або її частини. При цьому власник не зможе одержати кадастровий номер, який є обов`язковим у разі відчуження земельної ділянки. Системний аналіз норм ЗУ «Про Державний земельний кадастр» свідчить про те, що оскільки накладення земельних ділянок виключає можливість їх реєстрації в державному земельному кадастрі, що є обов`язковою для присвоєння кадастрового номеру, то наявність відповідної реєстрації та присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці можлива лише за відсутності накладення на межі інших земельних ділянок.

Наявні в матеріалах справи відомості про реєстрацію земельної ділянку № 3222486201:01:0216:0022 в ДЗК за ОСОБА_4 свідчать про присвоєння вказаній земельній ділянці кадастрового номеру. Наявна в матеріалах судової справи проектно-технічна документація на вказану земельну ділянку свідчить про відсутність накладень її площі на жодної іншої сформовані земельної ділянки земель загального користування територіальної громади с. Софіївська Борщагівка в Державному земельному кадастрі.

Жодних відомостей з державного земельного кадастру, про виявлення помилки в частині не відповідності поворотних точок земельної ділянки з кадастровим номером 3222486201:01:0216:0022 їх фактичному розташуванню, що накладається землі загального користування територіальної громади с. Софіївська Борщагівка позивачем суду не надано, гне заявлено клопотань про їх витребування у разі складнощів в їх отриманні.

У відповідності до норм ст. ст.76-80 ЦПКУ достовірним та достатнім доказом місця розташування земель загального користування у населеному пункті є генеральний план населеного пункту.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що висновок експерта від 30.05.2023 № СЕ-19/111-23/15476-ЗТ не є належним та допустимим доказом накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3222486201:01:0216:0022 на землі загального користування або на земельну ділянку позивача, оскільки при його складанні експерт не досліджував генеральний план забудови с. Софіївська Борщагівка як джерело достовірної інформації про місце розташування земель загального користування територіальної громади. Топографічне дослідження накладення земельної ділянки 3222486201:01:0216:0022 на землі загального користування в межах експертного дослідження не проводилося. Заяви експерта, відображені на сторінках стор. 23 та 24 висновок експерта від 30.05.2023 № СЕ-19/111-23/15476-ЗТ з посиланням на відомості Google maps Суд оцінює критично у зв`язку з не відповідністю схеми 1 на стор 24 висновку експерта викопіюванню з генерального плану забудови села, затвердженого рішенням 15 сесії VIII скликання Борщагівської сільської ради № 49-15 VIII від 05.10.2023р.

На підставі викладеного вище Суд вважає не доведеними підстави позову в частині заяв Позивача про накладення спірної земельної ділянки на землі загального користування.

Згідно Постанова ВП ВС, 21.09.22, справа №908/976/19 (№ у ЄДРСР 108930841) «Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (пункт 5.6)»

Аналогічна позиція викладена також у постанови ВП ВС від 19.01.21 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.21 у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.22 у справі №209/3085/20 (пункт 24).

Згідно Постанова ВП ВС, 21.09.22, справа №908/976/19 (№ у ЄДРСР 108930841:): спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (пункти 5.6, 5.9).» Аналогічна судова практика також міститься в Див. також постанови ВП ВС від 22.09.20 у справі №910/3009/18 (пункт 63), від 08.02.22 у справі №209/3085/20 (пункт 24).

Згідно Постанова ВП ВС, 12.07.23, справа №757/31372/18-ц (№ у ЄДРСР 112516535): у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (пункт 58).» Аналогічна позиція зазначена в постанови ВП ВС: 30.06.21, справа № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), 01.07.21, справа №9901/381/20 (пункти 1, 43-47); 26.10.21, справа №766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102); 01.02.22, справа №750/3192/14 (пункти 4, 26, 47); 22.09.22, справа №462/5368/16-ц (пункти 4, 36); 04.07.23, справа №233/4365/18 (пункт 31).

Згідно позиції ВСУ, викладеній у постанові КГС ВС: від 30.05.2018 у справі N 923/466/17 Верховний Суд України зазначив, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб`єктом владних повноважень) ненормативного акта, який застосовується одноразово, після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладення договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Згідно викладеної судової практики задоволення позовних вимог, щодо визнання незаконним та скасування рішення Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 26 квітня 2021 року «Про затвердження гр. ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 » не можуть призвести до відновлення становища, що існувало до винесення оскаржуваного рішення, оскільки права позивача ним не порушені.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст. 202-215, 328, 391, 655 ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, третя особа ОСОБА_4 про скасування рішення ради відмовити.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 12 серпня 2025 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