Ухвала суду № 129350270, 06.08.2025, Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

06.08.2025

Справа № 494/145/22

Провадження № 1-кп/494/36/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2025 року Березівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

підозрюваної ОСОБА_4

представника потерпілого ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_6

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Березівка, судове засідання кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.191, ч. 1 ст.366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2025 року ОСОБА_4 подане клопотання про визнання висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи №20-6610 від 26.01.2021 року недопустимим доказом. Клопотання мотивує тим, що обвинувачення за ч.1 ст. 366 КК України грунтується тільки на висновках судово-будівельного експерта №20-6610 від 26.01.2021 року, який отриманий з порушенням п. 9.5.10 Наказу ГоловКРУ №39 від 27.02.2009 року п.1.4, 2.3, 3.9 Наказу Мінюсту №53/5 «Про перевірку використання бюджетних коштів» та статті 4;12;14 Закону України «Про експертизу» №4038-12 без письмового доручення керівника експерта, без підрядника і контролюючого органу, за участю замовника, якого суд визнав некомпетентним в будівельних питаннях та прокурора і слідчого яким категорично заборонено приймати участь в судовій експертизі. Обстеження об`єкта проведено згідно постанови прокурора Гушана від 6.11.2020р. тільки по договору 83/18 та додатку 1 на відповідність кошторису вартістю 1 471300 грн., а близько 700 тис. грн. позакошторисних робіт навіть не розглядались.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтримав подане клопотання. Доповнив ту обставину, що експертом повинно були бути перевірені всі роботи по об`єкту, а експерт перевірив лише роботи ТОВ «Будсервіс і Ко», ні ОСОБА_7 , ні він не були присутні при огляді, дерев`яні двері були частково замінені на металопластикові. Жодного дефекту по фасаду не було. Площа фасаду відповідає кошторису. Утеплення перекриття дійсно не було виконано, однак такі роботи були перенесені сторонами на наступний рік. Вартість робіт по кошторису була 1400000 грн, а проведено робіт на 1515760 грн.

В судовому засіданні прокурор вважав клопотання обвинуваченого необгрунтованим, та просив суд відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки 06.11.2020 на підставі постанови прокурора призначено судово-будівельну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз. В ході проведення експертизи, експертом 09.12.2020 надіслано клопотання про забезпечення доступу до об`єкту, відповідно до вимог ст. 69 КПК України. З урахуванням викладеного, прокурор звернувся з клопотанням до слідчого судді про надання дозволу на проведення огляду із залученням експерта. Слідчим суддею Березівського районного суду вказане клопотання задоволено та 11.01.2021 винесено ухвалу, якою надано дозвіл на проведення огляду із залученням експерта. За таких обставин, відсутні підстави вважати висновок експерта недопустимим доказом. Крім того, обвинувачений у клопотанні посилається на відсутність у матеріалах кримінального провадження письмового доручення експерту керівника експертної установи. Вказане твердження є безпідставним, оскільки доручення керівника експерту є внутрішнім службовим документом та в матеріалах кримінального провадження не повинно міститись. Окрім того, обвинувачений ОСОБА_4 у клопотанні посилається на те, що прокурор та слідчий не мають права приймати участь у проведенні експертизи. Вказане твердження є не обґрунтованим, оскільки прокурор та слідчий участі у проведенні експертизи не приймав, а був присутній на слідчій дії - огляд місця події, яке проведено за клопотанням самого експерта. Також, обвинувачений ОСОБА_4 зазначає про те, що обстеження об`єкта проведено лише в межах договору 83/18 та додаткової угоди, а близько 700 000 грн. позакошторисних робіт не розглядались. Предметом розгляду кримінального провадження є питання: чи відповідає обсяг фактично виконаних робіт обсягу, зазначеному в актах приймання виконаних будівельних робіт за договором підряду № 83/18 та додаткової угоди № 1 до нього, про виконання капітального ремонту притулку для дітей служби у справах дітей Березівського району Одеської області за адресою: Одеська область, м. Березівка, вул. Данилішина, 8 (форми «КБ-2в»), якщо ні, то в якому обсязі і на яку суму грошових коштів. Всі інші позакошторисні роботи, які не охоплені договором 83/18 та додаткової угоди не є предметом даного кримінального провадження. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 у клопотанні посилається на те, що на стадії досудового розслідування він пропонував призначити комплексну експертизу. З відповідним клопотанням він звернувся до слідчого після відкриття сторонам матеріалів кримінального провадження та завершення стадії досудового розслідування. Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 244 КПК України, сторона захисту має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення експертизи у разі, якщо: для вирішення питань, що мають істотне значення для кримінального провадження, необхідне залучення експерта, проте сторона обвинувачення не залучила його або для вирішення залученим стороною обвинувачення експертом поставлені запитання, що не дозволяють дати повний та належний висновок з питань, для з`ясування яких необхідне проведення експертизи, або існують достатні підстави вважати, що залучений стороною обвинувачення експерт внаслідок відсутності у нього необхідних знань, упередженості чи з інших причин надасть або надав неповний чи неправильний висновок. Стороною захисту на стадії досудового розслідування клопотання до слідчого судді про призначення повторної експертизи не подавалось. Стороною захисту слідчому надано лише технічний звіт, який не є висновком експерта а тому не є доказом, а також наданий вже після завершення досудового розслідування, а відтак є недопустимим.

