Рішення № 12939929, 21.12.2010, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-2809

2010 р.

21 грудня 2010 рік

м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Веселова В.М.,

секретаря Максимюк М.А.,

представника позивача юрисконсульта юридичного департаменту Івано-Франківської філії ЗАТ КБ «Приватбанк» Длугоша І.І.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення та зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача та визнання кредитного договору № IFJWG40000003777 від 3 березня 2008 року недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення, посилаючись на те, що 03 березня 2008 року був укладений кредитний договір № IFJWG40000003777 згідно якого цього ж дня відповідачка отримала кредит у розмірі 84900,60 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03.03.2018 року. В рахунок забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором відповідач уклала з позивачем договір іпотеки № IFJWG40000003777 від 3.03.2008 року, у відповідності до якого відповідачка надала в іпотеку квартиру,розташовану в АДРЕСА_1. Відповідач зобовязання за кредитним договором виконувала неналежним чином, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 156632,13 грн., яка складається з наступного:

- 82882,61 грн. заборгованість за кредитом , в т.ч. прострочене тіло кредиту - 4338,51 грн.;

- 49552,98 грн. заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, в т.ч. прострочені відсотки - 48505,72 грн.;

- 24196,54 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив в рахунок погашення боргу звернути стягнення на квартиру загальною площею 46,70 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1,шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на підставі договору іпотеки, а також виселити відповідачку з вищевказаної квартири, стягнути з відповідачки судові витрати.

Відповідач подала зустрічну позовну заяву про захист прав споживача та визнання кредитного договору від 3 березня 2008 року недійсним, аргументуючи свою позицію тим,що спірний кредитний договір не містить всіх необхідних умов, які вимагаються законодавством про захист прав споживачів для договорів споживчого кредитування, тобто в договорі відсутні сукупна вартість кредиту та не зазначена річна відсоткова ставка кредиту, відсутній детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача. Вважає,що кредитний договір не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки містить ряд дискримінаційних,на думку відповідача, положень щодо неможливості дострокового повернення кредиту, не обрахування належним чином процентної ставки, ненадання певної інформації при укладенні договору. Просить визнати недійсним кредитний договір № IFJWG40000003777 від 3 березня 2008 року,укладений між позивачем та відповідачем.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступних висновків.

03 березня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про іпотечний кредит № IFJWG40000003777 згідно якого цього ж дня відповідачка отримала кредит у розмірі 84900,60 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03.03.2018 року. Кредит було надано для придбання у власність окремої квартири з метою постійного проживання в АДРЕСА_1.(п.1.3 договору). Кредит було отримано згідно ордеру-розпорядження №1 від 3 березня 2008 року. Згідно з пп.5.1,5.2.1.,5.2.2.,5.2.3.,5.2.4. договору кредитор зобовязаний надати позичальнику кредит на умовах визначених договором,надавати позичальнику за його вимогою довідки про поточну заборгованість,вимагати від позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобовязань,проводити перевірку цільового використання кредиту,вимагати дострокового повернення кредиту в випадку прострочення чергового платежу. У відповідності до п.2.3. укладеного договору позичальник зобовязується щомісячно до 3 числа кожного місяця здійснювати погашення кредиту та сплачувати відсотки платежами в сумі не менше1380 грн.60 коп.,яка розраховується згідно відповідної формули. Пунктом 2.3.1 кредитного договору передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом. Згідно п.2.5 договору відсотки розраховуються щомісяця за період з першої дати поточного періоду сплати по останню дату поточного періоду сплати включно. Згідно пп.5.3.1.,5.3.2. позичальник зобовязаний належним чином виконувати свої зобовязання по договору,а згідно пп. 5.3.3. договору у разі порушення умов договору достроково повернути кредит з одночасною сплатою нарахованих відсотків за користування кредитними коштами. У відповідності до п.п.6.2. договору при порушенні позичальником зобовязань по погашенню кредиту , позичальник сплачує кредитору відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі від зазначеного в п.1. 1 нараховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.Пп.6.4. при порушенні позичальником будь-якого зобовязання, він сплачує кредитору пеню в розмірі 0.15 від суми простроченого платежу.

В забезпечення виконання зобов”язань за кредитним договором ПриватБанк і Відповідачка 03.03.2008 року уклали договір іпотеки № IFJWG40000003777. Згідно з договором іпотеки Відповідачка надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 46,70 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачці на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 26.02.2008р. приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Маркеловою І.В. за реєстровим № 804.

Відповідачка належним чином договір не виконувала , станом на 19.10.2010 року має заборгованість в розмірі 156632,13 грн., яка складається з наступного:

- 82882,61 грн. заборгованість за кредитом , в т.ч. прострочене тіло кредиту - 4338,51 грн.;

- 49552,98 грн. заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, в т.ч. прострочені відсотки - 48505,72 грн.;

- 24196,54 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Як вбачається з зустрічного позову,поданого відповідачкою, вона вважає укладений договір іпотечного кредиту недійсним в звязку з тим,що він не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», при чому вказує в зустрічному позові, що при укладенні договору була впевнена в його законності, однак в подальшому звернулась до юристів за консультацією і довідалась,що він не відповідає законодавству України,порушує її права.

