Рішення № 129350260, 06.08.2025, Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/1273/25

Провадження № 2/493/737/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2025 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Волошина І.С.

секретаря судового засідання Доскоч А.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (надалі - ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

09 липня 2025 року ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.11.2019 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 92513 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Відповідно до умов договору сума виданого кредиту: 4000,00 гривень; дата надання кредиту: 15.11.2019 року; строк кредиту : 30 днів; валюта кредиту: UAH; стандартна процентна ставка - 2 % в день або 730 % річних.

15.11.2019 року на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 4000,00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача.

Станом на 16.04.2025 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 6400,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 4000,00 грн., простроченої заборгованості за процентами в розмірі 2400,00 грн.

На адресу ОСОБА_1 була позивачем направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором № 92513 від 15.11.2019 року, проте станом на дату подачі позову зазначена вимога була залишена відповідачем без виконання.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 92513 від 15.11.2019 року у розмірі 6400,00 грн., а також понесені судові витрати.

Представник позивача в судові засідання не з`явився, але в позовній заяві просив суд розгляд справи здійснювати за його відсутності.

05.03.2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Переходов М.В. в електронній формі через електронний кабінет підсистеми «Електронний Суд» надіслав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач не визнає вимоги позивача в повному обсязі з наступних підстав. Позивач не надав доказів видачі грошових коштів та доказів того, що грошові кошти не були повернені. Крім того, проценти у сумі 2600,00 грн., нараховані за користування кредитом, не підлягають стягненню з відповідача у зв`язку з тим, що він є військовослужбовцем, мобілізованим у період військового стану. Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовної заяви та розглянути справу без участі відповідача та його представника.

Як вбачається з квитанції №4123176 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» отримало відзив на позовну заяву з додатками 31.07.2025 року о 12:22 год., однак наданим правом на подачу відповіді на відзив не скористалося.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши і об`єктивно оцінивши наявні у справі письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 15.11.2019 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №92513, який був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п.1.1. Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п.1.2. Кредит надасться строком на 30 днів, тобто до 14-12-2019. Строк дії договору 30 днів.

Як вбачається з п.1.3. за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.

Пунктом 1.4. передбачено, що Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.

Відповідно до п.1.5. датою укладення цього Договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта.

Згідно п.2.1. сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Таким чином одночасно з Договором відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором Графік розрахунків, де зазначена інформація про контактні дані кредитодавця, про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, про орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, про порядок повернення кредиту, про додаткову інформацію та про інші важливі правові аспекти.

Відповідно до довідки про ідентифікацію, виданої ТОВ «ЗАЙМЕР», клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з яким укладено договір №92513 від 15.11.2019 року, ідентифікований ТОВ «ЗАЙМЕР». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): KL2487, дата відправки 15.11.2019 року, номер телефону НОМЕР_3 .

Ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Частиною 12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

На підставі ч.13 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Зі змісту абз.3 ч.1 ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію» вбачається, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ЗУ «Про електронну комерцію»).

В справі що розглядається, кредитний договір № 92513 від 15 листопада 2019 року підписаний з боку позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який містить набір цифрових та буквених символів, містить персональні дані відповідача: серію, номер паспорта, коли і ким виданий, ідентифікатор податкового номера, номер платіжної картки для переказу коштів № НОМЕР_1 .

Отже, договір № 92513 від 15.11.2019 року, стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду цієї справи, підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання нею цього договору. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір (договір позики) між первісними кредиторами та відповідачем не був би укладеним.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та ряді інших, тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Зміст договору свідчить про те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину: суми кредиту, строку кредитування, розміру та порядку нарахування процентів, порядку здійснення розрахунків, в кредитному договорі вказано номер електронного платіжного засобу позичальника, на який здійснено перерахування коштів, а саме в ньому зазначено карту № НОМЕР_1 .

Зі змісту ч. 1 ст. 205 ЦК України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Положеннями ч. 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч. 3 цієї статті).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В абз. 2 ч. 1 ст. 638 ЦК України зазначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

ТОВ «ЗАЙМЕР» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі, перерахувавши ОСОБА_1 15.11.2019 року 4000,00 грн. на номер картки № НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційною довідкою №8127/05 від 30.05.2025 року, виданою ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН», зі змісту якої вбачається, що ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, що на сайті торговця через платіжний сервіс «Рlaton» була проведена успішна транзакція.

28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 року, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача на загальну суму 6400,00 грн.

Враховуючи викладене, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» наділено правом вимоги до відповідача за Кредитним договором №92513 від 15.11.2019 року.

Згідно ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Як вбачається з виписки з особового рахунку за Кредитним договором №92513 станом на 16.04.2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» становить 6400,00 грн, з яких: 4000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2400,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. (ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В підписаному сторонами договорі ОСОБА_1 разом із основними даними паспорт; ідентифікаційний код; місце реєстрації зазначив номер карткового рахунку.

На підтвердження надання кредитних коштів, позивач надав довідку, з якої вбачається, що на виконання кредитного договору від 15.11.2019 кредитором здійснено перекази коштів у розмірі 4000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , зазначену отримувачем у кредитному договорі.

Оскільки ОСОБА_1 при укладенні договору разом із своїми паспортними даними надав номер карткового рахунку, на який було здійснено переказ позивачем коштів, суд вважає, що позивачем доведено факт укладення договору на надання грошових коштів.

Посилання представника відповідача на відсутність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують отримання кредиту та рух коштів, - не заслуговує на увагу, оскільки кредит відповідачем отриманий не у банківській установі, а у товариства з обмеженою відповідальністю, яке надає фінансові послуги та не є держателем банківської карти, відтак не має доступу до інформації про рух коштів за нею.

