Рішення № 129411958, 30.07.2025, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/1843/25

Провадження № 2/357/2206/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

30 липня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Рижко Г. О. ,

при секретарі Примак А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Біла Церква, в залі суду № 6 в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2025 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області засобами поштового зв`язку звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) із позовною заявою до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, в якій просить суд:

- змінити розмір аліментів, утримуваних з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2020 року по цивільній справі № 357/6991/20 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та коштів на особисте утримання до 1/6 частини від усіх його доходів щомісяця, але не менше ніж 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття;

- стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 1211,20 гривень судового збору.

І. Стислий виклад позиції учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 01 жовтня 2020 року № 357/6991/20 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та коштів на особисте утримання позов задоволено та призначено щомісячне стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини видів заробітку, починаючи з 20 липня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 09 серпня 2021 року № 357/745/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, позов задоволено, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстрований 12.07.2019 Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 753 розірвано. На даний час позивач працює в Патрульній поліції України, код ЄДРПОУ 40108646 та згідно довідки отримує дохід. Зазначає, що за період з січня 2024 року по листопад 2024 року включно отримував дохід у вигляді нарахованої заробітної плати та додаткової винагороди. Відповідно з цієї суми ним сплачено аліменти. Вказує, що у зв`язку з досягненням дитиною трирічного віку, виплати на особисте утримання відповідачки, ОСОБА_5 , припинено. Враховуючи її повну працездатність та принцип рівності батьківських обов`язків щодо утримання дитини, вважає, що відповідачка повинна нести фінансову відповідальність за дитину в обсязі, співмірному з розміром аліментів, які б підлягали стягненню з іншого з батьків. З цих підстав позовні вимоги просить задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася та відзив суду не надав.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 лютого 2025 року справу було передано на розгляд судді Рижко Г.О.

28.02.2025 з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 . У відповіді також зазначено, що ОСОБА_4 23.10.2021 змінила прізвище на ОСОБА_6 .

Ухвалою судді від 03.03.2025 було прийнято до свого провадження цивільну справу № 357/1843/25, розгляд справи постановлено провести в порядку загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 10.04.2025 на 11:00 годину.

10.04.2025 в зв`язку з неявкою сторін та відсутністю відомостей про причини неявки розгляд справи відкладено на 08.05.2025 на 10:30 год.

06.05.2025 на адресу суду від позивача надійшла заява про проведення розгляду справи без його участі.

08.05.2025 в зв`язку з неявкою відповідача та відсутністю відомостей про причини неявки розгляд справи відкладено на 08.05.2025 на 10:30 год.

08.05.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду на 26.06.2025 на 09:30 год.

26.06.2025 в зв`язку з неявкою відповідача та відсутністю відомостей про причини неявки розгляд справи відкладено на 30.07.2025 на 10:30 год.

21.07.2025 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

Суд протокольної ухвалою на місці постановив - клопотання позивача про витребування доказів залишити без розгляду як таке, що не було заявлено в підготовчому судовому засіданні без поважних причин.

Позивач у судове засідання не з`явилася. Надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач повторно був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання 30.07.2025 не з`явився, причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву у встановлений судом строк не скористався, заяв про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Враховуючи вищевикладене, суд ухвалив здійснити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Під час розгляду справи судом були досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що сторони є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в місті Біла Церква Київської області, про що 17.01.2020 Білоцерківським міськрайонним відділом реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) було складено актовий запис про народження № 91 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 12-13).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.10.2020 № 357/6991/20 позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та коштів на особисте утримання задовольно. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 липня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 20 липня 2020 року і до досягнення дитиною трьох років (а.с. 16-18).

На виконання вищевказаного рішення суду було видано виконавчий лист № 357/6991/20 від 02.11.2020 (а.с. 14-15).

З довідки про доходи № 2018 від 06.12.2024 вбачається, що позивач працює в Департаменті патрульної поліції та займає посаду поліцейського, форма працевлаштування основне місце роботи. Нарахована заробітна плата за період з січня 2024 року по листопад 2024 року включно склала 264109,66 грн, сплачено аліментів на суму 256907,46 грн, додаткова винагорода згідно постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 за цей же період склала 348,235,64 грн, матеріальна допомога 25351,82 грн. Загальна сума доходу за період з січня 2024 року по листопад 2024 року включно за винятком утримань та аліментів становить 350494,05 грн (а.с. 19).

IV. Норми права, які застосував суд.

За ч. 5 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень (Реєстру).

Згідно ст. 7, 155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ч. 9 ст. 7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження.

Згідно ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

У розумінні статті 81 ЦПК України та наведеної вище норми СК України презюмується необхідність саме ініціатору позову доводити обставини змін у його особистому житті, зокрема у матеріальному становищі, сімейного стану, здоров`я або ж вказати на інші випадки, що виникли після винесення судового рішення або досягнення домовленості між батьками про способи виконання своїх обов`язків щодо дітей, що можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів.

Відповідно ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою ВРУ №789-XII від 27.02.1991, визначено, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дітей (ст. 3).

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд робить висновок, що підстав для зменшення розміру аліментів згідно ст. 192 СК України, а відповідно і для задоволення позову немає.

Так, позивачем зазначено, що підставою для звернення до суду з позовною заявою про зменшення розміру аліментів на дитину стало припинення отримання відповідачкою аліментів на її особисте утримання в зв`язку з досягненням дитиною трирічного віку і як наслідок, враховуючи її повну працездатність та принцип рівності батьківських обов`язків щодо утримання дитини, обов`язок відповідачки нести фінансову відповідальність за дитину в обсязі, співмірному з розміром аліментів, які б підлягали стягненню з іншого з батьків. Однак, на думку суду, такі доводи не заслуговують на увагу.

Принцип рівності батьківських обов`язків щодо утримання дитини полягає у тому, що як мати, так і батько зобов`язані брати участь у матеріальному забезпеченні дитини, забезпечуючи її потреби в їжі, одязі, житлі, освіті та інших необхідних речах. В той же час рівність прав та обов`язків батьків щодо утримання дитини не означає, що вони повинні витрачати однакову суму коштів. Розмір аліментів визначається судом, виходячи з потреб дитини та можливостей обох батьків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач працевлаштований, отримує значний стабільний дохід, і може сплачувати аліменти у визначеному рішеннями суду розмірі. Доказів погіршення матеріального або сімейного стану, або ж погіршення стану здоров`я позивачем суду не надано.

В підсумку суд висновує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що з моменту постановлення судового рішення суттєво погіршився його матеріальний стан, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, сплата аліментів у розмірі на одну дитину не є надмірним тягарем для нього, відповідно підстав їх зменшувати до 1/6 частини доходу, виходячи з потреб матеріального забезпечення та гармонійного розвитку дитини немає.

В цій ситуації суд керується принципом якнайкращого забезпечення інтересів дитини і у результаті в задоволенні позову відмовляє внаслідок безпідставності.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, то судові витрати по справі підлягають віднесенню на сторону позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 133, 137, 141, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст.75, 80, 84 СК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача (стаття 285 ЦПК України), яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Г. О. Рижко