Рішення № 129414644, 04.08.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2025 року Справа № 160/7496/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства освіти і науки України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Державне підприємство «Інфоресурс»

про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

12.03.2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомості про відсутність порушення послідовності здобуття ОСОБА_1 освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у Довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО №269172 від 04.09.2024 року зазначено, що позивач порушує послідовність здобуття освіти. Вважає видану довідку такою, що не відповідає вимогам закону та істотно порушує права позивача, оскільки він здобуває освіту в порядку, визначеному частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». На звернення позивача про внесення змін до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ним черговості здобуття освіти, відповідачем було відмовлено, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

13.03.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позов без руху, через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали від 13.03.2025 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

24.03.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство «Інфоресурс».

19.05.2025 року від позивача надійшла заява, відповідно до якої вказано, що фізична особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню, у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо кваліфікаційною програмою, виконання відповідної освітньої програми необхідного обсягу та проходження атестації. Тобто, основним критерієм є завершеність попереднього етапу навчання та здобуття певного рівня освіти, що, своєю чергою, має підтверджуватись відповідним документом про освіту.

19.05.2025 року від Міністерства освіти і науки України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_1 (17.01.1999) у 2014 році був зарахований до Дніпровського фахового коледжу будівельно монтажних технологій та архітектури за освітнім-професійним ступенем молодший спеціаліст за спеціальністю 5.06010114 «Монтаж і обслуговування внутрішніх санітарно-технічних систем і вентиляції», завершено навчання 30.06.2018. У 2018 році був зарахований до Придніпровської державної академії будівництва та архітектури за освітнім ступенем бакалавр за спеціальністю 192 «Будівництво та цивільна інженерія», завершено навчання 30.06.2021. У 2022 році був зарахований до Придніпровської державної академії будівництва та архітектури за освітнім ступенем магістр за спеціальністю 192 «Будівництво та цивільна інженерія», відраховано 01.11.2022. У 2023 році був зарахований до Придніпровської державної академії будівництва та архітектури за освітнім ступенем бакалавр за спеціальністю 192 «Будівництво та цивільна інженерія», відраховано 11.04.2024. У 2024 році був поновлений до Українського державного університету науки і технологій за освітнім ступенем бакалавр за спеціальністю 192 «Будівництво та цивільна інженерія», відраховано 30.08.2024. У 2024 році був зарахований до Українського державного університету науки і технологій за освітнім ступенем магістр за спеціальністю 192 «Будівництво та цивільна інженерія». Таким чином, ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій відповідно до вимог законодавства на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».

26.05.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що вступ позивача до Українського державного університету науки і технологій для здобуття освітнього рівня магістр, за наявності лише раніше здобутого рівня бакалавра, який є нижчим за рівнем, не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про вищу освіту».

31.07.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.

Представник третьої особи станом на дату винесення рішення по справі правом на подачу пояснень на позов не скористався, про відкриття провадження у справі був ознайомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету третьої особи в системі «Електронний суд».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 11.10.2024 року ОСОБА_2 звернувся до Українського державного університету науки і технологій для отримання довідки здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

У Довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО № 423333 від 11.10.2024 зазначено, що ОСОБА_2 порушує послідовність здобуття освіти.

Представником позивача було направлено запити до ДІ «Інфоресурс», а також до Українського державного університету науки і технологій, ДІ «Інфоресурс» перенаправило запит до Міністерства освіти і науки України, від якого надійшла відповідь Nє3/7827-24 від 23.10.2024, якою відмовлено вчиняти дії по внесенню зміну Єдину державну електронну базу знань з питань освіти, посилаючись на алгоритм визначення послідовності освіти, встановлений згідно доручення Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 року №1/34-Д -24, вважає, що інформація, яка міститься у ЄДЕБО відповідає дійсності.

Позивач вважає дії відповідача в частині внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) порушує послідовності, визначені частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 53 Конституції України, кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (строк дії воєнного стану в Україні продовжено надалі іншими Указами до сьогоднішнього дня).

Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 №2105-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (строк проведення загальної мобілізації продовжено надалі іншими Указами до сьогоднішнього дня).

