Рішення № 129414556, 07.08.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4690/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації та Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації (далі також Управління, відповідач-1) у якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Управління соціальної та ветеранської політики Ковельської районної державної адміністрації щодо непризначення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 за період з 01.09.2024 по 28.02.2025, ОСОБА_2 за період з 01.09.2024 по 27.12.2024, ОСОБА_3 за період з 01.09.2024 по 28.02.2025, ОСОБА_4 за період з 01.09.2024 по 28.02.2025;

зобов`язати Управління соціальної та ветеранської політики Ковельської районної державної адміністрації поновити ОСОБА_1 за період з 01.09.2024 по 28.02.2025, ОСОБА_2 за період з 01.09.2024 по 27.12.2024, ОСОБА_3 за період з 01.09.2024 по 28.02.2025, ОСОБА_4 за період з 01.09.2024 по 28.02.2025 виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, що передбачена Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, що затверджена постановою КМУ №332 та виплатити заборгованість, що виникла з 01.09.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Харків, у квітні 2022 року з метою уникнення негативних наслідків російської агресії проти України разом зі своєю сім`єю були змушені залишити їхнє місце проживання та переміститися до Волинської області.

На момент внутрішнього переміщення склад сім`ї позивачки складався із: ОСОБА_1 (довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 07.04.2022 №712-5000829028); чоловіка - ОСОБА_2 (довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від08.04.2022 №712-5000850250); сина - ОСОБА_3 (довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29.04.2022 №712-7500743712).

Відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №332 від 20.03.2022 (далі також Порядок №332) останнім була призначена допомога на проживання, як внутрішньо переміщеним особам. 30.09.2023 виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам була припинена.

Вказує, що вона повторно звернулася із заявою про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, однак рішенням Управління №1465052842-2024-1 від 30.04.2024 їй було відмовлено у призначенні виплати, оскільки у членів сім`ї у власності є житлове приміщення, що розташоване на територіях, не включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Надалі рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі №140/8680/24 вказане рішення відповідача-1 визнано протиправним та скасовано. Зобов`язано Управління соціальної та ветеранської політики Ковельської районної державної адміністрації призначити ОСОБА_1 та членам її сім`ї з 30.04.2024 допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Як зазначає позивачка, на виконання вимог вказаного рішення Волинського окружного адміністративного суду, відповідачем-1 призначено виплату допомоги на проживання за період з 01.03.2024 по 30.08.2024 в сумі 7 000,00 грн щомісячно, а саме: ОСОБА_3 з 01.03.2024 в сумі 2 000,00 грн; ОСОБА_4 з 01.03.2024 в сумі 3 000,00 грн; ОСОБА_1 з 01.03.2024 в сумі 2 000,00 грн. Надалі Управління здійснило донарахування допомоги її чоловіку ОСОБА_2 за період з 01.03.2024 року по 30.08.2024 року у сумі 12 000,00 грн.

24.03.2025 ОСОБА_1 звернулася до відповідача-1 із заявою про призначення виплати допомоги на проживання ВПО на себе та членів своєї сім`ї. За результатами розгляду заяви про призначення допомоги на проживання ВПО, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 призначено допомогу з 01.03.2025 по 31.08.2025 у розмірі 7 000,00 грн. щомісячно. ОСОБА_2 не включено до складу сім`ї.

Позивачка стверджує, що у зв`язку з протиправною бездіяльністю Управління, як уповноваженого органу, вона та члени її сім`ї не отримали допомогу на проживання ВПО за період з 01.09.2024 по 28.02.2025 на загальну суму 50 000,00 грн.

Вказане обґрунтовує тим, що відповідно до абзацу 2 пункту 13 Постанови КМ України №332 виплата допомоги уповноваженим особам/отримувачам, які мали право на її виплату відповідно до пунктів 13-1, 13-2 і 13-4 (крім абзацу четвертого пункту 13-4) цього Порядку, продовжується автоматично на один шестимісячний період без додаткового звернення.

Відтак позивачка вважає, що виплата допомоги на проживання ВПО ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мала бути продовжена відповідачем-1 автоматично на наступний шестимісячний період (01.09.2024 28.02.2025).

