Рішення № 129432045, 11.08.2025, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6818/25

(2/199/3760/25)

РІШЕННЯ

іменем України

11.08.2025

м. Дніпро

справа №199/6818/23

провадження №2/199/3760/24

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Костючик В.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Акціонерне товариство «Українська залізниця»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості з виплати матеріальної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

за участі учасників справи:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Циндра Р.А.

представника відповідача - адвоката Говорової А.І.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року позивач через систему «Електронний суд» звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості з виплати матеріальної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що до червня 2024 року працювала в АТ «Укрзалізниця». Наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору (контракту) від 05.06.2024 № 1313/ос позивача було звільнено за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію. Наказом про звільнення передбачалася виплата одноразової матеріальної допомоги в розмірі восьми середньомісячних заробітків, яка до цього часу не виплачена. Розмір заборгованості у грошовому вираженні було доведено до її відома лише у квітні 2025 року, після направлення її представником відповідного адвокатського запиту. Затримку у виплаті матеріальної допомоги позивач вважає незаконною, оскільки за статтею 116 КЗпП України відповідні кошти мали бути виплачені в день звільнення.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач просила суд стягнути з АТ «Укрзалізниця» на її користь одноразову матеріальну допомогу, визначену наказом (розпорядженням) АТ «Укрзалізниця» про припинення трудового договору (контракту) від 05.06.2024 №1313/ос, в розмірі 197068,96 грн., а також з огляду на положення ст. 117 КЗпП України стягнути з відповідача середній заробіток за період з 11.06.2024 по 11.12.2024 в розмірі 154334,40 грн.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 19.05.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Розгляд (формування та зберігання) судової справи проводиться в змішаній (паперовій та електронній) формі.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 16.06.2025 здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін на розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 24.06.2025 задоволено клопотання представника відповідача адвоката Говорової А. І. про здійснення судових засідань у справі в дистанційному режимі відеоконференції між Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпра та Київським апеляційним судом.

У судовому засіданні позивач та її представник адвокат Циндра Р.А. підтримали позовну заяву в повному обсязі та просили її задовольнити.

Представник відповідача адвокат Говорова А.І. підтримала відзив на позовну заяву та просила відмовити у її задоволенні. Зокрема, зазначила, що відповідачем визнано за позивачем право на одержання одноразової матеріальної допомоги, однак її виплата буде здійснена у визначений рішенням правління відповідача строк. Рішення про відкладення виплати прийняте відповідачем правомірно відповідно до умов воєнного стану, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Також, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи суд проходить до наступного.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб. інтересів держави.

У ст. 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з вимогами ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у період із 28.06.1984 по 10.06.2024 позивач працювала у галузі залізничного транспорту, що підтверджується відомостями трудової книжки, серії НОМЕР_1 .

Наказом (розпорядженням) відповідача про припинення трудового договору (контракту) № 1313/ос від 05.06.2024 ОСОБА_1 було звільнено з посади провідного інженера відділу інформаційних технологій департаменту комерційної роботи АТ «Укрзалізниця» з 10.06.2024 за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію. Цим же наказом (розпорядженням) було вказано виплатити позивачеві одноразову матеріальну допомогу відповідно до п. 2.2.9 Колективного договору у розмірі 8 середньомісячних заробітків (трьох середньомісячних заробітків, як працівнику, який вперше звільняється з роботи у зв`язку із виходом на пенсію при стажі роботи в галузі більше 10 років та п`яти середньомісячних заробітків додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті при стажі роботи у галузі понад 35 років), виплату провести після окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця».

Згідно повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні від 10.06.2024 ОСОБА_1 , у день її звільнення, не було нараховано та виплачено одноразову матеріальну допомогу.

Відповідно до розрахунку одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію ОСОБА_1 розмір відповідної матеріальної допомоги складає 197 068,96 грн.

Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 було призупинено виплату низки додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів (зокрема, матеріальної допомоги).

Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 було ухвалено поетапно відновлювати виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку із виходом на пенсію (включаючи додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті), яку було призупинено згідно з пп. 1.1.4 п. 1.1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком. т.), відповідно до п. 3.2.21 Галузевої угоди працівникам відповідача, які звільнилися / будуть звільнені у період із січня до грудня 2024 року в порядку черговості згідно з п. 2 цього рішення та з урахуванням п. 3 цього рішення.

Згідно з графіком виплати, затвердженим головою правління АТ «Укрзалізниця» від 09.12.2024, виплати матеріальної допомоги при звільненні особам, звільненим у червні 2024 року, мали відбутися в квітні 2025 року.

Одночасно із цим, із 01.04.2025 виплати відповідної матеріальної допомоги знову було призупинено на підставі рішення штабу АТ «Укрзалізниця» від 28.03.2025 №Ц-1-1.5-25/47-25.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 2 ст.97 КЗпП України передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців (ст.10 КЗпП України).

Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали (ч.1 ст.5 Закону України "Про колективні договори і угоди").

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду (ч.1 ст.9 Закону України "Про колективні договори і угоди").

За приписами ст.13 КЗпП України, ст.7 Закону України "Про колективні договори і угоди" зміст колективного договору визначається сторонами. У колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо форм, системи, розмірів заробітної плати, інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників (ст.18 КЗпП України).

Указом Президента України від 24.02.202 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" передбачено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", який набув чинності 24.03.2022, і визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Згідно з ч.1 ст.11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" визначено, що цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.

Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (п.2 Прикінцевих положень КЗпП України).

Таким чином, положення Закону України "Про правовий режим воєнного стану", які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

При цьому, системний аналіз діючого законодавства свідчить про те, що дія Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", якою роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору, поширюється на правовідносини, що виникли з 24.02.2022.

У п.п.3.2.21 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002 - 2006 роки (із змінами та доповненнями) визначено, що при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, передбачена виплата одноразової матеріальної допомоги в залежності від стажу роботи в галузі та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в залежності від стажу роботи в галузі.

Відповідно до п.2.3 зазначеної угоди, жодна із сторін в період дії угоди не може припинити виконання взятих на себе зобов`язань.

За спільною домовленістю сторін в угоду можуть вноситись зімни та доповнення, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові і соціальні гарантії, передбачені законодавством України та цієї угодою (п.2.4 угоди).

Відповідачем не надано доказів внесення змін до угоди стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема, одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги.

При цьому, відповідно до протоколу правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 Ком.т. керівництвом АТ "Укрзалізниця" було прийнято рішення щодо призупинення додаткових виплат, передбачених Галузевою угодою та колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги (окрім матеріальної допомоги на лікування та на поховання).

Рішенням правління відповідача були поновлені виплати одноразової матеріальної допомоги працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились/ будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 року в порядку черговості.

Відповідно до листа члена правління АТ «Укрзалізниця» від 04.04.2025 №Ц-5-1.5-25/122-25, у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільнені працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію призупинено.

Частиною першою ст.47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Суд зауважує, що зупинення дії окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця згідно ст.11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" не дає підстав для не проведення розрахунку в повному обсязі з працівником, що звільняється у зв`язку з виходом на пенсію.

Відповідно до розрахунку середньомісячного заробітку для виплати одноразової матеріальної допомоги позивачу, одноразова матеріальна допомога у розмірі трьох середньомісячних заробітків нарахована відповідачем в сумі 73900,86 грн.; додаткова матеріальна допомога у розмірі п`яти середньомісячних заробітків нарахована відповідачем в сумі 123168,10 грн., всього нараховано 197 068,96 грн.

