Рішення № 129444617, 11.08.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 серпня 2025 року Справа № 640/6808/20 ЗП/280/919/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді АртоузО.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної гвардії України (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 9а, ЄДРПОУ 08803498) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Головного управління Національної гвардії України (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни про відмову у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), викладене в пункті 73 Протоколу засідання комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни № 2 від 06.02.2020;

визнати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) таким, що підпадає під дію п.19 ч. 1 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як учасник бойових дій;

зобов`язати Головне управління Національної гвардії України видати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) посвідчення учасника бойових дій, передбаченого п. 9 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413.

Позовну заяву мотивовано тим, що позивач з 16.05.2013 по 22.08.2014 проходив військову службу у лавах Національної гвардії України. Командуванням військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України в січні 2020 року було направлено на розгляд комісії ГУ НГУ з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, документи для надання позивачу статусу учасника бойових дій. Проте, згідно протоколу засідання вказаної комісії від 06.02.2020 № 2 позивачу відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій, у зв`язку із відсутністю витягів з наказів керівника оперативного штабу з управління АТО чи його заступників або керівників секторів (командирів ОТГ) про підпорядкування керівнику оперативного штабу управління АТО в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення АТО. Позивач вважає доводи комісії протиправними, оскільки Кабінет Міністрів України врегулював порядок надання військовослужбовцям статусу учасників бойових дій лише 20.08.2014, тобто після перебування ОСОБА_1 в зоні проведення АТО, а вимогу про надання відповідних витягів з наказів взагалі внесено до вказаного порядку постановою від 08.09.2016 № 206. Позивач наголошує на тому, що рішення про відмову у наданні йому статусу учасника бойових дій поставило його у гірше становище у порівнянні з іншими особами щодо який прийнято протилежне рішення за аналогічних обставин, але до вересня 2016 року. На підставі викладеного позивач звернувся з даним позовом до суду. Позивач просить суд задовольнити позовну заяву.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2020 відкрито провадження у адміністративній справі.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду»(далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано вказаний адміністративний суд. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехіднихЗакону № 2825-IXз дня набрання чинності цимЗаконом Окружний адміністративний судміста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинностіЗаконом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1,289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

На виконання положень п. 2 розділу ІІПрикінцеві та перехідні положення Закону № 2825-ІХ Окружним адміністративним судом міста Києва справу надіслано до Київського окружного адміністративного суду.

На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, Київським окружним адміністративним судом передано справу до Запорізькому окружному адміністративному суду.

Справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду 07.04.2025.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.04.2025 справу прийнято до провадження, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання. Також, даною ухвалою суду витребувано у Головного управління Національної гвардії України інформацію та належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення.

Ухвалою суду від 14.05.2025 повторно витребувано у Головного управління Національної гвардії України інформацію та належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення.

22 травня 2025 року на адресу суду надійшло повідомлення Головного управління Національної гвардії України про те, що документи, на підставі яких комісією Головного управління НГУ з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни було прийнято рішення щодо відмови в наданні статусу учасника бойових дій військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , було передано на зберігання до Центрального архівного відділу НГУ.

Ухвалою суду від 09.06.2025 витребувано у Центрального архівного відділу Національної гвардії України інформацію та належним чином засвідчені копії документів на підставі яких комісією Головного управління НГУ з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни було прийнято рішення щодо відмови в наданні статусу учасника бойових дій військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1

01 липня 2025 року на адресу суду надійшли витребувані у Центрального архівного відділу Національної гвардії України докази.

Станом на час розгляду справи відповідач своїм правом на надання відзиву у справі не скористався, про неможливість та/або причини ненадання відзиву суду не повідомив.

Відповідач має зареєстрований електронний кабінет в системі «Електронний суд».

Враховуючи наведене, наявні підстави вважати, що відповідач повідомлений про судовий розгляд належним чином.

Відповідно до ч. 4ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Згідно з положеннями статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262КАС України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із перебуванням судді Артоуз О.О. з 30 червня по 10 серпня 2025 року у щорічній відпустці розгляд справи здійснюється у перший робочий день після виходу судді із відпустки.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 16.05.2013 по 22.08.2014 проходив військову службу у лавах Внутрішніх військ МВС України (Національної гвардії України) військова частина НОМЕР_2 за контрактом та строкову (з 25.03.2014 по 07.07.2014).

