Ухвала суду № 129452035, 11.08.2025, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/12443/24

Провадження № 1-кс/750/3096/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2025 року м. Чернігів

Слідчий суддя Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , потерпілого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023270000000051 від 15.08.2023, -

в с т а н о в и в :

22.07.2025 після апеляційного перегляду до суду надійшла скарга потерпілого ОСОБА_3 на постанову слідчого П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_5 від 29.11.2024 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023270000000051 від 15.08.2023.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 скаргу підтримав та пояснив, що неодноразово надавав показання в цьому кримінальному провадженні, зазначаючи конкретні порушення, допущені установою виконання покарань під час його утримання, однак його заяви й показання слідчим проігноровано, свідків, на яких він посилався не допитано, а показання свідків у матеріалах кримінального провадження сфальсифіковано. Слідчим йому надано матеріали кримінального провадження для ознайомлення в електронному вигляді, та в наданих матеріалах була відсутня постанова про закриття кримінального провадження від 29.11.2024, у зв`язку з чим, потерпілий вважає, що зазначену постанову винесено пізніше вказаної дати. Потерпілий, посилаючись на неповноту проведеного розслідування, вказав, що в ході досудового розслідування не допитано як свідків його близьких родичів і засуджених, з якими він відбував покарання та спілкувався в ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)», зокрема ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а також служителів церкви в установі виконання покарань, які на його замовлення доставляли будівельні матеріали, які використовувались у ремонтуванні молитовної кімнати. Ремонтувати цю молитовну кімнату його ніхто з персоналу установи виконання покарань не примушував, однак його турбує, що його працю заперечують і після ремонту він був часто позбавлений можливості користуватися цією молитовною кімнатою через конфлікт з адміністрацією установи. На його переконання, у зв`язку з проведенням ремонтних робіт молитовної кімнати засудженими, адміністрація установи отримала прибутки, відзвітувавши за здійснений ними ремонт. Під час відбування покарання у його камері неодноразово адміністрацією установи проводились обшуки, законність проведення яких він не оскаржує, однак при цьому ігнорувались його вимоги щодо належної відеофіксації цих обшуків, у ході обшуків пошкоджено його планшет і знищено його продукти харчування. Вважає, що адміністрацією установи на нього чинився психологічний тиск шляхом переведення його до іншої камери, поміщення до нього психічно хворого засудженого, заборони користуватися інтернетом.

Прокурор ОСОБА_4 просив відмовити в задоволенні скарги, зважаючи на законність прийнятого рішення слідчим про закриття кримінального провадження. Прокурор зазначив, що в ході досудового розслідування допитано як свідків працівників установи виконання покарань і засуджених, з якими ОСОБА_3 відбував покарання, Міністерством юстиції України проведено службове розслідування за скаргою ОСОБА_3 , у ході якого не підтвердилась інформація про порушення, на які вказав засуджений. Вважає, що в ході розслідування не встановлено фактів перевищення влади або службових повноважень працівниками ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)», а отже рішення про закриття кримінального провадження є законним і обґрунтованим.

Слідчий ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився.

За змістом ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходжу до наступних висновків.

П`ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023270000000051 від 15.08.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 265 КК України.

У ході досудового розслідування слідчим та прокурором отримано інформацію від ДУ«Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» щодо засудженого ОСОБА_3 , зокрема, копії документів щодо притягнення останнього до відповідальності за порушення вимог режиму відбування покарання, копії письмових пояснень засудженого щодо вчинених ним дисциплінарних порушень, копії характеристик щодо ОСОБА_3 , копії медичних висновків щодо останнього; довідку щодо реалізації ОСОБА_3 права, у тому числі, на щоденну прогулянку та виходу до молитовної кімнати; довідку щодо кількості проведених обшуків у камерах, де утримувався ОСОБА_3 ; довідку щодо проведення ремонтних робіт в ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)»; копії документів щодо діяльності у вказаній установі виконання покарань релігійних організацій; довідку про заохочення і стягнення засудженого ОСОБА_3 ; отримано матеріали перевірки від Новгород-Сіверської окружної прокуратури за скаргою засудженого ОСОБА_3 на постанову про накладення дисциплінарного стягнення.

