Рішення № 129421175, 08.08.2025, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2025м. ДніпроСправа № 904/3354/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капро Ойл" (м. Кропивницький Кіровоградської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клаустен Ектів" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 26032024 від 26.03.2024 у загальному розмірі 588 728 грн. 63 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Капро Ойл" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клаустен Ектів" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 26032024 від 26.03.2024 у загальному розмірі 588 728 грн. 63 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 509 280 грн. 00 коп. - основний борг;

- 58 476 грн. 51 коп. - пеня;

- 15 279 грн. 12 коп. - інфляційні втрати;

- 5 693 грн. 00 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 26032024 від 26.03.2024 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем у період з 27.08.2024 по 18.10.2024 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 509 280 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 4.1. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 07.02.2025 по 23.06.2025 в сумі 58 476 грн. 51 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з лютого по червень 2025 року в сумі 15 279 грн. 12 коп., а також 3% річних за період прострочення з 07.02.2025 по 23.06.2025 у сумі 5 693 грн. 00 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 830 грн. 93 коп.

Крім того, від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (вх. суду № 27672/25 від 26.06.2025), в якому він просить суд здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Судом було враховано ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування у вказаному спорі, які вказують на незначну складність даної справи, а також враховано те, що дана категорія справ згідно з нормами Господарського процесуального кодексу України не відноситься до тих, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, у зв`язку з чим, з урахуванням поданого позивачем клопотання, судом було визнано дану справу малозначною та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 27.06.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (вх. суду № 28608/25 від 02.07.2025), в яких він просить суд розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, посилаючись на таке:

- значення даної справи та її кінцевий результат є надзвичайно великим для підприємства відповідача, оскільки сума, заявлена до стягнення як заборгованість, становить суму грошових коштів, яка є суттєвою та її стягнення може призвести до банкрутства підприємства. Значення справи для сторін підтверджується відповідними доказами несплати заборгованості покупцями перед ТОВ "Клаустен Ектів", адже станом на 02.07.2025 мається існуюча тривала непогашена заборгованість перед ТОВ "Клаустен Ектів" щодо оплати вартості поставленого ним товару, внаслідок чого виникла заборгованість перед постачальниками сировини підприємству відповідача, зокрема ТОВ "Капро Ойл";

- відносно обсягу та характеру доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків, відповідач зауважує, що під час здійснення розгляду справи судом у порядку загального позовного провадження відповідачем планується подача клопотання про допит свідків - працівників ТОВ "Клаустен Ектів" щодо взаємовідносин та порядку розрахунків, а також можливостей їх вирішення з представниками ТОВ "Капро Ойл", що унеможливить їх проведення під час розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Розглянувши клопотання відповідача про перехід зі спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження, господарський суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Частини друга - шоста статті 250 Господарського процесуального кодексу України не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження (частина 7 статті 250 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше; за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Керуючись вказаними вище нормами закону, судом було враховано ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування у вказаному спорі, які вказують на незначну складність даної справи, а також враховано те, що дана категорія справ згідно з нормами Господарського процесуального кодексу України не відноситься до тих, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, у зв`язку з чим, з урахуванням клопотання позивача, судом було визнано дану справу малозначною та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, про що постановлено ухвалу від 17.05.2021.

Проаналізувавши зміст заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд відзначає, що відповідачем не доведено наявність правових підстав для переходу до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, оскільки в запереченнях зазначено лише про намір звернутися з певним клопотанням в майбутньому. З цього приводу суд зазначив, що у разі надходження відповідного клопотання чи виникнення інших обставин, які вимагатимуть проведення судового засідання чи інших процесуальних дій суду, судом буде вирішуватись питання відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 03.07.2025 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Клаустен Ектів" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження було відмовлено.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Так, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Судом було з`ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, у зв`язку з чим ухвала суду від 27.06.2025 була надіслана судом в Електронний кабінет відповідача, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 27.06.2025 була доставлена до Електронного кабінету відповідача - 27.06.2025 о 17:38 (а.с.38).

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, судом встановлено, що ухвала суду від 27.06.2025 вважається врученою відповідачу 30.06.2025, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с.38).

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 27.06.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128452467) надіслано судом 27.06.2025, зареєстровано в реєстрі 27.06.2025 та забезпечено надання загального доступу 30.06.2025, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 27.06.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (30.06.2025), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 15.07.2025.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані більше ніж три тижні господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у м. Дніпро (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на 08.08.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 27.07.2025, а строк розгляду даної справи закінчується 26.08.2025, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частинами 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати та наявність підстав для застосування наслідків такого прострочення у вигляді стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як убачається з матеріалів справи, 26.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Капро Ойл" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клаустен Ектів" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 26032024 (далі - договір, а.с. 18-21), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник згідно із замовленням покупця та на умовах, передбачених договором, продає, поставляє та передає товар покупцю, а покупець зобов`язується прийняти товар постачальника і здійснити своєчасну оплату отриманого від постачальника товару на умовах, визначених договором та за цінами згідно з накладною (видатковою та/або товарно-транспортною) на товар.

У пункті 7.2. договору сторони визначили, що договір набирає силу (починає діяти) з моменту (дати) підписання і діє до 31.12.2024, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань за договором. У випадку якщо жодна із сторін не заявила про свій намір розірвати (припинити) договір за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, сторони визнають, що договір є пролонгованим (продовженим) на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах. Кількість пролонгацій (продовжень) не обмежена.

Вказаний договір підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками обох підприємств.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 1.2. договору суму договору складає сума всіх накладних (видаткових та/або товарно-транспортних) на товар, підписаних сторонами на виконання умов договору.

Згідно з пунктом 2.1. договору (в редакції Протоколу погодження розбіжностей від 26.03.2024 до договору поставки № 26032024 від 26.03.2024, а.с.20-21) постачання товару покупцю здійснюється на умовах, породжених сторонами та визначених покупцем в замовленні останнього та укладених сторонами Специфікацій. Замовлення покупця прийняте до виконання постачальником (на яке впродовж 2х годин з моменту (дати) надходження на електронну пошту постачальника не надійшло обґрунтоване повідомлення постачальника покупцю про неможливість виконання) вважається погодженим останнім, в тому числі умови поставки (поставка на адресу визначену покупцем або само вивіз, силами та за рахунок покупця або силами та за рахунок постачальника, тощо м. Черкаси, вулиця Чигиринська, 11).

До договору сторонами були підписані Специфікації, в яких сторони погодили умови постачання товару: його найменування, кількість, ціну, загальну вартість, умови поставки та оплати (ас.22-25).

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно з умовами пункту 2.4. договору (в редакції Протоколу погодження розбіжностей від 26.03.2024 до договору поставки № 26032024 від 26.03.2024, а.с.20-21) прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до накладної (видаткової та/або товарно-транспортної) постачальника. Датою одержання товару вважається дата, зазначена в накладній (видатковій та/або товарно-транспортній). Прийом товару за якістю здійснюється покупцем впродовж 30-ти робочих днів з моменту (дати) підписання накладної на товар. Покупець має право повернути, а постачальник зобов`язаний прийняти товар, прийнятий покупцем за кількістю, якщо в результаті приймання товару за якістю покупцем буде виявлено, що товар не може бути використаний у виробництві покупця, про що покупець зобов`язаний повідомити постачальника з доданням відповідних підтверджень (доказів непридатності/ неможливості використання товару у виробництві покупця - протокол незалежної акредитованої лабораторії).

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем у період з 27.08.2024 по 18.10.2024 був поставлений відповідачу товар на загальну суму 2 071 920 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:

- видатковою накладною № 1422 від 27.08.2024 на суму 178 800 грн. 00 коп. (а.с. 13, на звороті);

- видатковою накладною № 1477 від 04.09.2024 на суму 432 720 грн. 00 коп. (а.с. 12);

- видатковою накладною № 1612 від 24.09.2024 на суму 178 800 грн. 00 коп. (а.с. 10, на звороті);

- видатковою накладною № 1684 від 01.10.2024 на суму 250 320 грн. 00 коп. (а.с. 9);

- видатковою накладною № 1750 від 11.10.2024 на суму 286 080 грн. 00 коп. (а.с. 7, на звороті);

- видатковою накладною № 1802 від 18.10.2024 на суму 745 200 грн. 00 коп. (а.с. 6).

Товар, зазначений у вказаних видаткових накладних, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення. Видаткові накладні підписані позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень та скріплені печатками обох підприємств, отже підписанням видаткових накладних сторони підтвердили, що сторони зауважень та претензій стосовно виконання умов договору одна до одної не мають.

