Рішення № 129421577, 07.08.2025, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2025 року м. Кропивницький Справа №340/4931/22

провадження № 2-ап/340/6/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Момонт Г.М., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 01.09.2022 р. №262540009605 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 з 26.08.2022 р. пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII.

В обґрунтування позовних вимог позивача зазначив, що він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою від 26.08.2022 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, яка була зареєстрована за №5217. До заяви від 26.08.2022 р. про призначення пенсії були долучені документи, які підтверджують загальний страховий (трудовий) стаж та пільговий стаж за Списком №1, а саме: скановані копії трудової книжки, військового квитка, диплома про навчання. Згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 01.09.2022 р. №262540009605 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за відсутності необхідного страхового стажу та пільгового стажу за Списком №1. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним. При цьому позивач звертає увагу суду, що відповідач, відмовляючи у призначенні пенсії, протиправно застосовує при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 саме положення пункту 1 ч.2 ст.114 Закону №1058, в редакції Закону України від 03.10.2017 р. №2148. Однак, на думку позивача, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту «а» ст.13 Закону №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 р. №213. Позивач наголошує на тому, що для визначення йому права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» ст.13 Закону №1788, в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 р. №213 необхідно наявність: пенсійного віку 50 років; загального стажу не менше 20 років; пільгового стажу за Списком №1 не менше 10 років, а враховуючи положення закону щодо зменшення пенсійного віку при виході на пенсію в 54 роки, необхідно пільгового стажу за Списком №1 не менше 6 років. Позивач зазначає, що станом на дату подання заяви від 26.08.2022 р. про призначення пенсії йому виповнилось повних 54 роки. Згідно з розрахунком стажу відповідач визнав йому загальний страховий стаж 21 рік 7 місяців 29 днів. У рішенні про відмову в призначенні пенсії відповідач не зарахував до страхового стажу періоди роботи, навчання та служби: з 01.09.1985 р. по 25.07.1986 р. оскільки навчання перетинається з періодом роботи; з 04.07.1987 р. по 22.08.1989 р. оскільки запис про звільнення з військової служби не завірено печаткою; з 30.06.1992 р. по 28.08.1992 р. оскільки запис про прийняття та звільнення з роботи не містить номеру та дати наказу відповідно. Позивач звертає увагу суду, що навіть не зарахування відповідачем зазначених періодів роботи до страхового стажу, не вплине на наявність у нього загального страхового стажу необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, який необхідний не менше 20 років. Однак, позивач вважає, що не зарахування відповідачем вищезазначених періодів роботи, навчання та служби на підставі записів трудової книжки, диплома та військового квитка є протиправним. Згідно з рішенням про відмову в призначенні пенсії відповідач не зарахував вищезазначені періоди роботи до стажу роботи за Списком №1 на підставі записів трудової книжки, оскільки підприємство знаходяться на підконтрольній Україні території, а тому для зарахування вказаних періодів до пільгового стажу необхідно надати уточнюючі довідки. На переконання позивача, зазначена вимога відповідача щодо надання додатково для підтвердження пільгового стажу уточнюючих довідок є протиправною. Уточнюючі довідки підприємств для підтвердження пільгового стажу надаються виключно у двох випадках: у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, які унеможливлюють визначення права на пільгове пенсійне забезпечення. Позивач зауважує, що у його трудовій книжці наявні достатні записи, які дають змогу зарахувати спірні періоди діяльності до стажу роботи за Списком №1. Крім того, позивач не маю можливості надати уточнюючі довідки підприємств для підтвердження пільгового стажу, так як на території Донецької області ведуться активні бойові дії. Також позивач вказує, що немає можливості надати документи щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці на шахтах де він працював, так як шахти знаходяться на території Донецької області, де ведуться активні бойові дії.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву відповідно до якого заперечує проти позовних вимог в повному обсязі (а.с.126-128). Представник відповідача вказує, що 26.08.2022 р. позивач звернувся через веб-портал електронних послуг до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Заява про призначення пенсії від 26.08.2022 р. розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яким винесено рішенням від 01.09.2022 р. №262540009605 про відмову. Страховий стаж особи становить 21 рік 07 місяців 29 днів. За результатами розгляду документів, при зверненні через веб-портал, до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно наданих документів та трудової книжки НОМЕР_1 : з 01.09.1985 р. по 25.07.1986 р., оскільки навчання перетинається з періодами роботи (а саме: прийнятий учеником ел. слюсаря чергового і по ремонту обладнання з 21.08.1985 р. по 01.08.1986 р.); з 04.07.1987 р. по 22.08.1989 р., оскільки запис про звільнення з військової служби не завірено печаткою; з 30.06.1992 р. по 28.08.1993 р., оскільки запис про прийняття та звільнення з роботи не містить номеру та дати наказу відповідно. Згідно із ст.62 Закон №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте п.20 Порядку №637 визначено, зокрема, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Головне управління повідомило позивача у рішенні про необхідність надати уточнюючі довідки на підставі первинних документів для зарахування вказаних періодів до страхового стажу. Представник відповідача звертає увагу на те, що записи в трудовій книжці не містять даних необхідних для визначення права призначення пенсій на пільгових умовах. В таких випадках необхідні уточнюючі довідки.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Жука Р.В. від 28.10.2022 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.39).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 р. матеріали справи №340/4931/22 передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва (а.с.53-54).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.02.2024 р. ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року скасовано, матеріали справи №340/4931/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії направлено до Кіровоградського окружного адміністративного суду для продовження розгляду (а.с.103).

