Рішення № 129391426, 07.08.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/6904/25

Провадження №: 2-а/752/235/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 14 січня 2025 року № ПС003863 та закриття справи про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що постанова про накладення адміністративного стягнення є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки дії водія транспортного засобу не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 132-1 КУпАП. Транспортний засіб було зупинено та відмову від проходження габаритно-вагового контролю зафіксовано поза межами зони цього контролю, а саме на 37 км автодороги М-28 Одеса-Южне, тоді як сам контроль розташовано на 40 км + 639 м цієї ж дороги. Тобто, відсутня подія правопорушення в межах, передбачених чинним законодавством.

Також зазначив, що акт про відмову від проходження габаритно-вагового контролю було складено у місці, яке не відповідає вимогам законодавства щодо меж пункту ГВК, а отже, не може вважатися належним доказом. Крім того, згідно з п. 7 Порядку № 1007/1207, акт про відмову водія може бути складений лише у разі відмови безпосередньо в пункті контролю, чого в даному випадку не було. У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які б підтверджували факт правопорушення, що прямо суперечить вимогам ст. 251 КУпАП.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просила суд скасувати оскаржувану постанову у зв`язку із відсутністю події адміністративного правопорушення та стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 березня 2025 року справу передано на розгляд головуючого судді Митрофанової А.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26 березня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 квітня 2025 року задоволено заяву представника позивача адвоката Михайлова Гліба Вадимовича про забезпечення позову та зупинено стягнення з ОСОБА_1 адміністративного штрафу у розмірі 102 000 грн, накладеного постановою Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) у Одеській області від 14 січня 2025 року № ПС003863 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_7.

22 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив представника відповідача - Воробйової АО., в якому вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою. Відповідач вказує, що дії посадових осіб Укртрансбезпеки були вчинені в межах наданих законом повноважень під час проведення рейдової перевірки, а факт відмови водія від проходження габаритно-вагового контролю належно зафіксовано актом та іншими супровідними документами. Представник відповідача заперечує доводи позивача щодо відсутності складу правопорушення, зазначаючи, що ч. 3 ст. 132-1 КУпАП не містить вимоги, що відмова має бути зафіксована виключно в межах пункту контролю, а охоплює будь-які дії або бездіяльність, які призвели до його не проходження. Зазначається, що транспортний засіб супроводжувався до пункту контролю, однак водій відмовився виконати вимогу посадової особи, що й стало підставою для складання акту та винесення постанови.

Клопотань від позивача та відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надійшло.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження обставин в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є власником спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки DAF, модель XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , та спеціалізованого напівпричепа Н/ПР, марки FRUEHAUF, модель TX 34CC-2EXA, номерний знак НОМЕР_2 .

Вказане підтверджується наявними у справі копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (т. 1, а.с. 16-17).

21 грудня 2024 на автомобільній дорозі М-28 Одеса-Южне (37 км + 000 м), о 20 годині 39 хвилини посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області було зупинено вантажний транспортний засіб позивача з напівпричепом під керуванням водія ОСОБА_2 .

Відповідно до абз. 4 ч. 19 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» інспектором Відділу державного нагляду (контролю) Коханенком Сергієм прийнято рішення про супроводження автомобільного транспортного засобу марки DAF, модель XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом FRUEHAUF, модель TX 34CC-2EXA, номерний знак НОМЕР_2 , що мав ознаки порушення нормативних вагових або габаритних параметрів (відсутність товарно-транспортної накладної та просідання вузлів підвіски), до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 км), а також про заборону подальшого руху.

У зв`язку з відмовою водія ОСОБА_2 від проходження габаритно-вагового контролю на підставі рішення про супроводження, посадовими особами Укртрансбезпеки було складено акт № 017447 від 21 грудня 2024 року про відмову водія від проходження ГВК. Цього ж дня о 20 год. 39 хв. на 37 км автодороги М-28 Одеса-Южне складено акт про блокування транспортного засобу.

14 січня 2025 року посадовою особою відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Управління Укртрансбезпеки у складі Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на транспорті Золотарем С.Б. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС № 003863, відповідно до якої 21 грудня 2024 року о 20 год. 13 хв. на автодорозі М-28 Одеса-Южне (37 км + 000 м), водій ОСОБА_2 , керуючи вантажним транспортним засобом марки DAF/FRUEHAUF, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , відмовився від проходження габаритно-вагового контролю, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 132-1 КУпАП. За результатами розгляду матеріалів справи громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , визнано винним у вчиненні зазначеного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 000 грн.

Копія постанови № ПС003863 була направлена на адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) листом від 14 січня 2025 року № 382862/35/24-25. Відповідно до поштових документів, постанова була відправлена, однак матеріали справи не містять доказів її фактичного отримання позивачем.

04 березня 2025 року ОСОБА_1 дізнався про існування постанови № ПС003863 зі зверненням до Єдиного реєстру боржників, де містилися відомості про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_7 на підставі зазначеної постанови.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, а також Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 3 ст. 132-1 КУпАП встановлено, що ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю, а так само перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, розташування транспортних засобів на проїзній частині, вчинення правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 121 цього Кодексу, в зоні габаритно-вагового контролю - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У позовній заяві позивач обґрунтовує протиправність оскаржуваної постанови тим, що у момент зупинки транспортного засобу не перебував у зоні дії пункту габаритно-вагового контролю, а тому не був зобов`язаний виконувати вимогу посадової особи Укртрансбезпеки про слідування до іншого пункту зважування, розташованого за межами місця зупинки. На думку позивача, така вимога є необґрунтованою та суперечить положенням ПДР України.

