Ухвала суду № 129410392, 08.08.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9116/25

Провадження № 2/522/5459/25

УХВАЛА

08 серпня 2025 року м. Одеси

у складі: головуючого судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Зелінської К.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача ОСОБА_1 про відвід судді по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду міста Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

07.08.2025 року представником позивача подано заяву про відвід судді.

В обґрунтування заяви представник вказує, що вважає, що дії головуючого судді Науменко А.В. свідчать про його упередженість, що викликає обґрунтовані сумніви в об`єктивності та неупередженості суду.

Ці сумніви викликані тим, що 30.07.2025 року суддя Науменко А.В. задовольнив клопотання відповідача про витребування доказів, яке було подано з істотним порушенням процесуальних строків. При цьому суддя проігнорував те, що відзив відповідача був поданий з п`ятикратним перевищенням 15-денного строку, встановленого судом, та не з`ясував поважність причин такого пропуску. Надаючи відповідачу 74 дні для підготовки відзиву та, по суті, один день позивачу для надання відповіді на нього, суддя поставив сторони у нерівні умови, чим порушив фундаментальний принцип рівності та змагальності сторін. Така поведінка судді, що надає явну перевагу інтересам однієї сторони над інтересами іншої, не узгоджується з нормами Цивільного процесуального кодексу України та принципами справедливого судового розгляду, визначеними Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а також Бангалорськими принципами поведінки суддів. Відповідно до статті 36 ЦПК України, суддя не може брати участь у розгляді справи, якщо існують інші обставини, що викликають сумнів в його неупередженості.

Ознайомившись із заявою про відвід, суд встановив наступне.

У провадженні Приморського районного суду міста Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП .

Як вбачається з матеріалів справи 29.07.2025 року від сторони відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

30.07.2025 року від сторони позивача до суду надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів.

Сторона позивача в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомленні належним чином, причини неявку суду не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвалою суду від 30.07.2025 року вирішено витребувати у Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія «Інтер-Поліс» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 69, сompliance@interpolicy.com):

- копію рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 146 800 грн. за CITROEN C4 PICASSO, номерний знак НОМЕР_1 , що був пошкоджений 30.01.2025 року у ДТП, що сталася за участю застрахованого транспортного засобу NISSAN Leaf, 2016 р.в., номерний знак НОМЕР_2 , (поліс № 220300430), під керуванням ОСОБА_3 ,

- копії всіх документів (зокрема, але не виключно, повідомлень, заяв, звернень, актів огляду, висновків експертів, оцінювачів, розрахунків розміру страхового відшкодування та всі інші документи), на підставі яких ПрАТ Страхова Компанія «Інтер-Поліс» прийняло рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 146 800 грн. за CITROEN C4 PICASSO, номерний знак НОМЕР_1 , що був пошкоджений 30.01.2025 року у ДТП, що сталася за участю застрахованого транспортного засобу NISSAN Leaf, 2016 р.в., номерний знак НОМЕР_2 , (поліс № 220300430), під керуванням ОСОБА_3 .

Витребувати у позивача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_3 ):

- відомості про поточний стан транспортного засобу CITROEN C4 PICASSO, номерний знак НОМЕР_1 , а саме чи перебуває він в експлуатації та чи проведений його ремонт після ДТП від 30.01.2025 року,

- у випадку проведення ремонту транспортного засобу CITROEN C4 PICASSO, номерний знак НОМЕР_1

- надати відомості та підтверджуючі документи про те, ким і коли був проведений такий ремонт, та вартість проведеного ремонту.

У судове засідання призначене на 30.07.2025 року з`явився представник відповідача Бабійчук Р.В.

У заяві про відвід представник позивача вказує, що дії судді порушують принцип змагальності та рівності сторін, через те, що відповідачу надається перевага, яка виражається у безпідставному задоволенні клопотання.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд вбачає за необхідно роз`яснити, що принцип змагальності становить основу сучасного цивільного процесу та передбачає, що судовий розгляд здійснюється виключно на підставі ініціативи та активної участі сторін у справі. Згідно з цим принципом, суд не проводить самостійного дослідження обставин справи, а приймає рішення на основі доказів, аргументів та правових позицій викладених сторонами.

Змагальна модель судочинства кардинально відрізняється від інквізиційної системи, де судовий орган самостійно з`ясовує фактичні обставини справи та встановлює порушення правових норм незалежно від активності учасників процесу. У рамках змагального підходу суд виконує роль неупередженого арбітра, який оцінює представлені сторонами матеріали та на їх основі ухвалює справедливе рішення.

Невід`ємною складовою принципу змагальності є процесуальна рівноправність сторін, яка гарантує кожній стороні рівні можливості для захисту своїх прав та законних інтересів. Це означає надання сторонам однакового доступу до процесуальних засобів, можливості представляти докази, заявляти клопотання та оскаржувати дії суду в установленому законом порядку.

Реалізація принципу змагальності покладає на сторони обов`язок активно доводити обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. Кожна сторона несе тягар доказування тих фактів, які є підставою її правової позиції. Такий розподіл процесуальних обов`язків забезпечує всебічне та повне дослідження обставин справи.