У результаті автоматичного розподілу справи, відповідно до вимог ст.31КАС України передано на розгляд судді Момонт Г.М. (а.с.120).

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 р. справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.121-122).

19.03.2024 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.125).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 р. відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача прозалучення співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (а.с.132).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 р. витребувано докази (а.с.133).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, зібрані судом докази, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 26.08.2022 р. звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с.142).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову в призначенні пенсії від 01.09.2022 р. №262540009605 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного пільгового стажу, визначеного діючим законодавством. За результатами розгляду документів, при зверненні через вебпортал, до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно наданих документів та трудової книжки НОМЕР_2 : з 01.09.1985 р. по 25.07.1986 р. оскільки навчання перетинається з періодом роботи; з 04.07.1987 р. по 22.08.1989 р. оскільки запис про звільнення з військової служби не завірено печаткою; з 30.06.1992 р. по 28.08.1993 р. оскільки запис про прийняття та звільнення з роботи не містить номеру та дати наказу відповідно. Крім того, періоди пільгової роботи згідно даних реєстру застрахованої особи Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не були враховані. Оскільки підприємство знаходиться на підконтрольній Україні території. Для зарахування вказаних періодів до страхового стажу необхідно надати уточнюючі довідки на підставі первинних документів (а.с.35, 48).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ (далі за текстом Закон №1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

З огляду на п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі за текстом Закон №1058) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

У розумінні абз.22 ст.1 Закону №1058 пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.24 Закону №1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.

Таким чином, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.«а» ст.13 Закону №1788, у редакції до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VIII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Статтею 12 Закону №1788, у редакції до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VIII, визначено, що право на пенсію за віком мають, зокрема: чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII встановлено, що працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII набув чинності з 01.04.2015 р.

Відповідно до п.2 розділу XV Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Отже, після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 р. №2148-VIII, яким текст Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнений, зокрема, ст.114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 р. №2148-VIII, у редакції, викладений п.2 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», де передбачалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у редакції Закону України від 03.10.2017 р. №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Вказані норми Закону України від 03.10.2017 р. №2148-VIII почали діяти з 01.10.2017 р.

Таким чином, з 01.10.2017 р. правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались одночасно двома законами, а саме: п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у редакції Закону України від 02.03.2015 р. №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у редакції Закону України від 03.10.2017 р. №2148-VIII.

Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 р. №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII».

Пунктом 1 резолютивної частини цього Рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Відповідно до п.2 резолютивної частини вказаного Рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з п.3 резолютивної частини Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з 23.01.2020 р. в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у редакції до Закону України від 02.03.2015 р. №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у редакції Закону України від 03.10.2017 р. №2148-VIII.

