Рішення № 129422568, 11.08.2025, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4445/25

Номер провадження2/711/2153/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2025 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судових засідань Овезової Ю.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє адвокат Усенко Михайло Ігорович, звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси із вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 17280 грн та судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 19 травня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Стар файненс груп» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №22762-05/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Стар файненс груп» надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 3 600,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

ТОВ «Стар файненс груп» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. У свою чергу відповідач не виконав умов кредитного договору.

24 вересня 2024 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №24092024.

Згідно означеного договору факторингу та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Стар файненс груп», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №22762-05/2024 від 19.05.2024.

Станом на дату звернення до суду з позовною заявою, заборгованість відповідача перед позивачем становить 17280 грн, з яких 3600 грн сума заборгованості за основною сумою кредиту (тілом кредиту), 6480 грн сума заборгованості за відсотками, та 7200 грн сума заборгованості за штрафом. Саме означену заборгованість позивач просить суд стягнути з відповідача шляхом ухвалення відповідного судового рішення

Крім того, у пункті 2 прохальної частини позовної заяви позивачем викладено прохання про стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на сплату судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 травня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 15 год 00 хв 02 липня 2025 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.58-59).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.07.2025 розгляд справи був відкладений до 15 год 30 хв 04.08.2025.

Представник позивача адвокат Усенко М.І. в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і його представника Усенка М.І. в підсистемі «Електронний суд», що були отримані цими учасниками справи 03.07.2025 о 18 год 23 хв 05 сек (а.с.79 зворот, 81 зворот). Водночас представник позивача адвокат Усенко М.І., 01.08.2025 через підсистему «Електронний суд», подав заяву, в якій виявив волю на розгляд справи за відсутності представника позивача, а також не заперечував проти ухвалення заочного рішення (вхідний №30868/25 від 01.08.2025, а.с.84).

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні, що відбулося 04 серпня 2025 року, позовні вимоги визнав частково та пояснив, що гроші у позику в ТОВ «Стар файненс груп» дійсно він 19.05.2024 року отримував у розмірі 3600 грн, а тому не заперечує проти задоволення позову в цій частині. Щодо відсотків за користування кредитом, то пояснив суду, що із сумою відсотків, що заявлені позивачем до стягнення з нього, він не згоден, оскільки він узгодив із первинним кредитодавцем 30-денний строк кредитування, а не 120 днів як зазначено в договорі про надання фінансового кредиту від 19.05.2024. Щодо стягнення з нього заборгованості за штрафом в сумі 7200 грн, то відповідач означену позовну вимогу не визнає з підстав того, що у період воєнного стану нарахування кредитодавцем штрафу законодавством заборонено. Заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу адвоката відповідач вважає завищеним. Правом на подачу відзиву на позов відповідач скористатися не бажає.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію представника позивача, висловлену письмово, а також процесуальну позицію відповідача, що проголошена ним у вступному слові, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 19.05.2024 між ТОВ «Стар файненс груп» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №22762-05/2024 (далі Кредитний договір), який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором W1063 (а.с.14-19).

Згідно п.1.1 Кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3600.00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту: 19 травня 2024 року. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 15 вересня 2024 року.

Згідно п.1.4 Кредитного договору, за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредиту. Тип процентної ставки фіксована.

Пунктом 1.4.1 Кредитного договору обумовлено, що процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього договору.

Відповідно до п.1.5 Кредитного договору, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього договору.

Згідно п.1.6 Кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки №5168-75ХХ-ХХХХ-6501, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надання без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Відповідно до п.3.1 Кредитного договору, за користування кредитом Товариством нараховуються виключно проценти. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору. Порядок нарахування платежів за прострочення клієнтом виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за цим Договором передбачено в п.5.3. цього Договору.

Згідно п.3.2 Кредитного договору, сума кредиту, проценти за користування кредитом, нарахована неустойка (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором.

Пунктом 3.3 Кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за цим договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п.1.2 договору, починаючи з дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом). При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня.

Згідно п.4.1.2 Кредитного договору, у разі затримання клієнтом сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі відповідно до процедури встановленої чинним законодавством України.

Пунктом 5.3 Кредитного договору сторони обумовили, що у випадку прострочення клієнтом сплати процентів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого в Графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України.

