Ухвала суду № 129458502, 11.08.2025, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13589/24

Провадження № 2-др/357/81/25

У Х В А Л А

11 серпня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого Кошель Б. І. ,

при секретарі Кардаш О. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 м. Біла Церква заяву представника відповідача адвоката Плаксія Р.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 про скасування права власності на земельну ділянку (пай),-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Плаксій Р.В. звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №357/13589/24. Вимоги обґрунтовані тим, що в провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області знаходиться справа № 357/13589/24. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.07.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Білоцерківської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 про скасування права власності на земельну ділянку (пай) залишено без розгляду. За умов ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У постанові Верховного Суду від 16.06.2021 року по справі № 372/6016/13-ц зазначено, що належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок, може бути лише висновок земельно-технічної експертизи. За вимог ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. За умов ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. В підготовчому засіданні суд, керуючись пунктами 3 та 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України, а також враховуючи свою диспозитивність, запропонував представнику позивача провести земельно-технічну експертизу. Проте, представник позивача виразив категоричну відмову у призначенні цієї експертизи та її оплату. На стадії розгляду справи по суті, представник відповідача подав до суду письмові додаткові пояснення щодо недоведеності обставин, на які посилається позивач. У зв`язку з цим, представником позивача було подано клопотання про залишення позову без розгляду. Отже, необґрунтовані дії позивача та його представника стали наслідком залишення позову без розгляду. Розмір понесених відповідачем судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, становить 30 000,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи письмовими доказами. Враховуючи викладене просив суд ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу.

Судом 24.07.2025 р. за вх..№41649 отримано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких представник позивача адвокат Власенко М.Ф. просив відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, поданої до суду заяви про ухвалення додаткового рішення, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що у відповідності до вимог ст. 270 ЦПК України суд ухвалює додаткове рішення стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішені питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, передбачених ст.430 ЦПК України.

Між тим, судом не ухвалювалось рішення по суті справи, а тому приписи ст.270 ЦПК України в даному випадку не можуть бути застосовані судом.

Водночас, за змістом ч. 5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь у тому чи іншому судовому засіданні.

Таким чином, законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Разом із тим, системний аналіз вказаної процесуальної норми дозволяє дійти висновку, що така компенсація можлива виключно у разі наявності відповідної вимоги відповідача, заявленої у зв`язку із вирішенням питання щодо залишення позову без розгляду. При цьому заявник повинен зазначити, у чому саме полягають необґрунтовані дії позивача.

Добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.

Таким чином, необхідною умовою для застосування ч.5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення без розгляду є доведення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій.

Під такими діями слід розуміти завідомо безпідставне та/або штучне ініціювання судового провадження, тощо. При цьому відповідач у такому випадку повинен надати суду вмотивоване та підтверджене доказами клопотання про компенсацію відповідних витрат із зазначенням, у чому саме полягають відповідні необґрунтовані дії позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Як вбачається з роз`яснень в п.38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах », що у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому, саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до Білоцерківської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 про скасування права власності на земельну ділянку(пай).

Ухвалою суду від 15 липня 2025 року вище вказану позовну заяву було залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Висновків щодо наявності чи відсутності підстав для визнання дій позивача ОСОБА_1 зловживанням правами відповідно до приписів ст.44 ЦПК України ця ухвала не містить.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, оскільки вважала, що її права та інтереси порушено.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст.55,124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 липня 2019 року по справі №543/408/17.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що залишення позову без розгляду не свідчить про його безпідставність і необґрунтованість, залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. На цій стадії судового процесу суд не встановлює обґрунтованості чи необґрунтованості позовної заяви, не встановлює фактичні обставини, не досліджує надані докази та не надає доводам сторін відповідної оцінки, оскільки не розглядає спір по суті. Тобто, вирішення питання обґрунтованості чи безпідставності та доведеності заявлених позовних вимог входить до виключних повноважень суду, який має зробити висновки за результатами розгляду цивільної справи по суті. Судом не приймались рішення про визнання дій позивача такими, що містять ознаки зловживання процесуальними правами, тому не може бути підставою для визнання дій позивача необґрунтованими.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст. 44,141,142,247,270 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви представника відповідача адвоката Плаксія Р.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 про скасування права власності на земельну ділянку (пай) - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня підписання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Б. І. Кошель