Відповідачем не спростовано, що банківська картка з відповідним номером № НОМЕР_1 , на яку переказано грошові кошти в розмірі 4000,00 грн., та яка вказана ним в договорі, йому не належить.

Крім цього суд вважає, що маючи доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, відповідач мав можливість в якості доказу надати суду довідку з банку про неналежність йому вищезгаданої картки, або виписку зі свого рахунку на підтвердження надходження чи не надходження коштів від кредитора на виконання умов укладеного договору, його розміру, а також на підтвердження виконання своїх зобов`язань за даним договором та внесення коштів на погашення заборгованості.

Натомість відповідач, заперечуючи проти позову, як володілець та розпорядник інформації про рух коштів за карткою, в разі заперечення надходження коштів, мав би у відповідності до приписів частини 1 статті 81 ЦПК України надати відповідні докази, чого ним зроблено не було. Його позиція зводиться до одного: «нехай позивач доведе…», що суперечить принципу змагальності (стаття 12 ЦПК України) та обов`язку сторін надавати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Відтак судом встановлено, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором №92513 від 15.11.2019 року виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених зазначеним договором. В порушення вимог Закону ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернув.

Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту в розмірі 4000,00 грн. по вказаному вище договору є доведеною, а тому вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо заборгованості за нараховані відсотки слід зазначити наступне.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, крім заборгованості за основним боргом, позивач просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Як вбачається з копії військового квитка серії НОМЕР_4 від 10.10.2017 року ОСОБА_1 з 11.10.2017 року до 14.06.2021 року проходив військову службу в ЗСУ, а з 12.04.2022 року призваний у Збройні сили України по мобілізації, та є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_5 .

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_6 , виданого 31.08.2023 року Управлінням персонального штабу ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

В статті 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Стаття 526 ЦК України передбачає загальні умови виконання зобов`язання. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так, в статях 1-2 даного Закону закріплені Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей за якими - військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» зазначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Верховний Суд однозначно сформулював правову позицію щодо тлумачення поняття «особливий період» у постанові від 25.04.2018р. у справі №205/1993/17-ц (касаційне провадження № 61-1664св17). У постанові зазначено, що особливий період діє в Україні від 17.03.2014р., після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014р. №303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Оскільки ОСОБА_1 був військовослужбовцем на час дії кредитного договору, тому на нього розповсюджуються пільги, визначені у Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

Таким чином, у період виконання умов кредитного договору і до сьогодні, відповідач має статус військовослужбовця та на нього поширюються пільги, передбачені ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей».

Тому суд дійшов висновку, що у ОСОБА_1 відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом у сумі 2400,00 грн., тому в цій частині позову слід відмовити.

05.08.2025 року від представника позивача в електронній формі через електронний кабінет підсистеми «Електронний Суд» надійшла заява про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, в якій він просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

На підтвердження понесених судових витрат по справі, представник позивача надав до суду договір про надання правової допомоги від 29.12.2023 року, додаткову угоду №1 від 27.12.2024 року до договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року, акт про отримання правової допомоги від 04.08.2025 року, рахунок №04.08.2025-33 від 04.08.2025 року, платіжну інструкцію №39495 від 04.08.2025 року.

Суд вважає, що розмір вказаних витрат є завищеним, оскільки вказані в акті зустріч та консультація щодо перспектив судового врегулювання кредитної заборгованості щодо захисту інтересів ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», інші клопотання, заяви до суду, складання процесуальних документів охоплюється єдиною метою надання правничої допомоги і такі послуги не можуть мати окремої вартості, оскільки виконання такої роботи є безумовним при наданні правничої допомоги.

Суд враховує, що у даній категорії справ вже сформувалася стала судова практика, що в свою чергу не потребує додаткового правового аналізу з боку адвоката для складання документів та формування правової позиції у справі.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10500,00 грн є неспівмірним з позовними вимогами, зважаючи при цьому на характер правовідносин та сталу судову практику щодо їх вирішення і у зв`язку з цим витрачений адвокатом час на надання відповідних послуг.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених ТОВ «КЕШ ТУ ГОУ» на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи, через призму критеріїв, встановлених ч. 5 ст.137 та ч.3 ст.141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 1 000,00 грн.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, суд вважає, що слід зменшити розмір витрат ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» на професійну правничу допомогу та стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн.

Щодо заявленої вимоги про стягнення витрат зі сплати судового збору, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджено наданою платіжною інструкцією № 39367 від 05.06.2025 року.

Відтак, відповідно до ст.141 ЦПК України, з урахуванням того, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог.

Оскільки суд задовольнив позов частково (62,50%) (4000,00 х 100 : 6400,00), на підставі статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, що становить 1514,00 грн. (2422,40 грн. х 62,50% /100%).

Керуючись ст. ст. 509, 512, 514, 516, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 628, 629, 639, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 178, 247, 258, 259, 261, 263-265, 274, 279, 280 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (код ЄДРПОУ 42228158, юридична адреса: вул. Кирилівська, 82, офіс 7, м. Київ, 04080) заборгованість за Кредитним договором № 92513 від 15.11.2019 року в розмірі 4000,00 грн., а також судовий збір у розмірі 1514,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн., а всього 6514,00 грн.(шість тисячі п`ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06.08.2025 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (код ЄДРПОУ 42228158, юридична адреса: вул. Кирилівська, 82, офіс 7, м. Київ, 04080);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

СУДДЯ