Рішення № 129452557, 11.08.2025, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1930/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/1930/25

за позовом Комунального підприємства «ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (код ЄДРПОУ 31557119, юридична адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11) до відповідача Фізичної особи-підприємця АНІКО-ТАВЕРАС ДАР`Ї ВІКТОРІВНИ (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) простягнення заборгованості за спожиту теплову енергію та за технічне обслуговування й поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання на загальну суму 118380,39 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - КП «ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» через систему Електронний Суд звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. № 1930/25 від 03.06.2025) до відповідача ФОП АНІКО-ТАВЕРАС ДАР`Ї ВІКТОРІВНИ, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість на загальну суму 118380,39 грн, з яких:

- 2975,47 грн вартості спожитої теплової енергії за договором про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді за період з квітня 2021 по листопад 2021 року;

- 113 677,30 грн заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року;

- 365,62 грн абонентської плати за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 року по вересень 2023 року;

- 1 362,00 грн за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором за період з липня 2022 року по вересень 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати за спожиту теплову енергію за договором про постачання теплової енергії № 9423 від 01.01.2002, з оплати послуг з постачання теплової енергії та за абонентську плату за індивідуальним (публічним) договором (набрав чинності з 01.12.2021), а також за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності від 01.07.2022 (набрав чинності з 01.07.2022).

Також просить судові витрати, які складаються з судового збору, плати за надання Інформації з Державного реєстру та поштових витрат на відправлення позовної заяви з доданими документами покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.06.2025 у справі № 922/1930/25 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено позивачу строк 5 днів з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив та встановлено відповідачу строк 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення на відповідь на відзив.

Також, вказаною ухвалою суду рекомендовано відповідачу (ФОП АНІКО-ТАВЕРАС ДАР`Я ВІКТОРІВНА) зареєструвати свій електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС та повідомити про можливість ознайомлення з матеріалами справи через ЄСІТС або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копію в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено на адресу відповідача, що була повідомлена позивачем та міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засобами оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення (трек номер 0610259224368), який повернувся на адресу суду 17.06.2025 з довідкою працівника відділення поштого зв`язку від 15.06.2025 про те, що адресат відсутній за вказаною адресою. Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем) фізичної особи-підприємця належить до відомостей про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано частиною 1, 2, 4 статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Таким чином, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в зазначеному Реєстрі, є офіційним та достовірним підтвердженням вказаної інформації.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. В разі відсутності заяви учасника справи про зміну адреси, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається за останньою відомою суду адресою цього учасника справи, і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться.

Із заявою про зміну свого місцезнаходження чи місця перебування відповідач до суду не звертався.

Враховуючи приписи п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України та дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Єдиного державного демографічного реєстру щодо адреси місця реєстрації відповідача, суд дійшов висновку, що відповідач, є належно повідомленим про відкриття провадження у даній справі, оскільки ухвалу суду було направлено за належною адресою, а саме: за адресою, яка вказана в зазначеному Реєстрі та яка повідомлена суду позивачем у позовній заяві.

Відповідач у строк, встановлений судом, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, не може вважатися поважною причиною невиконання відповідачем зазначеної ухвали суду, оскільки таке неотримання зумовлене не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою самого учасника справи щодо отримання кореспонденції, яка надходить від суду на його адресу.

Крім того, як вже зазначалося вище, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була вчасно офіційно оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень у відповідності до ст. 122 ГПК України.

