Ухвала суду № 1294511, 05.12.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „МіС” (надалі по тексту позивач, ТОВ „МіС”), звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області № 0000412305/0/64 від 17.11.05 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ в розмірі 133095,0 грн., в т.ч. за січень 2004 р. в сумі 112262,0 грн. та за лютий 2004 р. в сумі 20833,0 грн.  

Постановою Господарського суду Полтавської області від 03.04.07 р. по справі № 19/316 позов був задоволений. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області № 0000412305/0/64 від 17.11.05 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ в розмірі 133095,0 грн. та на користь позивача стягнуто з Державного бюджету України відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 3,4 грн.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у позові відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме при прийнятті постанови не враховані положення п. 1.8 ст. 1, п. 7.2.3, п. 7.4.1, п. 7.5.1 ст. 7 Закону України „Про ПДВ”.

Також апелянт наполягає на порушенні судом норм процесуального права, оскільки не були враховані роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.96 р. «Про судове рішення» та не взята до уваги судова практика ВС України, викладена в постанові від 18.10.05 р. по справі № 25/503.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 138/23-312/31194504 від 08.11.05 р. додаткової виїзної позапланової документальної перевірки підприємства позивача з питань правильності, повноти та обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету за січень та лютий 2004 р. (до довідки перевірки № 86 від 21.06.04 р.).

Як вказано у вступній частині акту, дана перевірка проводилася у відповідності до п. 1 ст. 11-1 Закону України Про державну податкову службу в Україні», який встановлює, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

З аналізу наведеної норми випливає, що обов'язковою умовою для проведення позапланової документальної перевірки є обов'язкове направлення органом ДПС на адресу платника податку письмового запиту, на який останній не надасть пояснень та документального обґрунтування протягом обмеженого даним Законом часу.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що ні в акті перевірки від 08.11.05 р., ні в подальших документах, наданих відповідачем, відсутні посилання на письмовий запит, який направлявся позивачу і на який той не надав пояснень. Представник відповідача не спростував того фату, що обов'язків письмовий запит на адресу підприємства не направлявся.

Слід відмітити, що в ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» містить вичерпний перелік обставин, при наявності яких позапланові документальні перевірки проводяться на підставі наказу керівника ДПІ, а в інших випадках позапланова перевірка проводиться за рішенням суду (ч. 8 ст. 11-1 Закону).

Оскільки відповідач не направляв позивачу обов'язків письмовий запит щодо виявлених зустрічними перевірками обставин, то у Кременчуцької ОДПІ не було законного права на проведення даної позапланової перевірки.

Крім того, в ч. 8 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» також передбачено, що при наявності обставин, передбачених для проведення позапланової документальної перевірки, керівником органу ДПС видається наказ про призначення такої перевірки. Але ні в акті перевірки, ні в подальших документах відповідача не міститься даних про наказ про призначення перевірки, а представник відповідача не надав жодних пояснень стосовно того, чи видавався наказ і які процесуальні дії передували проведенню перевірки у період з 01.11.05 р. по 07.11.05 р.

Зважаючи на те, що у відповідача не було законних підстав для проведення перевірки в порядку ч. 6 п. 1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» і не дотримані вимоги ч. 8 ст. 11-1 цього Закону, така перевірка є незаконною, оскільки в такому випадку перевіряючі діяли не в порядку та не у спосіб, передбачений спеціальним законодавством, тобто з порушенням приписів ст. 19 Конституції України.

На підставі наданих до матеріалів справи документів судом першої інстанції було встановлено, що прямими постачальниками позивача були в січні 2004 р. було ТОВ ВКФ „Калина", м.Рівне та в лютому 2004 р. ТОВ „Даймон", м.Вільногірськ.

Позивачем в січні 2004 р. були придбані нафтопродукти у ТОВ ВКФ "Калина", при цьому загальна сума ПДВ по даним операціям складає 112262,35 грн. На виконання вимог договірних зобов'язань між позивачем та ТОВ ВКФ "Калина" останнім був переданий товар, що підтверджується видатковими накладними (т. 1 а.с. 105-121), і була виписана податкова накладна № 46 від 30.01.04 р. (т. 1 а.с. 122) на загальну суму 673574,08 грн., у т.ч. ПДВ - 112 262,35 грн. Сума ПДВ в складі вартості товару була сплачена позивачем своєму постачальнику - ТОВ ВКФ "Калина", що підтверджується копіями платіжних доручень і виписками з банківського рахунку (т.2 а.с. 72-85, 166-173).