Суд також зауважує, що товар, визначений умовами договору (Специфікаціями), у повній мірі відповідає товару, що був поставлений згідно з вказаними видатковими накладними, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку покупця щодо здійснення розрахунків за поставлений товар.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого товару.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання від позивача товару в період з 27.08.2024 по 18.10.2024 за видатковими накладними, наведеними вище, відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за ним.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Так, у розділі 3 договору сторонами були визначені умови щодо ціни та оплати товару, а саме:

- згідно з пунктом 3.1. договору (в редакції Протоколу погодження розбіжностей від 26.03.2024 до договору поставки № 26032024 від 26.03.2024, а.с.20-21) оплата кожної отриманої партії товару здійснюється покупцем в безготівковій формі протягом 15-ти календарних днів з моменту (дати) отримання товару (підписання накладної на товар), якщо інші умови оплати не зазначені сторонами в Специфікації;

- відповідно до пункту 3.2. договору для зручності розрахунків сторони проводять звірку взаєморозрахунків з 10-го по 17-те число кожного календарного місяця.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач частково розрахувався за поставлений у спірний період товар на суму 1 562 640 грн. 00 коп.

Отже, позивач посилається на те, що відповідачем були порушені зобов`язання за договором поставки № 26032024 від 26.03.2024 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем у період з 27.08.2024 по 18.10.2024 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 509 280 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 4.1. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 07.02.2025 по 23.06.2025 в сумі 58 476 грн. 51 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з лютого по червень 2025 року в сумі 15 279 грн. 12 коп., а також 3% річних за період прострочення з 07.02.2025 по 23.06.2025 у сумі 5 693 грн. 00 коп. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що, фактично, частково неоплаченим залишився товар, поставлений за видатковою накладною № 1802 від 18.10.2024 на суму 745 200 грн. 00 коп.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було вказано вище, у пункті 3.1. договору (в редакції Протоколу погодження розбіжностей від 26.03.2024 до договору поставки № 26032024 від 26.03.2024, а.с.20-21) сторони погодили, що оплата кожної отриманої партії товару здійснюється покупцем в безготівковій формі протягом 15-ти календарних днів з моменту (дати) отримання товару (підписання накладної на товар), якщо інші умови оплати не зазначені сторонами в Специфікації.

Аналогічні умови оплати (відтермінування платежу на 15 календарних днів з моменту отримання партії товару покупцем (підписання видаткової накладної)) були погоджені сторонами також у Специфікації № 6 від 16.10.2024 (а.с.22 на звороті).

Враховуючи визначені у пункті 3.1. договору порядок та строк оплати, строк оплати поставленого за видатковою накладною № 1802 від 18.10.2024 товару на суму 745 200 грн. 00 коп. є таким, що настав 04.11.2024.

При цьому, як зазначає позивач, та що не заперечується відповідачем, поставлений за видатковою накладною № 1802 від 18.10.2024 товару на залишкову суму 509 280 грн. 00 коп. відповідачем не оплачений.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно із частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем у період з 27.08.2024 по 18.10.2024 товару на залишкову суму 509 280 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Слід також відзначити, що в матеріалах справи наявний Гарантійний лист № 117 від 20.01.2025, в якому ТОВ "Клаустен Ектів" зазначає, що у зв`язку з протермінуванням оплати його покупця за поставлений товар, у товариства виникла заборгованість за поставлену ТОВ "Капро Ойл" пальмову олію, тому товариство гарантує здійснити оплату заборгованості у розмірі 519 280 грн. 00 коп. за наступним графіком: 20.01.2025 - 20 000 грн. 00 коп.; 21.01.2025 - 20 000 грн. 00 коп.; 22.01.2025 - 20 000 грн. 00 коп.; 23.01.2025 - 20 000 грн. 00 коп.; 24.01.2025 - 20 000 грн. 00 коп.; 27.01.2025 - 20 000 грн. 00 коп.; 28.01.2025 - 20 000 грн. 00 коп.; 29.01.2025 - 20 000 грн. 00 коп.; 30.01.2025 - 20 000 грн. 00 коп.; 31.01.2025 - 20 000 грн. 00 коп.; 03.02.2025 - 20 000 грн. 00 коп.; 04.02.2025 - 20 000 грн. 00 коп.; 05.02.2025 - 20 000 грн. 00 коп.; 06.02.2025 - 20 000 грн. 00 коп.; 07.02.2025 - 20 000 грн. 00 коп.; 10.02.2025 - 20 000 грн. 00 коп.; 11.02.2025 - 20 000 грн. 00 коп.; 12.02.2025 - 20 000 грн. 00 коп.; 13.02.2025 - 20 000 грн. 00 коп.; 14.02.2025 - 20 000 грн. 00 коп.; 17.02.2025 - 20 000 грн. 00 коп.; 18.02.2025 - 20 000 грн. 00 коп.; 19.02.2025 - 20 000 грн. 00 коп.; 20.02.2025 - 20 000 грн. 00 коп.; 21.02.2025 - 20 000 грн. 00 коп.; 24.02.2025 - 20 000 грн. 00 коп. (а.с.17).