Пунктом 5.3.1 Кредитного договору визначено, що у випадку прострочення клієнтом сплати тіла кредиту відповідно до терміну, встановленого в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого в Графіку платежу, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України. У випадку, коли сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру подвійної суми кредиту.

Відповідно до п.7.1 Кредитного договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного в п.1.2 цього договору.

Як вбачається з Додатку №1 до Договору про надання фінансового кредиту №22762-05/2024від 19 травня 2024 року, яким є Графік платежів, що підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W1063, останній мав повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними у наступні дати: 16 червня 2024 року в сумі 1620 гривень 00 копійок; 17 липня 2024 року в сумі 1620 гривень 00 копійок; 16 серпня 2024 року в сумі 1620 гривень 00 копійок та 15 вересня 2024 року в сумі 5220 гривень 00 копійок. Усього: чиста сума кредиту10080 гривень 00 копійок; сума кредиту за договором3600 гривень 00 копійок; проценти за користування кредитом6480 гривень 00 копійок; реальна річна процентна ставка9671,38%; загальна вартість кредиту10080 гривень 00 копійок (а.с.20).

Крім того, 19 травня 2024 року відповідачем ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором W1063 Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови кредитування ТОВ «Стар файненс груп», з урахуванням побажань споживача, яким є відповідач ОСОБА_1 , інформація в якому зберігає чинність 15.09.2024 (а.с. 12-13).

Із довідки про ідентифікацію, що складена ТОВ «Стар файненс груп», суд встановив, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір №22762-05/2024 від 19.05.2024, ідентифікований ТОВ «Стар файненс груп», акцепт договору позичальником: одноразовий ідентифікатор: W1063, час відправки ідентифікатору позичальнику: 19.05.2024 о 09 год 06 хв 00 сек, номер телефону, на який відправлено ідентифікатор: 380636400129 (а.с.24 зворот).

Із листа ТОВ «Пейтек» №20250418-30 від 18.04.2025 судом встановлено, що ТОВ «Стар файненс груп» через ТОВ «Пейтек» здійснило перерахування грошових коштів в сумі 3600 грн, що відповідає сумі кредиту, отриманого відповідачем ОСОБА_1 на виконання умов Кредитного договору, шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідача із призначенням платежу: зарахування на картку НОМЕР_2 , що відповідає масці картки, що зазначена у п.1.6 Кредитного договору (а.с.25 зворот).

Також у судовому засіданні був досліджений договір факторингу №24092024 від 24.09.2024, що укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як «фактором» та ТОВ «Стар файненс груп» як «клієнтом» (далі Договір факторингу, а.с.26-31).

Відповідно до п.1.1 1.2 Договору факторингу, на умовах, встановлених цим договором та у відповідності до гл. 73 ЦК України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна договору) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (Права вимоги) до боржників за кредитними договорами (Портфель заборгованості).

Внаслідок передачі (відступлення) Права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до Портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами.

Пунктом 7.1 Договору факторингу обумовлено, що фактор сплачує клієнту суму фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 3 564 318,78 грн.

24 вересня 2024 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як фактором та ТОВ «Стар файненс груп» як клієнтом підписано та скріплено печатками сторін акт прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу №24092024 від 24 вересня 2024 року (а.с.32).

Юридичний факт того, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як фактор перерахував ТОВ «Стар файненс груп» як клієнту суму фінансування, що обумовлена сторонами Договору факторингу у п.7.1 цього правочину, тобто в розмірі 3564 318,78 грн, судом встановлений на підставі, дослідженої в судовому засіданні, платіжної інструкції №5895 від 24.09.2024 (а.с.32 зворот).

Із Витягу з Реєстру боржників від 24 вересня 2024 року до Договору факторингу суд встановив, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №22762-05/2024 у загальній сумі 17280 гривень 00 копійок, з яких: 3600 гривень 00 копійок- сума заборгованості за основною сумою боргу, 6480 гривень 00 копійок- сума заборгованості за відсотками, та 7200 гривень 00 копійок сума заборгованості по пені/штрафам (а.с.31 зворот).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №22762-05/2024 від 19 травня 2024 року, складеного директором ТОВ «Стар файненс груп» ОСОБА_2 за період з 19 травня 2024 року до 24 вересня 2024 року, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 17280 гривень 00 копійок, з яких: 3600 гривень 00 копійок- сума заборгованості за основною сумою боргу, 6480 гривень 00 копійок- сума заборгованості за відсотками, та 7200 гривень 00 копійок сума заборгованості по штрафам. Також із означеного письмового доказу суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 не здійснював сплати суми кредиту та/або відсотків за його ним користування. Крім того, аналізуючи означений письмовий доказ, суд встановив, що ТОВ «Стар файненс груп» здійснило нарахування ОСОБА_1 як позичальнику штрафу на загальну суму 7200 грн за період з 18.06.2024 до 16.09.2024, оскільки після 16.09.2024 сума штрафу є незмінною і складає 7200 грн (а.с.22-24).