Окрім того, в ході розслідування двічі допитано як потерпілого ОСОБА_3 (24.10.2023 та 20.09.2024), допитано як свідків працівників ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ; отримано перелік засуджених, з якими ОСОБА_3 відбував покарання в ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)», та допитано їх як свідків, а саме: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_6 . Проведено огляд інформації, що міститься на флеш-носії «MIMBRAND 4GB», який надійшов від заявниці ОСОБА_18 .

Згідно з висновком службового розслідування Міністерства юстиції України від 19.02.2024 щодо невиконання або неналежного виконання особами рядового і начальницького складу ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на установу завдань, не знайшли свого підтвердження відомості, викладені в заяві ОСОБА_3 від 17.11.2023 щодо можливих порушень його прав службовими особами установи виконання покарань.

Постановою слідчого від 29.11.2024 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023270000000051 від 15.08.2023, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Відповідно до ст. 2 КПК України, визначено завдання кримінального провадження, якими є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Постанова слідчого має ґрунтуватися на всебічному, повному і неупередженому дослідженні обставин кримінального провадження, яким слідчий повинен надати належну правову оцінку, що випливає зі змісту ст.ст. 2, 9 КПК України.

Висновки слідчого про відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, ґрунтуються на вимогах процесуального закону та матеріалах кримінального провадження.

Так, допитаний у ході досудового розслідування як потерпілий ОСОБА_3 показав, що під час відбування ним покарання в ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» службові особи вказаної установи ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , зловживаючи своїм службовим становищем, вчиняли стосовно нього наступні дії: обмежували та перешкоджали у проведенні релігійних обрядів, перешкоджали у виведенні з камери для прогулянок, проводили у його камері безпідставні обшуки, у ході яких вилучали його майно, чинили психологічне насильство, залякували та принижували, що виражалось у поміщенні до його камери інших засуджених, що, у свою чергу, викликало у нього моральні та душевні страждання; необґрунтовано застосовували до нього дисциплінарні стягнення; безпідставно переміщували до інших камер для відбування покарання та не забезпечували належних побутових умов відбування покарання в таких камерах.

У той же час, у ході досудового розслідування допитано як свідків, у тому числі, службових осіб ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , на яких потерпілий вказав як на осіб, що причетні до вчинення правопорушень стосовно нього.

Так, допитаний як свідок ОСОБА_12 , серед іншого, показав, що жодних конфліктних ситуацій у нього із засудженим ОСОБА_3 не виникало; 14.09.2023 під час поміщення засудженого ОСОБА_19 до камери № 46 засуджений ОСОБА_3 , який утримувався у вказаній камері, почав створювати конфліктну ситуацію з засудженим ОСОБА_19 , у ході якої ОСОБА_3 погрожував побиттям ОСОБА_19 у разі його поміщення до камери, після чого ним було прийнято рішення помістити засудженого ОСОБА_19 до камери № 22, а з камери № 22 перевести засудженого ОСОБА_16 до камери № 46. 26.09.2023 засуджений ОСОБА_3 , перебуваючи в одній камері із засудженим ОСОБА_15 , створив чергову конфліктну ситуацію, під час якої ОСОБА_3 обіцяв розправитися із ОСОБА_15 вночі, коли останній засне; під час бесіди із засудженим ОСОБА_20 , останній дав пояснення, що ОСОБА_3 змусив його написати пояснення та обмовити співробітників установи в тому, що вони попросили зламати планшет; за це він обіцяв ОСОБА_20 500 грн та купити планшет. Також ОСОБА_12 зазначив, що останнім часом до оперативної групи установи почала надходити інформація про те що, засуджений ОСОБА_3 навмисно створює конфліктні ситуації з іншими засудженими в камері, щоб утримуватися в камері одному, та зі слів самих засуджених намагається їх підкупити за грошові кошти та матеріальні блага (планшет), щоб вони по прибуттю перевірки за його скаргами на працівників установи надавали неправдиві показання. Метою такої поведінки, на його думку, є спроба у такий спосіб домогтись переведення в іншу установу відбування покарань, оскільки такі скарги почали надходити після ознайомлення ОСОБА_3 з рішенням комісії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань щодо відмови в його переведенні до іншої установи виконання покарань.

