Рішення № 129353037, 06.08.2025, Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/960/25

Провадження № 2/306/770/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2025 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого-судді Жиганської Н.М.

за участю секретаря судового засідання Мігалко Е.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про скасування заборони на майно.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до АТ "Державний ощадний банк України" про скасування заборони на майно, яка зареєстрована у Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень: номер запису про обтяження: 53553182, виключивши з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис обтяження №53553182, внесеного 09.10.2006 року за №53553182 реєстратором: Свалявська ДНК на підставі обтяження: повідомлення б/н від 20.07.1990 року Свалявське відділення Ощадбанку.

Суд своєю ухвалою від 06.06.2025 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання. Сторонам направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі та відповідачу копія позовної заяви з доданими до позову документами з використанням послуг поштового зв`язку, які надаються АТ "Укрпошта". Інформація щодо справи розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - e-mail inbox@sv.zk.court.gov.ua.

Розгляд справи призначений на 09:00 годину 06.08.2025 року.

Позивач подав до суду заяву (вх.№ 5755від 05.08.2025 року) про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві (вх.№4077).

Представник відповідача-адвокат Комаровський Святослав Зорянович, який діє в інтересах АТ "Державний ощадний банк України" (довіреність №19/4-02/847 від 20.12.2024 року, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №21/593 від 03.12.2007 року) подав до суду відзив на позовну заяву (вх.№4476). З позовними вимогами Митрович В.Ю. не погоджується, вважає їх такими, що не відповідають нормам законодавства. Просить відмовити у задоволенні позову з підстав зазначених у відзиві.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «EASYCON» не здійснювалося (ч.2 ст. 247 ЦПК України).

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд проводить розгляд справи без участі сторін за наявними доказами та матеріалами у справі та доходить такого висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; ч. 1 ст. 76 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України - достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ та ОБГРУНТУВАННЯ ВИСНОВКІВ СУДУ:

Відповідно до ст.4 ЦПК України, ст. 15 ЦК України, ст. 55, 124 Конституції України - кожна особа має право на захист свого цивільного права, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України - завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд встановив, що згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом НТА 610776 від 02.02.2024 року, нотаріально посвідченого державним нотаріусом Свалявської державної нотаріальної контори Дядюша О.О., зареєстрованим в реєстрі за №129, спадкова справа №180/2013, копії витягу №75679571 від 02.02.2024 року про реєстрацію в Спадковому реєстрі, копії витягу 36436702 від 02.02.2024 року з Державного реєстру речових прав - ОСОБА_1 (позивач) є власником житлового будинку у АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. ст. 317, 319 ЦК України - власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; ст. 391 ЦК України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав (актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень) підтверджується наявність запису про обтяження: 53553182, внесеного 09.10.2006 року, зареєстрованого державним реєстратором: Дядюша Оленою Олександрівною, Свалявська ДНК на підставі обтяження: повідомлення б/н, виданий 20.07.1990 видавник: Свалявське відділення Ощадбанку; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71415131 від 02.02.2024 року, Дядюша Олена Олександрівна, Свалявська ДНК; вид обтяження: заборона на нерухоме майно; відомості про суб`єкта обтяження: ОСОБА_2 ; відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження обєктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 3852616, 09.10.2006.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України - власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Суд встановив, що ОСОБА_2 (суб`єкт обтяження) померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом досліджено довідку від 04.06.2025 року за №36, видану керуючим ТВБВ №10006/0104 АТ "Ощадбанк" Богдан Ю.Б., згідно якої за померлою ОСОБА_2 , яка була власником майна за адресою: АДРЕСА_1 відсутні невиконані зобов`язання перед АТ "Ощадбанк".

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - скасування судом обтяження, що міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна є підставою для скасування запису про його державну реєстрацію.

Щодо посилання представника відповідача про неналежність АТ «Ощадбанк» відповідачем, суд зазначає таке.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 17.07.1987 року № 821 «Про вдосконалення системи банків в країні і посилання їх впливу на підвищення ефективності економіки» реорганізовано діючі та утворено нові спеціалізовані банки, які створили систему банків у такому складі: Державний банк СРСР (Держбанк СРСР), Банк зовнішньоекономічної діяльності СРСР (Зовнішекономбанк СРСР), Промислово-будівельний банк СРСР (Промбудбанк СРСР), Агропромисловий банк СРСР (Агропромбанк СРСР), Банк Житлово-комунального господарства і соціального розвитку СРСР (Житлосоцбанк СРСР), Банк трудових заощаджень і кредитування населення СРСР (Ощадний банк СРСР). Пунктом 8 зазначеної Постанови передбачено створення банками СРСР в союзних республіках відповідних республіканських банків з прямим підпорядкуванням банкам СРСР.

За приписами ст. 22 Закону СРСР №1305-1 від 06.03.1990 року "Про власність в СРСР" у власності союзної республіки (тобто, Української РСР) перебувають майно органів влади і управління союзної республіки, культурні та історичні цінності народів союзної республіки, кошти республіканського бюджету, республіканські банки, республіканські страхові, резервні та інші фонди, а також підприємства і народногосподарські комплекси, вищі навчальні заклади республіканського значення, об`єкти соціально-культурної сфери та інше майно, що забезпечує суверенітет, господарську самостійність республіки, її економічний і соціальний розвиток.