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1,2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно доч.1,3,4,7ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» №675-VIIIвід 03.09.2015(далі Закон№675), пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону №675).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст. 1082 ЦК України,боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за Кредитним договором на підставі Договору факторингу, що був укладений між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Частинами 1,2ст.1054ЦК Українивстановлено,що закредитним договоромбанк абоінша фінансоваустанова (кредитодавець)зобов`язуєтьсянадати грошовікошти (кредит)позичальникові урозмірі тана умовах,встановлених договором,а позичальникзобов`язуєтьсяповернути кредитта сплатитипроценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положенняпараграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1,2ст.1056-1ЦК Українивизначено,що процентнаставка закредитом можебути фіксованоюабо змінюваною.Тип процентноїставки визначаєтьсякредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на відповідних умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: W1063.

Частиною 1 ст.82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

У судовому засіданні, що відбулося 04.08.2025, відповідач ОСОБА_1 беззастережно визнав той юридичний факт, що він 19.05.2024 року уклав із позивачем Кредитний договір, підписавши його електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора, отримавши у кредит грошові кошти в сумі 3600 грн. У суду не виникло обгрунтованих сумнівів щодо добровільності визнання відповідачем означених фактів.

Крім того, у цьому ж судовому засіданні відповідач визнав також той факт, що суму кредиту він позивачу не повернув, обгрунтувавши це складними життєвими обставинами.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту, що обумовлена умовами Кредитного договору, тобто в сумі 3600 грн кредитодавцю ТОВ «Стар файненс груп», беручи до уваги визнання цього юридичного факту відповідачем, тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення із відповідача 3600 грн в рахунок погашення за основним боргом підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 7200 грн, то суд зазначає про таке.

Пунктом 5.3 Кредитного договору сторони обумовили, що у випадку прострочення клієнтом сплати процентів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого в Графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України.

Пунктом 5.3.1 Кредитного договору визначено, що у випадку прострочення клієнтом сплати тіла кредиту відповідно до терміну, встановленого в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого в Графіку платежу, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України. У випадку, коли сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру подвійної суми кредиту.

Крім того, з розрахунку заборгованості за кредитним договором №22762-05/2024 від 19 травня 2024 року, складеного директором ТОВ «Стар файненс грпу» за період з 19 травня 2024 року до 24 вересня 2024 року, суд встановив, що ТОВ «Стар файненс груп» здійснило нарахування ОСОБА_1 як позичальнику штрафу на загальну суму 7200 грн за період з 18.06.2024 до 16.09.2024 (а.с.22-24).

Частиною 1 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Водночас ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділуПрикінцеві та перехідні положення ЦКУкраїни та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасуванняу разі прострочення позичальникомвиконання грошового зобов`язанняза договором, відповідно до якого позичальнику було наданокредит (позику) банком або іншимкредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тлумачення пункту 18Прикінцевих та перехідних положень ЦКУкраїни свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки.Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до якихпозичальнику було наданокредит(позику)банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання(невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування,до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУкраїни, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУкраїни розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженогоЗаконом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами Кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником штрафу в розмірі 100% від суми, одержаної клієнтом за Кредитним договором, але не більше ніж граничні обмеження, встановлені нормами чинного законодавства України про споживче кредитування, а у випадку, коли сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру подвійної суми кредиту, проте п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУкраїни позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

У зв`язку із викладеним, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу в розмірі 7200 грн слід відмовити.

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 6480 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту: 19 травня 2024 року. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 15 вересня 2024 року.

Згідно п.1.4 Кредитного договору, за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредиту. Тип процентної ставки фіксована.

Пунктом 1.4.1 Кредитного договору обумовлено, що процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно достатті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру боргу за нарахованими та несплаченими процентами за користування відповідачем сумою кредиту, керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Кредитного договору встановив, що їх розмір визначений неправильно.