Допитаний як свідок ОСОБА_11 показав, що жодних конфліктних ситуацій у нього із засудженим ОСОБА_3 не виникало; йому відомо, що ОСОБА_3 після відмови йому комісією Департаменту у переведенні для подальшого відбування покарання в одну із установ виконання покарань, розташованій на заході України, почав, використовуючи своїх близьких родичів, знайомих та адвоката, надсилати письмові скарги з метою створити хибне уявлення наявності в ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» загрози його життю та здоров`ю, та у такий спосіб домогтися бажаного переведення; за час утримання в установі засуджений ОСОБА_3 ніяких ремонтів камер та приміщень не робив за власні кошти, що заборонено законодавством.

Допитаний як свідок ОСОБА_13 показав, що йому невідомі факти, щоб ОСОБА_3 купував за власні кошти будівельні матеріали для проведення ремонтів в камерах, кабінетах чи інших приміщеннях УВП № 31; останнього не позбавляли права на віросповідання та не забороняли відвідувати богослужіння.

Також у ході досудового розслідування допитано як свідків засуджених, які утримувалися в ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» спільно з ОСОБА_3 , зокрема, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_6 , на яких потерпілий посилався в своїх показаннях та зверненнях.

Допитаний як свідок засуджений ОСОБА_15 показав, що з 23.09.2023 по 26.09.2023 перебував в одній камері з ОСОБА_3 ; останній звинувачував його у тому, що він залив планшет ОСОБА_3 водою, хоча він цього не робив; на прохання засудженого ОСОБА_3 він надав неправдиві пояснення, що пошкодив планшет на прохання працівника установи ОСОБА_12 ; за такі неправдиві пояснення ОСОБА_3 обіцяв йому нарахувати на банківську картку 500 грн та допомогти знайти планшет. Ніхто з працівників установи не змушував його казати, що саме він пошкодив планшет ОСОБА_3 . З приводу проведення ОСОБА_3 ремонтних робіт йому нічого не відомо; працівники установи ставилися до ОСОБА_3 так само, як і до інших засуджених.

Допитаний як свідок засуджений ОСОБА_16 , у тому числі, показав, що у вересні 2023 року перебував в одній камері із засудженим ОСОБА_3 ; жодних відомостей щодо ремонту ОСОБА_3 камери, в якій він утримується, йому не відомо; ОСОБА_3 має намір перевестись до іншої установи виконання покарань.

Допитаний як свідок засуджений ОСОБА_17 , у тому числі, показав, що ОСОБА_3 скаржився йому на те, що працівники установи незаконно поміщали його у карцер, однак причин таких дій не повідомляв; ОСОБА_3 має намір перевестись у іншу установу виконання покарань, тому, можливо, і скаржиться на дії працівників установи; свідком протиправних дій стосовно ОСОБА_3 з боку співробітників установи він не був; з приводу виконання ОСОБА_3 ремонтних робіт йому нічого не відомо.

У судовому засіданні потерпілий зазначив, що в ході досудового розслідування слід допитати в тому числі ОСОБА_6 , ОСОБА_16 . Разом з тим, вказані особи допитані як свідки в ході досудового розслідування. ОСОБА_16 , як зазначено вище, надав показання про відомі йому обставини в цьому кримінальному провадженні, а ОСОБА_6 відмовився від надання показань, посилаючись на ст. 63 Конституції України.