Питання щодо визначення способу подолання зазначеної колізії було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 р. зазначено, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 з одного боку, та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

У разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

У зв`язку з цим, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020, а не Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 р. у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Таким чином, у даній справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788, з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058.

Отже, позивачу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року за №1-р/2020, необхідна наявність віку 50 років, загального стажу 20 років, пільгового стажу за Списком №1 10 років.

Як встановлено судом, на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах він досяг 54 років.

Вирішкючи питання щодо стажу позивача, суд враховує наступне.

Статтею 62 Закону №1788 унормовано, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. №637 (далі за текстом Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 6 Порядку №637 визначено, що для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, розвідувальних органів, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.

Згідно з п.8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Із аналізу зазначених норм, суд дійшов висновку, що трудовий стаж підтверджується записами у трудовій книжці і лише у випадку відсутності трудової книжки, записів у ній або ж, якщо наявні записи неправильні чи неточні щодо періодів роботи, трудовий стаж може встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58 (далі за текстом Інструкція №58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п.п.2.4 п.2 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з підпунктами 2.6-2.10 пункту 2 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

У розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний». Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

Зі змісту оскаржуваного рішення, судом встановлено, що відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоду з 01.09.1985 р. по 25.07.1986 р., оскільки навчання перетинається з періодом роботи.

Відповідно до записів №1, №2 у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , виданої 25.08.1986 р. на ім`я ОСОБА_1 встановлено, що позивач з 21.08.1985 р. прийнятий учнем електрослюсаря чергового і з ремонту обладнання Шахти «Південнодонбаська» №1, а з 01.08.1986 р. переведений електрослюсарем черговим і з ремонту обладнання 3 розряду (а.с.16-17, 148).

Окрім того, відповідно до диплому № НОМЕР_3 від 26.07.1986 р. ОСОБА_1 у період з 01.09.1985 р. по 25.07.1986 р. у середньому професійно-технічному училищі №108 за професією електрослюсаря підземного (а.с.24, 154).

Відповідно до пункту «е» статті 3 Закону №1788 право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону №1788 до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Суд враховує, що навчання позивача у середньому професійно-технічному училищі №108 за професією електрослюсаря підземного у період з 01.09.1985 р. по 25.07.1986 р. не перешкоджало йому здійснювати трудову діяльність у Шахті «Південнодонбаська» №1 учнем електрослюсаря чергового і з ремонту обладнання. Окрім того, відповідачем не доведено, що у період навчання позивача з 01.09.1985 р. по 25.07.1986 р. він не здійснював трудову діяльність та не отримував заробітну плату.

Таким чином, відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.09.1985 р. по 25.07.1986 р. на підставі записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 .

Також Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не зараховано до страхового стажу позивача періоду з 04.07.1987 р. по 22.08.1989 р., оскільки запис про звільнення з військової служби не завірено печаткою.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 не містить записів про проходження ним військової служби. Разом з тим, відповідно до військового квитка серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 у період з 04.07.1987 р. по 22.08.1989 р. проходив строкову військову службу (а.с.25-26, 153). При цьому, судом встановлено, що запис №12 у військовому квитку серії НОМЕР_4 скріплений відтиском печатки (а.с.26, 153).

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з абз.2 п.1 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, час проходження строкової військової служби підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача. Більш того, обставини, які зумовили не зарахування періоду проходження позивачем строкової військової служби з 04.07.1987 р. по 22.08.1989 р., не знайшли підтвердження під час розгляду справи за наслідком досліджених судом доказів.

Окрім того, відповідачем не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 30.06.1992 р. по 28.08.1993 р., оскільки запис про прийняття та звільнення з роботи не містить номеру та дати наказу відповідно.

Судом встановлено, що у трудовій книжці серії НОМЕР_2 містяться записи:

- №6 про звільнення у зв`язку із закінченням виробничої практики з 26.09.1991 р. на підставі наказу №192-к від 30.09.1991 р.;

- №6 про прийняття електрослюсарем підземним з повним робочим днем з 30.06.1992 р.;

- №7 про звільнення з 28.08.1992 р. у зв`язку із закінченням виробничої практики (а.с.18, 149).

При цьому подальший запис №7 виправлений на запис №8.