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.93 №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» передбачено, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про освіту» встановлено, що рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

Згідно з частинами 1-3 статті 40 Закону України «Про освіту» після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.

Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб`єктами освітньої діяльності.

Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює Закон України від 01.07.2014 №1556-VII «Про вищу освіту» (далі Закон №1556-VII).

Згідно з частинами 1, 2, 3, 4 статті 5 Закону України «Про вищу освіту» підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування типових спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.

Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.

Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.

Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.

Молодший бакалавр - це освітній або освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньої програми, обсяг якої становить 120 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня молодшого бакалавра на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.

Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про вищу освіту», атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об`єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).

Статтею 7 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.

Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.

Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

За змістом зазначених правових норм суд дійшов висновку, що фізична особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання відповідної освітньої програми та проходження атестації. Здобуття рівня освіти має підтверджуватись відповідним документом про вищу освіту.

Відповідно до розділу XV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про вищу освіту» диплом про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста (початкова вища освіта) прирівнюється до диплома про вищу освіту за освітньо-професійним ступенем молодшого бакалавра.

Судом встановлено, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_1 (17.01.1999) у 2014 році був зарахований до Дніпровського фахового коледжу будівельно монтажних технологій та архітектури за освітнім-професійним ступенем молодший спеціаліст за спеціальністю 5.06010114 «Монтаж і обслуговування внутрішніх санітарно-технічних систем і вентиляції», завершено навчання 30.06.2018.

У 2018 році був зарахований до Придніпровської державної академії будівництва та архітектури за освітнім ступенем бакалавр за спеціальністю 192 «Будівництво та цивільна інженерія», завершено навчання 30.06.2021.

У 2022 році був зарахований до Придніпровської державної академії будівництва та архітектури за освітнім ступенем магістр за спеціальністю 192 «Будівництво та цивільна інженерія», відраховано 01.11.2022. У

2023 році був зарахований до Придніпровської державної академії будівництва та архітектури за освітнім ступенем бакалавр за спеціальністю 192 «Будівництво та цивільна інженерія», відраховано 11.04.2024.

У 2024 році був поновлений до Українського державного університету науки і технологій за освітнім ступенем бакалавр за спеціальністю 192 «Будівництво та цивільна інженерія», відраховано 30.08.2024.

У 2024 році був зарахований до Українського державного університету науки і технологій за освітнім ступенем магістр за спеціальністю 192 «Будівництво та цивільна інженерія».

Таким чином, ОСОБА_1 має освітній ступінь Бакалавра та здобуває освітній рівень Магістра, що свідчить про послідовність здобуття останнім освіти відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту».

Однак, відповідно до Довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №269172 від 04.09.2024 року, в полі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»« міститься відмітка «Ні, порушує».

При цьому, позивач не завершував навчання за освітньо-професійним ступенем магістра, не проходив атестацію та не отримував диплома магістра, як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму, оскільки був відрахований із здобувачів освіти, що означає що позивачем не було завершено другий (магістерський) рівень вищої освіти як наступний етап (рівень) освіти.

Відтак, оскільки позивач не завершив навчання за освітньо-професійним рівнем магістр, його повторне зарахування на навчання за цим же освітньо-кваліфікаційним рівнем не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту».

Визначальним є те, що зі змісту пункту 1 частини 3статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.93 №3543-XII вбачається, що призову не підлягають здобувачі освіти, які здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти. Тобто для мети визначення послідовності береться до уваги саме вже здобутий раніше рівень освіти. Іншого закон не передбачає.

З цих же підстав суд відхиляє доводи відповідача про те, що повторне зарахування позивача означатиме, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності на тому самому рівні вищої освіти, оскільки як уже зазначалося судом, факт здобуття знань і навичок за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем вищої освіти має підтверджуватися відповідним документом про вищу освіту, наявність якого не підтверджується матеріалами справи, відтак вказані доводи відповідача є необґрунтованими та не враховуються судом.

Стосовно посилання відповідача на лист Міністерства освіти і науки України № 1/9758-24 від 03.06.2024 суд зазначає наступне.

