Рішення № 129353924, 06.08.2025, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 705/450/25

Провадження № 2/702/360/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2025 м.Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Барської Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Возної В.В.,

учасники справи не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань м. Монастирище цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі по тексту також ТОВ «ФК «ЕЙС», позивач) звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 17733,10 гривень,судового збору в розмірі 2422,40 грн. і витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 27.03.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, який відтворений шляхом використання ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер його мобільного телефону, укладений Договір кредитної лінії №00-9694770.

Відповідно до цього правочину відповідач отримав кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 5500,00 грн. на умовах, передбачених договором, який зобов`язався повернути до 22.03.2025, сплатити проценти за користуванням ним та виконати інші обов`язки, передбачені його умовами.

Позивач стверджує, що всупереч умов Договору, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, що створило заборгованість у розмірі 17733,10грн., у тому числі 6050,00 грн. тіла кредиту та 11683,10 грн. відсотків за користування ним.

21.10.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладений договір факторингу №21102024-МК/ЕЙС, згідно з умовами якого до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 20483,10 грн., яку ОСОБА_1 добровільно не погашає, а тому позивач вимушений звернутися до суду із вказаним позовом та просить стягнути із відповідача на його користь заборгованість у розмірі 17733,10грн.

Також позивач вважає, що з відповідача на його користь підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Постановленою 28.05.2025 ухвалою у справі відкрите спрощене позовне провадження з викликом сторін і відповідачу наданий термін на подання відзиву на заявлену вимогу.

Також, відкриваючи провадження у справі, суддя задовольнив клопотання представника позивача про витребування в АТ «ПУМБ» інформації, що містить банківську таємницю, про: емітування на ім`я відповідача платіжної картки; зарахування коштів на картковий рахунок; фінансовий номер телефону; повний номер рахунку маска - картки, а також про надання первинних документів бухгалтерського обліку банку.

Представник позивача Поляков О.В. у судове засідання не з`явився про дату, час та місце його проведення повідомлений у встановленому законом порядку, в тексті позовної заяви просить справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю, просить суд ухвалити у справі заочне рішення, у випадку неявки у судове засідання відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся за зареєстрованим місцем проживання, про причини неявки суд не інформував, клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляду справи за його відсутності не надходили, правом на подання відзиву на позов не скористався.

Зважаючи на відсутність визначених ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення судового засідання, суд постановив ухвалу про його здійснення за відсутності представника позивача Полякова О.В. і відповідача ОСОБА_1 .

Оскільки справа розглядається без участі сторін, відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснюється.

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходить із такого.

Судом встановив, що 27.03.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладений Договір кредитної лінії № 00-9694770 у формі електронного документу з використанням електронного підпису (а.с.20-24).

Електронний підпис одноразовий ідентифікатор 86972 відправлений на номер телефону відповідача 380686526310 27.03.2024 о 16:03:11 та введений ним 27.03.2024 о 16:03:23.

За умовами п.1.1. Договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користуванням ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Згідно з п.1.2, 1.3 Договору сума кредитного ліміту складає 5500,00 грн., строк дії - 360 днів. Позичальник зобов`язався повернути кредит кредитодавцю 22.03.2025.

За змістом п.1.4. правочину позичальник зобов`язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів 21 квітня 2024 року та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії.

Відповідно до п.п. 1.5.1 Договору стандартна процентна ставка складає 2,47 % від суми кредиту за кожний день користування ним, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього договору (за виключенням кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки).

Відповідно до п.п. 1.5.2 Договору знижена процентна ставка становить 1,73% від суми кредиту за кожний день користування ним, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше рекомендованої дати оплати визначеної п.1.3.1. даного Договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно в межах 25 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом протягом строку кредитування, зазначеного в п.1.3 цього Договору.

Пунктами 1.8.-1.9. Договору сторони погодили, що орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою на дату укладання Договору становить 931,66 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка за зниженою процентною ставкою на дату укладання Договору становить 912,30 %, орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою на дату укладання Договору складає 54956,00 грн., орієнтовна загальна вартість Кредиту за зниженою процентною ставкою на дату укладання Договору складає 53938,50 грн.

Згідно з п.1.6 Договору за надання кредиту кредитодавець одноразово нараховує комісію в розмірі 10,00% від його суми, що складає 550,00 гривень, яку позичальник зобов`язаний сплатити на визначених п.3.4 Договору умовах - в останній день строку кредитування 22.03.2025 (п.3.4 Договору).

Для отримання кредиту позичальник має зареєструватися на сайті компанії та мати доступ до Особистого кабінету. При здійсненні реєстрації пройти процедури ідентифікації/верифікації(п.2.1.Договору).

Договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» (п.2.1 правочину). Рішення щодо укладення Договору приймається кредитодавцем на підставі інформації, наданої позичальником із зазначенням повних, точних, достовірних особистих даних. Після отримання позичальником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту, позичальнику для ознайомлення надається паспорт споживчого кредиту, який позичальник, після ознайомлення із запропонованими умовами та погодження, підписує шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п.2.4. Договору).

Після погодження і підписання паспорту споживчого кредиту, кредитодавець формує оферту щодо укладення Договору, як пропозицію в розумінні ч.4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», яку, позичальник у разу безумовного погодження, підписує шляхом введення у відповідне поле форми на веб-сайті кредитодавця електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора, який надсилається кредитодавцем позичальнику в СМС-повідомленні. Введення позичальником одноразового ідентифікатора є підписанням Договору кредитування (п.2.1- 2.6).

Відповідно до умов п.2.8. Договору кредитодавеь зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту 27 березня 2024 року шляхом перерахування 5500,00 гривень на рахунок позичальника за реквізитом електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

27.03.2024 ТОВ «Макс Кредит» ініціювало переказ коштів згідно Договору №00-9694770 від 27.03.2024 безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі Онлайн» на платіжну картку № НОМЕР_1 , номер транзакції НОМЕР_2 , сума - 5500,00 грн., ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , код авторизації 396898 (а.с.33-36).

За даними виписки з особового рахунку за Кредитним договором №00-9694770 від 27.03.2024 та детального розрахунку заборгованості ОСОБА_1 сума операції (за дебетом або кредитом відповідно) за період 21.10.2024 - 04.05.2025 складає: прострочене тіло 6050,00 грн., прострочені відсотки - 11683,10 грн, штрафні санкції 2750,00 грн. (а.с.40, 41).

Відповідно до інформації АТ «ПУМБ» на ім`я ОСОБА_1 була випущена банківська платіжна карта № НОМЕР_4 до рахунку НОМЕР_5 у гривні; номер телефону НОМЕР_6 рахується фінансовим номером телефону ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Дослідженням зазначеної інформації встановлене зарахування грошових коштів у сумі 5500,00 грн. 27.03.2024 о 16:03:27.

21.10.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладений Договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого ТОВ «Макс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «Макс Кредит» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги (а.с.42-44).

Відповідно до Акта приймання - передачі до Договору факторингу № 21102024-МК/ЕЙС від 21.10.2024, що укладений ТОВ «Макс Кредит», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», як фактором, клієнт передав, а фактор прийняв борги 6187 боржників на загальну суму 116 613 248,41 грн.(а.с.41).

За даними витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 21102024-МК/ЕЙС від 21.10.2024 до позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до боржника за Договором №00-9694770 від 27.03.2024 під номером 3010 ОСОБА_1 в розмірі 17733,10 грн., з яких 6050,00 грн. борг за тілом кредиту та 11683,10 грн. - залишок заборгованості за простроченими відсотками, кількість днів прострочення 183 та штрафні санкції згідно умов договору 2750,00 (а.с.51, 52).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч.7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 вказаного закону).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

З урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність вищевказаного Договору кредитної лінії між відповідачем та ТОВ «Макс Кредит», невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів, та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем, який згідно умов Договору факторингу набув прав вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії №00-9694770.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять, а відповідач не надав, доказів щодо спростування презумпції правомірності Договору кредитної лінії. Зазначений договір недійсним не визнаний.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме засадам змагальної та диспозитивності.

На переконання суду факт перерахування коштів на картку відповідача підтверджує надана АТ «ПУМБ» виписка за період з 27.03.2024 по 01.04.2025, відповідно до якої 27.03.2024 на картку ОСОБА_1 зараховано 5500,00 грн.

Такий же розмір коштів згідно з інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» 27.03.2024 товариство за дорученням ТОВ «Макс Кредит» перерахувало на картку № НОМЕР_1 відповідача ОСОБА_1

ТОВ «Макс Кредит» ідентифікувало відповідача за одноразовим ідентифікатором 86972, за номером телефону НОМЕР_6 , на який ідентифікатор був надісланий, а також переданими ним власними персональними даними щодо місця проживання, номеру ІD карти та реєстраційного номеру облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стороною відповідача не надано будь-яких доказів в розумінні положень ст.76-81 ЦПК України на спростування обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС», а також своїх заперечень проти позову.

Відтак, в силу зазначених вище вимог матеріального закону, суд доходить висновку, що згідно з умовами Договору кредитної лінії позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти з користування ним та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором №00-9694770 від 27.03.2024.

Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку, наданий йому кредит в строк, передбачений правочином, не повернув.

За змістом зазначеного договору факторингу та додатків до нього, позивач набув право вимоги до відповідача щодо сплати відповідної суми заборгованості за Договором кредитної лінії. Після відступлення прав вимоги до відповідача останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЕЙС», ні на рахунки попереднього кредитора.

Отже, суд приходить до висновку про існування у відповідача обов`язку повернути позивачу отримані в борг грошові кошти у вигляді кредитної ліні та сплатити проценти за користування ними.

Перевіряючи розрахунок заборгованості за Кредитним договором суд враховує, що 22.11.2023 прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесені зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) доповнений пунктом 17.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, згідно п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%, а з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.

