Ухвала суду № 129410387, 07.08.2025, Приморський районний суд м. Одеси

07.08.2025

Справа 522/3913/25

Провадження 1-кп/522/1951/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2025 року місто Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченомуОСОБА_7 у кримінальному провадженні, яке внесено 11.02.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025160000000109 стосовно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених, ч.2 ст. 114-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 161, ч. 1 ст. 436-2, ч. 2 ст. 111 КК України, суд, -,

ВСТАНОВИВ

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених, ч. 2 ст. 114-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 161, ч. 1 ст. 436-2, ч. 2 ст. 111 КК України.

Прокурор у судовому засіданні звернулась до суду з клопотанням, в якому просила про продовження тримання під вартою обвинуваченому. В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу до ОСОБА_7 не зникли та існувати не перестали, а саме посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, також прокурор просила не визначати розмір застави.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечувала проти заявленого прокурором клопотання. Захисник посилалась, що клопотання є не вмотивоване, обвинувачення є не обґрунтованим, всі ризики, зазначені прокурором в клопотанні не доведені, та є лише припущеннями. Зазначила про міцні соціальній зв`язки та постійне місце проживання обвинуваченого. Просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора та визначити розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Заслухавши прокурора, який підтримав клопотання, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення клопотання, дослідивши клопотання та долучені до нього додатки, колегія суддів вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, з огляду на наступне.

За правилами ч. 2 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 08.01.2025 року стосовно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 07.03.2025 року без визначення розміру застави.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.06.2025 строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 продовжено до 17.08.2025 року без визначення розміру застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

За змістом ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України унормовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Правилами ч. 2 ст. 177 КПК України унормовано, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 3 ст.199 КПК України передбачено, що суд при продовженні строку тримання під вартою враховує обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Разом з тим, в розумінні ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_7 наразі вже перебуває у статусі обвинуваченого, а відтак судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.

Зважаючи на стадію судового провадження та враховуючи, що судом ще не досліджувалися матеріали провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має обґрунтувати свій висновок про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. При цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено, що серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний західнеобхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейській суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченного, а й високістандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Суд оцінюєтяжкість покарання,що загрожуєобвинуваченому ОСОБА_7 у разівизнання йоговинуватим узлочинах,серед якихдержавна зрада,тобто діянні,умисно вчиненомугромадянином Українина шкодусуверенітетові,територіальній цілісностіта недоторканості,обороноздатності,державній безпеціУкраїни:наданні іноземнійдержаві,іноземній організації,її представникамдопомоги впроведенні підривноїдіяльності протиУкраїни,вчиненій вумовах воєнногостану,яке відноситьсядо категоріїособливо тяжкихзлочинів,за щопередбачено покаранняу видіпозбавлення воліна строкп`ятнадцятьроків абодовічним позбавленнямволі,з конфіскацієюмайна;вік тастан здоров`яобвинуваченого,щодо якоговідсутні відомостіпро обставини,які бперешкоджали триманнюйого підвартою;те,що вінмає постійнемісце проживання,раніше несудимий,відсутні відомостіпро постійну роботу і джерело доходів на території України, що може свідчити про те, що він може переховуватись від суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.

При оцінці ризиків переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінювані ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У рішенні «Пунцельт проти Чехії» N 31315/96 від 25 квітня 2000 року, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою, з огляду, в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Судом враховується, що згідно обвинувачення ОСОБА_7 ставиться у вину співробітництво з представниками держави агресора в умовах воєнного стану, запровадженого у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти Української Держави та Українського Народу, що тим самим підвищує ступінь суспільної небезпечності злочину, який йому інкримінується.

Також, суд погоджується з доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п.3 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме - можливість обвинуваченого незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, позаяк на даний час свідки по даному кримінальному провадженню не допитані.

Показання свідків, які можуть бути допитані надалі, відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України є процесуальними джерелами доказів і можуть відігравати ключову роль у встановленні предмета доказування у кримінальному провадженні.

Кримінальне процесуальне законодавство (ст. 23, 224 КПК України) передбачає, що показання потерпілих та свідків мають сприйматися судом безпосередньо в судовому засіданні. Відтак ризик впливу на них залишається актуальним на етапі судового розгляду до моменту, коли суд отримає та дослідить їхні показання.

Зазначені обставини на переконання суду беззаперечно свідчать про те, що ОСОБА_7 може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності, впливати на свідків, які ще не допитані та продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення і, ці ризики є доведеними прокурором.

Вимогами ч. 6 ст. 176 КПК України закріплено, що під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазнаених у ст. 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч.1 цієї статті.

Таким чином, встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який. Діючий запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються ОСОБА_7 , кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою, продовживши строк дії даного запобіжного заходу.

Разом із тим, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотанням сторони захисту.

Вирішуючи питанняпро можливістьзастосування дообвинуваченого ОСОБА_7 альтернативного запобіжногозаходу увиді застави,суд враховуєположення ч.4ст.183КПК України,які визначають,що підчас діївоєнного станусуд припостановленні ухвалипро застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою,враховуючи підставита обставини,передбачені статтями177,178КПК України,має правоне визначитирозмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

З урахуванням обставин цієї справи та враховуючи те, що ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні, у тому числі злочину, передбаченого ч. 2 ст.111 КК України, суд не визначає обвинуваченому розмір застави у даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст. 7,31,132,177,178,183,193-199, 331, 350, 369-372, 376, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

Ухвала про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення, а останнім днем строку її дії є 05жовтня 2025року включно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Колегія суддів

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3