Рішення № 129370288, 06.08.2025, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/2067/24

Провадження №2/155/139/25

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.08.2025 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Санакоєва Д.Т., при секретарі судових засідань Федонюк О.М., розглянувши у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Веремчук Віктор Володимирович, до Берестечківської міської ради, про визнання права власності за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

23 грудня 2025 року позивач звернулася з позовом до суду в якому просить визнати нею право власності за набувальною давністю на сертифікат на земельну частку (пай), що належав ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що із спадкодавцем ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах, мали спільні права та обов`язки, спільний побут та майно, вели господарство. Вказує, що з ОСОБА_2 до дня смерті проживали разом у її будинку. 04 липня 1997 року ОСОБА_2 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВЛ №0151207. Позивач зазначає, що до смерті ОСОБА_2 передав їй для переоформлення права власності оригінал даного сертефікату, яким вона володіє відкрито та добросовісно понад 20 років.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 26.12.2025 року відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання з викликом сторін.

Ухвалою від 21.05.2025 року закрите підготовче та призначено до судового розгляду.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, будь яких додаткових заяв чи клопотань, у тому числі й про витребування доказів, не подавали.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у письмовій заяві до суду просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги визнає повністю та не заперечує щодо їх задоволення.

Враховуючи вимоги ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10) і після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої, увійшов сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВЛ № 0151207.

Згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВЛ № 0151207, виданим 04 липня 1997 р. на підставі рішення Горохівської районної державної адміністрації від 13 січня 1997 р. №2, ОСОБА_2 , який проживав в с. Новостав Горохівського району Волинської області, належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Гагаріна с. Горішне Горохівського району Волинської області, розміром 2,32 в умовних кадастрових гектарах (а.с. 11).

Із довідки виконавчого комітету Берестечкіської міської ради №329 від 19.06.2024 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 до дня смерті проживав у житловому будинку ОСОБА_1 , який був прописаний з 09 липня 1993 року, проживав в незареєстрованому шлюбі. Дітей немає. Пережилого подружжя немає. Заповіт від імені ОСОБА_3 в сільській раді не посвідчувався. Спадкоємцем є ОСОБА_1 , яка вступила у фактичне володіння майном шляхом спільного проживання (а.с.12).

Згідно з положеннями Цивільного кодексу УРСР 1963 р., який був чинним на момент відкриття спадщини ОСОБА_1 не належала до кола її спадкоємців за законом.

У позові позивач зазначає, що ОСОБА_3 перед смертю передав сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВЛ № 0151207 ОСОБА_1 .

Згідно положень ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст.317 ЦК України).

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування.

Умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі ст. 344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Верховний Суд у постанові від 28.04.2020 р. у справі №552/1354/18 зазначив, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю.

Окрім того, позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 р. у справі №910/17274/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.01.2019 р. у справі № 55/16913/16-ц.

Відповідно до ч.1 та ч.3 статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням, у встановленому вказаною статтею порядку.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 було відомо про дійсного, потенційного власника спірного сертифікату на право на земельну частку (пай), яким є територіальна громада за місцем відкриття спадщини, а на нерухоме майно за його місцезнаходженням, суд вважає, що позивачем не доведено в сукупності усіх обставин, передбачених ст.344 ЦК України, необхідних для набуття права за набувальною давністю, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.316, 317, 328, 344 ЦК України, ст.ст.82, 141, 142, 211, 247, 258-259, 263, 265, 268, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенніпозову ОСОБА_1 до Берестечківськоїміської ради,про визнанняправа власностіза набувальноюдавністю відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Берестечківська міська рада Луцького району Волинської області, ЄДРПОУ 04051262, місцезнаходження: м. Берестечко, вул. Шевченка, 2 Луцького району Волинської області.

Рішення в повному обсязі складено 06.08.2025 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Д.Т.Санакоєв