Позивачем в лютому 2004р. на виконання договірних зобов'язань були придбані товари у ТОВ "Даймон" (202570504017). Загальний обсяг ПДВ по цих операціях склав 20833,34 грн. Товар був отриманий позивачем, що підтверджується видатковими накладними (т. 1 а.с. 96, 98), оплачений ним, що підтверджується випискою з банківського рахунку (т. 1 а.с. 100) та копіями платіжних доручень (т. 2 а. с. 177-178). У свою чергу, ТОВ "Даймон" виписало податкові накладні № 30 та № 31 (т. 1 а.с. 97, 99), на підставі яких позивачем були включені відповідні суми податку до складу податкового кредиту.

Факт сплати позивачем спірних сум ПДВ постачальникам товарів, ТОВ ВКФ "Калина" та ТОВ "Даймон" відповідач не заперечує.  

Крім цього, за результатами проведення зустрічних перевірок по ланцюгах до виробника товарів відповідними ДПІ не було встановлено порушень податкового законодавства, що підтверджується довідками щодо ТОВ ВКФ "Калина-ЛТД" (т. 1 а.с. 34-35), ТОВ "Даймон" (т. 1 а.с.79-83), перевірками були встановлені факти належної сплати податку, а також відсутність порушень законодавства з боку підприємств, що перевірялись.

Підставою для виключення сум податкового кредиту по ПДВ по операціям з вказаними постачальниками в акті перевірки визначено те, що не можливо провести зустрічну перевірки ТОВ «Нафтопромресурс», м. Львів, (постачальник товару на користь ТОВ ВКФ "Калина-ЛТД"), оскільки у зв'язку з визнанням цього підприємства банкрутом та скасуванням державної реєстрації 21.02.05 р. (рішення суду про визнання підприємства банкрутом від 02.02.05 р. по справі № 6/278-29/245) не може бути підтверджений факт сплати до бюджету ПДВ, та не можливо провести зустрічну перевірку СПД ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, у зв'язку із зняттям його з обліку платників податків 02.07.04 р., що також унеможливлює підтвердження сплати ПДВ до бюджету.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності заявлених позивачем вимог зважаючи на те, що відповідно до положень п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно п. 7.4.5 Закону України "Про ПДВ" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з цим Законом).

Право платника податку на податковий кредит виникає у відповідності з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" з дати здійснення першої з подій:

- або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату

товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі

розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Законом України "Про ПДВ" визначений лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат на сплату ПДВ - відсутність податкової накладної чи вантажної митної декларації.

Факт сплати підприємством позивача своїм постачальникам ПДВ в ціні отриманого товару підтверджується первинною документацією та платіжними дорученнями і відповідачем не заперечується. Також відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних по операціям з власними контрагентами.

В п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про ПДВ”, на який посилається відповідач в апеляційній скарзі, містить загальні норми щодо самого поняття „бюджетне відшкодування” та джерела його формування для подальшого використання, і не вказується на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата контрагентами постачальників позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді виключення з сум ПДВ, заявлених до бюджетного відшкодування.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Закон "Про ПДВ", не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

Таким чином, як впливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Крім того, слід відмітити, що в ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про ПДВ" не ставить право платника податку на отримання бюджетного відшкодування у залежність від проведення податковим органом зустрічних перевірок підприємств-постачальників по ланцюгу до виробника, тобто не тільки безпосередніх постачальників. Законодавство України не надає податковому органу право на зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на підставі ненадходження в повному обсязі результатів зустрічних перевірок.

Крім того, відповідно до приписів п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідач не заперечує проти того, що позивачем повністю сплачено ПДВ в ціні товарів продавцю, дані операції належним чином обліковуються, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, а тому суд приходить до висновку, що обов'язок доказування правомірності винесених спірних рішень відповідачем не був виконаний.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та повно встановив всі обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 164, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області на постанову Господарського суду Полтавської області від 03.04.2007 року по справі № 19/316 - залишити без задоволення.