Потерпілий вважає, що показання допитаних свідків сфальсифіковано. Разом з тим, допит свідків проведено прокурором, яким попереджено свідків про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань і за відмову від надання показань. Жодні скарги допитаних осіб щодо примушування їх до надання завідомо неправдивих показань чи здійснення тиску на них для надання відповідних показань у матеріалах кримінального провадження відсутні. Вказаних свідків також опитано при проведенні Міністерством юстиції України службового розслідування за скаргою ОСОБА_3 і пояснення всіх опитаних засуджених і працівників установи виконання покарань в цілому узгоджуються з їхніми показаннями, наданими під час досудового розслідування. У зв`язку з цим, твердження ОСОБА_3 у частині неправдивості показань допитаних під час досудового розслідування свідків відхиляються слідчим суддею.

З огляду на наведені показання свідків, які узгоджуються між собою, жодних протиправних дій стосовно засудженого ОСОБА_3 з боку працівників ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 не встановлено, незважаючи на посилання потерпілого саме на протиправні дії стосовно нього саме з боку вказаних службових осіб установи виконання покарань.

Надаючи оцінку твердженням скаржника про те, що він власноруч та за власний кошт здійснював ремонт камери ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)», в якій відбував покарання, ремонт молитовної кімнати, слідчий суддя зважає на показання вищезазначених свідків, які заперечили примушування потерпілого до здійснення ремонту приміщень установи, а також на висновок службового розслідування Міністерства юстиції України від 19.02.2024 щодо невиконання або неналежного виконання особами рядового і начальницького складу ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на установу завдань.

Так, відповідно до вказаного Висновку службовим розслідуванням спростовані твердження засудженого ОСОБА_3 про те, що він за власні кошти здійснив ремонт камери № 46 в ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)», де він відбуває покарання, а також про те, що камери № 24 та № 42 вказаної Установи не відповідають нормам та стандартам, які передбачені законодавством України. Зокрема, службовим розслідуванням встановлено, що у ДУ «Новґород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» умови утримання засуджених в цілому відповідають вимогам чинного законодавства щодо облаштування камер, а саме відповідно до вимог пунктів 8.1.6. та 8.1.7. Галузевих будівельних норм України Проектування виправних колоній і слідчих ізоляторів, слідчі ізолятори ГБН В.2.2Г00015622-02:2016, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 24.01.2017 № 10/5-ДСК, камери облаштовані одноярусними та двоярусними ліжками для чоловіків з габаритними розмірами ліжок - 1,9x0,7 м; столами та лавками з розрахунку периметра столів і довжини лавок по 0,4 м на одну особу; усе обладнання камер надійно прикріплено до підлоги та стін; гострі кути і виступи обладнання скруглені; відповідно до вимог пунктів 10.15.1-10.15.23 Порядку забезпечення, обліку та експлуатації меблів, інвентарю і предметів господарчого призначення та норм їх забезпечення і експлуатації в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 № 1118/5, в камерах сектору максимального рівня безпеки установи наявні ліжка металеві, столи, лави на довжину стола, шафи особисті з розрахунку 1 на дві особи, гучномовці, баки для питної води ємністю 15 л з водорозбірним краном, кришкою, кухлем і тазом, підставками під бак для питної води, телевізорами, підставками під телевізор, санвузлами (відгородженими), унітазами (вічко), змивними бачками, умивальниками (для чоловіків), кранами водорозбірними (для чоловіків), ваннами для миття ніг (для чоловіків), умивальниками зі змішувачем (для жінок), дзеркалами по 1 на умивальник, полицями настінними для туалетних речей, вішалками настінними на 2 гачки (1 на умивальник), килимками гумовими, урнами для сміття та інвентарем для прибирання; під час обходу камер № 25, 42, 46, на умови тримання в яких скаржиться засуджений ОСОБА_3 , наведених у його скарзі порушень Комісією не виявлено. Окрім того, службовим розслідування встановлено, що засуджений ОСОБА_3 протягом терміну відбування покарання в установі витрачав власні кошти на придбання продуктів харчування, засобів гігієни та інших товарів через крамницю установи, перерахування грошових коштів через банк фізичним особам ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , придбання медикаментів для власних потреб, користування глобальною мережею Інтернет, відправлення посилок через відділення Укрпошти, виписку газет, оплату за кімнати побачень та придбання товарів для власних потреб. Зі скаргами на протиправні дії представників адміністрації установи або скаргами на умови тримання до керівництва установи засуджений ОСОБА_3 не звертався. Наведене свідчить про неправдивість свідчень засудженого ОСОБА_3 щодо ремонту ним камери, в якій він утримувався, власним коштом.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 зазначив про необхідність допиту під час розслідування його близьких родичів, інших засуджених і служителів церкви в установі виконання покарань для підтвердження фінансування ним ремонту приміщень установи виконання покарань та здійснення ним особисто відповідних ремонтних робіт. У той же час слідчий суддя зважає, що відповідні аргументи потерпілого досліджено під час досудового розслідування та під час проведення службового розслідування Міністерством юстиції України, відповідні аргументи заявника не підтверджено. Здійснення допиту свідків з цього приводу не буде мати вирішального значення для кримінального провадження з огляду на те, що в судовому засіданні ОСОБА_3 пояснював, що він фінансував доставку будівельних матеріалів, висловлюючи прохання служителям церкви доставити будівельні матеріали, за що його близькі особи сплачували грошові кошти; відповідні ремонтні роботи він виконував без примусу з боку адміністрації установи, діючи як глибоковіруюча людина. Відповідні дії засудженого ОСОБА_3 не можуть свідчити про перевищення влади або службових повноважень працівниками установи виконання покарань.