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 внутрішніх військ МВС України (по стройовій частині) від 07.04.2014 № 73 солдата ОСОБА_1 (призов 2 - 2013) стрільця патрульної роти патрульного батальйону, вважати таким, що вибув до в/ч НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) для виконання завдань служби та бойової (навчально-бойової) підготовки, з 07.04.2014.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 внутрішніх військ МВС України (по стройовій частині) від 06.05.2014 № 92 солдата ОСОБА_1 (призов 2 - 2013) стрільця патрульної роти патрульного батальйону, вважати таким, що прибув із в/ч НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) 06.05.2014.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 внутрішніх військ МВС України (по стройовій частині) від 07.05.2014 № 94 солдата ОСОБА_1 (призов 2 - 2013) стрільця патрульної роти патрульного батальйону, вважати таким, що вибув до в/ч НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) для виконання завдань служби та бойової (навчально-бойової) підготовки, з 07.05.2014.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 внутрішніх військ МВС України (по стройовій частині) від 15.05.2014 № 100 солдата ОСОБА_1 (призов 2 - 2013) стрільця патрульної роти патрульного батальйону, вважати таким, що прибув із в/ч НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) 15.05.2014.

Згідно довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 21.11.2019 № 1, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_1 дійсно у період з 07.04.2014 по 06.05.2014 та з 07.05.2014 по 15.05.2014 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції м. Лугаськ.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 22.08.2014 № 207 солдата ОСОБА_1 з 22.08.2014 виключено зі списків особового складу військової частини звільнивши його відповідно до п. 3 «А» ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" з військової служби достроково в запас за станом здоров`я (гр.1 ст. 78 Розкладу хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, захворювання пов`язане з проходженням військової служби).

Згідно протоколу засідання комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни Національної гвардії України від 06.02.2020 № 2 за результатами розгляду документів про надання статусу учасника бойових дій відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо ОСОБА_1 , солдата (стр/сл), стрілець 1 відділення 1 патрульного взводу 1 патрульної роти патрульного батальйону військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ураховуючи те, що під час розгляду питань надання статусу учасника бойових дій комісія Головного управління НГУ керується нормативно-правовими актами, чинними на час прийняття рішення, правових підстав для надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 немає, оскільки, відсутні витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління АТО чи його заступників або керівників секторів (командирів ОТУ) про підпорядкування керівнику оперативного штабу, що не відповідає вимогам п. 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій…, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413. Рішення прийнято одноголосно. Підстава: довідка від 21.11.2019 № 1, видана командиром в/ч НОМЕР_2 ; лист Центрального архівного відділу НГУ від 28.12.2019 № 630; архівна довідка Центрального архівного відділу НГУ від 13.09.2019 № 1112; архівний витяг № 1576 від 28.12.2019 Центрального архівного відділу НГУ наказу командира в/ч НОМЕР_2 внутрішніх військ МВС України м. Вінниця № 73 від 07.04.2014 по с/ч; архівний витяг № 1573 від 28.12.2019 Центрального архівного відділу НГУ наказу командира в/ч НОМЕР_2 внутрішніх військ МВС України м. Вінниця № 92 від 06.05.2014 по с/ч; архівний витяг № 1574 від 28.12.2019 Центрального архівного відділу НГУ наказу командира в/ч НОМЕР_2 внутрішніх військ МВС України м. Вінниця № 94 від 07.05.2014 по с/ч; архівний витяг № 1575 від 28.12.2019 Центрального архівного відділу НГУ наказу командира в/ч НОМЕР_2 внутрішніх військ МВС України м. Вінниця № 100 від 15.05.2014 по с/ч; витяг з наказу керівника АТЦ при СБУ від 07.04.2014 № 33/55т.

