Рішення № 129414952, 08.08.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2025 року Справа№200/5408/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) та підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.06.2025 року №134650032613 про відмову у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити їй пенсію з 02.06.2025 року, зарахувавши до страхового стажу не зарахований період отримання матеріальної допомоги в період безробіття з 25.04.2007 року по 22.08.2007 року.

Позов обґрунтовувала тим, що оскарженим рішенням їй неправомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком з посиланням на недоліки заповнення трудової книжки, через які до її страхового стажу не зарахований спірний період, що відображений в трудовій книжці.

Вважаючи свої пенсійні права порушеними звернулася до суду з даним позовом.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому виклав зміст оскарженого рішення. Вважав, що воно відповідало вимогам законодавства. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що 02.06.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Подану заяву за принципом екстериторіальності (відповідно до Порядку, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1) розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.06.2025 року №134650032613 в призначенні такої пенсії відмовлено у зв`язку з відсутністю на час звернення необхідного страхового стажу.

Рішення мотивовано тим, що вік заявника становить 61 рік 3 місяці, страховий стаж - 30 років 08 місяців 28 днів (тоді як необхідно 31 рік).

Вказаним рішенням до страхового стажу не зараховано не зарахований період отримання позивачем матеріальної допомоги в період безробіття з 25.04.2007 року по 22.08.2007 року, оскільки згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 29.10.1981 року дата початку виплати матеріальної допомоги в період безробіття не відповідає даті наказу про початок виплати матеріальної допомоги в період безробіття (від 23.08.2007 року).

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу, що визначений вказаною статтею.

Так, згідно з вказаною статтею починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, при зверненні, зокрема: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Оскарженим рішенням до страхового стажу не зараховано період отримання позивачем матеріальної допомоги в період безробіття з 25.04.2007 року по 22.08.2007 року, оскільки згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 29.10.1981 року дата початку виплати матеріальної допомоги в період безробіття не відповідає даті наказу про початок виплати матеріальної допомоги в період безробіття (від 23.08.2007 року).

Судом досліджено трудову книжку позивача серії НОМЕР_1 , заповнення якої розпочато 29.10.1981 року, та встановлено наступне.

Згідно із записами № 18 та № 19, що містяться в трудовій книжці позивача, в період з 25.04.2007 року по 22.08.2007 року позивач отримувала матеріальну допомогу у період професійної підготовки (навчання) відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (наказ від 23.08.2007 року № НТ070823).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» в редакції, яка була чинною станом на час виплати такої допомоги, застрахованим особам у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості виплачується матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.

Згідно із записами № 20 та № 21, що містяться в трудовій книжці позивача, в період з 23.08.2007 року по 19.01.2008 року позивач отримувала допомогу по безробіттю згідно з ч.2 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (накази від 23.08.2007 року № НТ070823, від 21.01.2008 року №НТ080121).

Отже, період з 25.04.2007 року по 22.08.2007 року це період отримання позивачем матеріальної допомоги у період професійної підготовки, а не допомоги по безробіттю, як помилково зазначав відповідач в оскарженому рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала, зокрема, допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

В трудовій книжці позивача дійсно щодо спірного періоду міститься запис про наказ від 23.08.2007 року.

Проте, щодо заповнення трудової книжки, суб`єктом владних повноважень не враховані положення чинних у відповідний час нормативно-правових актів, зокрема Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, відповідно до якої заповнення трудової книжки проводиться роботодавцем, а не працівником.

Крім того, суб`єктом владних повноважень не враховані положення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», згідно з якими відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Можливе порушення роботодавцем (або, в даному випадку, центром зайнятості) порядку заповнення трудової книжки не може бути підставою для позбавлення особи права на пенсію.

Таким чином, органом Пенсійного фонду України неправомірно не зарахований до страхового стажу позивача спірний період із зазначених відповідачем підстав.

Отже, рішення про відмову в призначенні пенсії не ґрунтується на положеннях законодавства та порушує пенсійні права позивача.

Враховуючи наведене таке рішення підлягає визнанню неправомірним та скасуванню із зобов`язанням відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії із зарахуванням до її страхового стажу спірного періоду.

Щодо похідних позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію, то суд вважає їх передчасними, оскільки органом Пенсійного фонду України виконані не всі умови, що необхідні для прийняття законного та обґрунтованого рішення для призначення пенсії, а саме не зараховано до страхового стажу позивача спірний період її роботи, який лише має бути зарахований на виконання даного рішення суду, та із урахуванням такого періоду не проведено підрахунок стажу позивача та не визначено наявність у позивача всіх умов, необхідних для призначення пенсії.

Вчинення таких дій входить до безпосередньої компетенції органу Пенсійного фонду України.

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 року в справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення, зокрема загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення основних позовних вимог, тому судові витрати у вигляді судового збору, які оплачені позивачем в сумі 968,96 грн., підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

При обчисленні розміру судового збору судом враховані положення ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3; код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.06.2025 року №134650032613, прийняте щодо ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.06.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до її страхового стажу періоду з 25.04.2007 року по 22.08.2007 року, що відображений в її трудовій книжці.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3; код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) здійснені нею документально підтверджені судові витрати в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 (дев`яносто шість) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 08 серпня 2025 року.

Суддя Т.В. Логойда