В силу приписів ст. 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача - ФОП АНІКО-ТАВЕРАС ДАР`Ї ВІКТОРІВНИ про розгляд даної справи й надання їй можливості висловити свою позицію щодо заявлених позивачем вимог і звернутись до суду із заявами по суті справи та заявами чи клопотаннями з процесуальних питань, чим відповідач не скористався.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тобто, подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов`язком учасника справи, а отже його відсутність не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На підставі викладеного, з огляду на закінчення встановленого ст. 248 ГПК України строку розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та враховуючи, що подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов`язком) відповідача, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а також враховуючи, що позивачем у позовній заяві досить повно висловлено та обґрунтовано свою позицію по суті заявлених ним позовних вимог і в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для прийняття обґрунтованого та об`єктивного рішення по даній справі, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2002 року між КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (енергопостачальна організація за договором, позивач у справі) та суб`єктом підприємницької діяльності-фізичною особою (ФОП) АНІКО-ТАВЕРАС ДАР`ЄЮ ВІКТОРІВНОЮ (споживач за договором, відповідач у справі) укладено договір про постачання теплової енергії № 9423 (надалі «Договір-1»).

Згідно з додатком до Договору-1, нежитлові приміщення 1-го поверху № 2-1-:-2-4, 2-6-:-2-8 в літ. «А-4» відповідача (споживача), до яких постачається теплова енергія, знаходяться в житловому будинку за адресою: вул.Гіршмана,4 в м. Харкові.

Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, система опалення зазначених приміщень є невід`ємною частиною централізованої системи опалення житлового будинку, тому при подачі теплової енергії у централізовану систему опалення житлового будинку одночасно опалюються нежитлові приміщення відповідача.

Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки позивач здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів. В матеріалах справи наявні такі розпорядження, а також акти про підключення/відключення споживача до опалення, а саме: розпорядження про початок опалювального сезону в місті Харкові № 65/1 від 13.10.2020, розпорядження про припинення опалювального періоду в місті Харкові № 14/1 від 12.04.2021 , акт підключення споживача за адресою вул. Гіршмана, 4 за № 174/35649 від 26.10.2021, акт підключення споживача за адресою вул. Гіршмана, 4 за № 174/36742 від 17.11.2022, акт відключення споживача за адресою вул. Гіршмана, 4 за № 174/64 від 06.04.2023, а також акт готовності до опалювального періоду 2021-2022 № 174/9977 від 13.05.2021, акт готовності до опалювального періоду 2022-2023 № 174/11512 від 18.05.2022, що підтверджують готовність об`єкта за адресою вул. Гіршмана, буд. 4 до опалювального періоду в періоди 2021-2023.

Згідно з Переліками споживачів, розташованих у житловому будинку, які є додатками до вищезазначених актів про підключення та про відключення, у житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Гіршмана, 4, підключеним до єдиної системи опалення будинку є, зокрема споживач - ФОП АНІКО-ТАВЕРАС ДАР`Я ВІКТОРІВНА (приміщення), особовий рахунок НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .

При цьому, у відповідності до п. 1.1. Договору-1 Енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно із п. 1.2. Договору-1 обидві сторони зобов`язуються керуватися Правилами користування тепловою енергією, затвердженими наказом Міненерго України і Державним комітетом з будівництва, архітектури і житлової політики України від 28.10.1999 року № 307/262.

Пунктом 5.1. Договору-1 передбачено, що облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Розділом 6 Договору-1 встановлений порядок розрахунків.

Так, розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 3-х примірниках) на відпуск-получення теплової енергії (п. 6.2.).

Відповідно до п. 6.3. Договору-1 споживач за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно із п. 6.5. Договору-1 споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірним навантаженням з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплопостачального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується споживачем не пізніше як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату.

Згідно із п. 10.1. Договору-1 цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2002 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмового заявлено однією із сторін (п. 10.4. Договору-1).

Позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, що на теперішній час заяв щодо припинення договору від відповідача не надходило. В матеріалах справи доказів припинення дії Договору-1 не має.

Судом встановлено, що до матеріалів справи позивачем надано додаток № 1 до Договору-1 «Обсяги постачання теплової енергії Споживачу», у відповідності до якого сторонами встановлено максимальне теплове навантаження 0,0049 Гкал/годину, загальну опалювальну площу 111 м2 та розподіл теплової енергії в Гігакалоріях по кварталах.