Так, за період строку кредиту (з 19.05.2024 до 15.09.2024) розмір відсотків, згідно умов Кредитного договору, які мав сплатити кредитодавцю відповідач, становить 6480 грн (3600 грн х 0,015 = 54 грн; 54 грн х 120 днів = 6480 грн).

Проте ч.5ст.8Закону України«Про споживчекредитування»у редакціїЗакону України«Про внесеннязмін додеяких законівУкраїни щодоудосконалення державногорегулювання ринківфінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2013, що набрав чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до пункту 17розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (тобто, з 24.12.2023 до 21.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 22.04.2024 до 19.08.2024 включно); починаючи з 20.08.2024 та надалі -1%.

Проте відповідно до п. 1.4.1 Кредитного договору процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього договору. Тобто, з аналізу означеної умови Кредитного договору суд встановив, що у період строку кредитування (з 19.05.2024 до 15.09.2024) щоденна процентна ставка є фіксованою і становить 1,5%/день.

Частиною 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Суд, проаналізувавши умови Кредитного договору, в контексті щоденної відсоткової ставки за користування кредитом протягом строку кредитування, у взаємозв`язку із положеннями ч.5 ст.8, ч.5 ст.12 та п.17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», встановив, що умова п.1.4.1 Кредитного договору щодо сплати щоденних відсотків за користування сумою кредиту, починаючи із 20.08. до 15.09.2024, в розмірі 1,5%/день є нікчемною, оскільки порушує права відповідача як споживача кредитних послуг щодо відповідності умов Кредитного договору положенням Закону України «Про споживче кредитування» в контексті максимальної щоденної відсоткової ставки, що визначена цим нормативно-правовим актом, починаючи із 24.12.2023.

У зв`язку із викладеним суд дійшов висновку, що за період часу із 20.08.2024 до 15.09.2024 включно, відсотки за користування відповідачем як споживачем кредитними коштами підлягають перерахунку з призми щоденної відсоткової ставки в розмірі 1% замість 1,5%.

Таким чином, розмір відсотків, які підлягали сплаті відповідачем на користь первинного кредитора ТОВ «Стар файненс груп», а відповідно і перейшли правом вимоги до позивача на підставі Договору факторингу, є наступним:

1)за період часу з 19.05.2024 до 19.08.2024 включно, тобто за 93 календарних дні, розмір відсотків, що підлягали сплаті відповідачем з метою належного виконання умов Кредитного договору складає 5022 грн (3600 грн х 0,015 = 54 грн (розмір відсотків за 1 день користування кредитом); 54 грн х 93 дні (кількість днів між 19.05.2024 та 19.08.2024 включно) = 5022 грн);

2)за період 20.08.2024 до 15.09.2024 включно, тобто за 27 календарних днів, розмір відсотків, що підлягали сплаті відповідачем з метою належного виконання умов Кредитного договору (ч.5ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування») складає 972 грн (3600 грн х 0,01 = 36 грн (розмір відсотків за 1 день користування кредитом); 36 грн х 27 днів (кількість днів між 20.08.2024 та 15.09.2024 включно) = 972 грн).

Отже, сукупний розмір відсотків, що підлягали сплаті відповідачем на користь первинного кредитора ТОВ «Стар файненс груп» у період строку кредитування з урахуванням положень ч.5ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», складає 5994 грн.

У зв`язку із викладеним, суд дійшов висновку, що розмір відсотків, що заявлені позивачем до стягнення із відповідача в розмірі 6480 грн, підлягає задоволенню частково, а саме в розмірі 5994 грн.

У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що всупереч положенням ч.1 ст. 81 ЦПК України відповідачем не надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті відсотків за користування сумою кредиту в період дії Кредитного договору, тобто з 19.05.2024 до 15.09.2024.

Водночас заперечення відповідача щодо розміру заявлених до стягнення відсотків за користування кредитом з призми того, що Кредитний договір, на переконання відповідача, було укладено строком на 30 днів, суд відхиляє, оскільки всупереч процесуальному обов`язку довести належними і допустимими доказами заперечення проти позову, відповідачем не надано суду відповідних засобів доказування, які б спростовували б зміст п.1.2 Кредитного договору, яким його сторони визначили строк дії цього правочину, а саме 120 днів. Крім того суд також зважає і на те, що матеріалами справи, що безпосередньо дослідженні судом під час розгляду цивільної справи №711/4445/25, зокрема Кредитним договором та Додатком №1 до Кредитного договору (Графік платежів), спростовується твердження відповідача, висловлене під час вступного слова, щодо 30-денного строку дії Кредитного договору.