З часу прийняття Українською РСР Закону України "Про власність" № 885-XII, тобто з 26 березня 1991 року, у статті 34 такого Закону було визначено об`єкти права загальнодержавної (республіканської) власності.

Згідно ст. 34 ЗУ "Про власність" загальнодержавну (республіканську) власність складають: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, внутрішніх військ і Державної прикордонної служби України; оборонні об`єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв`язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об`єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

Відповідно до пункту 2 Постанови ВРУ від 20.03.1991р. "Про порядок введення в дію Закону України "Про банки і банківську діяльність" було оголошено власністю України Український Республіканський банк Держбанку СРСР, Український Республіканський банк державного комерційного промислово-будівельного банку "Укрпромбудбанк", Український Республіканський Банк Ощадного банку СРСР, Український республіканський банк Зовнішекономбанку СРСР з їх мережею, обчислювальним центрами, усіма активами, пасивами.

Наказом Українського Республіканського банку від 02.01.1992 року за №2-К у відповідності з Статутом, зареєстрованим Національним банком України 31.12.1991 року за №4, Український Республіканський банк Ощадного банку СРСР, з підзвітною йому інфраструктурою установ та організацій, перетворено в Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України).

Із статуту Державного спеціалізованого комерційного Ощадного банку України, зареєстрованого НБУ 31 грудня 1991 року відомо, що Державний спеціалізований комерційний Ощадбанк України (Ощадбанк України), створений відповідно до Закону України від 20 березня 1991 року «Про банки та банківську діяльність» і входить в банківську систему України.

Постановою КМУ від 21.05.1999 року за № 876 "Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України" на виконання розпорядження Президента України від 20.05.1999 року №106 та з метою удосконалення структури і організації управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України, створення умов для більш ефективної реалізації державою прав власника вирішено перетворити Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України) у відкрите акціонерне товариство „Державний ощадний банк України". Установлено, що Банк є правонаступником прав і обов`язків Ощадбанку. 02 червня 2011 року внесено зміни до Статуту Банку, якими слово «відкрите» змінено на «публічне».

Постановою КМУ від 05.06.2019 року за № 568 «Питання акціонерного товариства Державний ощадний банк України затверджено статут такого банку, згідно якого цей банк є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком 31.12.1991 року за № 4.

На підставі вищезазначеного встановлено, що з моменту створення системи Ощадбанків і до сьогоднішнього часу такі відносяться до державних банків, а відповідач є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, який перетворено з Українського Республіканського банку Ощадного банку СРСР в інтересах якого накладено заборону.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України - завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; докази на їх підтвердження; ст. 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; ч.1 ст. 95 ЦПК України - письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

З огляду на вищенаведене, враховуючи встановлені докази в судовому засіданні, суд бере до уваги, що скасування заборони на майно не порушує прав інших осіб, не суперечить вимогам діючого законодавства, що наявність заборони обтяження на будинок порушує право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений можливості в повному об`ємі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд, що іншого способу зняти заборону у позивача, крім судового немає, суд доходить висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити.

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 265 ЦПК України - у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат. Відповідно до п.6 ст. 264 ЦПК України - під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат; ч. 1 ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; ч.1 ст.141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вимогу про стягнення з відповідача понесених судових витрат позивач не заявляв, тому суд не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно ст. 141 ЦПК України.

Статтею 129 - 1 Конституції України визначено: Суд ухвалює рішення іменем України. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

У контексті вказаної практики суд уважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Керуючись ст. 13, 81, 89, 95, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 317, 319, ч. 2 ст. 386, 391 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про скасування заборони на майно - задовольнити.

Скасувати запис про обтяження: 53553182, внесений 09.10.2006 року, зареєстрований державним реєстратором: Дядюша Оленою Олександрівною, Свалявська ДНК на підставі обтяження: повідомлення б/н, виданий 20.07.1990 видавник: Свалявське відділення Ощадбанку; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71415131 від 02.02.2024 року, Дядюша Олена Олександрівна, Свалявська ДНК; вид обтяження: заборона на нерухоме майно; відомості про суб`єкта обтяження: Данцо Павліна Іванівна; відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження обєктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 3852616, 09.10.2006.

Рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 06.08.2025 року в день розгляду справи і, починаючи з наступного за цим дня, набирає законної сили після спливу тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів до Закарпатського апеляційного суду.

Ім`я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Найменування відповідача: акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", адреса: м.Київ, вул.Госпітальна, буд.12-Г, код ЄДРПОУ 00032129, МФО 300465, електронна адреса:contact-centre@oschadbank.ua

Представник відповідача Комаровський Святослав Зорянович, довіреність №19/4-02/847 від 20 грудня 2024 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №21/593 від 03 грудня 2007 року, РНОКПП НОМЕР_2 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3

ГОЛОВУЮЧИЙ - СУДДЯ Н.М.ЖИГАНСЬКА