Вказані обставини не є спірними та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 17 Конституції України, встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Статтею 65 Конституції України, визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

16 березня 2014 року набрав чинності Закону України "Про Національну гвардію України"від 13.03.2014 № 876-VII (далі - Закон №876-VII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає правові засади організації та порядку діяльності Національної гвардії України, її загальну структуру, функції та повноваження, та пунктом 2 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність, зокремаЗакон України "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України".

Пунктом 1 ч. 3Прикінцевих та перехідних положень Закону 876-VII установлено, що Головний орган військового управління Національної гвардії України, органи військового управління оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, установи та заклади Національної гвардії України є правонаступниками відповідних органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих навчальних закладів, навчальних військових частин, органів і підрозділів забезпечення,установ внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України. При цьому акти на право постійного користування земельними ділянками та свідоцтва про право власності на нерухоме майно не потребують переоформлення.

Відповідно до статті 1 Закону 876-VII Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

За приписами частини першої статті 9 Закону №876-VII особовий склад Національної гвардії України складається з військовослужбовців та працівників.

Національна гвардія України комплектується військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом та за призовом.

Головний орган військового управління Національної гвардії України та органи військового управління оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України можуть комплектуватися державними службовцями.

Комплектування Національної гвардії України військовослужбовцями та проходження ними військової служби здійснюються відповідно доЗакону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положення про проходження військової служби громадянами України в Національній гвардії України, що затверджується Президентом України (ч. 3 статті 9 Закону №876-VII).

Закон України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Соціальний і правовий захист особового складу Національної гвардії України і членів їхніх сімей врегульовано, зокрема, положеннямистатті 21 Закону № 876-VII, частиною другою якої визначено, що військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно доЗакону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII, в редакції чинній на час вступу позивача на службу) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час (Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України).

Положення ст. 6 Закону № 3551-XII визначають коло осію які визнаються учасниками бойових дій.

Законом України «Про внесення зміни до статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"» від 06.05.2014 № 1233-VII частину першу статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"доповнено пунктом 19 такого змісту: "19) військовослужбовці Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також брали участь в антитерористичній операції.

Перелік осіб, які є учасниками бойових дій та брали участь в антитерористичній операції, визначається Кабінетом Міністрів України"

Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 413 від 20.08.2014(далі - Порядок № 413).

Відповідно до абзаців 1 - 2 пункту 2 Порядку № 413 (в первинній редакції) статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, особам рядового і начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, ДПтС, військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції.

Підставою для надання особам статусу учасника бойових дій для осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, є документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень) (абз. 2 п. 4 Порядку № 413).

У відповідності до положень п. 5 - 6 Порядку № 413 рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі - міжвідомча комісія), яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції із включенням до її складу фахівців Міноборони, МВС, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, ДСНС, ДПтС, військових формувань. До складу міжвідомчої комісії можуть включатися фахівці інших державних органів та представники громадських організацій.

Для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення зобов`язані подати на розгляд комісій, утворених у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади чи інших державних органах (далі - комісія), у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, в складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно здодатком 1та документи, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.

Комісії вивчають документи і подають їх на розгляд міжвідомчої комісії, а в разі відсутності підстав, які підтверджуються документами, повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), установ, закладів з метою подальшого доопрацювання.

Рішення щодо утворення комісій та положення про них затверджуються відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади та іншими державними органами.

Міжвідомча комісія розглядає документи, надіслані комісією, і в разі потреби заслуховує пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків, представників державних органів та в місячний строк з дня надходження документів приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій, про що інформує комісію.

З аналізу наведених норм вбачається, що підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, є відповідні документальні підтвердження вказаного, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення та довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

У разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії (абз. 1 п. 8 Порядку № 413).

Суд зазначає, що матеріали справи не містять інформації про те, що на виконання вимог п. 6 Порядку № 413 командиром військової частини НОМЕР_2 протягом місячного строку після завершення виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, а в даному випадку, набрання чинності Порядком № 413, до Комісії подавались документи щодо встановлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, що свідчить про недотримання військовою частиною НОМЕР_2 вимог п. 6 Порядку № 413.