На підставі вищевикладеного можна дійти до висновку, що між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання теплової енергії № 9423 від 01.01.2002, який діє, про що зазначено позивачем та не спростовано відповідачем. У зв`язку із цим, до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме Договір-1.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалах справи, станом на момент подання позову, відповідач має заборгованість за Договором-1 за період з квітня 2021 року по листопад 2021 року у розмірі 2 975,47 грн. Згідно з наданим до позовної заяви розрахунком заборгованості по особовому рахунку відповідача № 17400-2410 вартість спожитої теплової енергії за період з квітня 2021 року по листопад 2021 року складає 4 937,42 грн, в т.ч. за квітень 2021 року було частково сплачено 1961,95 грн. Тобто, Позивачем правомірно здійснено розрахунок сальдо заборгованості за період з квітня 2021 року по листопад 2021 року, що складає 2 975,47 грн (4 937,42 грн - 1961,95 грн).

Позивачем представлено до суду рахунки на оплату за спірний період, а також докази скерування таких рахунків разом із вимогою про оплату наявної заборгованості на адресу відповідача.

14 травня 2025 року позивачем скеровано відповідачу засобами поштового зв`язку вимогу про погашення заборгованості за особовим рахунком № 17400-2410 у розмірі 2 975,47 грн.

Станом на момент ухвалення судом даного рішення в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем вищезазначеної заборгованості, а саме: вартості спожитої теплової енергії за період з квітня 2021 року по листопад 2021 року у розмірі 2 975,47 грн.

Також, на підставі частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1182, на офіційному сайті позивача - КП «Харківські теплові мережі» в мережі Інтернет 31.10.2021 розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі «Договір-2»).

У відповідності до п. 1 Договору-2 він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач).

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону, комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи в забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Частиною 5 ст. 13 зазначеного Закону передбачено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:

плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;

плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 4 Договору-2 фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Факт отримання теплової енергії підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону, що описані вище в цьому рішенні. Сам факт отримання відповідачем послуги з постачання теплової енергії є фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору).

Зважаючи на викладене, враховуючи, що нежитлові приміщення відповідача за адресою: вул. Гіршмана,4 в м. Харкові, розташовані в житловому будинку, надання послуг з постачання теплової енергії у вказаний будинок, починаючи з 01.12.2021, здійснюється на підставі Договору-2.

Відповідно до п. 5 Договору-2 виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення

Згідно із п. 32 - 34 Договору-2 розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно. Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Як вже зазначалося раніше, позивач - КП "Харківські теплові мережі" протягом опалювальних сезонів 2021-2023 здійснював постачання теплової енергії на потреби опалення в нежитлові приміщення відповідача, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Гіршмана, 4, які знаходяться у вказаному житловому будинку, що підтверджується документами, описаними у цьому рішенні.

Позивачем направлялися відповідачу рахунки-фактури на оплату за спожиту теплову енергію та абонентської плати по особовому рахунку № 17401-2410.

Згідно з наданим до позовної заяви розрахунком заборгованості, станом на подання позовної заяви по особовому рахунку відповідача № 17401-2410 обліковується заборгованість за Договором-2, а саме:

- за послуги з постачання теплової енергії заборгованість складає 113 677,30 грн., яка утворилась за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року;

- за абонентську плату заборгованість складає 365,62 грн, яка утворилась за період з грудня 2021 року по вересень 2023 року.

Станом на момент ухвалення судом даного рішення в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем вищезазначеної заборгованості.

Також, відповідно до ч. 5 ст. 13, ч. 1 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", з 01.07.2022 набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, який опублікований в мережі Інтернет на офіційному сайті КП "Харківські теплові мережі" за адресою: www.hts.kharkov.ua 01.06.2022 (надалі «Договір-3»).

За приписами ч. 3 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з:

плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;

плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України;

плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Згідно з п. 1 Договору-3, цей договір є публічним договором, що укладається з метою надання послуг з технічного (у тому числі з аварійного) обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання (далі - послуга), Споживачу у багатоквартирному будинку.

