Рішення № 129441, 19.09.2006, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "19" вересня 2006 р. по справі № 4/116-38

за позовом Державне підприємство "Луцький комбінат хлібопродуктів №2 "

до відповідача Приватне мале підприємство "Фокус"

про стягнення 10 341,00 грн.

Суддя Слободян П.Р.

Представники:

Від позивача: Данелюк А. С., (довіреність № 05-юр від 10.01.2006р.)

Від відповідача: н/з.

Суть спору: Державне підприємство "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" Державного Комітету України з державного матеріального резерву просить суд стягнути з приватного малого підприємства "Фокус", м. Луцьк 10341,00грн., з них 9940,00грн. заборгованості, 228,62грн. індексу інфляції, 172,38грн. - 3% річних.

Відповідач відзиву по суті позовних вимог не подав, повноважного представника у судове засідання не направив, хоч був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання. Поважності причин неявки до суду не навів і відповідних доказів не представив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву не подано, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Згідно товарно - транспортної накладної серія ТТН № 862678 від 09.08.2005р. на підставі довіреності серії ЯКЕ № 348049 від 27.07.2005р. позивач - державне підприємство "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Луцьк поставив відповідачу - приватному малому підприємству "Фокус", м. Луцьк товар на загальну суму 9940,00грн.

Відповідач - ПМП "Фокус", м. Луцьк погашення боргу не провів, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 24.03.2006р. в сумі 9940,00грн.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів, що згідно розрахунку становить 172,38грн. – річних та 228,62грн. – сума нарахована в зв’язку з інфляцією.

Приймаючи до уваги викладене, позов підставний і підлягає до задоволення.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, слід віднести за рахунок останнього.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

Стягнути з приватного малого підприємства "Фокус", (м. Луцьк, вул. Макаревича, 5, код 21737489) в користь державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" державного комітету України з державного матеріального резерву, (м. Луцьк, вул. Молодогвардійська, 11, код 00953065) 9940,00грн. заборгованості, 228,62грн. індексу інфляції, 172,38грн. - 3% річних, 103,41грн. державного мита та 118грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Слободян П. Р.