Ухвала суду № 129441641, 05.08.2025, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

05 серпня 2025 року Черкаси справа №925/35/25

Суддя Господарського суду Черкаської області Кучеренко О.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський М`ясокомбінат» про розстрочення виконання рішення суду у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколь Логістікс» (вулиця Кирила Розумовського Гетьмана, 27, 03115, місто Київ, ідентифікаційний код 31280577)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський М`ясокомбінат» (вулиця Панченка Олексія, 15, квартира 512, місто Черкаси, 18029, ідентифікаційний код 44785285)

про стягнення 4 009 579,32 грн,

за участю представників:

від позивача Любаренко І.О., адвокат (приймає участь у режимі відеоконференції),

від відповідача Пікалов Д.В., адвокат,

ВСТАНОВИВ:

13.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколь Логістікс» звернулося у Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський М`ясокомбінат», у якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 4 009 579,32 грн, що складається з основної суми боргу у розмірі 3 200 086,85 грн, пені у розмірі 489281,04 грн; інфляційного збільшення суми боргу 264 078,76 грн та 3% у розмірі 56132,67 грн. У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати за сплати судового збору у розмірі 60143,69 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський М`ясокомбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколь Логістікс» 3 200 086,85 грн основної заборгованості, 415 759,66 грн пені, 264 078,76 грн інфляційних витрат, 56132,67 грн 3% річних та 59040,87 грн судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.04.2025 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський М`ясокомбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколь Логістікс» 18651,61 грн витрат на правову допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 залишено без змін.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м`ясокомбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколь Логістікс» 7500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

20.06.2025 (під час перебування справи у Північному апеляційному господарському суді) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський М`ясокомбінат» до суду надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду, у якій заявник просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 у справі №925/35/25 на 12 місяців з дати набрання рішенням законної сили, шляхом погашення відповідачем заборгованості щомісячними рівними платежами.

04.07.2025 (під час перебування справи у Північному апеляційному господарському суді) до суду повторно надійшла аналогічна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський М`ясокомбінат» про розстрочення виконання рішення суду.

Заява про розстрочення виконання рішення мотивована тим, що вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Зважаючи на недостатність грошових коштів на розрахункових рахунках ТОВ «Черкаський м`ясокомбінат», негайне виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 у справі №925/35/25 може спричинити перешкоди для виконання державних контрактів про закупівлю №129/01-25-ХП від 14.01.2025, №152/06-25-ХП від 05.06.2025 та №154/06-25-ХП від 06.06.2025, та як наслідок зриву постачання продуктів харчування в умовах воєнного стану на Збройні сили України.

У запереченнях на заяву про розстрочення виконання рішення, позивач зазначив, що твердження відповідача не відповідають дійсності, а заява про розстрочення виконання рішення не підлягає до задоволення. Відповідач вже просив позивача надати відстрочку для здійснення розрахунків за договором перевезення відповідно до листа оферти №13/11 від 13.11.2024, у якому зазначив графік погашення заборгованості протягом шести місяців, починаючи з 14.12.2024 до 14.05.2025, проте за цей період не здійснив жодного платежу. Крім того, позивач був фактичним виконавцем контракту за 2024 рік з Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу», про що є відомості у матеріалах справи.

07.07.2025 справа повернулася у Господарський суд Черкаської області.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.07.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м`ясокомбінат» про розстрочення виконання рішення суду призначено до розгляду у судовому засіданні о 12 год 30 хв 05.08.2025.

04.08.2025 на виконання рішення та постанови апеляційного суду у справі видано відповідні накази.

У судовому засіданні 05.08.2025 представник позивача (стягувача) проти заяви про розстрочення виконання рішення суду заперечив та просив суд відмовити у її задоволенні, представник відповідача (боржника) підтримав заяву про розстрочення виконання рішення суду, просив її задовольнити та розстрочити виконання рішення суду.