Щодо відсутності витягів з наказів керівника оперативного штабу з управління АТО чи його заступників або керівників секторів (командирів ОТУ) про підпорядкування його керівнику оперативного штабу, що не відповідає вимогам пунктів 2-1 та 4 Порядку №413, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів Українивід 08.09.2016 "Про внесення змін до Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення" пункт 4 Порядку № 413 викладено в наступній редакції: підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення:

витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 413 (в редакції на дату прийняття оскаржуваного рішення) підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи: про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення: для осіб, які брали участь в антитерористичній операції, - витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення; для осіб, які проходять службу у військових частинах (органах, підрозділах), установах та організаціях або на підприємствах, які постійно дислокуються чи розташовані безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції, - витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення; для осіб, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, - витяги з наказів Генерального штабу Збройних Сил України про залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, витяги з наказів Командувача об`єднаних сил, командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення цих заходів, документи про направлення у відрядження до районів здійснення цих заходів;

Відповідно до п. 5 Порядку № 413 (в редакції на дату прийняття оскаржуваного рішення) рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається:

комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони,МВС, Мін`юсті, Національній поліції,Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби,Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, ДСНС, ДФС (далі - комісія);

міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно доЗакону УкраїниПро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, яка утворюється Мінветеранів (далі - міжвідомча комісія), - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.

Рішення щодо утворення комісії та положення про неї затверджується відповідним міністерством, центральним органом виконавчої влади та іншим державним органом, зазначеним в абзаці другому цього пункту.

Положенняпро міжвідомчу комісію затверджується Мінветеранів. До складу міжвідомчої комісії включаються фахівці Міноборони, МВС, Мін`юсту, Національної поліції, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральної прокуратури України, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, ДСНС, ДФС. Також можуть включатися фахівці інших державних органів та представники громадських організацій.

Пунктом 6 Порядку № 413 (в редакції на дату прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що для надання статусу учасника бойових дій: особам, зазначеним вабзацах другомуітретьомупункту 2 цього Порядку, які брали участь в антитерористичній операції, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно здодатком 1та документи, передбаченіпунктом 4цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації розташоване безпосередньо в районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій подаються на розгляд комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації чи призначення їх на відповідні посади.

Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.

Комісії інформують у місячний строк Мінветеранів про осіб, яким надано статус учасника бойових дій, за формою згідно здодатками 3і5.

Комісії подають на розгляд міжвідомчої комісії документи із спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання.

Міжвідомча комісія розглядає документи, надіслані комісіями, та в разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити тощо), заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів та в місячний строк із дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій, про що інформує комісії.

Статтею 58 Конституції Українивизначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Офіційне тлумачення частини першої статті 58 надано в рішенні Конституційного Суду№ 1-рп/99 від 09.02.1999, за яким дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 в період з 07.04.2014 по 06.05.2014 та з 07.05.2014 по 15.05.2014 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції м. Луганськ, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 21.11.2019 № 1, виданою військовою частиною НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що Довідка від 21.11.2019 № 1 була надана Комісії та досліджувалась при розгляді документів позивача.

Таким чином, відповідно до положень пункту 2 Порядку №413, в редакції станом на час участі позивача в АТО, ОСОБА_1 набув право на отримання статусу учасника бойових дій.

При цьому суд зазначає, що в даному випадку, надання позивачу статусу учасника бойових дій пов`язується безпосередньо з його участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій,обґрунтовано тим, що Комісія при розгляді матеріалів керується нормативно-правовими актами, чинними на час прийняття рішення.

Однак, зміни до Порядку №413, які відбулись в 2016 році та які змінили вимоги до осіб, що мають право на отримання статусу учасника бойових дій, не позбавляють позивача права на отримання такого статусу, оскільки зміни у законодавстві відбулись вже післянабуттяостаннім права на отримання статусу учасника бойових дій.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач при прийнятті рішення щодо надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 мав керуватися першою редакцією Порядку № 413, яка діяла в 2014 році.

Оскільки позивачбезпосередньо брав участь в антитерористичній операції в період з 07.04.2014 по 06.05.2014 та з 07.05.2014 по 15.05.2014, то право на отримання статусу учасника бойових дій у нього виникло саме в червні 2014 року.