За умовами п. 4 Договору-3, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема шляхом оплати рахунка, отриманого від виконавця послуги, або фактичного отримання послуги.

Матеріалами справи підтверджено факт отримання відповідачем послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, зокрема наданими позивачем копіями актів готовності до опалювального сезону, а саме: актом готовності до опалювального періоду 2021-2022 № 174/9977 від 13.05.2021, актом готовності до опалювального періоду 2022-2023 № 174/11512 від 18.05.2022, підписаними представниками та скріпленими печатками КП «Харківські теплові мережі» і КП «Жилкомсервіс» (балансоутримувача зазначеного житлового будинку).

Таким чином, з огляду на умови п. 4 Договору-3, враховуючи, що відповідач отримував послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, тим самим він приєднався до умов Договору-3.

Відповідно до п. 5 Договору-3, виконавець зобов`язується надати споживачу послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплатити виконавцю надані послуги за затвердженою вартістю в строки та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 6 Договору-3 передбачено, що технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання проводиться відповідно до переліку адрес будинків, зазначених у Додатку 1, та включає комплекс робіт, які визначені на підставі Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 № 150.

Відповідно до п. 13 Договору-3, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги сплачується споживачем виконавцю щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Відповідно до положень п. 30 Договору-3, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Позивачем направлялися відповідачу рахунки-фактури на оплату послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання по особовому рахунку № 17401-2410.

Згідно з наданим до позовної заяви розрахунком заборгованості, на момент подання позовної заяви по особовому рахунку відповідача № 17401-2410 обліковується заборгованість в розмірі 1 362,00 грн за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за період з липня 2022 року по вересень 2023 року.

Докази сплати відповідачем вказаної заборгованості на дату ухвалення судом даного рішення в матеріалах справи також відсутні.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з такого.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За змістом ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України).

За змістом ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту (ч. 4 ст. 179 ГК України).

Згідно з ч. 1-3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Положеннями ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами ч. 1 ст. 265 ГК України, ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст. 655 ЦК України, передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч. 6, 7 ст. 276 ГК України).

Закон України "Про теплопостачання" визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

За визначенням Закону України "Про теплопостачання", споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору, укладання якого в силу ст. 24 Закону є для нього обов`язковим.

За змістом ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до обов`язків споживача належить, зокрема, оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч. 6 ст. 25 Закону України Про теплопостачання).

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, проаналізувавши правовідносини, які склались між позивачем КП «Харківські теплові мережі» та відповідачем - ФОП АНІКО-ТАВЕРАС Д.В., оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, враховуючи факт отриманням відповідачем послуг з постачання теплової енергії в опалювальний сезон 2021-2022 та 2022-2023 роках, суд дійшов висновку, що між сторонами укладено 3 договори (а саме: договір про постачання теплової енергії № 9423 від 01.01.2002 (Договір-1), індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 року (Договір-2), публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності від 01.07.2022 року (Договір-3)), які встановлюють порядок та умови надання відповідних житлово-комунальних послуг (постачання теплової енергії) та пов`язаних з ними послуг з технічного обслуговування систем постачання теплової енергії, вказані договори відповідають вимогам чинного законодавства України, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаних видів договорів, а тому, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, зазначені договори є обов`язковим для виконання обома сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач КП «Харківські теплові мережі» належним чином виконав зобов`язання за вказаними Договорами в опалювальні сезони 2021-2022 та 2022-2023 роках надав відповідачу - ФОП АНІКО-ТАВЕРАС Д.В., послуги з постачання теплової енергії до її нежитлових приміщень 1-го поверху № 2-1-:-2-4, 2-6-:-2-8 в літ. «А-4», розташованих в житловому будинку загальною площею 111,5 кв.м за адресою: вул. Гіршмана, буд. 4 в м. Харкові, що підтверджується відповідними актами на підключення та відключення опалення, підписаними уповноваженими представниками позивача - КП «Харківські теплові мережі» й балансоутримувача вказаного житлового будинку - КП «Жилкомсервіс» та скріпленими їх печатками, а також послуги з технічного обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності.

Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином обов`язку з оплати наданих позивачем послуг, не оплатив виставлені позивачем рахунки на оплату за надані послуги у порядку та строки, передбачені вищезазначеними договорами, на загальну суму 118 380,39 грн (з яких: - 2975,47 грн - вартість спожитої теплової енергії за договором про купівлю продаж теплової енергії в гарячій воді за період з квітня 2021 по листопад 2021 року; 113 677,30 грн - заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року; 365,62 грн - абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 року по вересень 2023 року; 1 362,00 грн - за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором за період з липня 2022 року по вересень 2023 року).

Докази звернення відповідача до виконавця (позивача) щодо неналежного надання послуг позивачем в матеріалах справи відсутні.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням викладеного, перевіривши надані позивачем розрахунки заборгованості за Договорами враховуючи, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем всупереч ст. 73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б могли спростувати наявність у нього заборгованості перед позивачем за Договорами на загальну суму 118 380,39 грн (з яких: 2975,47 грн - вартість спожитої теплової енергії за договором про купівлю продаж теплової енергії в гарячій воді за період з квітня 2021 по листопад 2021 року; 113 677,30 грн - заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року; 365,62 грн - абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 року по вересень 2023 року; 1 362,00 грн - за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором за період з липня 2022 року по вересень 2023 року), суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 118 380,39 грн є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, тому задовольняє вказані позовні вимоги в повному обсязі.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

За подання позову майнового характеру з ціною позову 118 380,39 грн позивачем сплачено 2422,40 грн судового збору, що відповідає передбаченому законодавством розмірі, і підтверджується платіжною інструкцією № 10668 від 30 травня 2025 року. Отже, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2422,40 грн в повному обсязі.

Щодо заявлених у позові витрат позивача за надання Інформації з Державного реєстру та поштових витрат на відправлення позовної заяви з доданими документами, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем представлено до суду фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 03.06.2025 року на суму 60,00 грн. в якості доказу понесення витрат на скерування позову із додатками відповідачу. Судом встановлено, що відповідач не зареєстрований в системі «Електронний Суд», що виключає можливість скерування йому позову із додатками в електронному вигляді.

За таких обставин, означені витрати є такими, що пов`язані із розглядом справи та є доцільними в даному конкретному випадку, адже спрямовані на виконання вимог ГПК України в частині надання до суду доказів направлення позову з додатками відповідачу.

За таких обставин, з огляду на вимоги п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, суд покладає поштові витрати у розмірі 60,00 грн на відповідача.

Щодо витрат з отримання Інформації з Державного реєстру, суд зазначає, що відповідачем не представлені відповідні докази понесення цих витрат, а отже відсутні підстави для їх розподілу.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, 14, ст. 73-74, 76-79, 86, ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, ст. 4 Закону України Про судовий збір, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця АНІКО-ТАВЕРАС ДАР`Ї ВІКТОРІВНИ (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (код ЄДРПОУ 31557119, юридична адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11; р/рахунок НОМЕР_4 в Філії Харківського обласного управління АТ Ощадбанк, МФО 351823) вартість спожитої теплової енергії за договором про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді за період з квітня 2021 по листопад 2021 року у розмірі 2975,47 грн, заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року у розмірі 113 677,30 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця АНІКО-ТАВЕРАС ДАР`Ї ВІКТОРІВНИ (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (код ЄДРПОУ 31557119, юридична адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11) абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 року по вересень 2023 року у розмірі 365,62 грн, заборгованість за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором за період з липня 2022 року по вересень 2023 року у розмірі 1 362,00 грн, а також поштові витрати у розмірі 60,00 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256,257 ГПК України.

У зв`язку з відпусткою та відрядженням судді повний текст рішення складено і підписано 11.08.2025.

СуддяН.А. Новікова