Історичні витоки принципу змагальності сягають римського права, де діяла максима "Audiatur et altera pars" ("Нехай буде вислухана й інша сторона"), яка підкреслювала необхідність надання можливості кожній стороні викласти свою правову позицію для досягнення справедливого вирішення спору.

У сучасному розумінні принцип змагальності є фундаментальною гарантією справедливого судочинства, що забезпечує об`єктивність та неупередженість судового розгляду через створення рівних умов для всіх учасників процесу та їх активну участь у встановленні істини у справі.

Судом встановлено, що сторона позивача була належним чином сповіщена про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з`явились, поважність причин неявки суду не надали, з клопотаннями про відкладення судового засідання не звертались ,а отже не забажали скористатись своїм правом заперечувати проти задоволення клопотання безпосередньо в судовому засіданні.

В Запереченні на клопотання (про витребування доказів) позивач зазначає, що заперечує проти задоволення клопотання відповідача про витребування доказів, вважаючи його необґрунтованим і таким, що спрямоване на затягування судового розгляду. Відповідач, порушуючи вимоги частини 2 статті 84 ЦПК України, не надав доказів вжиття самостійних заходів для отримання запитуваних документів від ПрАТ СК «Інтер-Поліс» та не обґрунтував неможливість їх самостійного отримання, зокрема шляхом подання адвокатського запиту. Крім того, витребування відомостей про поточний стан та ремонт транспортного засобу позивача є безпідставним, оскільки предметом позову є стягнення матеріальної шкоди, а не вартості відновлювального ремонту, що підтверджується висновками експертного дослідження №1002Д/25 від 10.02.2025 року. Таким чином, запитувані відомості не належать до предмета доказування у справі, не є належними, достовірними, допустимими та достатніми доказами відповідно до статей 77-80 ЦПК України. Враховуючи вищевикладене та керуючись принципами диспозитивності та змагальності, закріпленими у статтях 13 та 81 ЦПК України, позивач просив суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.

У даній ситуації задовольняючи клопотання відповідача про витребування доказів, суд не застосовував надмірний формалізм. Суд враховує, що відповідач надав докази, що представник звернтався з адвокатським запитом, але необхідної інформація не була надана.

Безумовне дотримання процедур не є пріоритетним у випадку, коли це призводить до неможливості об`єктивно з`ясувати всі обставини у справі і ухвалити справедливе рішення. Застосовуючи принцип розумності та змагальності, суддя надав відповідачу можливість представити свою позицію, посилаючись на докази, які, на його думку, є необхідними.

Суд критично ставиться до обґрунтування сторони позивача, що клопотання про витребування доказів є затягуванням розгляду справи, адже стороною позивача не було заявлено клопотань про розгляд справи без участі сторони позивача. В той же час, сторона позивача в судове засідання призначене на 30.07.2025 року не з`явились, причин неявки у судове засідання суд не повідомили.

В даному випадку на строки розгляду справи вплинуло саме неявка сторони позивача у судове засідання, а не результат розгляду клопотання про витребування доказів.

Таким чином, при розгляді клопотання суд враховував процесуальну поведінку сторін і не вбачав у клопотанні про витребування доказів жодних ознак для затягування справи. Задоволення клопотання відповідає принципу змагальності, дозволяючи сторонам повноцінно обґрунтувати свої вимоги і заперечення. Вирішення питання щодо належності чи неналежності цих доказів, а також їх правової оцінки буде ретельно досліджено на стадії дослідження доказів. Таким чином, суд вжив всіх заходів щоб забезпечити справедливий та неупереджений розгляд справи, не обмежуючись виключно формальними вимогами, що дозволяє сторонам повною мірою реалізувати свої процесуальні права.

На думку заявника, вищевказане викликає сумніви щодо неупередженості судді, але суд вважає, що наведені заявником обставини не є підставою для відводу в силу положень ст. 36 ЦПК України, а тому відсутні передбачені законом підстави для задоволення заяви про відвід.

Відповідно до ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справ`і; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Крім того, статтею 37 ЦПК України вказано на недопустимість повторної участі судді в розгляді справи, а саме, якщо:

1. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

2. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.

3. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції.

4. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції.

5. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.

6. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.

Відтак, перелік підстав для задоволення заяви про відвід є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, суд приходить до висновку, про необґрунтованість заявленого відводу.

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії", від 28 жовтня 1998 року, п.45).

У справі "П`єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об`єктивному розгляді справи.

Враховуючи вищевикладене, а також практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд вважає, що зазначені в заяві обставини, не викликають сумнів в об`єктивності, однобічності та неупередженості судді Науменко А.В. при вирішенні даної цивільної справи.

Частиною 3 статті 40 ЦПК України встановлено, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до ч. 7, ч. 8 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

З огляду на те, що відповідно до ст.36 ЦПК України заявлений відвід є необґрунтованим, суд вважає що наявні правові підстави для передачі заяви до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч.1 ст.33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Науменко А.В.

Керуючись: ст. ст. 36, 40, 260, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача Голосов Ю.В. про відвід судді - відмовити.

Заяву представника позивача Голосова Ю.В. про відвід судді по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП- передати до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Науменко А.В.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Науменко

08.08.25