Рішення № 129358911, 06.08.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2025 року м. Рівне№460/10486/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю доТовариства зобмеженою відповідальністю "УКРСОНЦЕЕНЕРГО" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -В С Т А Н О В И В:

Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (даліпозивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсонцеенерго» (далі ТОВ «Укрсонцеенерго», відповідач) про стягнення адміністративно-господарської санкції у розмірі 100190,62 грн та пені в сумі 2054,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам частини першоїстатті 19 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІПро основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні(далі - Закон №875-ХІІ) відповідач у 2024 році не забезпечив норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 особа. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 100190,62 грн, яка відповідачем в добровільному порядку не була сплачена. За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в сумі 2054,10 грн, яку позивач просить стягнути із сумою адміністративно-господарських санкцій в примусовому порядку.

Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач ТОВ «Укрсонцеенерго» позов не визнало та просить відмовити у його задоволенні, оскільки середньооблікова чисельність штатних працівників угрудні 2024 року за звітний період почала становити 8 осіб, у зв`язку з чим було створено робоче місце для особи з інвалідністю, підібрано та працевлаштовано таку особу на створене робоче місце в грудні 2024 року, що було відображено в поданому контролюючому органу податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за VI квартал 2024 року. З урахуванням наведеного зазначає, що відповідачем були виконані вимогиЗакону №875-ХІІщодо працевлаштування особи з інвалідністю, а тому відсутні підстави для сплати адміністративно-господарських санкцій.

Згідно відповіді на відзив на адміністративний позов позивач з підстав вказаних у позовні заяві наполягає на її задоволенні.

Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з централізованого банку даних з проблем інвалідності (ЦБІ), наданого Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ «Укрсонцеенерго» у 2024 році становить 8 працівників, а осіб з інвалідністю за січень-листопад 2024 року 0, за грудень 2024 року - 1.

Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для ТОВ «Укрсонцеенерго» становить 1 особа. За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції в сумі 100190,62 грн, виходячи з розміру середньорічної заробітної плати (200381,23 грн).

У зв`язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій у встановлений термін відповідачу нарахована пеня в сумі 2054,10 грн (41 день).

Згідно з квитанцією від 04.03.2025, позивач надіслав відповідачу розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Частинами першою, другоюстатті 18 Закону №875-ХІІпередбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Відповідно до частини третьоїстатті 18 Закону № 875-ХІІ(в редакції до 06.11.2022) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Законом УкраїниПро внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністювід 18.10.2022 № 2682-IX (чинний з 06.11.2022) частину третюстатті 18 Закону №875-ХІІвикладено в новій редакції:Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами першою, другою, четвертоюстатті 19 Закону № 875-ХІІдля підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Частиною першоюстатті 20 Закону № 875-ХІІвизначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченимстаттею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина другастатті 20 Закону №875-ХІІ).

Відповідно до частин четвертої, п`ятоїстатті 20 Закону №875-ХІІадміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленогочастиною першоюстатті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цимЗаконом, не застосовуються строки, визначеністаттею 250Господарського кодексу України. У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Отже,закономпередбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для суб`єктів господарювання, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

При вирішенні спору суд також бере до уваги те, що питання, пов`язані з обліком штатних працівників, регулюються Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженоїнаказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722 (даліІнструкція № 286), дія якої згідно із пунктом 1.1 поширюється на всі юридичні особи, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 3.2 тапідпунктів 3.2.1, 3.2.2, 3.2.5 Інструкції №286середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з`явились або не з`явились на роботу. Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував. При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієїІнструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо. Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Судом встановлено, що згідно із звітними податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за I- IV квартали 2024 року ТОВ «Укрсонцеенерго», в розділіЗагальні показники підприємницької діяльностів графі №101 зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників за вказані періоди становить: за І квартал 2024 року5+8+8 осіб, за ІІ квартал 2024 року8+8+8, за ІІІ квартал 2024 року7+7+7 осіб; за IV квартал 2024 року10+10+10 осіб. Крім того, вказано, що працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність становить за січень-листпад 2024 року0 осіб, за грудень 2024 року1 особа.

Таким чином, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ТОВ «Укрсонцеенерго»у 2024 році становила 8 осіб ((5+8+8+8+8+8+7+7+7+10+10+10/12), при цьому до жовтня 2024 року середньооблікова чисельність штатних працівників становила 7,34 осіб ((5+8+8+8+8+8+7+7+7/9).

Отже, обов`язок щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування однієї особи з інвалідністю відповідно до приписів частини першоїстатті 19 Закону № 875-ХІІу відповідача виник з жовтня 2024 року.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнятий на роботу у ТОВ «Укрсонцеенерго» з 05.12.2024 (наказ №16-к/тр від 04.12.2024), довідка до акта медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №901562, інвалідність ІІІ група встановлена (повторний огляд) з 01.08.2025.

Відповідно достатті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1статті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд зауважує, що розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій віднесено до компетенції Фонду, а розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідномупідприємстві, установі,організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Водночас, в межах спірних правовідносин Фонд не заперечує, що у відповідача працевлаштована особа з інвалідністю з грудня 2024 року, однак не надає належних та достатніх доказів того, що обов`язок щодо сплати адміністративно-господарських санкцій у відповідача виник за цілий 2024 рік, тоді як обов`язок щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування однієї особи з інвалідністю відповідно до приписів частини першоїстатті 19 Закону № 875-ХІІу ТОВ «Укрсонцеенерго» виник з жовтня 2024 року, а у грудні 2024 року встановленийЗаконом № 875-ХІІобов`язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю відповідач виконав.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, аналізуючи норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що оскільки у ТОВ «Укрсонцеенерго» обов`язок щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування однієї особи з інвалідністю відповідно до приписів частини першоїстатті 19 Закону № 875-ХІІу ТОВ «Укрсонцеенерго» виник з жовтня 2024 року, алише у грудні 2024 році заповнило 1 (одне) робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю, а відтак частково виконало свій обов`язок у 2024 році, отже як адміністративно-господарська санкція так і пеняу сумі 2054,10 грн. розраховані щодо відповідача неправильно.

Щодо нарахування та застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за період з 01.10.2024 по 04.12.2024 (включно), то суд звертає увагу, що саме до компетенції позивача віднесено розрахунок адміністративно-господарських санкцій та пені, тоді як суд перевіряє обґрунтованість відповідного розрахунку, однак не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідалозакону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з частиною 2статті 6 КАС Українитастаттею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини»передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсонцеенерго» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 06 серпня 2025 року

Учасники справи:

Позивач - Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Замкова, 10 А/1,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 13979356)

Відповідач - Товариство зобмеженою відповідальністю "УКРСОНЦЕЕНЕРГО" (вул. Кавказька, 3, кв.412,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33013, ЄДРПОУ/РНОКПП 43685081)

Суддя Д.П. Зозуля