Вирок № 129432321, 08.08.2025, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/9621/25

Провадження № 1-кп/201/1159/2025

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2025 року м. Дніпро

Соборний районний суд м. Дніпра у складі: судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042130001024від 24.07.2025року по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Липники Львівської області, громадянина України, який не одружений, із середньо-спеціальною освітою, утриманців не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець військової служби за контрактом, на посаді навідника 3-го відділення кулеметного взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону, ВОС 101281А військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», раніше багаторазово судимий, востаннє:

- 04.10.2019 року вироком Залізничного районного суду міста Львова за ч. 2 ст. 185, 71 КК України на 3 роки позбавлення волі, частково приєднано покарання від 23.05.2017, до остаточного покарання 3 роки 9 місяців позбавлення волі, вирок набрав законної сили 04.11.2019, на підставі ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 12.04.2022 року звільнено умовно-достроково від відбуття покарання на невідбутий термін 8 місяців 14 днів.

- 07.10.2019 року вироком Залізничного районного суду міста Львова за ч. 2 ст. 185, 71 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі, вирок набрав законної сили 04.11.2019;

- 01.08.2024 року вироком Залізничного районного суду міста Львова, за ч. 4 ст. 186 КК України, до 7 років позбавлення волі, вирок набрав законної сили 04.09.2024;

- 14.08.2024 вироком Личаківського районного суду міста Львова, за ч. 1 ст. 309 КК України, до позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано покарання за вироком Залізничного районного суду міста Львова від 01.08.2024, призначено до відбуття 7 років позбавлення волі, вирок набрав законної сили 07.10.2024;

- 22.10.2024 вироком Галицького районного суду міста Львова, за ч. 4 ст. 185 КК України, до позбавлення волі строком на 6 років, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України даний вирок поглинуто вироком Галицького районного суду міста Львова від 14.08.2024, призначено до відбуття 7 років позбавлення волі, вирок набрав законної сили 02.12.2024;

- 18.12.2024 вироком Франківського районного суду міста Львова, за ч. 4 ст. 185 КК України, до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України даний вирок поглинуто вироком Галицького районного суду міста Львова від 22.10.2024, призначено до відбуття 7 років позбавлення волі, вирок набрав законної сили 20.01.2025; 02.05.2025 Маневицьким районним судом Волинської області ОСОБА_3 звільнено умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Франківського районного суду м. Львова від 18 грудня 2024 на строк 6 років 1 місяць 29 днів для проходження військової служби за контрактом,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.15 ч. 4 ст. 185 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

захисник ОСОБА_5

представник потерпілого ОСББ «ЖК Маршал» ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

1.Обставини, які встановлені судом

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку з триваючою повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на 30 діб до 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року введений воєнний стан.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 15 березня 2022 року № 2119-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 30 діб - з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року до 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 30 діб - з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року до 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 22 травня 2022 року № 2263-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року до 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року до 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року до 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 лютого 2023 року № 58/2023 затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року до 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 01 травня 2023 року № 254/2023 затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»», від 02 травня 2023 року № 3057-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року до 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 27 липня 2023 року № 3275-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року до 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.11.2023 № 731/2023, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 08.11.2023 № 3429-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року до 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05.02.2024 № 49/2024, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2024 № 3564-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року до 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.05.2024 № 271/2024, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 08.05.2024 № 3684-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року до 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23.07.2024 № 469/2024, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23.07.2024 № 3891-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року до 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 28.10.2024 № 740/2024, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 29.10.2024 № 4024-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року до 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.01.2025 № 26/2025, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.01.2025 № 4220-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року до 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.04.2025 р. № 235/2025, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.04.2025 р. № 4356-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року до 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року.

Статтею 41 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а також що право приватної власності є непорушним.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 1, п.4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», які визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни та забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, визначає види військової служби, що включають в себе військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Відповідно витягу з наказу № 137/нст командира військової частини НОМЕР_1 від 14 травня 2025 року, солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу та призначено на посаду навідника 3-го відділення кулеметного взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону, військової частини НОМЕР_1 .

Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, солдат ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших військовослужбовців від негідних вчинків.

Проте, солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, та проходячи її в посаді навідника 3-го відділення кулеметного взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. ст. 41, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та маючи не зняті та не погашені у встановленому порядку судимості, а востаннє - засуджений вироком 18.12.2024 Франківського р/с м.Львова за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання позбавлення волі строком на 5 років із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, на підставі якої вирок поглинутий вироком Галицького р/с м. Львова від 22.10.2024, за яким ОСОБА_3 призначено до відбуття 7 років позбавлення волі, за яким на підставі ст. 81-1 КК України до ОСОБА_3 застосовано умовно-дострокове звільнення у зв`язку з проходженням військової служби за контрактом, невідбутий термін за яким складає 6 років 1 місяць 29 днів, свідомо допустив порушення умов умовно-дострокового звільнення, та діючи в умовах воєнного стану, повторно вчинив корисливий злочин проти власності за наступних обставин.

