Рішення № 129414887, 08.08.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2025 рокуСправа №160/19668/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

07.07.2025 засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами про:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769) № 047050031973 від 19.05.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за віком на пільгових умовах за Списком № 1;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПІ НОМЕР_1 ) до пільгового стажу період роботи за Списком № 1 на ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 03.07.2001 по 26.07.2014;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до п. а) ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, в редакції рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, за його заявою від 12.05.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, так як останній має необхідну кількість пільгового стажу роботи зі Списком № 1 та досяг необхідного пенсійного віку.

Позивач 12.05.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. До заяви були додані копії трудової книжки, архівні довідки та інші документи, що підтверджують роботу на посадах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Відповідач-1) № 047050031973 від 19.05.2025 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Ухвалою від 08.07.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

21.07.2025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позову. Основними мотиви відмови в призначенні пенсії є відсутність у позивача необхідного пільгового стажу, оскільки період роботи з 03.07.2001 по 02.08.2021 у ПАТ «ДМК» не зараховано до пільгового стажу.

На дату звернення позивач не досягнув пенсійного віку 55 років, передбаченого для пенсії за Списком № 2.

01.08.2025 засобами поштового зв`язку надійшла відповідь на відзив, де позивач не погоджується з таким рішенням, вважаючи його протиправним. Він зазначає, що його звернення стосувалося пенсії за Списком № 1, для якої необхідний вік 50 років, а не 55, як було зазначено у рішенні про відмову. У трудовій книжці та інших документах, поданих до Пенсійного фонду, є всі необхідні записи, які підтверджують стаж роботи на посадах, що дають право на пільгову пенсію за Списком № 1. Період роботи з 03.07.2001 по 26.07.2014 повинен бути зарахований до пільгового стажу за Списком № 1, що дає йому право на пенсію. На дату звернення (12.05.2025) позивач досягнув віку 50 років, і має достатній стаж роботи за Списком № 1 (понад 10 років), що підтверджується записами в трудовій книжці та довідкою ОК-5.

Відповідач-2 не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дійшов наступних висновків.

Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно достатті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченимиКонституцієюта законами України.

Згідно зістаттею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаютьсяЗаконом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"(далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до абз. 1, 2 п. 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" № 1058-VI пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цьогоЗаконумають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цьогоЗакону.

В силу положень частини першої статті 114 Закону № 1058-VI, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-VI на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Надаючи оцінку оскаржуваному у цій справі рішенню та визначаючись щодо наявності підстав для зарахування до пільгового стажу позивача, що його пільговий стаж, як машиніста крана (кранівника) у ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ ДТЕК «Павлоградвугілля» (код ЄДРПОУ 00178353), підтверджується записами у трудовій книжці, пільговою довідкою № 308 від 06.05.2025, а також індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5), де за спірний період вказано код ЗП3013Б1, що відповідає роботі за Списком № 2.

Позивач вказує на те, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», застосуванню підлягає норма цього Закону в редакції до змін, внесених Законом № 213-VIII. Отже, віковий ценз для жінок становить 50 років при наявності 10 років пільгового стажу. Позивач, маючи 8 років пільгового стажу (що становить більше половини від необхідних 10 років), має право на зниження віку на 4 роки, що дає право на призначення пенсії у віці 51 рік. На момент звернення їй виповнилося 54 роки, що відповідає умовам для призначення пенсії.

Також позивач наголошує, що надана довідка № 308 від 06.05.2025 містить посилання на накази про атестацію робочих місць, а в додатках до наказів № 580 від 28.01.2022, № 1090 від 04.03.2025 та № 9095 від 01.12.2020 міститься професія «машиніст крана», тому посилання Відповідача на відсутність дільниці є безпідставними.

Відповідно до частини 1статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII(далі - Закон № 1788-XII), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевказаної норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, зокрема й уточнюючих довідок.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що в уточнюючій у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З метою забезпечення соціального захисту працівників зайнятих на роботах за Списками № 1 та № 2наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

За нормами п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 (приклади у додатках 1, 2).

При цьому, пунктом 10 Порядку № 383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати, з поміж інших документів, трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.

В даному ж випадку, як слідує із матеріалів справи, встановлений відповідачем пільговий стаж позивача відсутній.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Усі необхідні записи, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення, містяться в трудовій книжці Позивача, а саме: період роботи в ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» на посадах «різальник гарячого металу» та «таврувальник гарячого металу» з 03.07.2001 26.07.2014.

Надані документи підтверджують, що робочі місця Позивача були атестовані за Списком № 1 на підставі наступних постанов:

·Постанова № 813 від 20.10.1994 (діяла до 31.12.2001).

·Постанова № 1269 від 25.12.2001 (діяла до 29.12.2006).

·Постанова № 992 від 29.12.2006 (діяла до 29.12.2012).

·Постанова № 659 від 26.12.2012 (діяла з 26.12.2012).

Ці документи, включно з посиланнями на постанови про атестацію, є достатнім підтвердженням для зарахування пільгового стажу.

Усі записи відображенні у трудовій книжці позивача, жодних зауважень до відповідних записів в оскаржуваному рішення не відображено.

Підсумовуючи, слід зазначити, що трудова книжка позивача є належним та достатнім доказом для підтвердження його роботи у спірних періодах на посадах, передбачених Списком № 1, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

З приводу посилань відповідача на неможливість врахування пільгової довідки, суд зазначає, що певні недоліки у оформленні уточнюючих довідок не можуть бути підставою для відмови в зарахуванні періодів роботи до страхового стажу позивача за наявності відповідних записів у трудовій книжці.

Вирішуючи цей спір варто зауважити на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, в якій суд вказав, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.09.2013 у справі № 21-183а13, від 25.11.2014 у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14.04.2015 у справі № 21-383а14, від 02.12.2015 у справі № 21-1329а15, від 10.02.2016 у справі № 21-5432а15 та від 12.04.2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Приймаючи зазначену вище постанову у справі № 520/15025/16-а, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.

Отже, особи, якій зайняті на роботах із шкідливими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII.

Також Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) містять інформацію про спеціальний стаж ОСОБА_1 за періоди роботи з 2001 по 2009 роки, з 2010 року по 2025 рік за кодом підстави для обліку спецстажу «ЗПЗ013А1». «ЗПЗ014А1». «ЗПЗ013Б1».

Згідно з Довідником кодів підстав обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року №22-2, код підстави «ЗПЗО1ЗА1» з 05 листопада 1991 року проставлявся працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Код підстави для обліку спецстажу «ЗПЗ014А1» - це працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 31 березня 1994 року № 202.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими та важкими умовами праці не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Також Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16.09.2014 у справі № 21-307а14, згідно яких, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку № 442 проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Отже, із урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а, суд зазначає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації (зокрема, довідок) з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист. Така позиція узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

Підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.

Тому помилковими є позиція відповідача-1 щодо відсутності підстав для зарахування до пільгового стажу оскаржуванихперіодів роботи позивача.

Більше того, суд зауважує, що належними та допустимими доказами є низка довідок, наданих позивачем разом із матеріалами позовної заяви, що додатково підтверджують пільговий характер роботи ОСОБА_1 .

Як наслідок, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного у даній справі рішення від 19.05.2025 № 047050031973, прийнятого Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, а від так останнє підлягає скасуванню.

Визначаючись щодо вимог зобов`язального характеру, зокрема і в частині суб`єкта владних повноважень, який має вирішувати питання про призначення позивачу пенсії, суд враховує наступне.

Конституційний Суд України у п.3.4 Рішення від 18.06.2007 № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якоюКонституціята закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів заст. 22Конституції Українине допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004).

Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а самеКонвенцією про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 (далі Конвенція), яка була ратифікованаЗаконом України № 475/97-ВР від 17.07.1997та відповідно дост. 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства.

У пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Фокін проти України" ЄСПЛ зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якостізакону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

В контексті встановлених обставин справи суд зауважує на відсутності між сторонами спору щодо достатності у позивача необхідної кількості загального стажу, такий становить понад 36 років.

Враховуючи наведене, а також те, що на час звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилось 55 років, його страховий стаж становить понад 36 років 05 місяців, в тому числі спеціальний (пільговий) стаж складає понад 20 років, що є достатнім для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 5 ч. 2ст. 114 Закону № 1058-IV.

За правилами ч. 1ст. 45 Закону № 1058-IVпенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Отже, вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача призначити йому пенсію на пільгових умовах з 12.05.2025 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому, з метою ефективного поновлення прав позивача суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання пенсійного органу призначити позивачу пенсію на пільгових умовах згідно його трудової книжки.

Відповідно до частини 1статті 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3). Після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії (п.4.10).

Суд вважає, що Пенсійний фонд необґрунтовано відмовив позивачу, посилаючись на відсутність пільгового стажу. У наданих документах, зокрема в трудовій книжці, чітко зазначені періоди роботи позивача на посадах, що входять до Списку № 1, з посиланнями на постанови про атестацію робочих місць.

Зокрема, записи в трудовій книжці підтверджують роботу на посадах «різальник гарячого металу» та «таврувальник гарячого металу» у ПАТ «ДМК» з 03.07.2001 по 26.07.2014, а також факт атестації робочих місць за Списком № 1. Цей період становить понад 10 років, що є достатнім для призначення пенсії за Списком № 1.

Твердження відповідача-1 про необхідність надання уточнюючої довідки, оскільки ПАТ «ДМК» перебуває в стані припинення, є необґрунтованим. Згідно з правовою позицією Верховного Суду (постанова від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17), на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості даних, зазначених у належним чином оформленій трудовій книжці. Якщо записи в трудовій книжці є повними і містять всі необхідні дані, додаткове підтвердження у вигляді уточнюючих довідок не є обов`язковим.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідач-1 розглядав заяву позивача за Списком № 2, тоді як позивач просив призначити пенсію за Списком № 1. Це свідчить про неналежний розгляд документів та невиконання Пенсійним фондом своїх обов`язків.

З огляду на викладене, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, враховуючи зміст позовних вимог, суд вважає за необхідним зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 03.07.2001 по о 26.07.2014 та призначити пенсію на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"з дати звернення із заявою про призначення пенсії.

Згідно зістаттею 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другоюстатті 77 КАС Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини першоїстатті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на отримання пенсії як складової частини права на соціальний захист, внаслідок чого позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням обраного позивачем способу судового захисту, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.

При цьому, враховуючи, що саме рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом, вважаю за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань даного відповідача відповідну суму судового збору.

Керуючись ст. ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 047050031973 від 19.05.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи за Списком № 1 на ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 03.07.2001 по 26.07.2014.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 , відповідно до п. а) ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, в редакції рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, за його заявою від 12.05.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (адреса: 46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, буд.3, код ЄДРПОУ 14035769)за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез