Рішення № 129353109, 04.08.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8776/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2025 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Шепетко І. О.,

за участі секретаря судового засідання Петришина Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення-

в с т а н о в и в:

Представник позивача адвокат Свида Олександр Георгійович, що діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просить скасувати постанову поліцейського Управління патрульної поліції в Закарпатській області серії ЕНА №4949538 від 11.06.2025 як незаконну, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та стягнути з відповідача судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 1211,20 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 11.06.2025 поліцейським Управління патрульної поліції в Закарпатській області відносно позивача складена постанова серії ЕНА № 4949538 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до винесеної постанови, позивачем нібито було скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП. А саме нібито він рухався в населеному пункті на своєму автомобілі зі швидкістю 73 км/годину і нібито ця швидкість зафіксована ТРУКАС ІС 0007741.

Вважає, що притягнення до адміністративної відповідальності за даною постановою є необґрунтованим та недоведеним, а зазначена постанова є незаконною та підлягає до скасування з наступних підстав.

Фіксація поліцейськимза допомогоюспеціальних засобівфото-відеопорушень ПДРперевищення дозволеноїшвидкості рухуна транспортнихзасобах фіксаціїповинні відбуватисястаціонарно вмонтованимспособом.Натомість ручнерозміщення засобівфото-і відеофіксаціїшвидкості суперечитьприписам статті40Закону України «Про Національну поліцію» і може призвести до наявності певної похибки (по причині нестабільного закріплення) та вплинути на достовірне відображення реальної швидкості руху ТЗ.

Крім того, контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), оскільки вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці.

Звернув увагу суду, що працівник поліції тримав вимірювач швидкості ТРУКАМ в руках в момент фіксації нібито правопорушення ОСОБА_1 і не був стаціонарно розміщений, а також звернув увагу на те, що фіксація правопорушення здійснювалась в зоні, де немає дії дорожнього знаку 5.70.

Зазначає, що такі дії поліцейських повністю не відображають об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, а отже є незаконними та суперечать статті 40 Закону України «Про Національну поліцію».

Також звернув увагу, що працівники поліції не роз`яснили позивачу права, що надані йому Законом та враховуючи те, що він не знав як поводитись в даній ситуації, але не погоджувався зі складеними документами, працівники поліції просто цинічно склали постанову, порушуючи всі норми та правила щодо її складання, зокрема працівники поліції не дали роз`яснень щодо того, що позивач мав право звернутись за правовою допомогою та не роз`яснили йому права, що містяться в ст. 268 КУпАП.

За таких обставин, враховуючи те, працівник поліції не надав водієві ОСОБА_1 жодних доказів вчинення ним правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, вважає, що є всі підстави для скасування винесеної постанови.

Ухвалою суду від 23.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

25.06.2025 представником відповідача за довіреністю ІсакД.І. було надіслано відзив на позовну заяву, в якому представник просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є обґрунтованою та законною, а також такою, що не підлягає скасуванню. До відзиву надано відеозапис правопорушення.

В обґрунтування відзиву зазначила, що 11.06.2025 року під час несення служби працівниками управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС 000774, за адресою: населений пункт Мукачево, вул. Томаша Масарика (Матросова), 35, Закарпатської області, було виявлено порушення правил дорожнього руху, а саме, водій транспортного засобу «OPEL OMEGA» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , рухався швидкістю 73 (сімдесят три) км/год, в населеному пункті, чим перевищив встановлене обмеження максимальної швидкості руху на 23 (двадцять три) км/год, порушивши п. 12.4 ПДР України.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 12.4 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача.

Після чого водію було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (підтверджується підписом позивача в постанові про адміністративне правопорушення зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4949538 від 11.06.2025 та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського).

В ході розгляду справи всі усні доводи позивача були взяті до уваги про розгляді справи про адміністративне правопорушення, письмових пояснень чи клопотань позивач не надавав.

Інспектор виніс постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП та наклав стягнення на правопорушника в розмірі 340 грн., відповідно до санкції статті.

Вважають, що позивач, подавши позов, обґрунтував свою позицію, проте не надав жодного доказу на її підтвердження. Обставини викладені у позовній заяві являються суб`єктивною думкою позивача та не спростовують факт вчинення позивачем правопорушення.

Також зазначили, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/1-2903- 2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.

Виходячи з наведеного, після підтвердження відповідності вимірюваній швидкості транспортних засобів лазерних LTI 20/20 TruCAM II вимогам нормативно-правових актів (технічних регламентів). їх дозволяється вводити в обіг/експлуатацію.