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача частині основного боргу є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 509 280 грн. 00 коп.

При цьому з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з нормами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строку оплати товару (пункт 3.1. договору), покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 4.1. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 07.02.2025 по 23.06.2025 в сумі 58 476 грн. 51 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені (а.с. 22), проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем була вірно визначена сума заборгованості, але період нарахування пені був визначений невірно, а саме:

- судом встановлено, що граничним строком оплати, зокрема, залишкової суми 509 280 грн. 00 коп., є 04.11.2024, отже пеня підлягає нарахуванню, починаючи з 05.11.2024;

- частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.;

- умовами договору не передбачено іншого строку нарахування пені.

Враховуючи вказане, пеня за прострочення опалити товару на суму 509 280 грн. 00 коп. підлягала нарахуванню в період з 05.11.2024 по 04.05.2025.

Отже, розрахунок пені, здійснений позивачем (а.с.22) визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок: "З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем договірного зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено наступне:

- за прострочення оплати товару на залишкову суму 509 280 грн. 00 коп. пеня підлягає нарахуванню в період з 07.02.2025 по 04.05.2025 та в цей період складає 36 849 грн. 55 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 36 849 грн. 55 коп.

Крім цього, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з лютого по червень 2025 року в сумі 15 279 грн. 12 коп.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, судом враховано таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.22), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період нарахування інфляційних втрат (який не виходить за межі періоду, що визначений судом), але арифметично розрахунок здійснено невірно.

Таким чином, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем (а.с. 22), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що за прострочення оплати товару на залишкову суму 509 280 грн. 00 коп. інфляційні втрати підлягають нарахуванню в період з лютого по червень 2025 року та в цей період складають 26 495 грн. 25 коп. (позивач розрахував та заявив до стягнення в цьому періоді 15 279 грн. 12 коп. інфляційних втрат).

Отже, судом встановлено, що інфляційні втрати у вказаному позивачем періоді складають більшу суму, ніж розраховано та заявлено до стягнення позивачем.

При цьому відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати, розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 15 279 грн. 12 коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 07.02.2025 по 23.06.2025 у сумі 5 693 грн. 00 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с. 22), та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені сума заборгованості та період прострочення (який не виходить за межі періоду, що визначений судом), але арифметично розрахунок проведено невірно.

Таким чином, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем (а.с. 22), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних, судом встановлено, що за прострочення оплати товару на залишкову суму 509 280 грн. 00 коп. 3% річних підлягають нарахуванню в період з 07.02.2025 по 23.06.2025 та в цей період складають 5 734 грн. 63 коп. (позивач розрахував та заявив до стягнення в цьому періоді 5 693 грн. 00 коп. 3% річних).

Отже, судом встановлено, що 3% річних у вказаному позивачем періоді складають більшу суму, ніж розраховано та заявлено до стягнення позивачем.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення 3% річних, розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 5 693 грн. 00 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті позивачем, становить 7 064 грн. 74 коп.

При цьому відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд відзначає, що, у зв`язку з внесенням позивачем судового збору у більшому розмірі, частина судового збору (1 766 грн. 19 коп.) підлягає поверненню позивачу з державного бюджету в порядку, передбаченому пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (після надходження відповідного клопотання за ухвалою суду).

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 6 805 грн. 22 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Капро Ойл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клаустен Ектів" про стягнення заборгованості за договором поставки № 26032024 від 26.03.2024 у загальному розмірі 588 728 грн. 63 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клаустен Ектів" (вулиця Чикаленка Євгена, будинок 2, офіс 28, м. Дніпро, 49083; ідентифікаційний код 45297010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Капро Ойл" (проспект Промисловий, будинок 14, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25031; ідентифікаційний код 36617706) 509 280 грн. 00 коп. - основного боргу, 36 849 грн. 55 коп. - пені, 15 279 грн. 12 коп. - інфляційних втрат, 5 693 грн. 00 коп. - 3% річних та 6 805 грн. 22 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 08.08.2025.

Суддя Ю.В. Фещенко