Зважаючи на зміст рішення Конституційного суду України від 09.02.1999, № 1-рп/99 до позивача не можуть застосовуватися вимоги, подання додаткових документів за період проходження служби в 2014 році, в редакції чинній з 08.09.2016.

Відповідно, на дату виникнення у позивача статусу учасника бойових дій, надання витягів з наказів керівника оперативного штабу з управління АТО чи його заступників або керівників секторів (командирів ОТУ) про підпорядкування позивачакерівнику оперативного штабу Порядком №413 не передбачалось.

Зміни до Порядку №413, на які посилається відповідач в оскаржуваному рішенні,набрали законної сили лише 16.09.2016 на підставі постанови КМУ від 08.09.2016 №602 погіршують становище позивача та не можуть розповсюджуватись на правовідносини, що відбулись в 2014 році.

Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про комісію Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2018 № 887 (далі - Положення № 887), це Положення визначає основні функції, завдання, повноваження та склад комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни (далі - Комісія) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів і працівників Національної гвардії України, інших осіб, визначених чинним законодавством (далі - особи), а також порядок організації її роботи.

Пунктами 2, 3 розділу І Положення № 887 встановлено, що комісія утворюється в Головному управлінні Національної гвардії України з метою розгляду питань, пов`язаних із наданням особам статусу учасника бойових дій, учасника війни.

У своїй діяльності Комісія керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ України та цим Положенням.

Згідно з пунктами 1, 2 розділу ІІ Положення № 887 основними завданнями Комісії є розгляд питань, вивчення документів та прийняття рішень щодо надання особам статусу учасника бойових дій, учасника війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

З метою забезпечення виконання покладених завдань Комісія має право:

1) вивчати довідки, документи та інші докази, надіслані начальниками територіальних управлінь, закладів вищої освіти, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я та установ, командирами з`єднань, військових частин (підрозділів) Національної гвардії України (далі - командири (начальники) військових частин), іншими особами, визначеними чинним законодавством, чи подані особисто;

2) заслуховувати в разі потреби осіб, свідків, представників державних органів, громадських організацій, рад ветеранів;

3) подавати на розгляд міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(далі - міжвідомча комісія), яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, документи зі спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання;

4) повертати документи командирам (начальникам) військових частин для доопрацювання;

5) приймати рішення про надання статусу учасника бойових дій, учасника війни;

6) приймати рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій, учасника війни;

7) приймати рішення про позбавлення статусу учасника бойових дій, учасника війни;

8) повторно розглядати за рішенням командувача Національної гвардії України (особи, яка виконує його обов`язки) питання про надання статусу учасника бойових дій, учасника війни особам, яким було відмовлено в наданні такого статусу раніше.

В пункті 4 розділу ІІ Положення № 887 встановлено, що комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій, учасника війни в разі:

відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази безпосереднього залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення і є підставою для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни;

виявлення факту підроблення документів, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни, або надання недостовірних даних про особу;

наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.

Як встановлено судом на розгляд комісії надано достатньо документів на підтвердження безпосереднього залучення позивача до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення, що є підставою для надання йому статусу учасника бойових дій.

За таких обставин суд дійшов висновку, щоКомісією Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни протиправно прийнято рішення оформлене витягом з протоколу засідання № 2 від 06.02.2020, яким відмовлено в отриманні статусу учасника бойових дій позивачу.

Щодо позовної вимоги про визнання ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) таким, що підпадає під дію п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як учасник бойових дій, суд зазначає, що до повноважень суду адміністративної юрисдикції не належить встановлення юридичних фактів, зокрема щодо визнання особи такою, що підпадає під дію п.19 ч.1ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як учасник бойових дій, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню..

Щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача видати позивачу посвідчення учасника бойових дій, колегія суддів зазначає наступне.

В силу п.5 Порядку №413 рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається, зокрема, комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в МВС.

Пунктом 9 Порядку №413 (в первинній редакції) було передбачено, що посвідчення учасника бойових дій і нагрудний знак особам, яким надано статус учасника бойових дій, видаються органами Міноборони, МВС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, ДСНС, ДПтС, а також органами соціального захисту населення за місцем їх реєстрації.