Згідно з пунктом 62 Технічного регламенту додаткове метрологічне маркування повинно складатися із знака законодавчо регульованого ЗВТ. форма та розміри якого наведені в додатку 5, і двох останніх цифр року його нанесення, оточених прямокутником.

Таким чином, повірка приладу LТІ 20/20 ТгuСАМ II серійний номер ТС000774 повинна здійснюватися через рік після дати зазначеної у свідоцтві про повірку № 22-01/33010, тобто починаючи з 21.03.2026 року.

Зазначила, що можливість використання виробу «TruCAM LTI 20/20», виробництва Laser Technology Inc., також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 07.09.2021 року № 04/05/02-2522 який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних, дію якого продовжено листом ДЗІ Адміністрації Держспецзв`язку від 29.06.2023 № 04/05/01-3623/СЕД до кінця дії воєнного стану в Україні.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо-регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/33010 від 20.03.2025, виданого ДП "Укрметртестстандарт», прилад TruCam ТС 000624 станом на час виникнення спірних правовідносин був придатним до застосування.

Крім того, цим же свідоцтвом передбачено можливість використання вказаного приладу в ручному режимі вимірювання з похибкою +/- 2км/год.

З листа ДП "Укрметртестстандарт" від 01 жовтня 2019 року за № 22-38/49 вбачається, що лазерний вимірювач "TruCAM LTI 20/20" належать до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань.

Таким чином підсумовують, що технічними характеристиками приладу TruCam LTI 20/20, яким було зафіксовано порушення позивачем швидкісного режиму передбачено можливість застосування такого приладу в ручному режимі та навіть відведено на це допустиму похибку +/-2%. Відтак, вказане підтверджує факт правомірності використання приладу для вимірювання швидкості.

Звернули увагу, що згідно оскаржуваної постанови, позивачем порушено швидкісний режим в населеному пункті Мукачево, вул. Томаша Масарика (Матросова), 35.

При цьому, надані відповідачем відеоматеріали та фотоматеріали містять зображення автомобіля позивача під час руху, визначення швидкості руху - 73 км/год, а також позначення широти та довготи місця події 48°26'05.47 " N 22°45'30.93" E.

Відповідно досервісу GooglemapsGPS48°26'05.47"N22°45'30.93"Eпролягає самечерез населенийпункт Мукачево,Закарпатської області. Тому зазначене підтверджує встановлення порушення швидкісного режиму в населеному пункті.

Відповідно до ПДР України та ДСТУ 4100:2021 «Безпека дорожнього руху. Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» дорожнiй знак 5.70 "Зміна схеми руху" позначає, що за цим знаком тимчасово або постійно змінено схему руху та (або) встановлено новi дорожні знаки. Застосовується протягом не менш як трьох місяців у разі зміни руху на постійній основі, а також протягом необхідного проміжку часу у разі зміни руху на тимчасовій основі та встановлюється не менш як за 100 м до першого тимчасового знака.

Позивач у своїй позовній заяві безпідставно посилається на відсутність дорожнього інформаційного знаку 5.70. З першого листопада 2021 року набули чинності зміни до ПДР України, згідно яких наявний знак 5.76 "Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху". Однак фіксація порушення ПДР Мешка М. Я. здійснювалась в ручному режимі.

Звертають увагу, що чинний ПДР не містить обов`язкової вимоги щодо позначення місць контролю за швидкісним режимом в ручному режимі спеціальними дорожніми знаками (така вимога є виключно до автоматичної відеофіксації порушень ПДР ).

Також звернули увагу, що обставини наявності чи відсутності дорожнього знаку 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» жодним чином не свідчать про відсутність у позивача обов`язку дотримання запровадженого ПДР швидкісного режиму.

Листом ДП "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" N 22-38/49 від 01.10.2019 р. повідомлено, що лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто, конструктивно створений для тримання в руках під час вимірювань.

Водночас, в розглядуваному випадку порушення позивачем ПДР зафіксовано пристроєм вимірювання швидкості TruCam в ручному режимі, а не в автоматичному, тому вимоги ч. 2 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" не розповсюджуються на спірні відносини.

При цьому, приписи ч. 2 ст. 40 вказаного Закону щодо розміщення інформації на видному місці стосується лише розміщеної автоматичної фототехніки і відеотехніки.

За таких умов вважають, що доводи позивача про необхідність наявності дорожнього знаку 5.76, лише за наявності якого можлива фіксація поліцейськими порушення швидкісного режиму за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС 000774, є помилковими.

Інспектором не було відмовлено позивачеві залучити до розгляду справи захисника.

Зазначили, що законодавством не визнана обов`язкова участь адвоката чи іншого фахівця у галузі права у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення та реалізація цього права позивачем не пов`язана з обов`язком інспектора відкласти розгляд справи чи терміново викликати фахівця у галузі права. Поліцейський згідно із законодавством лише ознайомлює особу з її правами, однак виключно правопорушник вирішує чи скористається він своїми правами і в який спосіб.

Вважають, що матеріалами справи підтверджено, що під час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 122 КУпАП відповідачем не вчинялися дії, які б могли трактуватися як перешкоди у реалізації скаржником права на отримання позивачем правової допомоги. Більше того, позивач відмовився від можливості скористатися своїми правами, зокрема й правом на правову допомогу

Додатково зазначили, що сплачена позивачем сума на професійну правничу допомогу є відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 139 КАС України не є співмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Позивачем та його представником не доведено обґрунтованість та пропорційність до предмета спору розміру таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач не надав до адміністративного позову копію квитанції до прибуткового касового ордеру, акт виконаних робіт, який би відображав детальний перелік наданих послуг, вартість робіт. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Підсумовуючи зазначили, що поясненнями позивача в позовній заяві вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв`язку із притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують на неправомірність дій відповідача. Однак суд не є засобом для сторін та не толерує зловживання правами. Отже, вважають постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності обґрунтованою та законною, а також такою, що не підлягає скасуванню. А відтак просили у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання позивач, представник позивача не з`явилися, представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, просив такі задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлявся.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Судом встановлено, що 11.06.2025 о 21 год. 03 хв. інспектором 1 взводу 1 роти УПП батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області старшим сержантом поліції Гапак Мирославою Михайлівною було складено постанову серії ЕНА № 4949538 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1ст. 122 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що позивач 11.06.2025 о 21:03:12 в м.Мукачеві, вул. Томаша Масарика, 35, рухався зі швидкістю 73 км/год в населеному пункті м.Мукачево, чим перевищив максимальне обмеження швидкості на 23 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом TRUCAM TC 000774, чим порушив п. 12.4 ПДР «порушення швидкісного режиму в населених пунктах».

Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд зазначає наступне.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюєтьсяКУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесені до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

Згідно зістаттею 245 КУпАПзавданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 246 КУпАПпередбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 11 частини першоїстатті 23 Закону України "Про Національну поліцію"визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно доЗакону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюютьПравила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306(із змінами та доповненнями).

Відповідно допункту 1.9. Правил дорожнього рухуособи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В силу положеньстатті 222 КУпАПоргани Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушенняправил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженоїнаказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 рокута зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченихстаттями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121,статтями 121-1,121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев`ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмоюстатті 152-1 КУпАП поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 статтею 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

З оскаржуваної постанови вбачається, що 11.06.2025 о 21:03:12 в м.Мукачеві, вул. Томаша Масарика, 35, рухався зі швидкістю 73 км/год в населеному пункті м.Мукачево, чим перевищив максимальне обмеження швидкості на 23 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом TRUCAM TC 000774, чим порушив п. 12.4 ПДР.

Згідноп. 12.4 ПДРУкраїни у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Положеннястатті 251 КУпАП України закріплюють, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію»визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотриманняправил дорожнього руху.

Тобто, положенняЗакону №580-VIIIнадають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

В даному випадку перевищення швидкості зафіксовано лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam TC 000774.

За технічними характеристиками лазерний вимірювач швидкості TruСam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі (без участі оператора).

Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.

Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.

Наведене також узгоджується з Методичними рекомендаціями щодо використання лазерних вимірювачів швидкості TruCAM для фіксації правопорушень у сфері безпеки руху, відповідно до розпорядження від 08.10.2018 року № 11299/41/2/02-2018 Національної поліції України.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушенняПравил дорожнього рухувід моменту її фіксації приладом TruCam.

Згідно технічних характеристик, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості «TruCam LTI» 20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку в автоматичному режимі, тому його покази можливо розцінювати, як беззаперечний доказ по справі.

