Рішення № 129412291, 08.08.2025, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5205/25

Провадження № 2/369/6639/25

РІШЕННЯ

Іменем України

08.08.2025 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Скрипник О.Г.

при секретарі судових засідань: Гребенюк Н.О.

представник позивача: Татунець В.В.

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 , третя особа: Головне управління Держпродспоживлужби в м. Києві про захист прав споживачів,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ФОП ОСОБА_1 , третя особа: Головне управління Держпродспоживлужби в м. Києві про захист прав споживачів.

В обгрунтуванняпозовних вимогпозивач зазначив,що увересні 2022року вінзамовив уФОП ОСОБА_1 (ПП`Інвестол»)18склопакетів загальноювартістю 37069,02грн , згідно рахунку-фактури № СФ-0000401 від 16.09.2022 року.

Вищевказані пакети були поставлені ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та встановлені майстром ФОП ОСОБА_1 , згідно акту здачі прийняття виконаних робіт від 26.09.2022 року № 2729.

В 2024 році позивач виявив в трьох склопакетах набухання і плавлення герметика, у зв`язку з чим звернувся до ФОП ОСОБА_1 про заміну трьох склопакетів або повернення за них коштів, оскільки вважає, що виявлені дефекти на склопакетах свідчать про неналежне виконання ФОП ОСОБА_1 своїх обов`язків щодо монтажу склопакетів належної якості, що призвело до порушення герметичності склопакетів та наявності явних дефектів.

А тому просить:

-Стягнути з фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 вартість трьох склопакетів у сумі 6178, 38 грн;

-Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку за час затримання усунення недоліків товару у розмірі 16253, 4 грн;

-Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на відправку рекомендованого листа у сумі 65 грн;

-Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу.

У встановлений судом строк відповідач не подав до суду відзив на позов, проте 29.07.2025 року подав пояснення по суті спору.

Посилався на те, що відповідач належним чином виконав свої зобов`язання за договором, що підтверджено підписаними сторонами актом прийому-передачі і актом прийому виконаних робіт від 26.09.2022 року №2729. Склопакети були виготовлені та змонтовані відповідно до умов договору, з якими позивач був ознайомлений. Під час монтажу склопакетів позивача все влаштовувало, претензій до виконаних робіт та їх якості, у позивача до відповідача не було. При цьому з посиланнями позивача на наявність «істотних» недоліків товару відповідач категорично не погоджується, оскільки при монтажу склопакетів та їх вторинній герметизації в дерев`яні конструкції за вказівкою позивача, відповідач попереджав його про можливість потрапляння в них іншого матеріалу .

Відповідач також зазначив, що згідно проведеної ТОВ «Гласс ЛТД» експертизи встановлено, що несумісність використаного матеріалу призвела до руйнування вторинної герметизації , і як наслідок потрапляння його складників в камеру склопакету. Подібні явища досить поширені при встановленні склопакетів в дерев`яні конструкції.

Оскільки за наполяганням позивача склопакети були встановлені відповідачем у вторинні дерев`яні конструкції, відповідач вважає, що його вини в виникненні дефектів немає, а тому просить позов залишити без задоволення.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

В судовомузасіданні встановлено,що увересні 2022року вінзамовив уФОП ОСОБА_1 (ПП «Інвестол»)18склопакетів загальноювартістю 37069,02грн , згідно рахунку-фактури № СФ-0000401 від 16.09.2022 року.

Вищевказані склопакети були поставлені ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та встапновлені майстром ФОП ОСОБА_1 , згідно акту здачі прийняття виконаних робіт від 26.09.2022 року № 2729.

Через застосунок Viber представник ФОП ОСОБА_3 повідомив замовника ОСОБА_2 про те, що гарантія на склопакети складає 5 років.

У червні 2024 року позивач ОСОБА_2 виявив на трьох склопакетах, які були змонтовані в дерев`яні констурукції, дефекти: набухання і плавлення герметика та його проникнення всередину склопакетів.

