Рішення № 129421341, 17.06.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2025 рокуСправа №160/22026/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі адміністративну справу №160/22026/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправним бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не здійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії за період з 01.01.2015 по 30.06.2021, виходячи із 8 мінімальних пенсій за віком пенсії годувальника;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 30.06.2021, виходячи із 8 мінімальних пенсій за віком у розмірі у розмірі 379449,5 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю згідно зістаттею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII.Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)2021, у справі №3-333/2018(4498/18) визнано такою, що не відповідаєКонституції України(є неконституційною) частину третюстатті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання таким, що втратили чинність деяких законодавчих актів України від 28.12.2014 №76-VIII" щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. У пункті 4 резолютивної частини вказаногорішеннявстановлено, що громадяни України, на яких поширюється діястатті 54 Закону №796-XII, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьоїстатті 54 цього законув редакціїЗакону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, у якій просив відшкодувати матеріальну шкоду, яка виникла внаслідок обмеження максимального розміру виплачуваної додаткової пенсії в період з 01.01.2015 по 01.07.2021. Відповідач повинен був виплачувати пенсію виходячи із 8 мінімальних пенсій за віком згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27.04.2021 №1-p(II)/2021. Оскільки відповідач відмовив у перерахунку додаткової пенсії (відшкодуванні шкоди), то позивач звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі №160/22026/24, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі №160/22026/24 скасовано. Справу №160/22026/24 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами розподілу справи автоматизованою системою документообігу, вказана справа передана на розгляд судді Царікової О.В.

14.04.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до провадження справу № 160/22026/24 та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Зобов`язано сторони надати суду письмові пояснення (з наданням підтверджуючих документів) по суті обставин, на які звернув увагу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 березня 2025 року у справі №160/22026/24.

05.05.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №23280/25), в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що позивачу виплачується з пенсія по інвалідності відповідно до статті 54 Закону №796-XII.29.06.2021 Верховною Радою України на виконання рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(П)/2021 прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» № 1584-IX, який набрав чинності 01.07.2021, тому відсутні підстави для застосування норми частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII, яка б передбачала виплату позивачу пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, починаючи з 01.01.2015, як і відшкодування шкоди у зазначеному розмірі. Виплата додаткової пенсії проводилася на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, якою був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не мало законних підстав для здійснення перерахунку та виплати пенсії за період з 01.01.2015 по 30.06.2021, виходячи із 8 мінімальних пенсій за віком. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 29.06.2023 у справі № 750/9747/21.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та отримуєте пенсію по інвалідності 2 групи, яке пов`язане з ліквідацією аварії на ЧАЕС та отримував пенсію в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону №796-XII.

23.04.2024 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив перерахувати пенсію з урахуванням того, що Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)2021, у справі №3-333/2018(4498/18) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) частину третю статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання таким, що втратили чинність деяких законодавчих актів України від 28.12.2014 №76-VIII". Відповідно відновлено редакцію Закону №796-XII, яка існувала до 01.01.2008 і визначала пенсію, зокрема, для осіб з інвалідністю 2 групи у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Заявник просив відшкодувати матеріальну шкоду, яка виникла внаслідок обмеження максимального розміру виплачуваної пенсії в період з 01.01.2015 до 01.07.2021.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.05.2024 року № 32014-20949/К-02/8-0400/24 позивача повідомлено, що відповідно до частини третьої статті 54 Закону № 796 в усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими, зокрема, для ІІ групи інвалідності - 4800 гривень.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Закону № 1584, у разі якщо в осіб із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 Закону № 796, стосовно яких встановлено причинний зв?язок інвалідності з Чорнобильською кагастрофою, а також в осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ялерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат та компенсацій до пенсій, установлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає, зокрема, в осіб з інвалідністю ІІ групи - 80 відсотків розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за попередній рік, таким особам з інвалідністю виплачується щомісячна державна адресна допомога до пенсії в сумі, якої не вистачає до зазначених розмірів.

Середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначена відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 01 лютого 2008 року № 4-4, за 2020 рік становить 10340,35 грн.

Таким чином, з 01.07.2021 пенсії осіб із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 Закону № 796, не можуть бути менше, зокрема, для осіб з інвалідністю ІІ групи - 8272,28 грн (10340,35 грн х 80 %).

Оскільки 29 червня 2021 року було прийнято Закон № 1584, для здійснення перерахунку пенсії виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком немає законних підстав.

Фактично відповідач відмовив у виплаті позивачу матеріальної шкоди, у вигляді недоотриманої частини пенсії, визначеної відповідно до частини четвертої статті 54 Закону №796-XII в попередній редакції за період з 01.01.2015 по 01.07.2021, а тому ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їх джерела права.

Так,стаття 19 Конституції Українипередбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно зістаттею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо соціального захисту потерпілого населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи визначені нормамиЗакону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За змістомстатті 1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"цей нормативно-правовий акт спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах, зокрема, соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пенсійне забезпечення осіб, які віднесені до І категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано положеннямистатті 54 Закону № 796-XII, яка неодноразово зазнавала змін.