Суд зазначає, що прилад TruCam LT1 20/20 № TC 000774 не є автоматичним засобом вимірювальної техніки.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про помилковість доводів позивача про порушення відповідачем порядку використання вимірювача швидкості, оскільки законодавство не містить імперативних приписів стосовно стаціонарного розміщення приладу TruCam та здійснення фіксації таким приладом тільки в автоматичному режимі. При цьому суд наголошує, що фіксування правопорушення проводилось не в автоматичному режимі.

Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженимнаказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.

Вказаний тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam» отримав сертифікат відповідності.

Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/30513, що прилад TruCam LTI 20/20 серійний № TC000624 є придатним до застосування і відповідає необхідним вимогам. Дане свідоцтво чинне до 26.03.2025.

Можливість використання приладу TruCam LTI 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання) та не суперечить вимогам законодавства.

Згідно із частиною другоюстатті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказуючи правомірність винесеної постанови, представник відповідача надав суду зокрема відеозаписом та фото з приладу TruCam LTI 20/20 серійний № TC000774.

На відеозаписі зафіксовано рух автомобіля «OPEL OMEGA» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , швидкість руху (73 км/год), а також зазначено координати місця події 48°26'05.47 " N 22°45'30.93" E, які відповідно до сервісу Google maps GPS 48°26'05.47 " N 22°45'30.93" E пролягають саме через населений пункт Мукачево Закарпатської області.

Суд, виходячи із встановлених у справі обставин, не вбачає протиправності у діях відповідача під час винесення оскаржуваної постанови, натомість вбачає відсутність усвідомлення позивачем своєї відповідальності за керування ним транспортним засобом з перевищенням швидкості.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Тобто, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний, в першу чергу, дотримуватись вимогПравил дорожнього рухуУкраїни.

Позивачем не було надано жодного доказу чи посилання на обставини, які б виключали факт та склад адміністративного правопорушення за оскаржуваною постановою.

Вказане у сукупності з урахуванням всіх зібраних матеріалів, в достатній мірі підтверджує наявність в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першоюстатті 122 КУпАП.

Також позивач у позовній заяві зазначив, що фіксація правопорушення здійснювалась в зоні, де немає дії дорожнього знаку 5.70.

Суд вважає вказані доводи позивача помилковими, оскільки з першого листопада 2021 року набули чинності зміни до ПДР України, згідно яких на зміну знаку 5.70 наявний знак 5.76 "Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху".

Як зазначено судом вище, прилад TruCam LT1 20/20 № TC000774 не є автоматичним засобом вимірювальної техніки.

Отже відсутність дорожнього знаку 5.76 ПДР України не впливає на суть вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, а саме перевищення швидкості у межах населеного пункту.

Також суд констатує, що з досліджених відеоматеріалів встановлено, що працівниками поліції позивачу було роз`яснено причину зупинки (21:06:32 відеозапису 471598), ознайомлено з правами згідно ст. 268 КУпАП України та строками оскарження згідно ст. 289 КУпАП України (21:10:48 відеозапису 471598, про шо наявний підпис позивача в п. 8 постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4949538 від 11.06.2025). При цьому позивач відмовився від можливості скористатися своїми правами, зокрема й правом на правову допомогу (що підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського 471598 21:11:12).

Щодо інших доводів позивача суд зазначає, що вони спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно дост. 242 КАС Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що постанова серії ЕНА № 4949538 від 11.06.2025 року про накладення адміністративного стягнення на позивача винесена при наявності події адміністративного правопорушення та вини ОСОБА_1 в його вчиненні, розмір адміністративного стягнення накладено посадовою особою та в межах санкції статті, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд, урахувавши положення ст. 139 КАС України щодо правил розподілу судових витрат, вирішивши питання, регламентовані п.п. 1-4 ч.9 цієї ж статті, як то, чи пов`язані судові витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмет спору, поведінку сторін під час розгляду справи, зокрема, наявність безпідставних тверджень з їх боку, при розподілі судових витрат, які у цьому випадку складаються із судового збору, виходив із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №6913-2570-8311-7762 від 27.01.2025.

Враховуючи викладене вище, на виконання вимог ст. 139 КАС України, судові витрати суд відносить на рахунок позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 7, ч.4 ст. 122, 251, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 8, 9, 72-77, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенніпозову ОСОБА_1 до Департаментупатрульної поліціїУкраїни вособі Управлінняпатрульної поліціїв Закарпатськійобласті Департаментупатрульної поліціїпро скасуванняпостанови всправі проадміністративне правопорушення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНКОПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Департаменту патрульної поліції України, місцезнаходження: 03048, м.Київ, вул.Ф.Ернста, буд.3, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя І.О. Шепетко