Суд, розглянувши заяву про розстрочення виконання рішення суду та заслухавши доводи представників стягувача та боржника, зазначає, що частиною 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, статті 326 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип обов`язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковим на всій території України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Частина 2 статті 13 Цивільного кодексу України передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до положень частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який розглядав справу як суд першої інстанції за заявою сторони, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частини 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду не повинно шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру спору, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Отже, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Звертаючись із заявою про розстрочення виконання рішення суду, відповідач посилався на обставини, які, на його думку, істотно ускладнюють виконання оскаржуваного рішення. Зокрема, недостатність грошових коштів на розрахункових рахунках відповідача та важливість і виключну необхідність виконання державного контракту про закупівлю №129/01-25-ХП від 14.01.2025 на постачання продуктів харчування для особового складу військових частин (установ) та військових навчальних закладів Збройних Сил України у стаціонарних та польових умовах на 2025 рік, який укладений Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу». Відповідач також є постачальником і за іншими аналогічним контрактами №152/06-25-ХП від 05.06.2025 та №154/06-25-ХП від 06.06.2025, і їх виконання є важливим для обороноздатності країни, яка воює. Відповідач стверджує, що негайне стягнення грошових коштів чи накладення арештів на рахунки відповідача (оскільки у цей час у товариства відсутні грошові кошти на рахунках) може вплинути на виконання державних контрактів про закупівлю та зриву постачання продуктів харчування в умовах воєнного стану на Збройні сили України.

Суд констатує, що на підтвердження наведених у своїй заяві доводів, відповідачем надано суду виписки по рахункам відповідача в Акціонерному банку «Південний», з яких випливає, що за останній час збільшення активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м`ясокомбінат» (надходження грошей на рахунок) або зменшення зобов`язань не відбувалось.

Судом також встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаський М`ясокомбінат» та Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» укладені державні контракти про закупівлю №129/01-25-ХП від 14.01.2025, №152/06-25-ХП від 05.06.2025 та №154/06-25/ХП від 06.06.2025 на постачання продуктів харчування для особового складу військових частин (установ) та військових навчальних закладів Збройних Сил України у стаціонарних та польових умовах на 2025 рік.

Згідно з пунктом 1.2 цих державних контрактів, отримувачами товару за договором є військові частини, військові навчальні заклади, установи, організації Збройних Сил України, інші військові формування, об`єднанні центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання товару для задоволення нагальних потреб функціонування Держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.

Відповідно до додатку №1 до державного контракту №129/01-25-ХП від 14.01.2025 (Специфікації) загальна ціна договору становить 444 096 000,00 грн. Договір набирає чинності з 01.01.2025 та діє до 31.12.2025.

Відповідно до додатку №1 до державного контракту №152/06-25-ХП від 05.06.2025 (Специфікації) загальна ціна договору становить 431 052 000,00 грн. Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.03.2026.

Відповідно до додатку №1 до державного контракту №154/06-25/ХП від 06.06.2025 (Специфікації) загальна ціна договору становить 405 000 000,00 грн. Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.03.2026.

Суд вважає загальновідомим та нормативно врегульованим питання існування на території України надзвичайних обставин - введення воєнного стану, що безперечно негативно обмежує провадження господарської діяльності і як наслідок впливає на спроможність суб`єктів господарювання своєчасного здійснювати розрахунки за зобов`язаннями, які виникли до цих обставин.

24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває до цього часу.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Очевидно, що в умовах воєнного стану господарюючі суб`єкти на всій території країни зазнали та зазнають на собі вплив від військової агресії, що викликане порушенням господарських ланцюгів із суміжними підприємствами, порушенням стабільності критично важливих питань діяльності у різних сферах.

Також, слід зазначити, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України (далі - ТПП) від 28.02.2022, вих.№2024/02.0-7.1 визнано військову агресію російської федерації проти України форс-мажорними обставинами з 24.02.2022. За даним листом ТПП засвідчує форс мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію росії проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00).

Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16.

Суд вважає, що введений в Україні внаслідок військової агресії російської федерації воєнний стан свідчить про наявність виняткових (особливих) і непереборних обставин та його вплив на господарську діяльність відповідачем.