Так, відповідно достатті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"у редакції Закону № 230/96ВР пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно доЗакону України «Про пенсійне забезпечення»(№ 1788 - XII).

В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам3 мінімальних пенсій за віком.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

28 грудня 2014 року прийнятоЗакон № 76-VIII, якимстаттю 54 Закону № 796-XIIвикладено у такій редакції:

«Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань».

Конституційний Суд України в Рішенні від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 дійшов висновку, що положення частини третьоїстатті 54 Закону № 796-ХІІу редакціїЗакону № 76-VIIIне відповідаютьКонституції України(є неконституційними) та встановив, що громадяни України, на яких поширюється діястатті 54 Закону № 796-ХІІ, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьоїстатті 54 цього Законув редакціїЗакону №76-VIII. З метою реального поновлення у правах громадян України, на яких поширюється діястатті 54 Закону № 796-ХІІ, Конституційний Суд України вважав, що держава зобов`язана розробити порядок (юридичний механізм) відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок діїстатті 54 Закону № 796-ХІІу редакціїЗакону № 76-VIII.

Частинами першою та другоюстатті 152 Конституції Українивизначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідаютьКонституції Україниабо якщо була порушена встановленаКонституцією Українипроцедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічні за змістом положення містяться в частині першійстатті 91 Закону № 2136-VIII.

Порядок виконання рішень та висновків Конституційного Суду України регламентовано положеннямистатті 97 Закону № 2136-VIII, відповідно до частини першої якої Конституційний Суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

Керуючись зазначеними нормамиЗакону № 2136-VIII,Конституційний Суд України Рішенням від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 встановив строк втрати чинності нормою закону, що визнана неконституційною, а саме через три місяці з дня ухвалення рішення, тобто із 07 липня 2021 року.

На виконанняРішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 Верховною Радою України прийнятийЗакон № 1584-ІХ, яким внесено зміни доЗакону № 796-ХІІ, в тому числі в частині визначення розміру пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Так, за змістом частини третьоїстатті 54 Закону № 796-ХІІ(в редакціїЗакону № 1584-ІХ) розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності6000 гривень; для II групи інвалідності4800 гривень; для III групи інвалідності3700 гривень; для дітей з інвалідністю3700 гривень.

Таким чином,статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"в редакціїЗакону № 1584-ІХвизначені розміри пенсій, які є нижчими, аніж ті, що були встановлені зазначеною статтею в редакціїЗакону № 230/96-ВР, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне зазначити таке.

Частиною третьоюстатті 3 Конституції Українивизначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно достатті 48 Конституції Україникожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Зазначені положення Основного Закону України зобов`язують державу створити ефективну систему соціального захисту різних категорій осіб, яка сприяла б узгодженню рівня їхнього життя з реалізацією права на достатній життєвий рівень для них та їхніх сімей шляхом надання відповідного соціального забезпечення.

Держава, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей, має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.

Статтею 16 Конституції Українивизначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофикатастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

За змістомстатті 50 Конституції Україникожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

УРішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 Конституційний Суд Українизауважив, що «скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому устатті 16 Конституції України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищеніКонституцією Українивід негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України» (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"у редакціїЗакону № 230/96-ВРзаконодавець, ураховуючи спеціальний юридичний статус осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, на реалізацію положеньстатті 16 Конституції Україниустановив уЗаконі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»саме мінімальні розміри державної пенсії для осіб із інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою як гарантію їх соціального захисту.

ПокладенняКонституцією Українина державу обов`язку захищати осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вказує на особливий статус таких осіб у контексті їх соціального захисту та охорони здоров`я, що зумовлює їх посилений соціальний захист.

У Рішенні від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України, здійснивши порівняльний аналіз частини четвертоїстатті 54 Закону № 796-ХІІу редакціїЗакону № 230/96-ВРта пунктів 11, 12 Порядку № 1210, дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється діястатті 54 Закону № 796-ХІІ, ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою зазначеної статті у редакціїЗакону № 230/96-ВРта зазначив, що приписи статей3,16,50 Конституції Україниу їх взаємозв`язку зобов`язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров`ю.

У цьому рішенні Конституційний Суд України також вказав на те, що держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте в разі зміни такого регулювання вона не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено.

Проте держава в особі Кабінету Міністрів України визначила у Порядку № 1210 мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах істотно менших, ніж їх було гарантованоЗаконом № 796-ХІІу редакціїЗакону № 230/96-ВР, знівелювавши саму сутність визначених статтями3,16,50 Конституції Україниправ та гарантій, що фактично є недодержанням державою свого позитивного обов`язку забезпечувати цю категорію осіб гарантованим рівнем соціального захисту.

Також у зазначеному Рішенні Конституційний Суд України вказав, що соціальні зобов`язання держави перед громадянами, які втратили здоров`я внаслідок того, що держава свого часу зобов`язала їх взяти участь у подоланні наслідків аварії на Чорнобильській АЕСкатастрофи планетарного масштабу, та які зазнали інвалідності внаслідок таких дій, а також перед особами з інвалідністю з числа потерпілих від цієї катастрофи не мають залежати від фінансових можливостей держави та її економічного становища.

