Ухвала суду № 129432791, 11.08.2025, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 174/807/24

Провадження №1-кп/190/36/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2025 року м.П`ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041150000123 від 10.06.2024 року стосовно

ОСОБА_4 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки обставини, що були враховані під час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу під час досудового розслідування, не змінились, а ризики передбачені ст.177 КПК України не зменшились. Просить врахувати, що ОСОБА_4 після відбуття покарання у виді позбавлення волі та звільнення з місць позбавлення волі, через 40 днів вчинив інше кримінальне правопорушення, а отже перебуваючи на волі, може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення. Зазначене клопотання прокурор виклав в письмовій формі та просить долучити його до матеріалів кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник заперечували щодо задоволення клопотання прокурора.

Обвинувачений зазначив, що він має міцні соціальні зв`язки, оскільки до затримання працював на підприємстві і має намір в подальшому також працювати, що у нього є родичі, які не будуть заперечувати щодо визначення йому запобіжного заходу у виді домашнього арешту за місцем їхнього проживання. Тому просить застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого зазначив, що обвинувачений вже понад рік тримається під вартою, що порушує його права і є підставою для подання скарги до ЄСПЛ. При цьому, прокурором не доведено необхідність подальшого застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Просить врахувати заяву ОСОБА_6 , відповідно до якої останній не заперечує щоб ОСОБА_4 проживав на період обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в його домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , в зв`язку з чим захисник просить змінити обвинуваченому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за цією адресою.

Прокурор заперечував щодо клопотання сторони захисту та зазначив, що заява ОСОБА_6 вже розглядалась на минулому судовому засіданні і суд не знайшов підстав для визначення запобіжного заходу у виді домашнього арешту за адресою, що зазначена в заяві ОСОБА_6 .

Вислухавши думку учасників процесу, судом встановлено наступне.

За положенням ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів і за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Це дає достатні підстави вважати про реальність ризику переховування обвинуваченого від суду, який знаючи про тяжкість покарання за вчинене діяння зможе переховуватись від суду.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 неодружений, неповнолітніх дітей або осіб похилого віку на утриманні не має, постійного місця проживання не має, не працює, тобто не має міцних соціальних зв`язків. Відсутність міцності соціальних зв`язків є ризиком його зникнення у разі перебування на волі.

Крім того, обвинувачений раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Таким чином, обставини по справі з часу обрання обвинуваченому запобіжного заходу не змінились, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Щодо клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт, суд зазначає, що відповідно до діючого законодавства, ОСОБА_6 не є власником нерухомого майна згідно наданих ним документів, що в сукупності з іншими обставинами не надає підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який.

При цьому, суд не приймає до уваги покази ОСОБА_4 про наявність у нього родичів та інших близьких осіб, оскільки його покази є голослівними і жодним чином не підтверджені.

Отже суд вважає за доцільне продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Водночас, виходячи з вимог ст. 183 КПК України, враховуючи, що обвинуваченому інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, суд вважає за можливе визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, визначених КПК України.

Заставу визначити у розмірі 20 прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн. і є мінімальним розміром застави, що може бути застосована у даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст. ст.177, 178, 183, 194 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора задовольнити, в задоволенні клопотання сторони захисту - відмовити.

Продовжити стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, який обчислювати з 16.30 год. 11 серпня 2025 року по 16.30 год. 09 жовтня 2025 року, з можливістю внесення застави в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 грн. (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень.

Роз`яснити, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному судом розмірі протягом дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При внесенні суми застави у визначеному судом розмірі, обвинувачений ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави, на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покласти наступні обов`язки:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу суду; 2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 3) прибувати за кожною вимогою до суду.

З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави, обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження, надіслати начальнику ДУ "Криворізька установа виконання покарань №3", для виконання.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1