Отже, до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 внесено два записи №6 та два записи №7, разом з тим, останній запис №7 виправлено на запис №8. Також записи №6 від 30.06.1992 р. та №7 від 28.08.1992 р. не містять відомостей про реквізити наказів на підставі яких їх внесено. У зв`язку з чим, для зарахування періоду роботи з 30.06.1992 р. по 28.08.1992 р. позивачу необхідно надати інші документи, видані за місцем роботи чи архівними установами, або ж підтвердити показами свідків.

Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області правомірно не зараховано до страхового стажу позивача періоду його роботи з 30.06.1992 р. по 28.08.1992 р. Однак, суд враховує, що відповідачем в оскаржуваному рішенні помилково замість 28.08.1992 р. зазначено дату 28.08.1993 р., що не відповідає записам у трудовій книжці серії НОМЕР_2 .

Крім того, в оскаржуваному рішенні відповідачем не зараховано усі періоди пільгової роботи згідно даних реєстру застрахованої особи Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки підприємство знаходиться на підконтрольній Україні території (а.с.35, 48).

Як встановлено судом, у трудовій книжці серії НОМЕР_2 містяться, зокрема записи (а.с.16-23):

- №3 з 25.06.1991 р. прийнятий гірником очисного вибою підземним з повним робочим днем в шахті для проходження виробничої практики в Шахті «Південнодонбаська» №1 (наказ №124к від 25.06.1991 р.;

- №5 з 05.07.1991 р. переведений електрослюсарем підземним з повним робочим днем у шахті (наказ №132к від 05.07.1991 р.);

- №6 з 26.09.1991 р. у зв`язку із закінченням виробничої практики (наказ №196к від 30.09.1991 р.);

- №8 з 04.01.1993 р. прийнятий гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті для проходження виробничої практики в Шахті «Південнодонбаська» №1 (наказ №1к від 04.01.1993 р.);

- №9 з 09.04.1993 р. звільнений у зв`язку із закінченням виробничої практики (наказ №71к від 09.04.1993 р.);

- №10 з 19.07.1993 р. прийнятий помічником начальника дільниці підземним з повним робочим днем в шахті в Шахті «Південнодонбаська» №1 (наказ №141 від 19.07.1993 р.);

- №11 з 02.11.1993 р. переведений гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті для проходження виробничої практики в шахті (наказ №218к від 02.11.1993 р.);

-№12 з 19.06.1996 р. переведений начальником зміни (наказ №117-к від 19.06.1996 р.).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не встановлено недоліків щодо записів у трудовій книжці позивача в частині періоду його роботи, який підтверджує пільговий стаж ОСОБА_1 . При цьому відповідні записи містить інформацію щодо повного робочого дня на підземних роботах, що виключає необхідність надання додаткових довідок.

Таким чином, відповідачем безпідставно не зараховано усі періоди пільгової роботи відповідно до даних реєстру застрахованої особи Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що зумовило передчасний висновок про відсутність у ОСОБА_1 необхідного пільгового стажу, та як наслідок, призвело до постановлення рішення про відмову в призначенні пенсії від 01.09.2022 р. №262540009605, а тому воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню. А позовні вимоги у цій частині задоволенню.

Водночас, суд враховує, що не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, оскільки рішення про призначення пенсії приймається органом Пенсійного фонду і право на призначення пенсії є його виключними повноваженнями, втручання у які не відповідатиме завданням адміністративного судочинства.

Оскільки за заявою позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області взагалі не зараховано жодного періоду роботи позивача до пільгового стажу, а також під час розгляду заяви від 26.08.2022 р. безпідставно не враховано норми п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року за №1-р/2020, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 26.08.2022 р., та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 984,80 грн (а.с.1), а тому суд стягує на користь позивача документально підтверджені судові витрати (судовий збір) пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297, 382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову в призначенні пенсії від 01 вересня 2022 року №262540009605.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 26 серпня 2022 року з урахуванням пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року за №1-р/2020, та прийняти рішення враховуючи висновки суду.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 29.07.1997 р. Вугледарським МВ УМВС України в Донецькій області) понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять грн 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (ЄДРПОУ 20632802, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного рішення суду 07 серпня 2025 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. МОМОНТ