Ухвала суду № 129426738, 08.08.2025, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/4004/25

1-кс/0203/3251/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участі прокурора - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

підозрюваного - ОСОБА_5

законного представника - ОСОБА_6

педагога - ОСОБА_7

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Дніпріклопотання прокурораЦентральної окружноїпрокуратури містаДніпра ОСОБА_8 ,про продовженнястроку запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,підозрюваного увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого п.п.7,12ч.2ст.115КК України,заявлене врамках кримінальногопровадження №12025042110001322,-

ВСТАНОВИВ:

СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025042110001322, відомості за яким внесено до ЄРДР 12.05.2025 року з попередньою правовою кваліфікацією за ч.1 ст.115 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження 12.06.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.7,12 ч.2 ст.115 КК України за фатом умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчинене з хуліганських мотивів, за попередньою змовою групою осіб.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 13.06.2025 року до підозрюваного ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 11.08.2025 року включно, з визначення застави в розмірі 908400 грн та, в разі її внесення, із покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Постановою керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра від 04.08.2025 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025042110001322 було продовжено до трьох місяців.

В наданому клопотанні прокурор просив продовжити строк застосованого до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав.

Підозрюваний та його захисник просили відмовити в задоволенні клопотання, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. В разі продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просили зменшити раніше визначений розмір застави.

Заслухавши учасників та дослідивши долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із видів останніх є запобіжні заходи.

Мета та підстави застосування запобіжного заходу, а також обставини, що враховуються при його обранні, визначені ст.ст.177,178 КПК України.

Частиною 1 ст.183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу.

Частиною 3ст.197КПК Українивстановлено,що строктримання підвартою можебути продовженийслідчим суддеюв межахстроку досудовогорозслідування впорядку,передбаченому цимКодексом.Сукупний строктримання підвартою підозрюваного,обвинуваченого підчас досудовогорозслідування неповинен перевищувати дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ у справі Харченко проти України від 10.02.2011 року). У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010 року п.36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у вчиненні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження строку тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України»). При цьому, докази того, що обставини, які були прийняті судом при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з часом змінились, обвинуваченим та його захисником не надані.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» №12369/86 від 26.06.1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Із вказаного рішення Європейського суду вбачається, що попереднє ув`язнення може бути застосоване до особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи із самої тяжкості обвинувачення. При цьому суд враховує відсутність можливості без продовження строку тримання під вартою, встановити обставини, що мають значення в кримінальному провадженні, та що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

Перевіряючи доводи клопотання та заперечення сторони захисту, слідчий суддя враховує, що наявність обгрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач може зробити висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. На даному етапі провадження слідчий суддя не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не оцінює докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, питання остаточної кваліфікації дій, а на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення відповідного злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

Такий висновок узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року, по якій суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Крім того, згідно правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Дослідивши долучені до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що останні в достатній мірі свідчать про факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 КК України та про обгрунтовану причетність до його вчинення ОСОБА_5 , оцінка чому надавалась слідчим суддею і при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу.

Також слідчий суддя враховує, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спроби протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обгрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 року Європейського суду з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Таки ризики суттєво збільшується з урахуванням ведення в Україні військового стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях, погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, застави, особистого зобов`язання та поруки.

Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється в умисному кримінальному правопорушенні, яке відносяться до категорій особливо тяжких та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 10-ти до 15-ти років.

Таким чином, обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення, усвідомлення підозрюваним можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі, а також, що висунута йому підозра грунтується у т.ч. на показах свідків, відомості про яких містяться в долучених до клопотання протоколах допитів; дають достатні підстави вважати про наявність ризиків можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, впливу на свідків у кримінальному провадженні з метою зміни ними змісту або обсягу своїх свідчень, які вони будуть надавати під час досудового розслідування та в суді.

При встановленні наявності ризику впливу на вже допитаних свідків, слідчий суддя також враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях осіб, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України. Тому, ризики впливу на свідків існують не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від останніх та дослідження їх судом.

З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя вважає, що передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України ризики, які враховувались при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу, на теперішній час не втратили своєї актуальності та не зменшились.

В зв`язку з вищенаведеним, продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування забезпечить запобіганню зазначеним вище ризикам та належному виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини що стосується порушення, ст.5, п.1 ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод (право на справедливий суд) у зв`язку з надмірно тривалим триманням підозрюваних, обвинувачених під вартою та тривалим кримінальним провадженням, слідчий суддя враховує, що на теперішній час у кримінальному провадженні проведено комплекс слідчих та процесуальних дій, спрямованих на встановлення обставин, які підлягають доказуванню в рамках даного кримінального провадження, згідно вимог ст.91КПК України. Слідчі дій проводяться та процесуальні рішення приймаються без зайвих зволікань та своєчасно.

Продовження строку досудового розслідування було зумовлено, окрім іншого, необхідністю проведення ряду судових експертиз, що мають суттєве значення для повного та всебічного дослідження обставин кримінального провадження та проведення яких потребує значного часу.

Таким чином, на теперішній час існують об`єктивні обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії застосованого до підозрюваного запобіжного заходу, в зв`язку із цим, для досягнення завдань кримінального провадження продовження строку тримання підозрюваного під вартою є доцільним.

Застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, як про це просила сторона захисту, за обставин інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, даних про його особу, наявних ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, на даному етапі досудового розслідування не забезпечить в повній мірі запобіганню цим ризиками та належну процесуального поведінку підозрюваного.

З урахуванням наведеного, клопотанні слідчого в цій частині слід задовольнити, продовживши підозрюваному строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 12.09.2025 року включно.

В частині альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя враховує наступне.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Згідно п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Частиною 4 ст.182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1)щодо особи,підозрюваної чиобвинуваченої увчиненні нетяжкогозлочину,-від одногодо двадцятирозмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб; 2)щодо особи,підозрюваної чиобвинуваченої увчиненні тяжкогозлочину,-від двадцятидо вісімдесятирозмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У рішенні по справі «Істоміна проти України» від 13.01.2022 року ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті передусім - забезпечення явки особи на судове засідання, тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.

У рішенні у справі «Гафа проти Мальти» від 22.05.2018 року ЄСПЛ зазначив, що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції, покликана забезпечити явку обвинуваченого у судове засідання. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі.

В поданому клопотанні прокурор просив не визначити підозрюваному розмір застави згідно п.1 ч.4 ст.183 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 13.06.2025 року до підозрюваного ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 11.08.2025 року включно, з визначення застави в розмірі 908400 грн та, в разі її внесення, із покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Враховуючи строки та стадію досудового розслідування у кримінальному провадженні, проведені слідчі та процесуальні дії, а також слідчі та процесуальні дії, які планується провести для завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні; тяжкість скоєного злочину та його суспільний інтерес; наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а також обставини, визначені ч.4 ст.182 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність залишення без змін раніше визначеного підозрюваному розміру застави в сумі 908400 грн. та обовязків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, в разі її внесення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131,176-178,182,183,193,194,199 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком до 12 вересня 2025 року включно, з визначенням застави в розмірі 908400 грн.

В разі внесення застави, покласти на підозрюваного на строк до 12 вересня 2025 року включно наступні обов`язки:

-прибувати за першим викликом до слідчого, процесуального керівника прокуратури або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання, перебування;

-не відлучатись за межі населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-утриматись від спілкування у будь-який позапроцесуальний спосіб зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1