Пункт 9 Порядку №413 (в редакції на дату прийняття оскаржуваного рішення) передбачав, що посвідчення учасника бойових дій і відповідний нагрудний знак особам, зазначеним вабзацах другомуітретьомупункту 2 цього Порядку, яким надано статус учасника бойових дій, видаються Мін`юстом, органами Міноборони, МВС, Національної поліції, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральної прокуратури України, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, ДСНС, ДФС.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленимст. 2 КАС Україникритеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Практика Верховного Суду (Великої Палати) дає змогу зробити висновки, що для перевірки, чи діяв орган на підставі та в межах своїх повноважень, доцільно з`ясувати, зокрема: чи є ці повноваження дискреційними; якщо так, то чи їхня реалізація (нереалізація) може бути об`єктом судового контролю, чи ж дискреція адміністративного органу має виключний характер; якщо ж реалізація дискреційних повноважень може зазнати судового втручання для захисту порушених прав особи, то чи переслідував орган легітимну мету, чи діяв прозоро і в якомога послідовніший спосіб; чи дотримав процедурні гарантії; чи належно вмотивував рішення; чи не є воно свавільним (довільним), нераціональним, не підтвердженим доказами або ж помилковим щодо юридичних фактів; необ`єктивним або явно несправедливим.

Здійснюючи дискреційні повноваження, адміністративний орган: переслідує лише ту мету, задля якої його наділено такими повноваженнями; дотримується принципу об`єктивності й безсторонності, враховуючи лише ті чинники, які стосуються конкретної справи; дотримується принципу рівності передзаконом, не допускаючи несправедливої дискримінації; забезпечує належну рівновагу між несприятливими наслідками, які його рішення може мати для прав, свобод чи інтересів осіб, та переслідуваною при цьому метою; приймає своє рішення в межах строку, прийнятного під кутом зору питання, яке вирішується; забезпечує послідовне застосування загальних адміністративних приписів з одночасним врахуванням конкретних обставин кожної справи.

Усі ці принципи - дотримання мети повноваження, безсторонності, рівності та недискримінації, пропорційності, розумності строку, обґрунтованості - втілені в частині другій статті 2 КАС Українияк критерії для перевірки оскаржених рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу.

Європейський суд з прав людини у справі «Рисовський проти України» (пункти 70-71) зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, пункт 120; «Онер`їлдіз проти Туреччини», заява № 48939/99, пункт 128; «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», заява № 21151/04, пункт 72; «Москаль проти Польщі», заява № 10373/05, пункт 51). У цій же справі також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "належного урядування". ЄСПЛ вказав на те, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

В той же час, адміністративний суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити конкретні дії лише за умови, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує.

Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі № 446/1/22, що під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект щодо відновлення відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Згідно з приписами частини першоїстатті 9 КАС Українисуд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, керуючисьстаттею 9 КАС України, враховуючи, що відповідно до п. 9 Порядку №413 видачі посвідчення учасника бойових дій передує встановлення особі статусу учасника бойових дій, який встановлюється на підставі рішення Комісії, відсутність визначених законодавством підстав для прийняття Комісією рішення про відмову у встановленні позивачу статусу учасника бойових дій, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача, суд доходить висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог та зобов`язання відповідача прийняти рішення про встановлення позивачу статусу учасника бойових дій і видати позивачу посвідчення учасника бойових дій.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Згідно положень ч. 2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС Українипідтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає, що, заявлені позовні вимоги частково знайшли свого підтвердження матеріалами справи, відповідно позовна заява підлягає частковому задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору за даним позовом, розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат та їх обсягу матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 134, 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної гвардії України (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 9а, ЄДРПОУ 08803498) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни про відмову у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), викладене в пункті 73 Протоколу засідання комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни № 2 від 06.02.2020.

Зобов`язати Головне управління Національної гвардії України в особі комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) статусу учасника бойових дій і видати прийняти рішення про встановлення позивачу статусу учасника бойових дій і видати позивачу посвідчення учасника бойових дій посвідчення учасника бойових дій, передбачене п. 9 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 11 серпня 2025 року.

СуддяО.О. Артоуз