Що стосується прохання позивача, що викладене у п.2 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 7000 грн, то суд зазначає про таке.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Наведена правова позиція є чинною і станом на день ухвалення судом рішення у справі №711/10120/24, доказом чому є постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №386/136/21 (провадження № 61-10886св24).

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2093 від 29.09.2012, яким документований адвокат Усенко М.І. (а.с.37 зворот); 2) виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.03.2024 щодо адвокатського об`єднання «Апологет» (а.с.34 зворот - 35); 3) договору про надання правової (правничої) допомоги №0103 від 01.03.2024, що укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» (а.с.35 зворот); 4) ордеру серії ВС №1266140 від 01.03.2024 (а.с.38); 5) замовлення від 15.04.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги №0103 від 01.03.2024 (а.с.36); 6) детального опису наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги №0103 від 01.03.2024 від 09.05.2025 (а.с.36 зворот).

У зв`язку із дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І. в справі щодо стягнення боргу за Кредитним договором з відповідача ОСОБА_1 , суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.

Суд також погоджується з позивачем, що вартість правничої допомоги в розмірі 7000 грн є співмірною зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (підготовкою позовної заяви), часом,витраченим адвокатомна виконаннятакої роботи, обсягом виконаної роботи та ціною позову.

З аналізу статей10,11,12,13ЦПКУкраїни в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керуєтьсяКонституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті182ЦПКУкраїни).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими устатті 137 ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22 (провадження № 61-13766св24).

За приписамистатті 13 ЦПК Українисуд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що зменшення розміру витрат на правову допомогу, отриману позивачем у заявленому та доведеному обсязі, без відповідної заяви іншої сторони у спорі - відповідача, є порушення вимог статті13, частин п`ятої, шостої статті137 ЦПК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст.13, 137 ЦПК України викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №361/10208/23 (провадження № 61-12269св24), що судом застосовується з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

Проте суд відхиляє усні заперечення відповідача щодо вартості правничої допомоги, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача, що оголошені цим учасником справи під час вступного слова, оскільки відповідач не конкретизував неспівмірність розміру витрат позивача на оплату послуг адвоката з призми складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, що унеможливлює суд належним чином проаналізувати заперечення відповідача в означеному контексті з призми положень, передбачених ч.4 ст.137 ЦПК України.

Водночас, положеннями п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 17280 грн, проте судом позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково, в розмірі 9594 грн, що складає 55,52% від ціни позову (9594 грн / 17280 грн), тому із відповідача на користь позивача, керуючись п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 3886,40 грн (7000 х 0,5552).

Що стосується прохання позивача, що викладене в п.2 прохальної частини позовної заяви від 16.05.2025, про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на сплату судового збору, то суд зазначає про таке.

Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2422,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією №8817 від 09.05.2025 (а.с.6).

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 17280 грн, проте судом позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково, в розмірі 9594 грн, що складає 55,52% від ціни позову (9594 грн / 17280 грн), тому із відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 1344,92, грн, тобто 55,52% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2422,40 х 0,5552).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором підлягають задоволенню частково в розмірі 9594 грн, з яких: 3600 грн заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту), та 5994 грн - заборгованість за процентами. Крім того, із відповідача на користь позивача слід стягнути 1344,92 грн - судового збору, та 3886,40 грн витрат на професійну правничу допомогу, що визначені пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.516,527,530,610,628,634,638,1046,1049,1050,1077,1082ЦК України, п.18«Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУкраїни, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.8, 12, п.17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», ст. 4, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 133, 141, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 22762-05/2024 від 19 травня 2024 року в розмірі 9594 (дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто чотири) гривні, з яких: 3600 (три тисячі шістсот) гривень заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), та 5994 (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) гривні заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 1344 (одна тисяча триста сорок чотири) гривні 92 (дев`яносто дві) копійки судового збору та 3886 (три тисячі вісімсот вісімдесят шість) гривень 40 (сорок) копійок витрат на професійну правничу допомогу, а всього 5231 (п`ять тисяч двісті тридцять одна) гривня 32 (тридцять дві) копійки.

У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 11 серпня 2025 року.

Сторони в справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко