Рішення № 129440381, 11.08.2025, Тетіївський районний суд Київської області

11.08.2025 Провадження по справі № 2/940/441/25

Справа № 940/964/25

РІШЕННЯ

Іменем України

11 серпня 2025року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Зіп`юк Т.А.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні суду м. Тетіїв цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тетіївської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку в зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тетіївської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку, в якому просить визнати за ним право власності на земельну ділянку загальною площею 0,4470 га по АДРЕСА_1 , із них для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд 0,2500 га, для ведення особистого підсобного господарства 0,1970 га.

В обґрунтуванняпозовних вимогзазначає,що відповіднодо Договорукупівлі-продажужитлового будинкувід 05квітня 2002року Позивачє власникомжитлового будинкупо АДРЕСА_1 загальноюплощею 45,7кв.м.та надвірнихбудівель донього.В Договорізазначено,що будинокрозташований наземельній ділянціплощею 0,49га.Зазначений будинокраніше належавпокійній ОСОБА_2 ,спадщину набудинок післяякої прийняла ОСОБА_3 ,яка іпродала йомуцей будиноку 2002році.Своє право на земельну ділянку ОСОБА_3 не оформила. Станом на 01.04.2025 року власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 згідно Державного акту на право приватної власності на землю ІІ-КВ №039448 від 13.07.2001 року виданого на підставі рішення 15 сесії 23 скликання Тайницької сільської ради народних депутатів від 03.03.2001 року, є покійна ОСОБА_2 .

В зв`язку з зазначеним вище Позивач не може оформити відповідно до діючого законодавства України своє право на земельну ділянку під житловим будинком та господарськими будівлями, оскільки у Держгеокадастрі містяться відомості про власника земельної ділянки ОСОБА_2 . Оскільки власник земельної ділянки померла, тому він вимушений звернутись із даним позовом до суду.

Вважає, що оскільки він є власником житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , то відповідно до ст.120ЗК України земельна ділянка площею 0,4470 га повинна перейти в його власність.

Позивач ОСОБА_1 у підготовче засідання не прибув, до суду надав клопотання, в якому просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідачаТетіївської міськоїради СкладенаН.М.у підготовчезасідання неприбула,до судунадала заяву,в якійпросить розглядсправи проводитибез їїучасті,позовні вимогивизнає вповному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з такого.

У судовомузасіданні встановлено,що позивачуна правіприватної власностіналежить житловийбудинок по АДРЕСА_1 загальноюплощею 45,7кв.м.та надвірнихбудівель донього напідставі Договорукупівлі продажу житловогобудинку від05.04.2002року, зареєстрованого в Тетіївському МБТІ за № 60 від 18.09.2002 року.

Відповідно до копії Державного акту на право приватної власності на землю ІІ-КВ №039448 від 13.07.2001 року, виданого на підставі рішення 15 сесії 23 скликання Тайницької сільської ради народних депутатів від 03.03.2001 року, ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,4470 га для, із них для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд 0,2500 га, для ведення особистого підсобного господарства 01970 га.

Відповідно до актового запису про смерть № 15 від 06.10.2001 ОСОБА_2 померла, у зв`язку з чим позивач позбавлений можливості здійснити державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що була надана для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд та для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_2 , а отже його право власності підлягає судовому захисту.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 120ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) зазначено, що при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства. При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Відповідно до статті 392ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, яким засвідчує його право власності.

Суд доходить висновку, що фактично позивач набув право власності на земельну ділянку, на якій розташовано належний йому житловий будинок та яка необхідна для його обслуговування.

Як визначено в статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. (ч.1ст.95 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до вимог ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини третьої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, судом було встановлено всі фактичні обставини справи та досліджено зібрані у справі докази, тому суд прийшов до обґрунтованого висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а його цивільне право підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, який належить позивачу на праві власності з 2002 року та господарських споруд та для ведення особистого підсобного господарства.

Понесені ОСОБА_1 судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст. 120 ЗК України, ст. ст.200, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Тетіївської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку в зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,4470 га по АДРЕСА_1 , із них для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд 0,2500 га, для ведення особистого підсобного господарства 0,1970 га.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р.В. Самсоненко