Водночас, як вбачається з відзиву на позов, відповідач вважає, що відмова водія виконати вказівку посадової особи Укртрансбезпеки прослідувати до пункту габаритно-вагового контролю фактично є ухиленням від проходження габаритно-вагового контролю в зоні його дії.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 (далі - Порядок).

Згідно до п. 4 розділу «Загальні питання» габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів.

Місце розташування стаціонарного пункту та схема організації дорожнього руху під час під`їзду до пункту та виїзду з нього визначаються Укртрансбезпекою та її територіальними органами і погоджуються з власниками автомобільних доріг та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Пересувний пункт габаритно-вагового контролю - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.

Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Відповідно до п.2.4-1 Правил дорожнього руху у місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або поліцейського водій вантажного автомобіля (в тому числі механічного транспортного засобу) повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також:

-передати для перевірки документи, зазначені в підпунктах «а», «б» і «г» пункту 2.1 цих правил;

-надати транспортний засіб та причіп (за наявності) для вагового та/або габаритного контролю відповідно до встановленої процедури.

Отже, зазначений пункт Правил дорожнього руху чітко встановлює, що водій вантажного транспортного засобу зобов`язаний зупинитися для проходження габаритно-вагового контролю виключно у спеціально визначеному для цього місці, тобто безпосередньо на пункті габаритно-вагового контролю, який має бути належним чином облаштований та позначений відповідними дорожніми знаками, і лише на вимогу працівника цього пункту або поліцейського відповідно до визначеної процедури.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль, яким керував водій ОСОБА_2 , було зупинено о 20 год. 39 хв. 21 грудня 2024 року на автодорозі М-28 Одеса-Южне (км 37+000), де відсутній пункт габаритно-вагового контролю та відповідне дорожнє маркування. У подальшому водій відмовився прослідувати до пункту ГВК, розташованого на 40 км + 639 м цієї ж автодороги, посилаючись на необґрунтованість такої вимоги.

Таким чином, працівниками Укртрансбезпеки було зупинено транспортний засіб, що належить позивачу, поза межами зони дії пункту габаритно-вагового контролю, що суперечить вимогам п. 2.4-1 Правил дорожнього руху України.

Крім того, в цій ситуації мала місце не відмова водія від проходження контролю як така, а відмова виконати вимогу прослідувати до пункту його проведення, який знаходився за межами місця зупинки.

Отже, відсутній ключовий елемент складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 132-1 КУпАП, а саме відмова або ухилення від проходження габаритно-вагового контролю саме в зоні його здійснення. Відтак дії водія не можуть бути кваліфіковані як адміністративне правопорушення у розумінні вказаної норми.

Також судом досліджено долучені до матеріалів справи документи, а саме: щотижневий графік проведення рейдових перевірок Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області на період з 16 по 22 грудня 2024 року, а також направлення на рейдову перевірку № 51/В/2024 від 12 грудня 2024 року.

З аналізу зазначених документів убачається, що перевірки передбачено проводити на окремо визначених ділянках доріг у межах Одеської області, однак автодорога М-28 Одеса-Южне (км 37+000), на якій було зупинено транспортний засіб позивача, до переліку таких ділянок не включена.

Крім того, судом установлено, що відстань від місця зупинки - км 37+000 автодороги М-28 - до стаціонарного пункту габаритно-вагового контролю, розташованого на км 40+639 цієї ж дороги, становить 3 км 639 м, тобто пункт контролю розташований значно далі від місця зупинки.

Автомобіль під керуванням водія ОСОБА_2 було зупинено 21 грудня 2024 року о 20 год. 39 хв. на км 37+000 автодороги М-28 Одеса-Южне. Водію було запропоновано прослідувати до пункту габаритно-вагового контролю на км 40+639, однак поблизу місця зупинки відсутній сам пункт ГВК, відповідні дорожні знаки та зважувальне обладнання, що свідчить про відсутність зони габаритно-вагового контролю у значенні, визначеному законодавством.

При цьому суд бере до уваги положення ст. 62 Конституції України та ч. 1 ст. 9 КУпАП, згідно з якими усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а адміністративна відповідальність можлива лише за умови наявності доведеного складу правопорушення.

Враховуючи встановлені обставини та аналіз наведених норм, суд доходить висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 132-1 КУпАП, а тому постанова від 14 січня 2025 року серії ПС № 003863, винесена посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Управління Укртрансбезпеки, підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням вимог матеріального закону, без належного встановлення обставин та без достатніх доказів на підтвердження вини особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 132-1 КУпАП, а також з урахуванням того, що зупинка транспортного засобу була здійснена поза межами зони габаритно-вагового контролю, без наявності відповідного пункту, обладнання та дорожніх знаків, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частина 1 ст. 139 КАСУ передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова особа.

З огляду на викладене, беручи до уваги положення КАС України, суд приходить висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 211,20 грн. (судовий збір за подачу позову), 908,40 грн. (судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову).

Керуючись ст. ст. 72, 77, 241-246, 286 КАС України, ст.ст. 7, 122, 251, 265-2, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову серії ПС №003863 від 14 січня 2025 року, винесену посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Управління Укртрансбезпеки у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 132-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 51 000,00 грн, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2119,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.О. Митрофанова