03.06.2024 року Міністерство освіти і науки України надіслало керівникам закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, Міністерству оборони України та Державному підприємству Інфоресурс листа № 1/9758-24 від 03.06.2024, яким роз`яснило особливості правильного формування довідки про здобувача освіти на основі даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО). Вищевказаним листом керівників закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, Міністерство оборони України та Державне підприємство Інфоресурс поінформовано, що з метою реалізації пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, здійснено доопрацювання програмного забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі ЄДЕБО) для забезпечення закладам освіти можливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО за формою, визначеною додатком 9 до Порядку.

У вказаному листі, зокрема, зазначено, що не вважається порушенням послідовності наступне здобуття освіти: 1) здобувача освіти було поновлено на навчання або переведено з іншого закладу освіти (в історії поточного навчання перший статус Поновлено, Поновлено (з іншого ЗО), Переведено (з іншого ЗО)), а попереднє навчання (запис про яке у статусі Відраховано із ЗО) було за таким же рівнем, що й поточне навчання (аналогічно, якщо поточне навчання - за ОПС фахового молодшого бакалавра, а попереднє - за ОКР молодшого спеціаліста, або поточне навчання - за ОС бакалавра (на основі ПЗСО), а попереднє - за ОС магістра (на основі ПЗСО)). При цьому, в записах про попереднє навчання рік початку навчання не менше року початку поточного навчання. Як виключення, рік початку навчання не порівнюється, якщо особу було відраховано до дати початку навчання або з причиною За невиконання вимог навчального плану та графіка навчального процесу (після зарахування не приступили до занять протягом 10 днів). Наприклад: здобувач освіти у 2021 році вступив для здобуття ОС бакалавра та був відрахований у 2023 році. У 2024 році повторно вступив (був зарахований) для здобуття ОС бакалавра. У Довідці буде зазначено Ні, порушує.

Суд акцентує увагу, що з наведених вище положень Закону України «Про освіту» та Закону України «Про вищу освіту» слідує, що єдиним документом, який підтверджує здобутий особою рівень вищої освіти, є сам документ про вищу освіту. Водночас листи міністерств є службовою кореспонденцією, вони не є нормативно-правовими актами, носять лише роз`яснювальний характер, що неодноразово підкреслював Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі №826/2426/16.

Тобто, вказаний вище лист носить інформаційний характер та не створює для позивача правових наслідків.

У контексті наведених обставин справи суд доходить висновку, що позивач, маючи початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти почав здобувати другий (магістерський) рівень вищої освіти лише з дати початку здобуття освіти у Українському державному університеті науки і технологій.

Відтак, інформація, зазначена у довідці про здобувача освіти ОСОБА_1 за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №269172 від 04.09.2024 року про порушення послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» не відповідає фактичним обставинам справи.

Вирішуючи питання щодо способу захисту порушеного права позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про освіту», у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система Єдина державна електронна база з питань освіти.

Згідно з частиною 5 ст. 74 Закону України «Про освіту» визначено: «держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових».

Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратор Електронної бази: - здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; - відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; - забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; - проводить навчання для роботи з Електронною базою; - здійснює інші заходи, передбачені законом.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 74 Закону України «Про освіту», положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 5 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, що затверджене МОН України від 08 червня 2018 року № 620, власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором державне підприємство "Інфоресурс", що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.

Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО. Згідно з п. 2 розділу ІІІ Положення про ЄДЕБО, інформація вноситься до ЄДЕБО за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення ЄДЕБО або спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується уповноваженими суб`єктами, узгодженого з технічним адміністратором ЄДЕБО.

Відповідно до п. 1 розділу ІV Положення про ЄДЕБО, розпорядник ЄДЕБО: 1) вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; 2) здійснює контроль за забезпеченням захисту інформації в ЄДЕБО згідно із законодавством; 3) використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; 4) вносить до ЄДЕБО інформацію щодо: - ліцензування (рішення про видачу, анулювання ліцензій на провадження освітньої діяльності, звуження, розширення освітньої діяльності) суб`єктів освітньої діяльності відповідно до ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; - результатів перевірок, ініційованих розпорядником ЄДЕБО, щодо дотримання суб`єктами освітньої діяльності - ліцензіатами ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; - акредитації спеціальностей, напрямів підготовки у закладах освіти, освітньо професійних програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів освітньо кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст", а також освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти (до затвердження положення про акредитацію освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти); - іншу інформацію, визначену законодавством; 5) забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п`ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису; 6) встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО; 7) визначає: - перелік інформації, доступ до якої надається уповноваженим суб`єктам; - вартість послуг з організації та підтримання доступу до ЄДЕБО, а також інших послуг, пов`язаних з ЄДЕБО та її реєстрами, що надаються технічним адміністратором ЄДЕБО.