Так, солдат ОСОБА_3 , 24 липня 2025 року, близько 13 годин 00 хвилин, будучи раніше неодноразово судимим за вчинення злочинів проти власності, біля території «ЖК Маршал», розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 128, що знаходиться в управлінні Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (Далі-ОСББ) «ЖК Маршал», маючи прямий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна з іншого приміщення - приміщення для зберігання електрообладнання ОСББ «ЖК Маршал», діючи в умовах воєнного стану, повторно, скориставшись можливістю проникнення на територію житлового комплексу, а в подальшому всередину будівлі, разом з працівниками підрядної організації, що здійснюють внутрішнє оздоблення будинку, опинившись в якій та піднявшись на четвертий поверх, будучи заздалегідь обізнаним, про наявні в приміщенні для зберігання електрообладнання ОСББ «ЖК Маршал» керамічних обігрівачів, діючи умисно, з корисливих мотивів та в особистих інтересах, повторно, з метою власного незаконного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, зняв по черзі з кріплень на стіні два керамічних обігрівача «Teploceramic TCM-RA 500 (чорні)», загальною вартістю 3 973,34 гривень, після чого транспортуючи безпосередньо при собі викрадене майно, переніс по черзі кожен із керамічних обігрівачів «Teploceramic TCM-RA 500 (чорні)» на перший поверх та маючи намір, якнайшвидше залишити місце вчинення злочину, задля отримання можливості розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд, з причин, що не залежали від його волі не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, оскільки того ж дня 24 липня 2025 о 14 годин 00 хвилин, при спробі винести викрадене майно за межі будівлі, був викритий найманими працівниками охоронної агенції ТОВ «ПГ «Тайфун 1» та в подальшому затриманий працівниками поліції на місці вчинення злочину за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 128, що знаходиться під управлінням ОСББ «ЖК Маршал».

Дії солдата ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України - незакінчений замах на вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

2.Позиція обвинуваченого

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні злочину повністю та підтвердив його вчинення при викладених вище обставинах, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд суворо не карати. Повідомив що напередодні він також вчинив крадіжку, а саме вкрав один керамічний обігрівач «Teploceramic TCM-RA 500 (чорний)» за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 128, що знаходиться під управлінням ОСББ «ЖК Маршал», але йому ця крадіжка інкримінована не була.

3.Позиція представника потерпілого

Представник потерпілого ОСББ «ЖК Маршал» ОСОБА_6 просила покарання призначити на розсуд суду.

4. Докази, які досліджені судом

Прокурор надав усне клопотання про розгляд справи у скороченому провадженні, на підставі частини 3ст. 349 КПК України, проти якого обвинувачений не заперечував.

На підставі ч. 3ст. 349 КПК України, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, а також те, що обвинувачений не оспорює всі обставини справи, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву в добровільності та істинності його позицій немає.

Сторонам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому, суд обмежився допитом обвинуваченого і дослідив документи, які характеризують її особу.

Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.

Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими, суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

5.Висновок суду про винуватість обвинуваченого

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, повністю та об`єктивно доведена.

Суд вважає, що умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у незакінченому замаху на вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжки), поєднаної з проникненням у інше приміщення, вчиненої повторно, в умовах воєнного стану, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, вірно.

6.Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд

Загальні положення.

Під час вчинення кримінального правопорушення, за даним кримінальним провадженням, обвинувачений був осудним у розумінніст. 19 КК України.

При призначенні покарання, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК Українита роз`ясненнями, що містяться в п.1постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»(з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч.2ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Зазначене узгоджується із положеннямист. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, щокожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну метупокарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Призначення покарання.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України за ступенем тяжкості вчиненого злочину, останній віднесено до категорії тяжкого злочину.

Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальнувідповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого.

Так, у судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, повідомив що напередодні він також вчинив крадіжку, а саме вкрав один керамічний обігрівач «Teploceramic TCM-RA 500 (чорний)» за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 128, що знаходиться під управлінням ОСББ «ЖК Маршал», але йому ця крадіжка інкримінована не була.

Все зазначене свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається.

Обставин, які, відповідно дост. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно обвинуваченого, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного ним злочину, його соціальне та матеріальне становище, стан здоров`я, стать та вік, неперебування на обліку у лікарів нарколога і психіатра, рівень культури та освіти, соціально-психологічні риси.

Відповідно до вимогст. 65 КК України, виходячи з загальних засад призначення покарання, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин його вчинення, наслідків вчиненого, даних про особу обвинуваченого, необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі.

