Рішення № 129391428, 07.08.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/26780/24

Провадження №: 2-а/752/149/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Білозерський відділ державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання рішення протиправним, визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Білозерський відділ державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просить:

- визнати протиправним рішення Державної служби України з безпеки на транспорті (заяву вих. № 7361/3.7/14-24 від 06 червня 2024 року) про примусове виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованому в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстраційне місце проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, № AA 00019239 від 30 квітня 2024 року.

- визнати виконавчий документ, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованому в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстраційне місце проживання/ перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, № AA00019239 від 30 квітня 2024 року, таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з порушенням строків пред`явлення до виконання.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що постанова по справі про адміністративне правопорушення № АА00019239 від 30 квітня 2024 була оскаржена у встановлений строк, а отже не набула законної сили. Незважаючи на це, Державна служба України з безпеки на транспорті направила її для примусового виконання, що суперечить вимогам КУпАП та Закону «Про виконавче провадження». Внаслідок цього державним виконавцем безпідставно відкрито виконавче провадження та винесено постанови про стягнення виконавчого збору і витрат. Позивач вважає такі дії незаконними та просить суд визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить суд визнати протиправним направлення постанови про адміністративне правопорушення до органу ДВС до моменту набрання нею законної сили, визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 грудня 2024 року справу передано на розгляд головуючого судді Митрофанової А.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви.

Крім того, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року за заявою ОСОБА_1 зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 75280226, відкритому 12 червня 2024 року Білозерським відділом державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на підставі постанови AA00019239 від 30 квітня 2024 року.

13 лютого 2025 року до суду надійшов відзив представника відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті Риженко І.С., в якому вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що постанова про адміністративне правопорушення від 30 квітня 2024 року № АА00019239 набула законної сили з моменту вручення або повернення поштового повідомлення про її вручення, а тому направлення її до органу ДВС для примусового виконання відбулося правомірно. Представник відповідача наголошує, що штраф у встановлений законом строк сплачений не був, а відомості про його оскарження до Укртрансбезпеки не надходили. Також зазначено, що правових підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не існує, а посилання позивача на положення статті 374 КАС України є безпідставним, оскільки ця норма не регулює виконання судових рішень в адміністративних справах.

Також 13 лютого 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивачки - адвокат Лошкарьов Ф.А. зазначив, що відповідач не спростував доводи позову, а навів недостовірні твердження. Зокрема, постанову № АА00019239 було оскаржено у встановлений строк, а про подання позовної заяви відповідач був повідомлений ще 20 травня 2024 року, що підтверджується квитанцією. Незважаючи на це, постанову направлено на виконання 06 червня 2024 року, що є передчасним. Також зазначено, що в Укртрансбезпеки була технічна можливість перевірити факт оскарження, тому посилання на його відсутність є безпідставним.

Клопотань від позивача та відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надійшло.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження обставин в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 30 квітня 2024 року старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенком Віктором Володимировичем винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України, серії АА № 00019239, відповідно до якої 25 квітня 2024 року о 15 год. 54 хв., за адресою М-30, км 996+491, Дніпропетровська область, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , допустила рух транспортного засобу «MAN TGX», державний номерний знак НОМЕР_2 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5.413 % (2.165 тонн) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн, чим вчинила порушення, відповідальність за яке передбачено частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу: кількість вісей - 5 шт.; відстань між вісями: 1-2 - 2 590 мм, 2-3 - 1 250 мм, 3-4 - 4 050 мм, 4-5 - 1 360 мм; навантаження на вісь: вісь 1 - 7 150 кг, вісь 2 - 3 750 кг, вісь 3 - 10 800 кг, вісь 4 - 9 150 кг, вісь 5 - 9 250 кг; загальна маса - 48 300 кг. Виміряні з урахуванням похибки вагові параметри (загальна маса): 42 165 кг.

Постановлено накласти штраф у сумі 8 500,00 гривень.

Вказана постанова отримана 15 травня 2024 року та відповідно до її змісту в цей же день набрала законної сили, строк пред`явлення її до виконання до 14 червня 2024 року.

20 травня 2024 року позивачка звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з адміністративним позовом, у якому просила скасувати зазначену постанову як таку, що винесена без належних підстав, та визнати її такою, що не підлягає виконанню. Квитанція про надсилання позовної заяви, додана до матеріалів справи, підтверджує факт звернення.

24 травня 2024 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі № 752/10778/24 за позовом ОСОБА_2

06 червня 2024 року Державною службою України з безпеки на транспорті направлено постанову № АА00019239 на примусове виконання до Білозерського відділу державної виконавчої служби. Відповідна постанова про примусове виконання була видана за вих. № 7361/3/714-24.

12 червня 2024 року державним виконавцем Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області відкрито виконавче провадження № 75280226 на підставі постанови Державної служби України з безпеки на транспорті № АА00019239 від 30 квітня 2024 року.

Станом на дату відкриття виконавчого провадження адміністративне стягнення, передбачене постановою № АА00019239 у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 грн, позивачкою сплачено не було.

04 листопада 2024 року рішенням Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/10778/24 за адміністративним позовом ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення № АА00019239 від 30 квітня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

13 листопада 2024 року позивачка звернулась з апеляційною скаргою на зазначене рішення суду першої інстанції, скориставшись підсистемою «Електронний суд».

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Станом на момент розгляду справи у суді апеляційної інстанції постанова не постановлена.

Не погоджуючись із передчасним направленням на примусове виконання постанови про адміністративне правопорушення до органу державної виконавчої служби, позивачка звернулася до суду з позовом.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд справ про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті врегульовано ст.279-5 КУпАП.

Вказаною статтею передбачено, що у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені ч.2 статті 122-2, ч.2, 3 ст.132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.

За запитом уповноваженої на те посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (у тому числі за умови ідентифікації такої посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису), відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних».

За запитом уповноваженої на те посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (у тому числі за умови ідентифікації такої посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису), відповідні органи державної влади або місцевого самоврядування, їх посадові (службові) особи зобов`язані надати відомості про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи вантажовідправника.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачені ст.132-2 цього Кодексу, та правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В свою чергу, відповідно до ст.300-2 КУпАП у разі сплати особами, зазначеними у ст. 14-3 цього Кодексу, штрафу протягом 10 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті така постанова вважається виконаною.

У разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині 1 цієї статті, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті підлягає примусовому виконанню протягом 30 днів з дня набрання нею законної сили.

У разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги.

Відповідно до ст.303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Статтею 307 КУпАП встановлено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

З огляду на викладене, можна дійти висновку про те, що постанова про адміністративне правопорушення, винесена за результатами автоматичної фіксації порушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, набирає законної сили з моменту її вручення або належного повідомлення особи, щодо якої вона винесена, якщо в передбачений строк вона не була оскаржена. Водночас, у випадку оскарження постанови в межах установленого строку, строк її добровільного та примусового виконання зупиняється на період розгляду скарги відповідно до спеціальних норм КУпАП.

З урахуванням того, що постанова про адміністративне правопорушення № АА00019239 від 30 квітня 2024 року була вручена позивачці 15 травня 2024 року та з цього моменту набула законної сили, однак вже 20 травня 2024 року оскаржена до суду у встановлений законом строк, що підтверджується належними доказами, вона перебувала у процесі судового оскарження.

Провадження у справі було відкрито ухвалою суду першої інстанції від 24 травня 2024 року, за результатами якого 04 листопада 2024 року постановлено рішення про відмову в задоволенні позову.

У подальшому, 13 листопада 2024 року позивачка подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження, яке наразі не завершено.

За таких обставин, оскільки постанова була оскаржена у передбачений законом строк, а остаточне судове рішення у справі ще не ухвалено, її направлення на виконання 06 червня 2024 року слід розцінювати як передчасне.

Направлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби в період, коли постанова перебувала на стадії судового оскарження, фактично відбулося з порушенням встановленого порядку виконання таких постанов, що унеможливлює визнання цього документа таким, що підлягав примусовому виконанню на зазначену дату.

Тому суд погоджується з твердженнями позивача про протиправність рішення відповідача щодо направлення постанови на примусове виконання.

Твердження відповідача про те, що на момент направлення постанови № АА00019239 на примусове виконання йому не було відомо про її судове оскарження, спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Так, з квитанції про подачу позовної заяви через підсистему «Електронний суд», позов було подано 20 травня 2024 року, тобто до моменту направлення постанови до органу державної виконавчої служби (06 червня 2024 року).

Крім того, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24 травня 2024 року відкрито провадження у справі, і відповідне повідомлення було автоматично сформовано та направлено сторонам.

Таким чином, відповідач мав об`єктивну можливість дізнатись про факт оскарження, зокрема через власний кабінет у ЄСІТС.

Посилання відповідача на те, що постанова набула законної сили і тому підлягала виконанню, не враховує правових наслідків подання скарги (позову) у встановлений строк.

Позивачка не лише отримала постанову, а й оскаржила її у передбачений законом строк, ще до спливу строку добровільного виконання, чим реалізувала своє право на судовий захист.

Відповідно, на момент направлення постанови до виконання вона вже перебувала на стадії судового перегляду, що згідно з приписами КУпАП зупиняє перебіг строку її виконання до ухвалення остаточного судового рішення.

Щодо вимоги про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з пропущенням строку пред`явлення, суд зазначає, що постанова перебуває у процесі судового оскарження, а отже строк її виконання зупинено.

У разі набрання чинності рішенням про відмову в задоволенні позову, строк поновиться, і постанова підлягатиме виконанню.

Тому підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, наразі немає.

Посилання позивача на статтю 374 КАС України як на правову підставу для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є помилковим, оскільки ця норма стосується виключно виконавчих документів, виданих судами, зокрема на підставі судових рішень.

У даному випадку мова йде про постанову, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті як суб`єктом владних повноважень у межах адміністративного провадження, яка не є судовим рішенням і не оформлюється судом як виконавчий документ.

Тому положення статті 374 КАС України не регулюють спірні правовідносини і не можуть бути застосовані як підстава для задоволення відповідної позовної вимоги.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат між сторонами у даній справі відсутні, а тому розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 72, 77, 241-246, 286 КАС України, ст.ст. 7, 122, 251, 265-2, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Білозерський відділ державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання рішення протиправним, визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Державної служби України з безпеки на транспорті (заяву вих. № 7361/3.7/14-24 від 06 червня 2024 року) про примусове виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованому в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстраційне місце проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, № AA 00019239 від 30 квітня 2024 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.О. Митрофанова