Отже, в силу норм чинного законодавства, відповідач є відповідальною особою за організаційне забезпечення ЄДЕБО та встановлення вимог апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.

Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку про протиправні дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням наведених норм та встановлених обставин справи, суд доходить висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомості про відсутність порушення послідовності здобуття ОСОБА_1 освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 968,96 грн., що документально підтверджується квитанцією №L4R3-76ZF-R49E від 18.03.2025 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено, судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 968,96 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 12500,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7 ст.139 КАС України).

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розглядаючи питання співмірності заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд встановив, що професійна правнича допомога у цій справі надавалася позивачу адвокатом Бєликовим Вадимом Ігоровичем на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги №12092024/1 від 12.09.2024 року.

Вид наданих позивачу послуг професійної правової допомоги, їх тривалість та вартість підтверджується актом від 29.05.2025 року прийому-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги до Договору (угоди) про надання правової (правничої) допомоги №12092024/1 від 12.09.2024 року, відповідно до якого витрати на правничу допомогу адвоката становлять 12500,00 грн та включають в себе:

- вивчення адвокатом первісних документів, їх аналіз, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах та аналіз нормативного матеріалу, формування правової позиції, надання консультації та узгодження правової позиції з клієнтом вартість 2000,00 грн;

- формування та подання звернень (скарг) до Міністерства освіти і науки України та Державного підприємства «ІНФОРЕСУРС» вартість 1500,00 грн;

- формування та подання адвокатського запиту до Придніпровської державної академії будівництва та архітектури вартість 1000,00 грн;

- формування та подання позову по справі №160/7496/25 до Міністерства освіти і науки України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державного підприємства «ІНФОРЕСУРС» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії вартість 4500,00 грн;

- ознайомлення, аналіз, вивчення адвокатом відзиву Міністерства освіти і науки України по справі №160/7496/25 та формування і подання відповіді на відзив вартість 3500,00 грн.

Крім того, на підтвердження витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано розрахунок та квитанції №236338851 та №221968887 про оплату послуг за договором №12092024/1 від 12.09.2024 року.

Так, суд зазначає, що послуги, з вивчення адвокатом первісних документів, їх аналіз, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах та аналіз нормативного матеріалу, формування правової позиції, надання консультації та узгодження правової позиції з клієнтом, формування та подання звернень (скарг) до Міністерства освіти і науки України та Державного підприємства «ІНФОРЕСУРС», формування та подання адвокатського запиту до Придніпровської державної академії будівництва та архітектури здійснені в позасудовому порядку, а тому, відповідні витрати не пов`язані з розглядом справи №160/7496/25.

Проаналізувавши розрахунок вартості наданих адвокатом послуг, суд вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в суді не є співмірними по відношенню до складності справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат є завищений.

Так, предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних; обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними.

За наведених обставин, суд приходить висновку, що заявлена представником позивача до відшкодування сума витрат на правничу допомогу у 12500,00 грн є необґрунтованою, не відповідає реальності та необхідності таких витрат, розумності їх розміру, а стягнення з відповідача спірних витрат у вказаному розмірі становитиме надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу їх розподілу.

Відтак, як наслідок, з урахування критеріїв пропорційності, підставним є стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу лише в обсязі 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства освіти і науки України (01135, м.Київ, пр.Берестейський, 10, код ЄДРПОУ 38621185), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Інфоресурс» (03057, м.Київ, вул.О. Довженка, 3, код ЄДРПОУ 37533381) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомості про відсутність порушення послідовності здобуття ОСОБА_1 освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв