Рішення № 129406049, 24.07.2025, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7341/24

Провадження № 2/344/449/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючогосудді Антоняк Т.М.,

за участю секретаря Мрічко Н.І.,

позивачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представників позивачів: ОСОБА_3 , Абрам`юка А.І.,

відповідача ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_5 ,

представника третьої особи Слаб`яка Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Івано-Франківськ справу за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 до ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ТОВ «Геотехніка», ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство «ЖЕО Житло-Сервіс» про витребування майна та скасування державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Петришин Сергій Романович, який діє в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 звернувся з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ТОВ «Геотехніка», ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство «ЖЕО Житло-Сервіс» про витребування майна та скасування державної реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_6 являється власником двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на 6 поверсі 7 поверхового даного житлового будинку; ОСОБА_2 являється власником двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , що знаходиться на 7 поверсі 7 поверхового даного житлового будинку; ОСОБА_11 являється власником трьохкімнатної квартири АДРЕСА_3 у цьому ж будинку; ОСОБА_7 являється власником двокімнатної квартири АДРЕСА_4 вказаного будинку. Приватне підприємство «ЖЕО Житло-Сервіс» є балансоутримувачем житлового будинку по АДРЕСА_5 та здійснює обслуговування даного будинку.

Позивачі, а також інші мешканці даного житлового будинку виявили, що від горища будинку і до п`ятого поверху несучі стіни вкрилися рясними і глибокими тріщинами. Напередодні відповідач завіз у двір даного житлового будинку піддони з газоблоками та розвантажив їх біля під`їзду, мешканці не розуміючи для чого і не надали таким діям відповідача жодного значення. Як виявилося, дані блоки були потрібні для будівництва на горищі їхнього житлового будинку офісних приміщень, на який вхід зі сходової клітки загального користування. Від ваги будівельних матеріалів та будівельних робіт стіни у будинку не витримали та вкриваються з кожним днем більшою кількістю тріщин. Люди налякані та почали звертатися в усі можливі інстанції. З даного приводу люди звернулися із заявою до ГУ НПУ в Івано-Франківській області щодо реєстрації відповідного кримінального провадження, а також до влади та журналістів. Мешканці будинку зібралися та на загально-будинкові збори та як власник горища прибув ОСОБА_4 який зазначив, що є власником даного приміщення на горищі та має необхідні документи на перепланування та дозволи на проведення даних робіт, проте жодного документу ним не було представлено.

У відповідь на адвокатський запит ПП «ЖЕО Житло-Сервіс» надало акт державної комісії про прийняття даного обєкта в експлуатацію від 01.06.2007 року, згідно якого вбачається, що це 7-миповерховий житловий будинок з вбудованими приміщеннями торгово-адміністративного призначення. Тобто на момент прийняття обєкта в експлуатацію це був 7-ми поверховий будинок, на 7-му поверсі якого знаходяться жилі квартири, а саме двоє із позивачів мають там квартири і про ніякий ще один поверх офісних та комерційних приміщень і мова не йшла на етапі введення і експлуатацію. Також дані приміщення не є індивідуальним обєктом, вхід на горище зі сходової клітки. Єдині комерційні приміщення були на першому поверсі, які мають індивідуальний фасадний вхід.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.01.2024 року за № 361723651, власником нежитлових приміщень, А, загальною площею - 679,9 кв.м. являється ОСОБА_4 з 01.08.2023 року. Згідно долученого технічного паспорту до державного реєстру не було долучено та проскановано саму план-схему приміщення, проте згідно експлікації по літері «А» значиться 1) нежитлове приміщення 666,4 кв.; 2) санвузол площею 2,9 кв.м.; 3) санвузол площею - 8.0 кв.м.; 4) санвузол площею 2,6 кв.м. По комунікаціях зазначено: стіни - цегла, електрика - так, водопровід - так, каналізація - так, газопостачання - так, вид опалення - вода.

Позивачі вважають, що створене нежитлове приміщення у горищі є незаконним, таке не має і не може мати ні електрики, ні водопостачання, ні каналізації, бо такого поверху не існувало у проектній документації та такий поверх не вводився в експлуатацію, підтвердженням чого є Інформаційна довідку з державного реєстру речових прав на попереднього власника ТОВ «Геотехніка» від 13.12.2019 року за № 192881096, де зазначено у реєстрі нежитлове приміщення у горищі з вбудованими приміщеннями адміністративно- тортового призначення по АДРЕСА_5 .

Згідно відповіді з архівного відділу Івано-Франківської міської ради від 05.02.2024 року за № 14/01-20/536, первинне право власності на спірні приміщення були зареєстровані згідно розпорядження міського голови від 14.06.2007 року за № 346-р за ОСОБА_8 на нежитлові приміщення у горищі з вбудованими приміщеннями адміністративно-торгового призначення на АДРЕСА_5 . (Право власності зареєстроване ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації 19.06.2007 року», реєстраційний номер майна 19231294, свідоцтво про право власності б/н 15.06.2007, видане виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради). Підставою для оформлення розпорядження був Договір про дольову участь у будівництві № 047 від 11 січня 2006 року, оформлений між ТОВ КП «Стандарт-ІФ» та ОСОБА_8 . Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Об`єктом договору являється горище площею 630 кв.м. та акт здавання - приймання завершених будівництвом нежилих приміщень загальною площею 679,9 кв.м. у горищі багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями адміністративно-торгового призначення, що знаходяться за адресою АДРЕСА_5 . 28.06.2007 року згідно договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Біланюк С.М., Д669 право власності перейшло до ТОВ «Геотехніка» (код. ЄДОПОУ 31524811).

12.12.2019 року, згідно передавального акту, внаслідок ліквідації ТОВ «Геотехніка», нежитлове приміщення у горищі з вбудованими приміщеннями адміністративно-торгового призначення по вул. Незалежності, 83 у м. Івано-Франківську ТОВ «Геотехніка» передане Перегінець Володимиру Олексійовичу (право власності зареєстроване Державним реєстратором Цалин А.Б. Узинської сільської ради Тисменецького району Івано-Франківської області 13 грудня 2019 року, номер запису про право власності 34621193, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна -1986046826101). 29.06.2022 року згідно договору дарування за № 3022, посвідченого приватним нотаріусом Савчук Р.О. ОСОБА_9 подарував уже тільки нежитлове приміщення (без слова Горище), загальною площею - 679,9 кв.м. ОСОБА_10 . (Право власності зареєстроване приватним нотаріусом Савчуком Романом Орестовичем Івано-Франківського міського нотаріального округу 29 червня 2022 року, номер запису про право власності 47197787, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -1986046826101).

01.08.2023 року, згідно договору купівлі-продажу за № 2937, посвідченого приватним нотаріусом Савчук Р.О., ОСОБА_10 продала нежитлове приміщення площею - 679,9 кв.м. відповідачу ОСОБА_4 (право власності зареєстроване приватним нотаріусом Савчуком Романом Орестовичем Івано-Франківського міського нотаріального округу 01 серпня 2023 року, номер запису про право власності 51202402, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1986046826101). Дана інформація, щодо майна у позивачів виключно із Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позиція позивачів базується на непогодження в принципі із існуючою власністю на майно як віртуально створеною з горища, що є приміщенням загального користування (допоміжним приміщенням) усіх власників квартир у даному будинку.

До матеріалів справи позивачами долучено відео та фото, де чітко вбачається, що перестінки відповідач ОСОБА_4 мурує з газоблоку у своєму, як вони вважають, незаконно створеному нежитловому приміщення у горищі, відсутні вікна, стеля, балки дерев`яні під дахом, фронтони до одного метра підмуровані, вхід у горище із загальної сходової клітки у під`їзді будинку, приміщення горища незабезпечене природнім світлом.

Позивачі, як і усі мешканці даного житлового будинку, б`ють на сполох. 04.01.2024 року в редакції Івано-Франківської газети «Правда» журналісти опублікувати статтю «У центрі Івано-Франківська будинок тріщить по швах - чиновник затіяв добудову офіс-центру на його горищі» із офіційним опублікуванням власно здійснених фотографій таких тріщин.

Спірне приміщення можна класифікувати за функціональним призначенням як технічне горище, відноситься до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, забезпечує належне функціонування та експлуатацію жилого будинку, не відноситься до нежитлових приміщень у складі житлового комплексу та не може бути самостійним об`єктом цивільно-правових відносин. Конфігурація та проміри горища будинку відповідають розмірам та плануванню нежитлового приміщення у цьому ж будинку.

З моменту початку проведення відповідачем ОСОБА_4 самочийних робіт у горищі мешканці колективно відвідали горище та записали на відео обстановку на горищі (відео долучене до матеріалів справи), а також почали з`ясовувати чи відповідає дійсності те, що відповідач ОСОБА_4 має право власності на приміщення горища та ясували усю історію як ми вважаємо незаконної реєстрації права власності на приміщенні горища як на нежитлове приміщення.

Позивачі є власниками квартир у 7-ми поверховому житловому будинку по АДРЕСА_5 , а також є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою, зокрема - співвласниками горища (даху) зазначеного будинку.

У січні 2024 року позивачам стало відомо про те, що горище у вказаному будинку вибуло з володіння співвласників поза їхньою волею незаконно. Приводом для з`ясування даних обставин були дії відповідача ОСОБА_4 щодо проведення масштабних будівельних робіт у горищі. Позивачі, як співвласники вказаного житлового будинку, жодних погоджень на реєстрацію права власності на горище як на нежитлове приміщення не давали як і не давали будь-якого дозволу на його відчуження іншим особам.

Оскільки предметом первинного договору та усіх інших договорів є приміщення горища, що вибуло із володіння власників квартир без їх волі та належить їм на праві спільної сумісної власності, позивачі вважають, що горище підлягає витребуванню з незаконного володіння відповідача та наявні підстави для скасування реєстрації права власності на нежитлове приміщення, площею - 679,9 кв.м., що зареєстровані за ОСОБА_4 , оскільки такий не може існувати окремим Об`єктом власності та не підлягає державні реєстрацію, оскільки є допоміжним цршіщенням.

Зважаючи на вищенаведене, позивачі просять:

витребувати із незаконного володіння ОСОБА_4 горище (дах) житлового будинку по АДРЕСА_5 ;

скасувати державну реєстрацію права власності № 51202402 від 01 серпня 2023 року за ОСОБА_4 на нежитлове приміщення, А, загальною площею 679,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ;

скасувати державну реєстрацію права власності № 47197787 від 29 червня 2019 року за ОСОБА_10 на нежитлове приміщення, А, загальною площею 679,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ;

скасувати державну реєстрацію права власності № 34621193 від 13 грудня 2019 року за ОСОБА_9 на нежитлове приміщення, А, загальною площею 679,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ;

скасувати державну реєстрацію права власності № 19231294 від 04 липня 2007 року за ТОВ «Геотехніка» (код. ЄДРПОУ 315248811) на нежитлові приміщення у горищі з вбудованими приміщеннями адміністративно-торгового призначення, літера А, загальною площею 679,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Дяків Дмитро Іванович подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує позовні вимоги, вважає позов необґрунтованим та безпідставним.

Зокрема, як вказується у відзиві, ОСОБА_4 є власником нежитлового приміщення, А, загальною площею 679,9 кв., що знаходиться у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_5 . Дане приміщення придбане на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу громадського будинку № 491842 від 01серпня 2023 року та право власності на громадський будинок зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 2937 у відповідності до вимог діючого законодавства України.

Згідно Технічного паспорту (виданого ще у 2007 році попередньому власнику ТОВ «Геотехніка») нежитлове приміщення, що належить відповідачу 1 на праві приватної власності складається з: 1) нежитлового приміщення 666,4 кв.м.; 2) санвузол-2,9 кв.м.; 3) санвузол 8,0 кв.м.; 4) санвузол - 2,6 кв.м. Поверховий план передбачає і вони є наявні вікна - 7 шт у даному нежитловому приміщенні. Отже, дане приміщення повністю відповідає характеристиці нежитлового приміщення, що регулюється п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному приміщенні».

Позивачі у позовній заяві стверджують, що дане нежитлове приміщення є приміщенням загального користування усіх власників квартир у даному будинку. Однак, дане твердження не відповідає дійсним обставинам справи. Адже дане нежитлове приміщення не може вважатись спільною сумісною власністю спільного майна багатоквартирного будинку. Нежитлове приміщення А, загальною площею 679,9 кв., що знаходиться у житловому будинку, придбане відповідачем 1 як нежитлове приміщення і має статус індивідуального нерухомого майна, а не майна загального користування. Статус індивідуально визначеного майна дане приміщення мало з моменту створення, введення в експлуатацію, що підтверджується п. 1.1. Договору про дольову участь у будівництві № 047Г від 11.01.2006, актом здавання приймання завершених будівництвом нежитлових приміщень від 11.06.2007, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 15.06.2007, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14958030 від 19.06.2007.

Отже, з моменту реєстрації права власності на дане нежитлове приміщення 19.06.2007, витягом № 346-р із додатку розпорядження міського голови від 14.06.2007 дане приміщення належало на праві приватної власності, а тому не може мати статусу приміщення загального користування і бути спільною сумісною власністю жильців багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_5 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі стверджують, що у результаті проведення будівельних робіт відповідачем стіни у будинку не витримали та вкриваються тріщинами. Дане твердження позивачів теж, не відповідає дійсним обставинам справи. Відповідач проводив ремонтні роботи у своєму нежитловому приміщенні, яке йому належить на праві приватної власності без жодних порушень і у відповідності до ст. 319 ЦК України.

Представник відповідача 1 просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ухвали суду від 14 січня 2025 року провадження у справі закрито в частині позовних вимог ОСОБА_11 , згідно поданої нею заяви.

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представники позивачів підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі. Просять позов задовольнити.

Відповідач 1 та його представник у судовому засіданні заперечували стосовно заявлених позовних вимог. Просять відмовити у позові у повному обсязі.

Представник третьої особи стосовно заявленого позову заперечив.

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З представлених суду матеріалів вбачається, що позивачі є власниками квартир, що розташовані у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема:

ОСОБА_6 являється власником двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на 6 поверсі 7 поверхового даного житлового будинку.

ОСОБА_2 являється власником двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , що знаходиться на 7 поверсі 7 поверхового даного житлового будинку.

ОСОБА_7 являється власником двокімнатної квартири АДРЕСА_4 вказаного будинку.

Приватне підприємство «ЖЕО Житло-Сервіс» є балансоутримувачем житлового будинку по АДРЕСА_5 та здійснює обслуговування даного будинку.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.01.2024 року за № 361723651, власником нежитлових приміщень, А, загальною площею - 679,9 кв.м. є ОСОБА_4 з 01.08.2023 року.

Перехід права власності на спірне приміщення відбувся наступним чином:

Згідно Договору про дольову участь у будівництві № 047Г від 11.01.2006 року, укладеного між ТОВ КП «Стандарт-ІФ» та ТОВ «Ельдорадо», іменоване як «Забудовник» з однієї сторони та громадянкою України ОСОБА_8 , як « ОСОБА_12 », з іншої сторони, остання вносить свої особисті кошти в будівництво житлового будинку з вбудованими адміністративно-торговими приміщеннями, об`єкт № 35-01-2003, розташованого по будівельній адресі: АДРЕСА_6 ) у розмірі, встановленому даним договором частки, горище площею на момент підписання цього договору 630 кв.м., іменоване у Договорі «Нежитлове приміщення» (а.с. 33-34).

Згідно Акту здавання приймання завершених будівництвом нежитлових приміщень від 11.06.2007 року, «Забудовник» - ТОВ «Стандарт-ІФ» передав, а «Дольовик» ОСОБА_8 прийняла згідно Договору про дольову участь у будівництві № 047Г від 11.01.2006 року, нежитлові приміщення загальною площею 679,9 кв.м. у горищі багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями адміністративно-торгового призначення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 35).

Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 15.06.2007 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14958030 від 19.06.2007 посвідчено право приватної власності ОСОБА_8 на нежитлові приміщення загальною площею 679,9 кв.м. у горищі багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями адміністративно-торгового призначення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 36, 36 зворот).

За Договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.06.2007 року, ОСОБА_8 , як Продавець, продала, а Покупець ТОВ «Геотехніка» придбало нежитлові приміщення загальною площею 679,9 кв.м. у горищі багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями адміністративно-торгового призначення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 37-38, 39).

За Передавальним актом внаслідок ліквідації ТОВ «Геотехніка» нерухомого майна, що залишилось внаслідок ліквідації, нежитлові приміщення загальною площею 679,9 кв.м. у горищі багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями адміністративно-торгового призначення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , передано єдиному учаснику ОСОБА_9 (а.с. 40).

За Договором дарування громадського будинку від 25.06.2022 року ОСОБА_9 подарував спірні нежитлове приміщення літера А, загальною площею 679,9 кв.м. ОСОБА_10 (а.с. 41).

Дане приміщення придбане ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу громадського будинку від 01 серпня 2023 року.

Як вбачається з копії технічного паспорту, виданого у 2007 році ТОВ «Геотехніка», згідно експлікації по літері «А» значиться: 1) нежитлове приміщення 666,4 кв.; 2) санвузол площею 2,9 кв.м.; 3) санвузол площею 8,0 кв.м.; 4) санвузол площею 2,6 кв.м. Всього по літері «А» - 379,9 кв.м. По комунікаціях зазначено: стіни - цегла, електрика - так, водопровід - так, каналізація - так, газопостачання - так, вид опалення вода (а.с. 29-32).

Статтею 41 Конституції України та статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до статей 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно із частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об`єкта нерухомості.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Частинами першою та другою статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

У Рішенні від 09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт -допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004, у справі про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення (підвали, сараї, комірки, горища, колясочні та інше) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Разом з тим, нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Отже, у житлових будинках можуть бути як допоміжні, так і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо).

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 ЖК Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц, та постанові Верховного Суду від 23 липня 2024 року по справі № 638/5304/21.

Саме власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, зокрема, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина перша статті 388 ЦК України).

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц та інші).

Отже, нормами законодавства визначено, що допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і нежитлове приміщення є різними приміщеннями, критерії їх розмежування є досить чіткими, а тому немає підстав стверджувати, що у різних випадках одне і те ж приміщення може одночасно відноситися до допоміжного та бути нежитловим.

Як зазначалося вище, нежитлове приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Натомість, допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

На відміну від допоміжного приміщення будинку, тобто приміщення, призначеного для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення), нежитлове приміщення (група нежитлових приміщень) будинку - сукупність нежитлових приміщень, які мають сполучення між собою та окремий вихід на сходову клітку, коридор або земельну ділянку чи прилеглу територію і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Таким чином, визначальним для правильного вирішення даного спору є з`ясування та визначення правового статусу спірних приміщень у багатоквартирному будинку, а саме встановлення, чи належать усі спірні приміщення до числа допоміжних, чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку, з урахуванням характеристик таких приміщень.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Дана позиція висвітлена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15ц.

Спірне нежитлове приміщення А, загальною площею 679,9 кв., що знаходиться у житловому будинку, придбане відповідачем 1, як нежитлове приміщення і має статус індивідуального нерухомого майна, а не майна загального користування.

Статус індивідуально визначеного майна дане приміщення набуло з моменту створення, введення в експлуатацією, що підтверджується п. 1.1. Договору про дольову участь у будівництві № 047Г від 11.01.2006, Актом здавання-приймання завершених будівництвом нежитлових приміщень від 11.06.2007, Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 15.06.2007, Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14958030 від 19.06.2007.

З моменту реєстрації права власності на дане нежитлове приміщення 19.06.2007 дане приміщення належало на праві приватної власності, а тому не може мати статусу приміщення загального користування і бути спільною сумісною власністю жильців багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_5 .

Також з долученого до матеріалів справи відповідачем Висновку експерта Івано-Франківського НДЕКЦ від 15.10.2024 № СЕ-19/109-24/4869-БТ вбачається, що експертом вказано, що спірне приміщення є нежитловим приміщенням та функціонально воновідповідає нежитловому приміщенню (відповідь на 5 та 6 питання експертизи а.с. 168).

У той же час, позивачами надано належних доказів, які б вказували, що на момент проектування та при його зведенні це мало бути приміщення загального користування, з огляду на що твердження позивачів, що вищевказане житлове приміщення є горищем багатоквартирного будинку, не відповідає підтверджується жодними доказами та не спростовується наявними у справі доказами.

Суд враховує, що Договір про дольову участь у будівництві № 047Г від 11.01.2006 року, як і всі інші правовстановлюючі документи на спірне нежитлове приміщення у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися, у матеріалах справи такі відомості відсутні. Позивачами не надано доказів на підтвердження режиму спірного приміщення саме як допоміжного.

Статтями 12 та 81 ЦПК України обов`язок доведення тих обставини, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, покладає саме на цю сторону.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Так статтею 102 ЦПК України встановлено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Суд враховує, що експертиза призначається саме для з`ясування обставин, що мають значення для справи, при цьому, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Водночас, учасники справи з клопотання про призначення у справі судової експертизи, з метою визначення статусу спірного приміщення, не зверталися. Позивачами експертного висновку, виконаного на самостійне замовлення також не надано.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Посилаючись на те, що спірне приміщення за своїми технічними характеристиками є саме допоміжнім, а не нежитловими, позивачі не надали належних та допустимих доказів, які б беззаперечно доводили, що приміщення горища є саме допоміжними приміщеннями.

Також у матеріалах справи відсутні відомості, які вказують на те, що спірне приміщення було запроектоване саме як допоміжне, тобто призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, а не як нежитлове приміщення, як і не довели, яким чином ці приміщення можуть задовольняти побутові потреби мешканців будинку.

Враховуючи вище викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 2-13, 81, 141, 247, 264, 265, 268 ЦПК України суд , -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 до ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ТОВ «Геотехніка», ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство «ЖЕО Житло-Сервіс» про витребування майна та скасування державної реєстрації відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.08.2025 року.

Суддя Антоняк Т.М.