Застосування положень ст. 71 КК України.

При цьому, суд враховує той факт, що ОСОБА_3 раніше багаторазово судимий, востаннє 18.12.2024 вироком Франківського районного суду міста Львова, за ч. 4 ст. 185 КК України, до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України даний вирок поглинуто вироком Галицького районного суду міста Львова від 22.10.2024, призначено до відбуття 7 років позбавлення волі, вирок набрав законної сили 20.01.2025.

02.05.2025 Маневицьким районним судом Волинської області ОСОБА_3 звільнено умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Франківського районного суду м. Львова від 18 грудня 2024 на строк 6 років 1 місяць 29 днів для проходження військової служби за контрактом.

Однак ОСОБА_3 , замість проходження військової служби за контрактом, перебуваючи на умовно-достроковому строку, він знов вчинив злочину даному кримінальному провадженні, що свідчить про те, що звільнення від відбування покарання умовно-достроково не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 71 КК України, якщо засуджений після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст. 71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

При застосуванні правил ст. 71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

При цьому, відповідно до п. 26 вказаної Постанови, невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати невідбуту засудженим частину будь-якого основного покарання.

Тому суд на підставіст.71КК України вважає необхідним до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання, призначене вироком Франківського районного суду міста Львова від 18.12.2024 року і визначає за сукупністю вироків таке остаточне покарання, яке є більшим, як від покарання, призначеного за новий злочин, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Призначаючи обвинуваченому зазначене вище покарання, суд виходить із того, що воно є достатнім для його виправлення і перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення цілей покарання, передбачених ч. 2ст. 50 КК України.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

При цьому підстав для застосування положеньст. 69, 75 КК Українипри призначенні покарання суд не вбачає.

7.Вирішення цивільного позову

У даному кримінальному провадженні представником потерпілого до обвинуваченого цивільного позову про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином, не пред`явлено.

8.Вирішення питання про долю речових доказів

Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку, передбаченомустаттею 100 КПК України.

9.Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

24.07.2025 ОСОБА_3 в порядку ст. 208 КПК затриманий (т. 1 а.п. 50-54).

Ухвалою слідчого судді Соборного районного суду м. Дніпра від 25.07.2025 ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави як альтернативного запобіжного заходу у розмірі 121 120,00 грн з покладанням, у разі внесення застави, певних обов`язків (т. 1 а.п. 98-102).

На теперішній час він перебуває під вартою, застава не сплачена.

Згідно із п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається, зокрема «рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження», у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили».

Суд враховує, що різниця між пунктами а) та с) статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказує, що ці пункти визначають різний правовий характер, різні підстави, різні вимоги до рішення про тримання під вартою.

Пункт а) вимагає лише законного вироку суду, яким особу визнано винуватою і призначено відповідне покарання. Пункт с) вимагає розумної підозри, наявності ризиків, якомога коротшого періоду перебування під вартою невинуватої особи. Крім того, для затримання за пунктом с) передбачаються спеціальні гарантії частини 3 статті 5 Конвенції. Також гарантії частини 4 статті 5 Конвенції мають дуже обмежене застосування до пункту а).

За правом багатьох країн затримання у очікуванні розгляду апеляції вважається попереднім триманням під вартою і засуджена особа не починає відбувати своє покарання, поки вирок не набере чинності. Однак відмінності між підходами до процедури призначення покарання є відмінності за формою, а не за суттю, якщо розглядати наслідки для зацікавленої особи. Слід вважати, що стаття 5 §1 а), в якій не зазначається про припустимі форми правового механізму, за яким особа може законно триматися під вартою «після засудження», залишає державам-учасницям свободу вибору в цьому питанні (правова позиція, викладена у рішенні «Monnel and Morris v. the United Kingdom», заяви №9562/81 та9818/82, від 02 березня1987року).

Обвинувачений вважається затриманим «після засудження компетентним судом» у значенні статті 5 § 1 a) після того, як рішення було винесено в першій інстанції, навіть якщо воно ще не виконується і підлягає оскарженню (правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ «Ruslan Yakovenko v. Ukraine», заява №5425/11, від 04 червня2015року).

Термін «після засудження» не можна тлумачити так, ніби він стосується лише остаточного засудження. Не можна ігнорувати того, що винуватість особи, яка тримається під вартою під час апеляційного або наглядового провадження, вже встановлена в ході судового розгляду, проведеного відповідно до вимог статті 6 (правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ «Wemhoff v. Germany», заява2122/64, від 27 червня1968року).

Отже, незважаючи на те, що за законодавством України таке тримання під вартою термінологічно відрізняється від відбування покарання за вироком, що набрав законної сили, з погляду статті 5 Конвенції воно буде розглядатися як таке, що підпадає під пункт а): законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом.