Інститут відстрочення та розстрочення судового рішення існує як раз для того, щоб з урахуванням фінансового стану боржника та стягувача, пропорційності їх інтересів, об`єктивності та винятковості обставин, що ускладнюють або виключають можливість негайного виконання судового рішення, надати можливість боржнику виконати свій обов`язок не ставши при цьому банкрутом у силу тих скрутних форс-мажорних обставин, які наразі виникли через військову агресію російської федерації.

Перебування боржника у скрутному фінансовому становищі істотно перешкоджають виконанню рішення, однак не виключають можливості самостійного виконання боржником рішення суду у цій справі. Примусове ж виконання рішення може покласти на нього додатковий фінансовий тягар, що може негативно вплинути на можливість здійснення ним статутної діяльності в умовах воєнного стану. Судом враховано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаський м`ясокомбінат» не відмовляється від сплати заборгованості, а шукає способи виконання рішення в повному обсязі.

Варто зазначити, що передбачені у статті 331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на розстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

При цьому, суд звертає увагу, що розстрочення виконання рішення суду це не спосіб уникнути відповідачем відповідальності, а навпаки організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду.

У цьому випадку судом враховуються інтереси обох сторін, адже розстрочення виконання рішення надає відповідачу можливість без суттєвого погіршення майнового стану належним чином виконати рішення суду на користь позивача.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02).

Суд також приймає до уваги, що матеріальний інтерес відповідача полягає у виконанні рішення суду таким чином, щоб це дозволило продовжити діяльність відповідача, а матеріальний інтерес позивача, натомість, полягає у виконанні рішення суду у цій справі повністю та протягом розумного строку.

Відповідно до частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Суд констатує, що розстрочення виконання судового рішення забезпечить реальне виконання судового рішення із дотриманням балансу інтересів сторін, не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні статті 6 Конвенції, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом стягувача реально отримати грошові кошти.

Враховуючи причини та передумови виникнення спору між сторонами, ступінь вини відповідача у виникненні спору, строк, що минув з дня набрання рішенням суду законної сили, доводи боржника, беручи до уваги зумовлені об`єктивними і надзвичайними обставинами (широкомасштабною військовою агресією проти України) перешкоди у повноцінному здійсненні господарської діяльності відповідача, які зумовлюють погіршення фінансового становища останнього і недостатність у нього коштів для одномоментного погашення боргу перед позивачем, виходячи із загальних засад, встановлених нормою статті 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, з урахуванням доказів, що підтверджують виникнення у відповідача в умовах воєнного стану обов`язку з виконання контрактів щодо постачання Збройним силам України продуктів харчування на загальну суму 1 280 148 000,00 грн та строк їх виконання до 31.12.2025 та 31.03.2026, суд, врахувавши інтереси обох сторін, дійшов висновку про часткове задоволення заяви боржника про розстрочення виконання рішення суду, з урахуванням строку, який визначений у частині 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України та розстрочення виконання рішення суду у частині сплати відповідачем заборгованості строком на 8 місяців рівними частинами починаючи з 15.08.2025 із щомісячним платежем у сумі 492 007,25 грн.

Керуючись статтями 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м`ясокомбінат» про розстрочення виконання рішення суду задовольнити частково.

2.Розстрочити виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 у справі № 925/35/25 про стягнення 4 009 579,32 грн заборгованості, згідно з графіком:

до 15 серпня 2025 року - 492 007,25 грн;

до 15 вересня 2025 року 492 007,25 грн;

до 15 жовтня 2025 року - 492 007,25 грн;

до 15 листопада 2025 року - 492 007,25 грн;

до 15 грудня 2025 року - 492 007,25 грн;

до 15 січня 2026 року - 492 007,25 грн;

до 15 лютого 2026 року - 492 007,25 грн;

до 15 березня 2026 року - 492 007,25 грн.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею чинності.

Повна ухвала складена 08.08.2025.

Суддя О.І.Кучеренко