За змістом ч. 2 ст. 365 КК України передбачено кримінальну відповідальність за перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб, та супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.

Фактів психологічного тиску на засудженого ОСОБА_3 з боку службових осіб ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)», порушення порядку його утримання, внаслідок яких було завдано істотну шкоду охоронюваним законом правам, інтересам ОСОБА_3 , та які б свідчили про вчинення стосовно нього кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, в ході досудового розслідування не встановлено.

Зауваження потерпілого щодо порушення порядку ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, вручення потерпілому постанови про закриття кримінального провадження тільки в січні 2025 року після судового розгляду його скарги виходять за межі скарги, що розглядається, й самі по собі не свідчать про незаконність рішення слідчого про закриття кримінального провадження. Аргументи ОСОБА_3 щодо прийняття рішення про закриття кримінального провадження пізніше дати, зазначеної у відповідній постанові слідчого, є голослівними та ґрунтуються виключно на власних враженнях потерпілого, внаслідок порушення слідчим строків вручення цього рішення потерпілому, що саме по собі не свідчить про закриття кримінального провадження пізніше 29.11.2024.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що в ході досудового розслідування не здобуто доказів, які б підтверджували факт вчинення протиправних дій службовими особами ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» стосовно ОСОБА_3 , про які зазначено в заяві про вчинення кримінального правопорушення та надано показання потерпілим. Тому рішення слідчого про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діях працівників ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, ґрунтується на доказах, зібраних у ході досудового розслідування, і відповідає дійсним фактичним обставинам. Незгода ОСОБА_3 з закриттям кримінального провадження сама по собі не може бути достатньою підставою для скасування законного й обґрунтованого рішення слідчого про закриття кримінального провадження.

Зважаючи, що слідчим за наслідками досудового розслідування прийнято законне й обґрунтоване рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, в задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 29.11.2024 слід відмовити.

Вимоги скарги ОСОБА_3 про визнання бездіяльності слідчого П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_5 щодо не розгляду заяв потерпілого та не прийняття процесуальних рішень за наслідками їх розгляду, є такими що не ґрунтуються на нормах КПК. Зокрема, ч. 1 ст. 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні; відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги. Такого рішення слідчого судді за наслідком розгляду скарги на досудовому розслідуванні в порядку § 1 Глави 26 КПК України як визнання бездіяльності слідчого, як про це в скарзі просить потерпілий, не передбачено, а тому скарга не може бути задоволена в цій частині.

Керуючись ст. ст. 303, 306, 307, 309 КПК України,

у х в а л и в :

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_5 від 29.11.2024 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023270000000051 від 15.08.2023, відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1