Відповідно немає необхідності у будь-якому клопотанні при вирішення питання запобіжного заходу на цій стадії, оскільки суд у цьому випадку діє у якості влади, що призначила покарання і забезпечує його виконання, а не вирішує спір між сторонами; немає потреби аналізувати питання, необхідні для тримання під вартою до вироку: розумна підозра стає неактуальною, оскільки вже є висновок про винуватість, ризики не мають значення, оскільки відбувається де факто відбування покарання, обґрунтованість вироку не потребує періодичного перегляду; обмеження строку дії запобіжного заходу має на меті забезпечити можливість періодичного перегляду тримання під вартою до вироку, у разі винесення обвинувального вироку міркування, які зумовлюють необхідність періодичного перегляду, не мають значення, тому тримання під вартою на підставі вироку здійснюється для забезпечення його виконання, в той час, як ст. 197 КПК України передбачає не строк тримання під вартою, а строк дії відповідної ухвали, після якого вона втрачає силу, а тому вирок діє протягом строку покарання, якщо не скасований. Обґрунтованість вироку не стосується законності тримання під вартою, навіть у разі його скасування, тримання під вартою на його підставі буде законним, у тому числі з погляду статті 5 Конвенції.

Отже, оскільки суд дійшов висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, враховуючи вимогип.2ч.4 ст.374 КПК України,пункту а) ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта практику ЄСПЛ, зокрема, рішення«Ruslan Yakovenko v. Ukraine»згідно якої обвинувачений вважається затриманим «після засудження компетентним судом» у значенні пунктуа) ст.5 Конвенції після того, як рішення було винесено в першій інстанції, навіть якщо воно ще не виконується і підлягає оскарженню, суд вважає, шо в даний час немає потреби аналізувати питання, необхідні для тримання під вартою до вироку, розумна підозра стає неактуальною, оскільки вже є висновок про винуватість, ризики не мають значення, оскільки відбувається де факто відбування покарання, тримання під вартою на підставі вироку здійснюється для забезпечення його виконання.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, отже, з метою виконання вироку та запобіганню спробам засудженого ухилитися від відбуття покарання, ризик чого значно підвищується в умовах введеного в Україні воєнного стану, застосований йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Враховуючи вимоги ст. ст.131,132, 177, 178 КПК України і призначене судом покарання, можливість внесення застави як альтернативного запобіжного заходу підлягає скасуванню.

Початок строку відбування покараннявідраховувати з дня набрання вироком законної сили та на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбуття покарання за цим вироком час тримання його під вартою по день набрання цим вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, а також зарахувати йому у строк відбуття покарання, яке відбуте ним частково за попереднім вироком Франківського районного суду міста Львова від 18.12.2024 року.

Розмір витрат на залучення експерта при проведенні експертизи під час досудового розслідування становить 6685 гривень 50 копійок, які слід стягнути із обвинуваченого по наступним експертизам, а саме:

судово-трасологічна експертиза, оформлена висновком судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/104-25/29956-Д від 29.07.2025 2228 гривень 50 копійок (т. 1 а.п. 112);

судово-трасологічна експертиза, оформлена висновком судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/104-25/29958-Д від 29.07.2025 2674 гривень 20 копійок (т. 1 а.п. 125);

судова товарознавча експертиза, оформлена висновком судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/104-25/29965-ТВ від 29.07.2025 1782 гривні 80 копійок. (т. 1 а.п. 105)

Керуючись ст.ст. 369-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти)років позбавлення волі.

ОСОБА_3 на підставіч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання, призначене вироком Франківського районного суду міста Львова від 18.12.2024 року, і остаточно призначити до відбування покарання у виді 7 (семи) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

ОСОБА_3 початок строку відбування покараннявідраховувати з дня набрання вироком законної сили та на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбуття покарання за цим вироком час тримання його під вартою з 24.07.2025 по день набрання цим вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, а також зарахувати йому у строк відбуття покарання, яке відбуте ним частково за попереднім вироком Франківського районного суду міста Львова від 18.12.2024 року.

ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити незмінним. Можливість внесення застави як альтернативного запобіжного заходу скасувати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення судових експертиз в розмірі 6685 гривень 50 копійок.

Цивільний позов не заявлений.

Речові докази:

- два керамічні обігрівачі «Teploceramic TCM-RA 500 (чорні)», які передані на відповідальне зберігання представнику потерпілого ОСОБА_7 , - залишити останній за належністю (т. 1 а.п. 18);

- оптичний диск - залишити в матеріалах кримінального провадження (т. 1 а.п. 151);

Роз`яснитиучасникам судовогопровадження правоподати клопотанняпро помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд м. Дніпра протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2ст. 394 КПК України.

Суддя ОСОБА_1