Рішення № 129350188, 06.08.2025, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/1295/24

провадження № 2/492/319/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

06 серпня 2025 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Варгаракі С.М.,

за участю секретаря судового засідання Богдан А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Трипілля В» про розірвання договору оренди землі, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання договору оренди землі, посилаючись не те, що вона є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1 га, розташованої на території Арцизької міської ради Болградського району Одеської області, кадастровий номер 5120481900:01:002:3017. 28 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та відповідачем ФГ «Трипілля В» було укладено договір оренди № 1, відповідно до якого позивачка надала відповідачу у строкове платне користування належні їй земельну ділянку строком на 7 років, а відповідач зобов`язався вносити орендну плату у грошовій формі у розмірі не менше 5000,00 грн. або в натуральній формі у розмірі 1000 кг за 1 га. Однак, відповідачем не здійснено жодного платежу за користування орендованою земельною ділянкою за 2022 -2023 роки, у зв`язку з чим відповідачем порушено свої зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за користування земельною ділянкою позивачки, що є підставою для розірвання договору оренду, у зв`язку з чим позивачка звернулася до суду з вказаним позовом.

Представник позивачки у судовому засіданні не з`явився, але від нього до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивачки, позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи двічі повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про причини невручення судової повістки, в якій є позначка «адресат відсутній за вказаною адресою», що в силу пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України в такому випадку вважається, що судовий виклик вручений представнику відповідача належним чином. Клопотання про розгляд справи за його відсутності, відзив не подав, про причини неявки в суд не повідомив, відповідно до статті 223 ЦПК України, його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Судом враховується рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 згідно яких у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві), яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідача до суду за місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до статті 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.

Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Згідно з постановою Верховного Суду від 18 березня 2021 року за справою № 911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св33), 31 серпня 2022 року у справі №760/17314/17), якщо адресат відсутній за вказаною у повістці адресою, то вона вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

Враховуючи позицію Верховного Суду, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи та справу можливо розглянути за його відсутності.

Враховуючи повторну неявку належним чином повідомленого представника відповідача у судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою представника позивачки, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , позивачка у справі (а.с. 13), є власницею земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1 га, розташованої на території Арцизької міської ради Болградського району Одеської області, кадастровий номер 5120481900:01:002:3017, що підтверджується рішенням № 577-VIII від 16 липня 2021 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 277166956 від 29 вересня 2021 року (а.с. 7, 8, 28).

Між ОСОБА_1 , позивачкою у справі, та ФГ «Трипілля В», відповідачем у справі (а.с. 14, 15, 20), 28 грудня 2021 було укладено договір оренди землі № 1, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 7 років (а.с. 9-11).

Вказаний договір оренди землі зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права державним реєстратором Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області Бузаджи А.В. 28 грудня 2021 року, що підтверджується відповідним витягом № 293353097 (а.с. 19).

Відповідно до пункту 4.1 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі не менш 5000 грн. або в натуральній формі у розмірі 1000 кг за 1,0000 га. Згідно з пунктом п. 4.3 договору оренди землі орендна плата вноситься до 1 грудня кожного року. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі 0,01 % від несплаченої суми за кожен день прострочення (пункт 4.6 договору оренди землі).

Дія договору припиняється шляхом його розірвання на вимогу однієї із сторін достроково за рішенням в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі» та умовами цього договору (пункт 11.3 договору оренди землі).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Пунктом «в» частини 1 статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Аналогічні підстави для припинення договору оренди землі шляхом його розірвання містяться у пункті 11.3 договору оренди землі.

У пункті «д» частини 1 статті 141 ЗК України зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Таким чином, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі і щодо несплати орендної плати.

Результат аналізу зазначених норм дає підстави для висновку, що положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Отже, відповідно до статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.

До аналогічнихвисновків дійшовВерховний Судуу постановіОб`єднаноїпалати Касаційногоцивільного судувід 06березня 2019року усправі №183/262/17(провадження№ 61-41932сво18),Верховний Суду постановівід 20листопада 2023року у справі № 499/793/21 (провадження № 61-8740 св 23).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що ФГ «Трипілля В» не сплачувало їй, як орендодавцю, орендну плату за користування належною їй на праві власності земельною ділянкою за 2022-2023 роки, чим порушило істотні умови договору оренди землі та позбавляє її отримувати грошові кошти від земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Судом встановлено, що орендар ФГ «Трипілля В» не виплачувало орендну плату у 2022, 2023 роках, що є суттєвим порушенням умов договору оренди землі, укладеного між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ФГ «Трипілля В», що є підставою для розірвання договору оренди.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що орендна плата за 2022, 2023 роки орендарем не виплачувалась у строки, визначені умовами договору, що відповідно до наведених норм права є суттєвими порушеннями умов договору оренди, з огляду на майновий стан позивачки, та такими, що позбавили позивачку права на те, на що вона розраховувала погоджуючись на укладенні договору оренди (стаття 651 ЦК України), тому такі порушення утворюють системність порушень умов договору та дають підстави для розірвання договору оренду землі.

Повно та всебічно дослідивши обставини у справі та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди землі.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 1, частиною 2 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України сума судового збору за подання до суду позовної заяви у розмірі 968,96 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, оскільки понесені витрати підтверджені відповідною квитанцією (а.с. 1).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 133, частин 1-3 статті 137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати зокрема на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже,на підтвердженняпонесених витратна правничудопомогу,які позивачкасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи, зметою розподілусудових витратпозивачці необхіднобуло надатисуду такідокази:1)договір пронадання правничоїдопомоги (договірдоручення,договір пронадання юридичнихпослуг тощо);2)документи,що свідчатьпро оплатугонорару таінших витрат,пов`язаних ізнаданням правничоїдопомоги,оформлені увстановленому закономпорядку (квитанціядо прибутковогокасового ордера,платіжне дорученняз відміткоюбанку абоінший банківськийдокумент,касові чеки,посвідчення провідрядження тощо);3)рахунок,який необхіднооплатити післяприйняття судомрішення зарезультатами розглядусправи; докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачкою було надано: договір про надання правової допомоги від 20 вересня 2024 року (а.с. 48-49); акт приймання-передачі наданих послуг від 21 вересня 2024 року (а.с. 49 зворот); квитанцію від 21 вересня 2024 року про оплату послуг за договором про надання правової допомоги від 20 вересня 2024 року на суму 7000,00 грн. (а.с. 50).

Враховуючи вищезазначене, вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн., суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн., оскільки позивачкою надано суду докази здійснених ним витрат на зазначену суму, внаслідок чого вимога позивачки про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у зазначеному нею розмірі підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 7, 12, 76-81, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 284, 289, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Припинити шляхом розірвання договір оренди землі № 1, предметом якого є земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 1 га, розташована на території Арцизької міської ради Болградського району Одеської області (колишньої Деленської сільської ради Арцизького району Одеської області), кадастровий номер 5120481900:01:002:3017, укладений 28 грудня 2021 року між Фермерським господарством «Трипілля В» в особі голови Тельпіса Валерія Федоровича та ОСОБА_1 , зареєстрований 28 грудня 2021 року державним реєстратором Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області Бузаджи А.В., номер запису про речове право 46020054.

Стягнути з Фермерським господарством «Трипілля В» (місцезнаходження: вул. Матросова, буд. № 128, с. Делень Болградського району Одеської області, поштовий індекс 68431, код ЄДРПОУ: 44540743) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання, АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 986 (дев`ятсот вісімдесят шість) гривень 96 копійок, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачка, якій повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення їй повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Варгаракі С.М.