Представник потерпілого в клопотанні обвинуваченого заперечив, зазначив, що 06.11.2020 р. на підставі постанови прокурора було призначено судово-будівельну експертизу, проведення якої було доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз. 09.12.2020 р. експертом надіслано клопотання про забезпечення доступу до об єкту дослідження. Ухвалою Березівського районного суду від 11.01.2021 р. клопотання прокурора про надання дозволу на проведення огляду задоволено. Таким чином, огляд об`єкту ( слідча дія ) проводився на законних підставах. Посилання ОСОБА_4 на відсутність в матеріалах кримінального провадження письмового доручення експерту є безпідставним, оскільки доручення експерту на проведення експертизи видається керівником-установи і є внутрішнім службовим документом, який не долучається до висновку експерта, а тому обвинувачений не вправі посилатись на його відсутність, взагалі. Виконання експертизи було доручено судовому експерту, яка має повну вищу будівельну-технічну освіту, відповідну кваліфікацію з правом проведення судових експертиз по відповідним спеціальностям. У висновку вказано на якій підставі проведена експертиза, стаж роботи експерта, наявний підпис експерта про те, що остання попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за статтями 384 та 385 КК України. У висновку експерт надала відповіді на поставлені питання. Відтак, такий висновок був виконаний із дотриманням вимог законодавства щодо призначення експертизи та її проведення. Оскільки ОСОБА_4 на час проведення експертизи не перебував у статусі підозрюваного чи обвинуваченого, оскільки потреби у його виклику не існувало, то експертиза була проведена за його відсутності в рамках кримінального-процесуального законодавства. Крім того, ОСОБА_4 зазначає, що обстеження об`єкту проведено лише в межах договору 83/18 та додаткової угоди, при цьому близько 700 000 грн. позакошторисних робіт не розглядались. Слід зазначити, що позакошторисні роботи не являються предметом кримінального провадження і ці роботи не охоплені договором 83/18, додатковою угодою та кошторисом. Не може бути допустимим доказом наданий ОСОБА_4 технічний звіт, оскільки він проведений не в експертній установі і особа, яка його складала не попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за статтями 384 та 385 КК України. Даний звіт був ним наданий після завершення досудового розслідування, а тому є недопустимим. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого

Заслухавши учасників процесу суд встановив наступне.

Відповідно дост.86 КПК Українидоказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

За приписом ч.1ст.89 КПК Українисуд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате (ч.2ст.89 КПК України).

В силу ч. 2ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Системний аналізст.89 КПК Українидозволяє дійти висновку, що законодавець ознаки недопустимості доказів поділяє на очевидні та неочевидні. Залежно від цього визначається момент прийняття рішення щодо недопустимості доказів, який окреслений межами судового розгляду.

Очевидно недопустимими є ті докази, про недопустимість яких прямо вказується вКПК України. Це означає, що очевидно недопустимим є доказ, будь-яке порушення процедури отримання якого згідно положеньКПК Україниє безумовною підставою визнання його недопустимим.

Існують також умовно недопустимі докази, допустимість чи недопустимість яких визначається судом у кожному конкретному випадку в залежності від встановлених обставин кримінального провадження. Саме тому, процесуальну конструкцію «очевидна недопустимість доказу», слід розглядати крізь призму положень інституту доказового права у його нерозривному зв`язку з кримінально процесуальними правовідносинами.

Аналогічна позиція викладена Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі №223-1446/0/4-12 від 05 жовтня 2012 року «Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», де зазначено, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч.2ст.89КПК тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст.87 КПК України) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (п.8). Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів (постанова ККС ВС від 29.09.2020 у справі № 601/1143/16).

При визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу (постанова ККС ВС від 25.09.2018 у справі № 210/4412/15-к). Щодо існування інших (умовних) підстав для визнання доказів недопустимими, судам необхідно у кожному конкретному кримінальному провадженні з`ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду). Якщо мова йде про визнання доказів, отриманих під час слідчих (розшукових) дій, недопустимими, це здебільшого стосується наявності сумнівів у достовірності відомостей, отриманих в результаті їх проведення (постанова ККС ВС від 05.08.2020 у справі №334/5670/18).

Відповідно до ч. 3 ст.237 КПК України, для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.

Згідно ч.7 ст. 237 КПК України при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.

Як вбачається зі змісту клопотання, як на підставу для визнання очевидно недопустимим доказом висновку судово-будівельно технічного експерта, обвинувачений посилається на процесуальні порушення вчинені під час проведення досудового розслідування.

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи, викладенні обвинуваченим, безумовно підлягають оцінці при наданні судом аналізу доказів під час ухвалення остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження, так як можуть впливати на визнання належності та допустимості зазначених в ньому доказів.

За змістомст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі № 357/14462/14-к від 15.02.2018 підставою для визнання доказів недопустимими може бути порушення вимог процесуальної форми їх призначення чи проведення, а не якість змісту документів, складених у ході процесуальних дій.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для встановлення очевидної не допустимості зазначеного у клопотанні доказу, та вважає за необхідне надати йому належну оцінку під час ухвалення вироку у даній справі в нарадчій кімнаті поряд з іншими доказами в їх сукупності, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні даного клопотання.

Керуючись ст.ст. 369-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про визнання доказу недопустимим - відмовити.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1