Водночас, відповідач поставив вирішення питання про нарахування та виплати всіх належних працівникові (позивачу) від підприємства сум при звільненні (ст.116 КЗпП України), в залежності від припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», та за наявності відповідного рішення керівництва АТ «Укрзалізниця», тобто від певних об`єктивних та суб`єктивних обставин, без визначення конкретних термінів для виконання останнім своїх майнових зобов`язань, щодо нарахування та виплати позивачу вказаних сум, що є порушенням реалізації принципу «легітимних очікувань» у досягненні позивачем бажаного результату: нарахування та виплата всіх належних йому від підприємства сум при звільнені (ст. 116 КЗпП України), що з урахуванням вищенаведених доводів відповідача, може за фактом ніколи й не настати, та у подальшому зробить неможливим ефективний захист порушених трудових та соціальних прав позивача, зокрема шляхом звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем при звільненні позивача безпідставно, в порушення встановленого порядку, не нараховані та не виплачені всі суми, які підлягали виплаті, а саме, матеріальна допомога у розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 73900,86 грн. та додаткова матеріальна допомога у розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 123168,10 грн., у зв`язку з чим доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної допомоги у загальному розмірі 197068,96 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку виплат належних йому сум під час звільнення період з 11.06.2024 по 11.12.2024 року у розмірі 154334,40 грн.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

У постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

Частиною першою ст.27 Закону України "Про оплату праці" визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для обчислення пенсій середня заробітна плата визначається відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок №100).

Відповідно до п.2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

У даному випадку, позивача позбавлено права на отримання матеріальної допомоги при звільненні. Таким чином, подією, з якою пов`язана виплата за затримку виплати всіх сум, є день звільнення позивача, тому середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, що передували звільненню.

При здійсненні розрахунку середньої заробітної плати суд враховує, що у квітні 2024 року позивачу нараховано 26645,14 грн. при 22 відпрацьованих днях, а у травні 2024 року 25968,93 грн. при 23 відпрацьованих робочих днях. Отже, розмір середньоденної заробітної плати становить: (26645,14 грн. + 25968,93 грн.) / (22 р. дн. + 23 р. дн.) = 1169,20 грн. / р.день. Середній заробіток, що має бути сплачений позивачу у зв`язку із затримкою здійснення розрахунку при звільненні складає 1169,20 грн/р.день * 132 р.дні = 154334,40 грн.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що відповідачем порушено строк виплати позивачу матеріальної допомоги, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за затримку виплат належних їй сум під час звільнення період з 11.06.2024 по 11.12.2024 в розмірі 154334,40 грн.

При цьому суд не вбачає підстав для зменшення середнього заробітку, оскільки, виходячи із принципів розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи конкретні обставини цієї справи, суд вважає, що обсяг відповідальності відповідача перед позивачем є пропорційним наслідкам порушення та має виключно компенсаційний характер. Заявлена позивачем сума середнього заробітку у розмірі 154334,40 грн. є справедливою та співмірною із встановленим розміром заборгованості на день звільнення. Водночас, сам по собі факт фінансових труднощів на підприємстві не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.

Суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду з даним позовом.

Частинами 1,2 статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

У даному випадку про розмір нарахованої одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги позивача було повідомлено 23.04.2025, з даним позовом позивач звернувся до суду 15.05.2025, тобто в межах строків, визначених ст.233 КЗпП України.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 3514,03 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості з виплати матеріальної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу, визначену наказом (розпорядженням) Акціонерного товариства «Українська залізниця» про припинення трудового договору (контракту) від 05.06.2024 №1313/ос, в розмірі 197 068 (сто дев`яносто сім тисяч шістдесят вісім) грн. 96 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період 11.06.2024 по 11.12.2024 в розмірі 154 334 (сто п`ятдесят чотири тисячі триста тридцять чотири) грн. 40 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 3514 (три тисячі п`ятсот чотирнадцять) грн. 03 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дняйого проголошення.

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 .

відповідач Акціонерне товариство «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження вул. Єжи Гедройця, буд.5, м. Київ, 03150.

Суддя О.Б. Подорець