Ухвала суду № 129442987, 30.05.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/32719/19

1-кп/760/732/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Про продовження запобіжного заходу

(повний текст)

27 травня 2025 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 309, ч. 3 ст. 146, п. 3,12 ч. 2 ст. 115 КК України, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000417 від 09.05.2019,

ВСТАНОВИВ:

Виходячи із змісту обвинувального акту, ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він спільно з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами (матеріали відносно яких виділено в окреме провадження), відповідно до розподілених ролей, усвідомлюючи та бажаючи подальше протиправне утримання та незаконне позбавлення волі ОСОБА_8 , в період часу з вечора 09.08.2014 року до ранку 10.08.2014, на невстановленому автомобілі, з метою запобігання викриття є спільної злочинної діяльності, на автомобілі «Шевроле Авео» д.н.з. НОМЕР_1 , насильно перевезли в багажнику ОСОБА_8 , з лісової зони, неподалік смт Тараща, Київської області до парку на вул. Уманській 14 в м Києва, де 10.08.2014 року труп ОСОБА_8 виявлено зі слідами насильницької смерті, що відповідає ознакам тяжких наслідків.

Таким чином, ОСОБА_7 , обвинувачується в незаконному позбавленні волі, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіянням потерпілому фізичних страждань, що причинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України.

Крім того, ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що продовжуючи свої злочинні дії направлені на умисне позбавлення життя ОСОБА_9 , перебуваючи у вищевказаному парку 10.08.2018 року близько 04 годині, ОСОБА_7 , за попередньо змовою з та іншими особами (матеріали відносно яких виділено в окреме провадження), перемістив ОСОБА_8 з багажного відділення автомобіля та витягши з полімерного пакету, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді протиправного заподіяння смерті ОСОБА_8 , підвісили останнього за шию на мотузці до дерева, чим затягнувши петлю мотузки на шиї ОСОБА_8 вчинили усі дії, для досягнення свого злочинного умислу.

Внаслідок зазначених протиправних дій, після спричинення ОСОБА_7 , та іншими особами (матеріали відносно яких виділено в окреме провадження) тілесних ушкоджень, ОСОБА_8 помер на місці внаслідок механічної асфіксії, яка за критерієм небезпеки для життя має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, не характерних для само спричинення, які потягли за собою смерть потерпілого та мають прямий причинний зв`язок з нею.

Таким чином, ОСОБА_7 , обвинувачується в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій викраденій людині, скоєному за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 3 п. 12 ч, 2 ст. 115 КК України.

Крім того, ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що не маючи передбаченого законом дозволу на придбання, носіння, зберігання бойових припасів, не пізніше 27.02.2019 придбав ручну гранату оборонну РГО, яка належить до категорії боєприпасів та здатна до здійснення вибуху, а також бойові патрони калібру 9x18 мм. в кількості 8 шт., які відносяться до боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї.

В подальшому, ОСОБА_7 до 27.02.2019 вищевказані гранату та патрони, не маючи передбаченого законом дозволу, незаконно зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 до їх виявлення та вилучення працівниками поліції під час обшуку.

Таким чином, ОСОБА_7 , обвинувачується в зберіганні та придбанні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 10 лютого 2025 року обвинуваченому продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 10 квітня 2025 р. включно.

Відповідно до абз. 1 ч.3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Прокурором було подано клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого.

У судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання та просив суд продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, зокрема, зазначивши, що стосовно обвинуваченого наявні передбачені ст. 177 КПК України ризики, які вказують на те, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

На думку прокурора, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти даним ризикам, що підтверджується вищевикладеними обставинами.

Обвинувачений та його захисник проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували.

Захисник вказав, що ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України відсутні та прокурором в належний спосіб не доведені, оскільки лише формально викладені прокурором без належного обґрунтування. Вказав, що обвинувачений перебуває під вартою вже достатньо тривалий час, а тому ризики зменшилися або відсутні.

Обвинувачений думку захисника підтримав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши позиції прокурора, обвинуваченого, захисника суд прийшов до висновків, які мотивує наступним чином.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Прокурором дотримано вимог ч. 3 ст.199 КПК України і в судовому засіданні, зокрема, доведено, що існують обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, не зменшилися.

Поруч з іншими наразі продовжує існувати ризик переховуватися від суду, про що свідчать такі обставини, як тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, що полягає в позбавленні волі на строк до п`ятнадцяти років або довічного позбавлення волі.

Крім того, обвинувачений може незаконно впливати на потерпілу, свідків у цьому ж кримінальному провадженні та експертів, оскільки вони ще не допитані, а отже їх показання є джерелом доказів.

Обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, адже ОСОБА_7 раніше був засуджений за вчинення умисного злочину, що свідчить про схильність і його до вчинення правопорушень, в нього відсутні міцні соціальні зв`язки та законні джерела до існування .

Обставин та вагомих стримуючих факторів для поведінки обвинувачених, які б впевнили суд в тому, що обвинувачений в разі зміни запобіжного заходу, буде дотримуватись правил запобіжного заходу, що не пов`язаний із позбавленням волі, не встановлено.

Вищенаведене, на думку суду, також унеможливлює застосування щодо обвинуваченого інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, оскільки такі заходи не забезпечать як запобігання встановленим судом ризикам, так і виконання завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України, можуть негативно вплинути на перебіг судового розгляду даного кримінального провадження, а тому вважає обґрунтованим продовжити тримання обвинуваченого під вартою.

На думку суду, продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, в даному випадку, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Дані обставини, на думку суду є достатнім приводом для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Виходячи із змісту ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загально - суспільних прав та інтересів.

Виходячи із зазначеного суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 на 60 днів.

Строк дії ухвали в частині дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - по 25 липня 2025 р. включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали оголошений 30 травня 2025 р.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3