При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним повинні враховуватись вимоги законодавства, що стосуються їх чинності. Вони встановлені як ЦК України (ст. ст. 1048-1052, 1054), так і Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Зокрема, це:

-досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору: мета, сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; види (способи) забезпечення зобовязань позичальника; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

-кредитний договір має укладатись обовязково у письмовій формі, причому недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює ніяких правових наслідків, окрім тих, що повязані з його нікчемністю;

-сторони кредитного договору повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

-волевиявлення сторін має бути вільним і відповідати їхній внутрішній волі.

Однією з істотних умов кредитного договору, яка має бути чітко виписана в договорі, є сплата процентів на грошову суму, отриману в кредит. Проценти, сплачувані позичальником за користування кредитом за своїм характером є встановленою договором платою за користування грошовими коштами. В укладеному договорі між позивачем та відповідачем це передбачено ст.ст.2,5 договору.

Відповідно до п. 10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо кредитодавець згідно із договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує пять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

У ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. У п. 23 ст. 1 зазначеного Закону споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Як вбачається відповідачка певний час систематично не виконувала умови підписаного договору іпотечного кредиту,не сплачувала основне тіло кредиту та відсотки,про що свідчить розрахунок заборгованості за договором,який є в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

У наведеному Законі чітко прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. При цьому в разі ненадання зазначеної інформації субєкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один із оригіналів якого передається споживачеві. Споживач не зобовязаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі.

Отже, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Як вбачається з ст.1 представленого договору іпотечного кредиту від 3 березня 2008 року предметом договору є надання відповідачу кредитних коштів для придбання квартири,тобто даний договір є кредитним. Крім цього, у відповідності до Постанови Правління Нацбанку N 279 від 06.07.2000 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2000 р. за N 474/4695 споживчі кредити - це кредити на поточні потреби, які надані позичальнику - фізичній особі, і загальна сума їх за одним чи декількома кредитними договорами (незалежно від наявності забезпечення) не перевищує 20000 гривень. Згідно ст..1 укладеного між позивачем та відповідачем договору іпотечного кредиту сума наданого кредиту відповідачці становить 84900,60 грн. Згідно Указу Президента України від 3.10.1991 року №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» нормативно-правові акти, видані міністерствами,органами виконавчої влади, які зачіпають права,свободи та інтереси громадян підлягають державній реєстрації, яку здійснює Міністерство юстиції України. Нормативно-правові акти набирають чинності через 10 днів після їх реєстрації якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності. Вищезгадана Постанова Правління Нацбанку є офіційним нормативним актом, який зареєстрований в Міністерстві юстиції.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений законом строк.Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша кредитна установа зобов”язується надати грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти. У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі сплата неустойки та відшкодування збитків.

Вищевказані обставини підтверджуються кредитним договором, договором іпотеки, іншими представленими документами.

Згідно ч.1 ст.33 закону України „Про іпотеку” у разі невиконання боржником основного зобовязання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.Відповідно до ст.39 Закону України „Про іпотеку” у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу , встановленою ч.1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право Іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві.

Згідно з ч.2 ст. 39 Закону України „Про іпотеку” одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Відповідно до положень ст. ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку", згідно з якими у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи та поданих документів письмова вимога відповідачці, передбачена ст. 35 Закону України "Про іпотеку" банком боржнику була направлена 4.02.2010 року, і суд приходить до висновку,що позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованим.

В ч. 1 ст. 40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей, виселення проводиться в порядку, встановленому законом. У чч. 2 і 3 цієї ж ст. 40 законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку». Однак оскільки позивач на даний час не набув права власності на іпотечне майно,отже суд приходить до висновку про передчасність вимоги про виселення відповідача з квартири.

Аналізуючи зібрані докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, доведені та підлягають частковому задоволенню, позовні вимоги відповідача задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 610-612, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 33, 39.40 Закону України „Про іпотеку”, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». ст.109 Житлового кодексу України, ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № IFJWG40000003777 від 03.03.2008 року в розмірі 156632,13 грн. звернути стягнення на квартиру загальною площею 46,70 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на підставі договору іпотеки № IFJWG40000003777 від 03.03.2008 р. Публічним акціонерним товариством Комерційний банк „ПриватБанк” (49094, м. Дніпропетровськ, вул.. набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Приват Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу,в решті позовних вимог відмовити.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача та визнання кредитного договору № IFJWG40000003777 від 3 березня 2008 року недійсним, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати: судовий збір в сумі 1566,32 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом десяти днів, з дня проголошення рішення, через Коломийський міськрайонний суд.

СУДДЯ: Веселов В.М.