Оскільки, починаючи з 27.12.2024 до складу її сім`ї не включається чоловік ОСОБА_2 (як особа, призвана на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») стверджує, що з 01.09.2024 її сім`ї мала бути призначена допомога на проживання в наступному порядку:

ОСОБА_1 - за період з 01.09.2024 по 28.02.2025 в сумі 2 000,00 грн щомісячно;

ОСОБА_2 - за період з 01.09.2024 по 27.12.2024 в сумі 2 000,00 грн щомісячно;

ОСОБА_3 - за період з 01.09.2024 по 28.02.2025 в сумі 2 000,00 грн щомісячно;

ОСОБА_4 - за період з 01.09.2024 по 28.02.2025 в сумі 3 000,00 грн. щомісячно.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивачки до суду.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Представник Управління у поданому до суду відзиві адміністративний позов ОСОБА_1 не визнала. Вказала, що згідно абзацу 2 пункту 13 Порядку №332 виплата допомоги уповноваженим особам/ отримувачам, які мали право на її виплату відповідно до пунктів 13-1, 13-2 і 13-4 (крім абзацу четвертого пункту 134) цього Порядку, продовжується автоматично на один шестимісячний період без додаткового звернення, якщо на момент автоматичного продовження внутрішньо переміщена особа є отримувачем допомоги. Оскільки ОСОБА_1 отримувачем допомоги не була (рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 справа №140/8680/2024) управління соціального захисту населення відділення №2 (смт Ратне) Ковельської районної державної адміністрації не могло автоматично продовжити допомогу.

Відповідно до абзацу 5 пункту 13 Порядку у разі коли уповноваженій особі/отримувачу не було продовжено виплату допомоги автоматично відповідно до абзаців 2 та 3 пункту 13 Порядку, їм може бути призначено допомогу за заявою. Позивачка не зверталась із заявою до управління соціального захисту населення відділення № 2 (смт Ратне) для продовження виплати на проживання внутрішньо переміщеним особам.

На підставі викладеного, представник Управління просила в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

16.05.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив Управління на позовну заяву, у якому представник позивача наголосила, що у оскаржуваний період (з 01.09.2024 по 28.02.2025) ОСОБА_1 та її сім`я не була отримувачем допомоги на проживання саме в зв`язку з протиправним рішенням Управління.

Відтак, на переконання представника позивача, ОСОБА_1 не може нести наслідки, що полягають в позбавленні права на отримання допомоги на проживання ВПО, що передбачені чинним законодавством.

Окрім того вказує, що зазначена відповідачем-1 підстава для припинення виплати допомоги на проживання ВПО відсутня у Порядку №332, що визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 до участі у справі як другого відповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі також ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-2).

18.07.2025 ГУ ПФУ у Волинській області подано відзив на позовну заяву, у якому представник даного відповідача стверджує, що ГУ ПФУ у Волинській області є неналежним відповідачем у даній справі, який не має відповідати за пред`явленим позовом.

На переконання представника відповідача-2, наслідком скасування рішення, прийнятого Управлінням соціальної та ветеранської політики Ковельської районної державної адміністрації за результатами розгляду позовної заяви, має бути виникнення саме у цього державного органу обов`язку поновити ОСОБА_1 за період з 01.09.2024 по 28.02.2025, ОСОБА_2 за період з 01.09.2024 по 27.12.2024, ОСОБА_3 за період з 01.09.2024 по 28.02.2025, ОСОБА_4 за період з 01.09.2024 по 28.02.2025 виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, що передбачена Порядком №332 та виплатити заборгованість, що виникла з 01.09.2024.

Щодо суті позовних вимог відповідач-2 вказує, що ОСОБА_1 отримувачем допомоги у спірний період не була, оскільки із відповідною заявою до Управління соціального захисту населення відділення №2 (с-ще Ратне) для продовження виплати на проживання внутрішньо переміщеним особам не зверталась. Тому Управління не могло автоматично продовжити виплату такої допомоги.

З огляду на викладене вважає, що у спірних правовідносинах відповідач-1 діяв правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому його дії не можна вважати протиправними.

У відповіді на відзив ГУ ПФУ у Волинській області на позовну представник позивача зазначила, що, враховуючи зміни до законодавства щодо призначення та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №765 від 25.06.2025, а також передачу органам пенсійного фонду України функцій з призначення, нарахування та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.07.2025, у випадку задоволення позову, лише ГУ ПФУ у Волинській області має об`єктивну можливість виконати рішення суду та здійснити виплату допомоги ВПО позивачці та членам її сім`ї.

Вказує, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі №140/8680/24, яке набрало законної сили 28.12.2024, доведено що ОСОБА_1 та члени її сім`ї мають право на виплату допомоги на проживання. Окрім того, позивач та члени її сім`ї, мають право отримувати допомогу на проживання ВПО станом на сьогоднішній день, та не втрачали такого права у оскаржуваний період.

Відтак після набрання законної сили рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі №140/8680/24, уповноважений орган мав призначити виплату допомоги на проживання ОСОБА_1 та членам її сім`ї з 30.04.2024, та керуючись абз. 2 п. 13 Порядку №332 продовжити виплату автоматично на наступний шестимісячний період.

Додатково наголосила, що уповноважений орган не мав законних підстав, передбачених Порядком №332, для припинення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 07.04.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була взята на облік як внутрішньо переміщена особа, про що отримала довідку №712-5000829028. Фактичне місце проживання/перебування позивачки: АДРЕСА_1 (а.с.14).

Крім того, чоловік позивачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до довідки №712-5000850250, 08.04.2022 був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 . Їхній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 29.04.2022 був також взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, про що отримав довідку №712-7500743712, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.14зворот-15).

ІНФОРМАЦІЯ_4 в позивачки народилась дочка ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 09.08.2023 (а.с.15 зворот), яка 01.04.2024 отримала статус внутрішньо переміщеної особи, що слідує з довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01.04.2024 №712-5003206783 (а.с.16).

30.04.2024 позивач звернулася до відповідача-1 із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (повторне звернення), вказавши осіб, які входять до складу її сім`ї: чоловік ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_4 .

Управління соціальної та ветеранської політики Ковельської РДА прийняло рішення від 30.04.2024 №1465052842-2024-1, яким відмовило у призначенні допомоги переміщеним особам на проживання. Вказане рішення обґрунтоване тим, що особа не відповідає умовам, визначеними Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам; не відповідає вимогам п.7-7.1, на 1 число місяця, з якого призначається допомога, особа має у власності житлове приміщення (або частину), що розташоване на територіях, не включених до переліку територій (затвердженого Наказом від 22.12.2022 №309).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі №140/8680/24, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціальної та ветеранської політики Ковельської районної державної адміністрації №1465052842-2024-1 від 30.04.2024 про призначення допомоги переміщеним особам на проживання; зобов`язано Управління соціальної та ветеранської політики Ковельської районної державної адміністрації призначити ОСОБА_1 та членам її сім`ї з 30.04.2024 допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам (а.с.16зворот-22).

На виконання вказаного рішення суду відповідачем-1 13.12.2024 прийнято рішення №1465052842-2024-2 згідно якого з 01.03.2024 призначено допомогу на проживання наступним особам: ОСОБА_3 в сумі 2000,00 грн на місяць; ОСОБА_4 в сумі 3000,00 грн на місяць; ОСОБА_1 в сумі 2000,00 грн на місяць. Всього допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.03.2024 7000,00 грн (а.с.25).

Виплату вказаної допомоги в користь позивачки проведено 24.12.2024, що підтверджується копією платіжної інструкції №676 від 24.12.2024 (а.с.24 зворот).

Надалі Управлінням здійснено донарахування допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам чоловіку позивачки - ОСОБА_2 за період 01.03.2024 по 30.08.2024 в сумі 12000,00 грн, що підтверджується листом відповідача-1 №822/1.09/2-25 від 12.03.2025 (а.с.25 зворот).

Листом за вих. №896/01.09/2-25 від 19.03.2025 Управління соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації повідомило представника позивача, що виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на наступний шестимісячний період ОСОБА_1 не була продовжена автоматично, так як на момент автоматичного продовження вона не була отримувачем допомоги (рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі №140/8680/24 набрало законної сили 28.12.2024) (а.с.26).

Рішенням №1465052842-2025-2 від 27.03.2025 відповідачем-1 призначено з 01.03.2025 допомогу на проживання наступним особам: ОСОБА_3 в сумі 2000,00 грн на місяць; ОСОБА_4 в сумі 3000,00 грн на місяць; ОСОБА_1 в сумі 2000,00 грн на місяць. Всього допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.03.2024 7000,00 грн (а.с.27 зворот).

Вбачаючи в непризначені та невиплаті ОСОБА_1 та членам її сім`ї допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з 01.09.2024 по 28.02.2025 протиправну бездіяльність, позивачка звернулися за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлені Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-VII).

Відповідно до статті 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (ч. 1 ст. 4 Закону №1706-VII).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Як встановлено судом позивачка із своєю сім`єю є внутрішньо переміщеними особами, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 07.04.2022 №712-5000829028 щодо ОСОБА_1 (а.с.14), від 08.04.2022 за №712-5000850250 щодо ОСОБА_2 (чоловік позивачки) (а.с.14 зворот), від 29.04.2022 за №712-7500743712 щодо ОСОБА_3 (син) (а.с.15) та від 01.04.2024 за №712-5003206783 щодо ОСОБА_4 (дочка) (а.с.16).

Приписами ч. 2, 3 ст. 7 Закону №1706-VII передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Тобто, за Законом №1706-VII статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права, або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону, не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи.

Зокрема, внутрішньо переміщена особа, серед іншого, має право на отримання від держави в особі її органів допомоги на проживання.

До 20.03.2022 механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (далі - Порядок №505).

Пунктом 2 Порядку №505 визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

20.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі Порядок №332 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з прийняттям якої постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» втратила чинність.

Пунктом 2 Порядку №332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204.

Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».

Згідно з п. 3 Порядку №332 допомога надається щомісячно з місяця звернення на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:

для осіб з інвалідністю та дітей 3 000 гривень;

для інших осіб 2 000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням та дати припинення чи скасування воєнного стану.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.04.2022 №457 «Про підтримку окремих категорій населення, яке постраждало у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» пункт 3 Порядку №332 було доповнено абзацами такого змісту:

«Починаючи з травня 2022 р. допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема через Єдиний державний вебпортал електронних послуг.

Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затверджується Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій».

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (в редакції від 19.04.2024) Харківська міська територіальна громада віднесена до переліку територій можливих бойових дій, починаючи з 15.09.2022 та до сьогоднішнього дня.

15.07.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 №709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб», пунктом 1 якої визначено, що з 1 серпня 2023 р. виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога), які перемістилися з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі - перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, а також особам, у яких внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, зруйноване або непридатне для проживання житлове приміщення та яким допомогу було призначено відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», продовжується автоматично на один шестимісячний період.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 згаданої постанови з 1 вересня 2023 р. виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови внутрішньо переміщена особа має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташовані на територіях, не включених до переліку територій, або на територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (дату припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджено органами місцевого самоврядування або за технічної можливості інформацією щодо житлових приміщень, внесених до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачка та її сім`я отримувала державну допомогу на проживання з 01.03.2022 по 30.09.2023 та у зв`язку з набранням чинності Постановою №709 з 01.10.2023 їй було припинено виплату допомоги на проживання з підстав виявлення у її власності житла, що розташоване на територіях, де не ведуться активні (можливі) бойові дії або які не є окупованими.

30.04.2024 позивачка повторно звернулася із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, оскільки склад її сім`ї збільшився: вона народила дочку ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 09.08.2023, яка 01.04.2024 отримала статус внутрішньо переміщеної особи, слідує з довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01.04.2024 №712-5003206783.

Управління соціальної та ветеранської політики Ковельської РДА прийняло рішення від 30.04.2024 №1465052842-2024-1, яким відмовило у призначенні допомоги переміщеним особам на проживання.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі №140/8680/24, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціальної та ветеранської політики Ковельської районної державної адміністрації №1465052842-2024-1 від 30.04.2024 про призначення допомоги переміщеним особам на проживання; зобов`язано Управління соціальної та ветеранської політики Ковельської районної державної адміністрації призначити ОСОБА_1 та членам її сім`ї з 30.04.2024 допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам.

На виконання вказаного рішення суду Управлінням проведено нарахування та виплату в користь ОСОБА_1 та членів її сім`ї допомоги на проживання за період 01.03.2024 по 30.08.2024.

Надалі виплати допомоги на проживання призначено ОСОБА_1 , її сину ОСОБА_3 та дочці ОСОБА_4 з 01.03.2025 по 31.08.2025 у розмірі 7000,00 грн щомісячно.

Спірним питанням в межах даної справи є право позивачки та членів її сім`ї на отримання допомоги на проживання ВПО за період з 01.09.2024 по 01.03.2025 та те, чи повинен був уповноважений державний орган продовжити виплату такої допомоги автоматично.

Питання продовження виплати на проживання врегульовано пунктом 13 Порядку №332.

Так, відповідно до другого абзацу пункту 13 Порядку №332 передбачено, що виплата допомоги уповноваженим особам/отримувачам, які мали право на її виплату відповідно до пунктів 13-1, 13-2 і 13-4 (крім абзацу четвертого пункту 13-4) цього Порядку, продовжується автоматично на один шестимісячний період без додаткового звернення.

Таким чином, ключовим критерієм для вирішення питання про можливість автоматичного продовження виплати на проживання внутрішньо переміщеним особам є належність у такої особи права на її виплату відповідно до пунктів 13-1, 13-2 і 13-4 (крім абзацу четвертого пункту 13-4) вказаного Порядку.

Суд звертає увагу відповідачів, що у даному випадку право ОСОБА_1 та членів її сім`ї на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам підтверджено рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі №140/8680/24.

Вказане рішення суду добровільно виконано Управлінням шляхом прийняття останнім рішення №1465052842-2024-2 від 13.12.2024 щодо призначення позивачці та членам її сім`ї допомоги на проживання з 01.03.2024 по 30.08.2024 та виплати такої допомоги даним особам за вказаний період.

З огляду на вказане суд погоджується з доводами представника позивача, що після набрання законної сили рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі №140/8680/24, уповноважений орган повинен був призначити виплату допомоги на проживання ОСОБА_1 та членам її сім`ї, починаючи з 30.04.2024 та, керуючись абзацом 2 пункту 13 Порядку №332, продовжити виплату такої допомоги автоматично на наступний шестимісячний період (01.09.2024 по 01.03.2025).

Роблячи такий висновок, суд враховує приписи статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, приписами якої передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Сук проти України» ЄСПЛ зазначив, що поняття майно в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, можуть також вважатися майновими правами і, відповідно, майном у розумінні цього положення. Питання, що має бути розглянуто, полягає у тому, чи надавали заявнику обставини справи, розглянуті в цілому, право на інтерес, який по суті захищається статтею 1 Першого протоколу (див. рішення щодо прийнятності у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v. Poland). Суд вважає, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (див. рішення у справі «Кечко проти України» (Kechko v. Ukraine).

У справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п. 72, від 8.04.2008, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п.128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п.119).

Враховуючи викладене суд приходить висновку, що у спірних правовідносинах Управлінням соціального захисту населення Ковельської РДА порушено принцип «належного врядування» та право на майно позивачки та членів її сім`ї, захищене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки даний відповідач фактично відмовив в наданні державної допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з підстав, не передбачених законодавством.

Суд відхиляє доводи відповідачів про те, що виплата допомоги на проживання ВПО продовжується автоматично тільки особі, яка на момент автоматичного продовження є отримувачем допомоги, оскільки дані твердження не відповідають положенню 2 пункту 13 Порядку №332.

Як уже зазначалося судом вище, єдиним критерієм для вирішення питання про можливість автоматичного продовження виплати на проживання внутрішньо переміщеним особам є належність у такої особи право на її виплату відповідно до пунктів 13-1, 13-2 і 13-4 (крім абзацу четвертого пункту 13-4) вказаного Порядку.

Судом встановлено відповідність позивачки та членів її сім`ю такому критерію.

Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань надання внутрішньо переміщеним особам допомоги на проживання та субсидії на оплату вартості або частини вартості найму (оренди) житлового приміщення» №1507 від 27.12.2024 внесено зміни до п. 3 Порядку №332, що впливає на визначення складу сім`ї отримувачів допомоги на проживання ВПО.

Зокрема, починаючи з 27.12.2024 до складу сім`ї уповноваженої особи не включаються особи, призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також працівники правоохоронних органів, військовослужбовці і працівники Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, МВС, Національної поліції, особи рядового і начальницького складу ДСНС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, військових формувань, утворених відповідно до закону, які беруть (брали) безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, крім осіб та членів їх сімей, які відповідно до законодавства отримують компенсацію за піднайом (найом, оренду) житлових приміщень як внутрішньо переміщені особи.

Як випливає з матеріалів справи чоловік позивачки - ОСОБА_2 є військовослужбовцем, який бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 24.03.2025 (а.с.22 зворот).

Відповідно до цитованого вище абзацу 2 пункту 13 Порядку №332. виплата допомоги уповноваженим особам/отримувачам, які мали право на її виплату продовжується автоматично на один шестимісячний період без додаткового звернення.

Строк виплати попередньої допомоги на проживання становив з 01.03.2024 по 30.08.2024.