У зв`язку з вказаними обставинами позивач надіслав на адресу ФОП ОСОБА_1 фотографії трьох склопакетів з дефектами та запропонував усунути зазначені дефекти шляхом заміни трьох склопакетів або повернути кошти за них, на що ФОП через застосунок Viber 19.06.2024 року повідомив позивача про необхідність демонтажу одного із склопакетів для проведення експертизи виробником - ТОВ «Гласс ЛТД».

07.08.2024 року виробником склопакетів ТОВ «Гласс ЛТД» через застосунок Viber Мазниченку О.Б. направлена відповідь про те, що після візуального огляду наданого склопакету виявлено ознаки несумісності використаних замовником матеріалів з вторинною герметизацією склопакета. Відповідальність за вибір матеріалів та визначення сумісності лежить на замовнику. Також було запропоновано ОСОБА_2 встановити назад той самий склопакет або за його рахунок виготовити новий.

Крім того, через застосунок Viber Мазниченку О.Б.07.08.2024 року надіслано відповідь виробника склопакетів стосовно експертизи, в якій зазначено, що при зовнішньому огляді вказаного склопакету , виготовленого згідно рахунку НО-5008711 від 19.09.2022 року, виявлено сліди невідомого матеріалу ( фарби, герметика, шпаклівки, тощо).

Несумісність використаного матеріалу призвела до руйнування шару вторинної герметизації , і як наслідок потрапляння його складників в камеру склопакетів в дерев`яні конструкції.

Тестування сумісності матеріалів, що використовуються, є компетенцією замовника, якщо здійснюються додаткові маніпуляції зі склопакетами.

З приводу позовних вимог про повернення коштів, сплачених за дефектний товар, стягнення штрафних санкцій, моральної шкоди, судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з пунктами 3, 4 частини першої статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Відповідно до положень статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 14 ЦК України визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до положень статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 659 ЦК України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (стаття 837 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною другою статті 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до положень частин першої та третьої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до положень статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості .

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до частини третьої статті 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини третьої статті 11 ЦК України, крім договорів, цивільні права та обов`язки виникають також з актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Відповідно до роз`яснень пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12.04.1996 року №5, вирішуючи справи про захист прав споживачів, суди мають виходити з того, що відповідно до статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів», держава: забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів; надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг) та набуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час вибору й використання товарів (робіт, послуг) відповідно до їх потреб; гарантує придбання або одержання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я та життєдіяльності. Встановлений Законом перелік прав, якими користуються споживачі, не є вичерпним. Законодавчими актами і договорами, які не суперечать Закону, можуть бути передбачені й інші права споживачів та зобов`язання продавців, виготівників, виконавців.

Згідно з положеннями статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень статті 6, частини п`ятої статті 7 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов`язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

Якщо через недолік неможливе чи недопустиме використання товару відповідно до його цільового призначення, виник він із вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення був виявлений знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з таких ознак: взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад 14 календарних днів; робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором - то це істотний недолік товару.

Відповідно до частин першої, другої статті 675 ЦК України, товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, в силу статті 664 ЦК України, у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», договір - це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.

Продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов`язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції (частини перша та друга статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з положеннями статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору.

Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв`язку.

Згідно з положеннями статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені, виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;

4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;

5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;

7) ціну продукції визначено неналежним чином;

8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Згідно зі статтею 678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Права покупця у разі продажу йому товару неналежної якості визначені статтею 708 ЦК України, відповідно до якої, у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором:

1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення ;

2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні;

3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни;

4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Також згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Частиною третьою статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. Споживач має право пред`явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті.

Істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором (пункт 12 статті першої Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до частини шостої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», за наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в перевірці якості - протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін.

Саме на споживача покладається обов`язок довести наявність істотного дефекту продукції, а тягар доказування причин виникнення недоліку товару покладений на продавця.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №559/388/17, провадження №61-30670св18; від 14 січня 2021 року у справі №755/11237/17, провадження №61-39639св18; від 26 січня 2022 року у справі №755/5301/16-ц, провадження № 61-5129св 21.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням.

Споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем.

Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж.

При розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Відповідно до положень статті 635 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до положень статті 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Відповідно до положень частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати , зокрема, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи .

Відповідно до положень частин шостої та сьомої статті 139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідно до положень частини першої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника, серед іншого, розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право на перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її використання. На вимогу споживача продавець (виконавець) зобов`язаний надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи про якість, безпеку, ціну продукції.

У разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов`язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов`язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.

Відповідно до положень пункту 13 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року за №506 (в чинній редакції, далі - Порядок №506), у разі виникнення потреби у визначенні причини втрати якості товару, гарантійний термін якого не вичерпався, продавець зобов`язаний у триденний термін з дня одержання письмової заяви від споживача відправити такий товар на експертизу.

Споживачеві видається акт приймання товару на експертизу за формою №6-гарант (додаток 7).

Експертиза проводиться за рахунок продавця. Якщо в результаті експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі товару споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування, дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов`язаний відшкодувати продавцю (підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець) має право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.

Як убачається з матеріалів справи, виробник товару ( склопакетів) - ТОВ «Гласс ЛТД» провів експертизу якою було встановлено, що несумісність використаного матеріалу призвела до руйнування вторинної герметизації, і як наслідок потрапляння його складників в камеру склопакету. Подібні явища досить поширені при встановленні склопакетів в дерев`яні конструкції.

Проведення інших експертиз на предмет якості виготовленого товару, його монтажу та виникнення дефекту товару ( склопакетів), причини наявність в них слідів невідомого матеріалу, сторонами по справі не заявлялася.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналіз викладеного вище вказує, що істотні недоліки, що виникли з вини виробника (продавця, виконавця), чи фальсифікований товар у разі виникнення потреби у визначенні причини втрати якості товару, гарантійний термін якого не вичерпався, підтверджуються висновком експертизи, яку продавець зобов`язаний організувати у триденний термін із дня одержання письмової заяви від споживача.

Суд, вирішуючи спір між сторонами, бере до уваги те, що за умовами договору товар не підлягає поверненню чи обміну. Сторонами не заперечується факт оплати позивачем товару, його доставки та установки, виконання відповідачем умов договору, що також підтверджується належними та допустимим доказами.

Незважаючи на те, що позивач з дотриманням умов договору та вимог законодавства повідомив відповідача про виявлені ним істотні недоліки товару у період дії гарантійного строку, проте наявність таких недоліків товару, як виявлення в склопакетах слідів невідомого матеріалу ( фарби, герметика, шпаклівки), що призвело до руйнування шару вторинної герметизації і як наслідків потрапляння його складників в камеру склопакету, не свідчить про неналежне виконання відповідачем умов договору, оскільки згідно з проведеним дослідження товару та висновком виробника склопакетів ТОВ «Гласс ЛТД», виявлено ознаки несумісності використаних замовником матеріалів з вторинною герметизацією склопакета.

Інших доказів, які б вказували на те, що відповідач неналежним чином виконав умови договору, що призвело до руйнування шару вторинної герметизації змонтованих ним склопакетів, матеріали справи не містять.

Оскільки відсутній причино-наслідковий зв`язок між дією відповідача, яка полягає у монтажі склопакетів неналежної якості ( порушення герметизації) та шкодою, завданої з вини відповідача, яка полягає у виявленні в склопакетах дефектів: набухання і плавлення герметика, проникнення всередину склопакетів невідомого матеріалу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення грошових коштів, неустойки за час затримки усунення недоліків та моральної шкоди задоволенню не підлягають, а тому в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 264-268 ЦПК України. Суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 , третя особа: Головне управління Держпродспоживлужби в м. Києві про захист прав споживачів, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 08.08.2025 року.

Суддя Оксана СКРИПНИК