Вирішуючи юридичний спір суд встановив, що Договір кредитної лінії №00-9694770 укладений 27.03.2024 строком на 360 днів, тобто до 22.03.2025, однак позивач просить стягнути основний борг та плату за користування кредитом з 27.03.2024 по 20.06.2024, тобто за 86 днів кредитної лінії.

Розмір процентів за користування кредитом суд обраховує згідно з такими встановленими фактичними обставинами:

1) з 27.03.2024 по 20.04.2024 (25 днів) - з розрахунку 1,73% за кожен день користування кредитом, як визначено умовами п.1.5.2. Договору кредитної лінії та передбачено Детальним розрахунком заборгованості (а.с.20 на звороті, 41).

2) з 21 по 22.04.2024 (2 дні) - з розрахунку 2,47% за кожен день користування кредитом, як визначено умовами п.1.5.1. Договору кредитної лінії та передбачено Детальним розрахунком заборгованості (а.с.20 на звороті, 41);

3) з 23.04.2024 по 20.06.2024 (59 днів) - з розрахунку 1,5% за кожен день користування кредитом, як визначають положення діючого законодавства про споживче кредитування.

Отже відповідач за користування кредитом заборгувала позивачу проценти у такому розмірі: 25 днів Х 95,15 гривень = 2378,75 гривень; 2 дніХ135,85 гривень =271,70 гривень; 59 днів Х 82,50 гривень =4867,50 гривень, а всього 7517,95 гривень.

Також суд зазначає, що стягнення з відповідача комісії у розмірі 550,00 грн. до задоволення не підлягає, оскільки зазначена комісія не є тілом кредиту, а про стягнення комісії позивач вимоги не ставить.

Крім того, суд враховує, що 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначений перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Необхідність внесення комісії за надання кредиту, передбачена умовами договору про споживчий кредит п. 1.6, графіком платежів за договором про споживчий кредит і її розмір складає 550,00 гривень , тобто 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово у останній день повного погашення кредиту.

При цьому в кредитному договорі не зазначений перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена одноразова комісія за надання кредиту.

Ураховуючи, що кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору надання споживчого кредиту, то положення договору щодо обов`язку позичальника платити за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

Доказів того, що відповідач виконав взяті на себе обов`язки та сплачував проценти за користування кредитом і у визначений умовами правочину повернув кредит , суду не надано, тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за Договором кредитної лінії №00-9694770 у розмірі 13017,95 гривень.

Вирішуючи питання щодо компенсації позивачу витрат, пов`язаних з правовою допомогою, суд виходить із такого.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами частин першої - п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

При зверненні з позовом у позовній заяві представником позивача Полякова О.В. зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зроблений висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Дослідженням наданих на підтвердження розміру цих витрат з`ясовано, що між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Тараненко і партнери» укладений договір про надання правничої допомоги №07/04/25-02 від 07.04.

Доданим до договору протоколом погоджена вартість цих послуг, а додатковою угодою №19 від 07.04.2025 - перелік Кредитних договорів, послуги зі стягнення заборгованості за якими має надавати адвокат Тараненко А.І. (а.с.53-56).

Згідно з актом прийому - передачі наданих послуг від 07.04.2025 адвокат надав позивачу професійну правничу допомогу загальною вартістю 7000,00 гривень, зокрема, 5000,0 гривень за складання позовної заяви, 1000,00 гривень за вивчення матеріалів справи, 500,00 гривень за підготовку адвокатського запиту і 500,00 грн. за підготовку та подання клопотання щодо отримання інформації (а.с.9).

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 Вищий суд виснував, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Верховний Суд в постанові від 13.02.2019 у справі №756/2114/17 звернув увагу на те, що враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зроблено висновки, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 року у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши надані представником позивача на підтвердження понесених витрат докази, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи всі аспекти та складність справи, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, обсяг досліджених доказів, зважаючи на те, що ця справа є справою незначної складності, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін, наявність узгодженої та усталеної судової практики щодо вирішення спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу до 4 000,00 грн.

З урахуванням усіх наведених аргументів, що мають значення для вирішення цього правового питання, такий розмір, на переконання суду, буде об`єктивним та справедливим.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в користь позивача понесені ним судові витрати - судовий збір в розмірі 1778,28 грн (73,41%).

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 280-283, 287 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії №00-9694770 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Договором кредитної лінії №00-9694770 від 27.03.2024 в розмірі 13017 (тринадцять тисяч сімнадцять) гривень 95 копійок, з яких 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок основного боргу (отриманого кредиту) та 7517 (сім тисяч п`ятсот сімнадцять) гривень 95 копійок процентів за користування кредитними коштами.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1778 (одна тисяча сімсот сімдесят вісім ) гривень 28 копійок та 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» місцезнаходження: вул. Харківське шосе, 19, офіс 2005 м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення ухвалене 06.08.2025.

Суддя Тетяна БАРСЬКА