Крім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимогКонституції Українияк особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров`я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьоюстатті 54 Закону № 796-ХІІвкотре порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першійстатті 50 Конституції України.

У цьому Рішенні Конституційний Суд України за результатом аналізу статей3,16,50 Конституції України, свого Рішення від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 констатував, щоВерховна Рада України Законом № 1584-IXповторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині третійстатті 54 Закону №796-ХІІмінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано положеннями зазначеногозаконув редакціїЗакону №230/96-ВР.

Беручи до уваги зазначені висновки Конституційного Суду, суд зазначає, що незважаючи на те, що формально законодавець виконавРішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 (щодо внесення відповідних змін доЗакону № 796-ХІІв частині надання повноважень уряду визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановленістаттею 54 Закону № 796-ХІІ(в редакціїЗакону № 1584-IX) нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантованоЗаконом № 796-ХІІу редакціїЗакону № 230/96-ВР.

Врахувавши зазначене, суд дійшов висновку, що прийняттямЗакону № 1584-IXне досягаються всуперечРішенню Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

ОскількиКонституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідностіКонституціїі в усіх необхідних випадках застосовуватиКонституціюяк акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись наКонституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Пряме застосуванняКонституціїу поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає правомочність судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають як неконституційний в цілому або в частині.

Як уже було зазначено, у пункті 3 резолютивної частиниРішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 приписано Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення привести нормативне регулювання, встановленестаттею 54 Закону №796-ХІІу редакціїЗакон № 76-VIIIщодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність ізКонституцією Українита цим Рішенням.

Окремо Конституційний Суд України зауважив, що у разі неприведення нормативного регулювання, встановленогостаттею 54 Закону № 796-ХІІу редакціїЗакону №76-VIIIщодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність ізКонституцією Українита цим рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, застосуванню підлягатиме частина четвертастатті 54 Закону № 796-XIIу редакціїЗакону № 230/96-ВР.

Враховуючи, що внесенимиЗаконом №1584-IXзмінами достатті 54 Закону № 796-XIIвстановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакціїЗакону № 230/96-ВР, суд констатує, що законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з чим до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати нормиЗакону № 796-XIIу редакціїЗакону № 230/96-ВР.

Аналогічні правові висновки сформовано Верховним Судом в релевантній щодо цієї справи судовій практиці, зокрема у постановах від 17.04.2024 у справі № 460/20412/23, від 03.07.2024 у справі № 460/13832/23, від 12.05.2024 у справі № 400/12117/21, від 10.09.2024 у справі № 240/34675/23, від 11.09.2024 у справах № 240/590/24, № 240/739/24, від 12.09.2024 у справі № 240/1024/24, від 02.10.2024 у справах № 400/5534/23, № 240/955/24, № 240/1092/24, № 240/1067/24, № 240/34883/23.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24 зазначив, що не знайшов підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаних постановах Верховного Суду.

Зазначена правова позиція підтримана також в постановах Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 240/35154/23, від 12.12.2024 у справах № 240/31271/23, № 240/2858/24.

Відповідно, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування нормистатті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"у редакції, яка б передбачала виплату позивачу пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.

Щодо строку, з якого слід здійснити перерахунок пенсії позивачу, то суд враховує частину 4статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"відповідно до якої перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною 1 статті35, частиною другою статті38, частиною третьою статті42і частиною п`ятою статті48цьогоЗакону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії від 23.04.2024.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що саме з 01.05.2024 року у позивача виникло право на перерахунок та виплату пенсії відповідно до частини 3статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у редакції Закону України від 06 червня 1996 року №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком, а не з 01.07.2021 року, як просить позивач.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 , відповідно достатті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, передбаченоїстаттею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів з 01.05.2024 року.

За приписами частини 1статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами 1, 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно достатті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

При цьому, суд приймає до уваги, що новий розгляд даних спірних правовідносин справи здійснюється відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного від 19.03.2025, за якою були визнані помилковими висновки суду попередніх інстанцій, а саме - не визначили характер спірних правовідносин, враховуючи предмет спору та обґрунтування позовної заяви, не встановили на підставі належних та допустимих доказів розмір завданої позивачеві шкоди та не визначили належного способу захисту порушеного права позивача, хоча оцінка доводів позовної заяви і з`ясування обставин справи у наведеній частині мають суттєве значення для вирішення спору, не надали оцінки доводам відповідача щодо порушення строку звернення до суду із позовними вимогами про здійснення перерахунку пенсії за період з 01.01.2015 по 30.06.2021.

Разом з тим, суд зауважує, що у контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною першоюстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першоїстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другоюстатті 77 Кодексу адміністративного судочинствав адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та дій і докази, надані стороною позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а підтвердження наявності інших судових витрат матеріали справи не міститься, то судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись статтями2,242-246,250,255,295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 , відповідно достатті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі шести мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, передбаченоїстаттею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум з 01.05.2024 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимогвідмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 17.06.2025.

Суддя О.В. Царікова