Відтак з 01.09.2024 сім`ї позивачки, в силу вимог абзацу 2 пункту 13 Порядку №332, відповідачем-1 мала бути призначена допомога на проживання в наступному порядку:

ОСОБА_1 - за період з 01.09.2024 по 28.02.2025 в сумі 2 000,00 грн щомісячно;

ОСОБА_2 - за період з 01.09.2024 по 27.12.2024 в сумі 2 000,00 грн щомісячно;

ОСОБА_3 - за період з 01.09.2024 по 28.02.2025 в сумі 2 000,00 грн щомісячно;

ОСОБА_4 - за період з 01.09.2024 по 28.02.2025 в сумі 3 000,00 грн. щомісячно.

Велика Палата Верховного суду в постанові від 08.09.2022 у справі №9901/276/19 вказала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивачки негативних наслідків пов`язано саме з бездіяльністю відповідача-1, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Управління соціальної та ветеранської політики Ковельської районної державної адміністрації щодо непризначення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 за період з 01.09.2024 по 28.02.2025, ОСОБА_2 за період з 01.09.2024 по 27.12.2024, ОСОБА_3 за період з 01.09.2024 по 28.02.2025, ОСОБА_4 за період з 01.09.2024 по 28.02.2025.

Щодо обраного позивачем способу захисту свого права, суд зазначає наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частиною 1 та 2 статті 245 КАС України вказано, що при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

У даній справі відповідач-1 безпідставно не вирішив питання щодо автоматичного продовження виплати позивачці та членам її сім`ї допомоги на проживання. Наявність у вказаних осіб права на продовження такої виплати встановлена судом при розгляді даної справи. Відповідач не надав суду доказів для припинення виплати такої допомоги позивачці за спірний період у відповідності до положень порядку №332.

Враховуючи що будь-які інші перешкоди для поновлення виплати допомоги на проживання відсутні, наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання уповноваженого органу поновити виплату такої допомоги,

На переконання суду, обрання такого способу захисту прав позивачки не є втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, а є належним способом відновлення порушеного права ОСОБА_1 та членів її сім`ї.

Суд зазначає, що згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Вирішуючи питання щодо того на кого з відповідачів слід покласти обов`язок відновити порушене право позивачки та членів її сім`ї, суд враховує наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2025 №765 «Деякі питання призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальних стипендій органами Пенсійного фонду України» функції призначення, нарахування та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.07.2025 передано органам Пенсійного фонду України.

Таким чином Управління соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації із 01.07.2025 не здійснює функції щодо призначення, нарахування та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області залучено до участі до участі у справі як другий відповідач ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.07.2025.

Відтак, обов`язок щодо поновлення виплати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, що передбачена Порядком №332 та виплатити заборгованість, що виникла з 01.09.2024, слід покласти саме на ГУ ПФУ у Волинській області.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі як суб`єкти владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів правомірності своїх дій.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03, 20.09.2012, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Як визначено частинами першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного позову до суду позивачем сплачено 968,96 грн судового збору, що підтверджується копією квитанції від 02.05.2025 (а.с.8).

Враховуючи те, що протиправна поведінку, з якої в подальшому і виник даний спір, допустило Управління соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації, обов`язок щодо відшкодування ОСОБА_1 сплаченого судового збору слід покласти саме на даного відповідача.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації та Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціальної та ветеранської політики Ковельської районної державної адміністрації щодо непризначення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 за період з 01.09.2024 по 28.02.2025, ОСОБА_2 за період з 01.09.2024 по 27.12.2024, ОСОБА_3 за період з 01.09.2024 по 28.02.2025, ОСОБА_4 за період з 01.09.2024 по 28.02.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області поновити виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 за період з 01.09.2024 по 28.02.2025, ОСОБА_2 за період з 01.09.2024 по 27.12.2024, ОСОБА_3 за період з 01.09.2024 по 28.02.2025, ОСОБА_4 за період з 01.09.2024 по 28.02.2025 та виплатити вказаним особам заборгованість, що виникла з 01.09.2024.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім грн 96 копійок.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано судом 07 серпня 2025 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач-1: Управління соціального захисту населення Ковельської районної державної адміністрації (45000, Волинська область, Ковельський район. м. Ковель, вул. Івасюка, 15; код ЄДРПОУ 03192046).

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, буд. 6; код ЄДРПОУ 13358826).

Суддя Н.В. Стецик